Тема 1. Змістовна підготовка до виступу

1.1. Збір матеріалів, укладання плану та конспекту виступу

Будь–який виступ ґрунтується на певній інформації. Основними джерелами одержання інформації можуть бути: вивчення літератури (нормативних актів, інших документів, наукових публіка­­­цій, статистики, навчальної, художньої літератури та ін.), бесіди, інтерв'ю, роздуми, спостереження, особистий досвід.

Значна частина знань, які студенти отримують у навчальному закладі, через кілька років стає застарілою. Тому кожній освіченій людині необхідно володіти методами пошуку, оновлення знань. Літературу підбирають у бібліотеках, зокрема у відділах каталогів, за допомогою бібліографів, використовуючи електронні засоби.

Існують різноманітні види роботи з підібраною літературою. Найбільш поширений зводиться до того, щоб ознайомитися зі змістом, виділити розділи, параграфи, які становлять інтерес, побіжно проглянути матеріал, уважно прочитати, виділити відповідні частини тексту; зробити та систематизувати виписки, тези.

Текст виступу може бути оформлений у вигляді конспекту або повного тексту. Конспект – це короткий письмовий виклад виступу. Він потрібний для того, щоб упорядкувати зміст виступу. Тут можна навести образне порівняння. Один власник фірми, що виробляла корсети, так обґрунтовував важливість їх виготовлення: "Не можна ж допустити, щоб людське тіло в безладді роз'їжджалось у всі боки..." Щось подібне можна сказати і про зміст промови. Свої ідеї необхідно організувати. Промова повинна мати свою форму. Конспект дасть змогу взаємозв'язати ідеї, виділити основні тези, підтези й допоміжні дані. Без приведення ідей у систему не буде видно, де за­­­надто багато фактів, думок, а де недостатньо висвітлені проблеми. Поки немає попереднього ескізу, начерку, промова не буде мати форми.

Перший крок до систематизації думок – просте укладання пе­­­реліку того, що ви хочете сказати, без усякої класифікації фактів. Другий крок – відбір головних думок, розміщення під ними другорядних міркувань. Третій крок – критична перевірка структури. Останнє дасть змогу виявити, що пропущено, усунути зайве, непотрібне, те, що не має відношення до вашої теми.

Існують два поширені способи укладання конспекту: 1) короткий запис тільки назв пунктів; 2) запис закінчених речень. Перший спосіб більше годиться для досвідчених ораторів, які мають глибоке знання предмета, практику. Для тих, хто починає свою ораторську діяльність, краще користуватися другим способом, бо без досвіду не відразу можна точно, вичерпно визначити думку в одному слові–назві.

Традиційно структура конспекту включає вступ, основну частину й висновки. Така побудова є класичною для багатьох форм комунікації взагалі, адже вона враховує насамперед психологію спілкування: не­­­обхідність зав'язати контакт, викласти суть і завершити дію.

У кожному виді виступу є свої особливості вступу, основної час­­­тини й висновків. Вони будуть розглядатись у відповідних темах. Зараз звернемо увагу на деякі логічні вимоги до основної частини.

Розділи (пункти) виступу необхідно розміщувати відповідно до їх змістовної ролі: спочатку провідна думка, потім – підпорядкована. Є досить простий спосіб перевірити правильність визначення ролі кожно­­­го пункту виступу. Треба визначити, чи можна вжити підрядний сполучник "тому що", "оскільки" і т.д. між одним пунктом та іншим, підпорядкованим. І навпаки, чи підійде сурядний сполучник "і", "але", "або" між двома рів­­­нозначними пунктами.

Приклад (неправильно).

1. Основна причина американської економічної депресії початку тридцятих років ХХ ст. полягала

тому що

а) не у відсутності ресурсів, а в неправильному їх використанні:

оскільки

б) не використовувалася сировина, хоча її було достатньо;

і в) погано працювали фабрики, а їх нестачі не спостерігалося;

і г) праця була непродуктивною, а робочих рук вистачало;

і д) розумова діяльність була неправильно спрямована, хоча не можна сказати, що не вистачало мислячих людей.

Приклад (правильно).

1. Основна причина американської економічної депресії початку тридцятих років ХХ ст. полягала не у відсутності ресурсів, а в неправильному їх використанні:

оскільки

а) не використовувалася сировина, хоча її було достатньо;

і б) погано працювали фабрики, а їх нестачі не спостерігалося;

і в) праця була непродуктивною, а робочих рук вистачало;

і г) розумова діяльність була неправильно спрямована, хоча не можна сказати, що не вистачало мислячих людей.

Правильне співвідношення ідей у виступі – не самоціль. Воно має бути прямим результатом логічного міркування. При логічно перевіреному співвідношенні кожна наступна ідея буде яснішою і для оратора, і для слухачів.

Краще застосовувати прямий порядок розміщення думок. Він ефективні­­ший ніж зворотний. Якщо можна з'єднати одне твердження з іншим, підрядним, за допомогою слів "а тому", треба думати, що ідеї викладені у зворотному порядку.

Приклад (неправильно).

1. Багато громадян покладають надію на підвищення дієвості правоохоронних органів

(а тому)

а) наш обов'язок підтримати впровадження законодавчих актів, спрямованих на зміцнення правоохоронних органів.

Приклад (правильно).

1. Наш обов'язок підтримати впровадження законодавчих актів, спрямованих на зміцнення правоохоронних органів

(тому що)

а) багато громадян покладають надію на підвищення дієвості правоохоронних органів.

Звичайно, можна наводити факт, що підтверджує сказане, раніше ніж саму тезу, яку треба доводити. Однак бездоганне укладання конспекту дозволить і промовцю, і слухачам мати ясніше уявлення про суть справи.

В усних виступах ліпше уникати міркувань складних та багатозначних.

Приклад (неправильно).

1. Багато нових сфер діяльності відкривається в юриспруденції й більшість із них підходить для майбутніх випускників юридичного факультету нашого університету.

Приклад (правильно):

1. Багато нових сфер діяльності відкривається в юриспруденції.

2. Більшість з них підходить для майбутніх випускників юридич­­­ного факультету нашого університету.

Бажано не допускати навіть часткового збігу сутності пунктів та підпунктів. Підпункти мають розкривати зміст пункту, а не дублювати його.

Трапляються випадки, коли тезу, яку треба заперечувати, викладають як позитивну.

Приклад (неправильно).

1. Гуманітарна освіта не має ніякої економічної цінності:

а) економічна цінність не визначається тільки професійною під­­­готовкою;

б) загальноосвітня підготовка збільшує продуктивність праці обраної професії.

Приклад (правильно). Думка, що гуманітарна освіта не має ніякої економічної цінності, є неправильною:

а) економічна цінність не визначається тільки професійною під­­­готовкою;

б) загальноосвітня підготовка збільшує продуктивність праці обраної професії.

Ефективним способом покращити розуміння думки промовця є повторення. Коли людина читає текст, вона може у разі необхідності заново прочитати його. Слухачі ж не завжди можуть чи хочуть попросити ора­­­тора повторити сказане. Тому існує давня порада: "Розкажи слуха­­­чам, що ти збираєшся робити; коли вже робиш, поясни їм, що ти робиш; а коли вже зроблено, розкажи їм, що ти зробив". Психологи вважають корисним при виступі важливу думку повторювати, можливо, і кілька разів.

Повторення бувають:

1. Точні. Це найчастіше скорочені повторення формулювань ваших ідей. Наприклад, повторення лектором теми виступу, питань, які будуть висвітлюватися.

2. Видозмінені повторення – висловлення тих самих думок в іншій формі. Як приклад видозмінених повторень можна навести таку ситуацію. Уявіть, що ви боретеся "за крісло" мера міста. Вам треба викласти коротко свою програму діяльності, але так, щоб вона вплинула на виборців. Ви будуєте свій виступ за такою схемою:

Вступ:

Чи можемо всі ми бути задоволеними нашим містом? Думаю, що ні. Щоб бути задоволеним нашим містом, треба мати право конста­­­тувати, що:

1) у ньому існує правопорядок;

2) воно відзначається чистотою;

3) у ньому створені сприятливі умови для життя і розвитку сім'ї.

Основна частина:

1. Щоб місто відповідало нашим потребам, ми мусимо позитивно впливати на встановлення правопорядку:

а) відсутність правопорядку означає... ;

б) встановлення правопорядку означає...

2. Щоб наше місто нам подобалось, ми повинні зробити його чистим...

Особливе місце у виступі займають логічні переходи від однієї тези до іншої. Такі "місточки" мають бути продумані й відповідно позначені. Переходи потрібні: а) між основними тезами і допоміжними даними; б)одним доказом та іншим; в) не тільки для зв'язку, але й для створення враження руху у вашій промові. Треба, щоб слухачі відчували співвідношення ваших думок. Переходи

можуть відрізнятись тоном, паузою, але найчастіше словами, висловами, наприклад: "відзначимо, що", "слід також мати на увазі", "як вважає", "у зв’язку з тим що", "за винятком"; "отже", "таким чином", "врешті–решт", "а втім", "а тому"; "з одного боку", "на додаток"; "оскільки ми знаємо, що", "хо­­­ча ми знаємо, що". Окремо слід зауважити, що такі вставні слова, як "по–перше", "по–друге" і т.д., "у підсумку" краще вживати, якщо при переліченні потрібна точність.

Насамкінець, невеличке практичне завдання для закріплення сво­­­їх знань щодо технології укладання конспекту виступу:

1. Прочитавши будь–яку коротку статтю в журналі, складіть перелік ідей, які в ній викладені, за допомогою закінчених речень. Зробіть висновок, нас­­­кільки ваш результат точно віддзеркалює статтю.

2. Проаналізуйте будь–яку промову видатного оратора з погляду: а)основних розділів; б) підрозділів; в) переходів між ними; г) наявності в тексті повторень, резюме (коротких висновків з основними положеннями промови).