Розділ 33. Правова система суспільства

§4. Становлення та розвиток правової системи України

Українська національна правова система формувалася у складних умовах. Цепов’язанеякзвідсутністюдержавноїнезалежностіпротягом значних періодів своєї історії, так і з геополітичним положенням Українитапов’язанимзцимідеологічнимвпливомнаукраїнськесуспільство досить протилежних за змістом європейських та східних концепцій.

Розвиток національної правової системи можна поділити на два періоди: до здобуття незалежності та після здобуття незалежності. Відлік часу формування української правової системи починається зі звичаєвого права Київської Русі, його подальшого розвитку в період Гетьманщини, існування Української Народної Республіки та Української радянської соціалістичної республіки.

Надругомуетапіпісляздобуттянезалежності в1991 р. розпочалося формування самостійної правової системи, що стало одним із проявів народного та державного суверенітету, спрямованим на задоволенняінтересівукраїнськогосуспільства. АктпроголошеннянезалежностіУкраїнивід24 серпня1991 р. обґрунтувавутвореннясамостійної Української держави, зокрема, продовженням тисячолітньої традиції державотворення в Україні.

Підчасіснування ускладіСРСРУкраїна належала досоціалістичної правової сім’ї. Проблема віднесення правових систем постсоціалістичних країн до певної правової сім’ї єпитанням сучасної наукової дискусії. Різні концепції, що оцінюють статус національної правової системи після здобуття незалежності, можна поділити на декілька головних напрямків.

1.Належність до романо-германської правової сім’ї. Прихильни-

ки цієї концепції виходять з того, що історично вітчизняна правова система, починаючи з дореволюційних часів, належить до романогерманської правової сім’ї. Її основні риси формувалися під впливом європейської юридичної науки, система права розвивалася на основі рецепції римського права, основним джерелом права визнається нормативно-правовий акт, законодавство кодифіковане. Радянський період історії розглядається як тимчасовий відхід від романогерманської сім’ї, асучасний — як позбавлення соціалістичних риста повернення в лоно європейського права.

2.Належність до слов’янської правової сім’ї. Деякі науковці об-

ґрунтовують необхідність визнання формування після розпаду соціа-

571

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

лістичноїсім’їнаїїбазісамостійноїслов’янської(євразійської) правової сім’ї, до якої відносять правові системи України, Бєларусі, Росії та інших східноєвропейських держав. Стрижневою у цій сім’ї визнається правова система Росії, яка, на думку деяких авторів, має самодостатній та незалежний від інших правових сімей характер. Зокрема, її характеризують специфічна правосвідомість, відповідно до якої пріоритет надається захисту переважно публічних, а не індивідуальних інтересів, позитивістськесприйняттяправа, нерозвинутаправовакультура, особливе правозастосування — широке використання інших соціальних норм для регулювання суспільних відносин, недовіра й ігнорування державних юридичних структур та ін.

3. Утвореннянаосновісоціалістичноїправовоїсім’їтрьохокремих систем, якітяжіютьдорізнихправовихсімей. Зокрема, прибалтійські країни (Латвія, Литва, Естонія) найбільш рішуче позбавляються наслідків радянського періоду та у правовому розвитку зорієнтовані не на інші пострадянські держави, а на північноєвропейські країни, які іноді об’єднують у окрему скандинавську правову сім’ю. Російська правова система намагається розвиватися самостійним шляхом, який передбачає інтеграцію окремих елементів радянської системи зсучаснимиправовимиінститутами. Водночасдляцієїсистемиєхарактерним дуже обмежене використання іноземного правового досвіду. Все це дозволяєдійтивисновкупропоступовеформуваннянаосновіправових систем Росії та деяких інших країн (Бєларусі, Казахстану тощо) окремої євразійської правової сім’ї. Україна у правовому розвитку зорієнтована на романо-германську правову сім’ю, класичне європейське право. Водночас риси, що їх набула національна правова система, як ї системи інших постсоціалістичних східноєвропейських держав, ро-

блятьнеобхіднимїхвиділеннявокрему(східноєвропейську) групу, яка розвивається у межах романо-германського права.

Аналізсучасноїнаціональноїправовоїсистемидозволяєконстатувати, що зараз не існує істотних відмінностей від континентального права ні за способами створення правових норм, ні за способами їх систематизації, ні за способами їх тлумачення, ні за способами їх використання у правозастосовній практиці. Суттєвих змін зазнає праворозуміння: офіційно визнано ідею верховенства права, природності прав людини та їх пріоритету щодо держави, правової, соціальної, демократичної держави, поділу права на публічне і приватне, непорушності приватної власності, що є характерним для європейської правової традиції. Отже, найбільш обґрунтованою є наукова позиція,

572

Розділ 33. Правова система суспільства

відповідно до якої правова система України разом з іншими постсоціалістичними східноєвропейськими державами перебуває у стані повернення до романо-германської правової сім’ї. Разом з тим необхідність урахування історично набутих відмінностей все ж дозволяє виділити східноєвропейські країни в окрему групу в межах романогерманської правової сім’ї.

Відповідь на запитання, до якої правової сім’ї належить Україна, залежитьтакожвідздійснюваноїудержавіправовоїполітики, якавідображається у прийнятих політико-правових рішеннях, законодавстві, задекларованихправовихцінностях, напрямкахпрофесійноїпідготовки юристів тощо. Правова політика нашої держави дає змогу зробити однозначний висновок про європейський вибір України.

Україна стала повноправним членом Ради Європи в 1995 р., прийнявши Закон «Про приєднання до Статуту Ради Європи». Наша держава прийняла на себе зобов’язання підписати і ратифікувати низку міжнародно-правових угод та конвенції, а також реформувати відповідно до європейських принципів національну правову систему. Протягом десятиріччя Україна виконала взяті насебе зобов’язання, зокремаратифікувала Європейську хартіюмісцевого самоврядування, Рамкову конвенцію про захист національних меншин, Конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах. Прийнято десятки нових законодавчих актів, зокрема нову Конституцію України, Цивільний та Кримінальний кодекси, Закон України «Про політичні партії» та ін. Відповідно до принципів Ради Європи було скасовано смертну кару. Значного реформування зазнали судова і правоохоронна системи. Велике значення для реформування національної правової системи має діяльність Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюєтьсяйнаУкраїну. ЗгідноізЗакономУкраїнивід23 лютого2006 р. «ПровиконаннярішеньтазастосуванняпрактикиЄвропейськогосуду з прав людини» національні суди зобов’язані застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду як джерело права, тобто визнано прецедентний характер його рішень.

Однією зі стратегічних цілей України є приєднання до ЄвропейськогоСоюзу. Так, ще14 червня1994 р. міжУкраїноютаЄвропейським Союзом було укладено Угоду про партнерство і співробітництво, яка заклалазагальнополітичнітазагальноправовіпідвалинизближеннянаших правових систем. Указом Президента України від 11 червня 1998 р. приймається Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, основні положення якої розкрито та деталізовано у Програмі інтегра-

573

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

ціїУкраїнидоЄвропейськогоСоюзу, затвердженоїУказомПрезидента України від 14 вересня 2000 р.

У листопаді 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Відповідно до цього Закону загальнодержавна програма — це комплекс взаємопов’язаних завдань з адаптації законодавства, спрямованих на реалізацію державної політики щодо створення сучасної правової системи України шляхом удосконалення правотворчої та правозастосовної діяльності органів державної влади, запровадження єдиної системи планування, координації та моніторингу роботи з адаптації законодавства. На засадах євроінтеграціїпобудованоСтратегіюекономічноготасоціальногорозвиткуУкраїнина2004 — 2015 роки«Шляхомєвропейськоїінтеграції», схвалену Указом Президента України від 28 квітня 2004 р.

Контрольні запитання

1.Дайте визначення правової системи.

2.Охарактеризуйте основні риси правової системи.

3.Розкрийте структуру та функції правової системи.

4.Назвіть головні риси основних правових сімей.

5.Дайте визначення наступності у праві.

574

Рекомендована література

Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. Копєйчикова В. В. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 320 с.

Загальна теорія держави і права (основні поняття, категорії, прав. конструкції та наук. концепції): Навч. посіб. / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком інтер, 2008. — 400 с.

Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права: Пер. з англ. Р. Семківа. — К.: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2008. — 385 с.

Бержель Ж.-Л. Общая теория права: Пер. с франц. — М.: Nota bene, 2000.

— 576 с.

Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования: Пер. с. англ. — 2-е изд. — М.: Изд-во МГУ: ИНФРА-М-НОРМА, 198. — 624 с.

Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право. — Х.: Прометей-

Прес, 2004. — 352 с.

Вступдотеоріїправовихсистем/ Зазаг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко: Монографія. — К.: Юрид. думка, 2006. — 432 с.

Гаєк Ф. А. Конституція свободи: Пер. з англ. — Львів: Літопис, 2004. — 556 с.

Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації: Пер. з нім. — К.: ППС-2002, 2007. — 436 с.

Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с франц. — М.: Междунар. отношения, 196. — 400 с.

Дашковська О. Р. Жінка як суб’єкт права в аспекті тендерної рівності. —

Х.: Право, 2005. — 224 с.

Дворкін Р. Серйозний погляд на права: Пер. з англ. — К.: Основи, 2000. — 519 с.

Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламент. вид-во, 1999. — 247 с.

Кельзен Г. Чисте правознавство: З дод.: Проблема справедливості: Пер.

з нім. — К.: Юніверс, 2004. — 496 с.

Козюбра М. Загальнотеоретична юриспруденція: радянська традиція иа європейськаперспектива// Українськеправо. – №1 (18). – 2005.

КолодійА. М. ПринципиправаУкраїни. — К.: ЮрінкомІнтер, 1998. — 208 с. Конституція України: Наук. -практ. комент. / Ред. колегія: В. Я. Тацій,

Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий. — Х.: Право, 2003. — 808 c.

ЛетнянчинЛ. І. Конституційніобов’язкилюдиниігромадянинавУкраїні: проблеми теорії і практики: Монографія / Л. І. Летнянчин. — Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. — 256 c.

575

Ллойд Д. Идея права: Пер. с англ. — М.: Югона, 2000. — 416 с. Лук’янов Д. В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського

суспільства та держави (роль та правове регулювання): Монографія /

Д. В. Лук’янов. — Х.: Право, 2007. — 320 c.

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. — Х.: Право, 2002. — 328 c.

Оборотов Ю. Н. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (відпізнаннядорозумінняправа): Монографія. — Одеса: Юрид. літ., 2002. — 280 с.

Петришин А. В. Государственная служба: Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ /

А. В. Петришин. — Х.: Факт, 1998. — 168 c.

Погребняк С. Л. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монографія. — Х.: Право. — 240 с.

Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства: Монографія / За ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка, О. В. Петришина та ін. —

Х.: Право, 2007. — 248 c.

Проблеми модернізації політичних систем сучасності: Монографія / За заг. ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Данильяна, М. І. Панова та ін. — Х.: Право, 2008. — 320 c.

РабіновичП. М. Основизагальноїтеоріїправатадержави: Навч. посіб. —

Вид. 10-те, доп. — Львів: Край, 2008. — 224 с.

Радбрух Г. Елементарний курс філософії права // Радбрух Г. Філософія права: Пер. з нім. — К.: Тандем, 2006. — С. 137–247.

Рулан Н. Историческое введение в право: Пер. с франц. — М.: Nota bene, 2005. — 672 с.

Свобода і закон / Бруно Леони: Пер. з англ. В. Кашкина под ред. А. Куряева. — М.: ИРИСЭН, 2008. — 308 с.

Скакун О. Ф. Теорія держави і права — Х.: Консум, 2006. — 656 с. Словарь терминов по теории государства и права / Под общ. ред. Панова

Н. И. — Изд. 2-е, доп. и испр. — Х.: Основа, 1997. — 180 с.

Сердюк О. В. Соціологічний підхід у сучасному правознавстві: пізнання соціальності права. Монографія. — Х.: Яшма, 2007. — 320 с.

Скрипнюк О. В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії та практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. — 600 с.

Теоріядержавиіправа. Академічнийкурс: Підручник/ Заред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.

Теорія держави і права: Державний іспит: Навч. посіб. / Оборотов Ю. М., КрестовськаН. М., КрижанівськийА. Ф., МатвєєваЛ. Г. — Х.: Одіссей, 2007. — 256 с.

576

Філософія права: Пер. з англ. / За ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена. —

К.: Основи, 2007. — 1256 с.

Фуллер Лон Л. Мораль права: Пер. з англ. — К.: Сфера, 1999. — 232 с. Харт Х. Л. А. Концепція права: Пер. з англ. — К.: Сфера, 1998. — 236 с. ХаустоваМ. Г. Національнаправовасистемазаумоврозбудовиправової

демократичної державності в Україні. — Х.: Право, 2008. — 160 с.

Цвик М. В. Теория социалистической демократии: Государственноправовые аспекты / М. В. Цвик. — К.: Вища шк., 1986. — 160 c.

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К.: Реферат, 2004. — 176 с.

Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні. — К.: Реферат, 2007. — 640 с.

577

Алфавітно-предметний покажчик

578

Алфавітно-предметний покажчик

ІЛогічний спосіб тлумачення норм права

579

Алфавітно-предметний покажчик

580