Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

.pdf
Скачиваний:
33
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
3.7 Mб
Скачать

Розділ 20. Правові відносини

прав, некількіснеїхвідображення, анеобхіднийіпостійнодіючийстан особистості, елементїїправовогостатусу, передумоваїїправоволодіння. Вона має загальний і універсальний характер, хоча окремо взята особа неможебутиодночасноносіємусіхправіобов’язків. Отже, правоздатність— цекатегорія, однаковадляусіхїїучасників, хочакількістьправ і обов’язків в окремих суб’єктів може бути різною.

Правоздатність поділяється на загальну і спеціальну. Загальна правоздатність — це здатність володіти будь-якими з передбачених чинним законодавством прав і обов’язків. Спеціальна правоздатність — це здатність, пов’язана з певними особливостями суб’єкта, або така, що потребує спеціальних знань (наприклад, правоздатність лікаря, міліціонера, інваліда, дитини тощо).

Головнимзмістомправоздатності фізичнихосібєнереальніправа учасників правовідносин, а принципова можливість їх мати. Правоздатність людини невід’ємна від особистості, її неможливо відібрати, скасувати або скоротити, вона не залежить від професії, статі, віку, національності, майновогостанутаіншихжиттєвихобставин; вонане може нікому передаватися. Юридична особа здатна мати такі права іобов’язки, якіфізичнаособа, крімтих, якізасвоєюприродоюможуть належати лише людині.

Правоздатність юридичних осіб є завжди спеціальною. Вона виникає з моменту їх державної реєстрації, а в окремих випадках згідно зчинним законодавством пропідприємницьку діяльність — із моменту одержання ними ліцензій на спеціально визначені види діяльності (наприклад, ліцензії на право займатися медичною або юридичною практикою). Правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Вона виникає з моменту її створення і припиняєтьсязднявнесеннядоЄдиногодержавногореєструпідприємств таорганізаційУкраїнизаписупроїїприпинення. Правоздатністьюридичних осіб припиняється разом з їх ліквідацією і обмежена тими завданнямитаправомочностями, якізафіксованівстатутахіположеннях цих юридичних осіб.

Дієздатність — це здатність суб’єкта правовідносин своїми діями приймати на себе обов’язки і використовувати свої права. Інши-

мисловами, цеможливістьреалізовуватиправоздатність. Дієздатність особи поширюється на всі сфери правового регулювання суспільних відносин, її обсяг залежить від віку та психічного стану особи. Щодо дієздатності юридичної особи, то остання набуває прав і обов’язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих до-

341

Частина п’ята. Реалізація права

кументів та закону. Зокрема, цивільна дієздатність це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійноїхздійснювати, атакожздатністьсвоїмидіямистворюватидлясебе цивільніобов’язки, самостійноїхвиконуватитанестивідповідальність у разі їх невиконання. З огляду на це, в ЦК України визначено такі її рівні: часткова, неповна, повна, обмежена.

Часткова дієздатність встановлюється для малолітніх осіб (що не досягли 14 років). Неповна дієздатність встановлюється для фізичних осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх осіб). Повну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). Набуттяповноїдієздатностіможливеівтакихвипадках: уразіреєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття; фізичною особою, якадосягла16 роківіпрацюєзатрудовимдоговором; неповнолітньою особою, яка записана матір’ю або батьком дитини; фізичною особою, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю (за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування).

Обмежена дієздатність фізичної особи встановлюється судом, якщоособастраждаєнапсихічнийрозлад, щоістотнопозначаєтьсяна її здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Такожсудможеобмежитицивільнудієздатність фізичноїособи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичнимиречовинамитощоітимставитьсебечисвоюсім’ю, атакожінших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Фізичнаособаможебутивизнананедієздатноютількисудом, якщо вонавнаслідокхронічного, стійкогопсихічногорозладунездатнаусвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє опікун. Він же несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.

Деліктоздатність — це здатність суб’єкта права нести відповідальність за свої протиправні вчинки. Загальна юридична відпові-

дальність громадян настає з 16 років, а кримінальна відповідальність, за умов вчинення особливо тяжких злочинів, — з 14 років.

Правовий статус суб’єктів права — це сукупність усіх прав,

обов’язків і законних інтересів суб’єктів права. Правовий статус кожноїособиєіндивідуальним(наприклад, чоловікнеможемативідпуст-

342

Розділ 20. Правові відносини

ки за пологами, а кожна людина має право на власне ім’я). Крім того, слід розрізняти конституційний і спеціальний статуси громадян. Конституційний статус у всіх громадян є однаковим: основні права і свободи однаковою мірою належать усім громадянам. А спеціальний статус суб’єктів пов’язаний з різними природними і правовими чинниками, якізумовлюютьїхпевніособливості. Так, спеціальнийстатус мають особи, які обіймають певну посаду або займаються певним видом діяльності, наприклад, статус державного службовця, статус студента, статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС та ін. Відмінність у правовому статусі осіб полягає у: 1) розбіжностях, пов’язанихзприроднимичинниками(статусдитини, статус пенсіонера, статус жінки); 2) розбіжностях, пов’язаних із юридичними чинниками (статус депутата, статус в’язня, статус посадової особи).

§4. Поняття і види об’єктів правових відносин

Зпозицій філософії під об’єктом розуміють те, що протистоїть суб’єктувйогопредметно-практичнійіпізнавальнійдіяльності. Об’єкт права — це суспільні відносини, які можуть бути предметом правового регулювання і потребують його.

Об’єктом правовідносин є матеріальні або нематеріальні блага, задля одержання, передачі або використання яких виникають права

іобов’язки учасників правовідносин.

Об’єкти правовідносин конкретні й індивідуалізовані, вони пов’язані зправами іобов’язками суб’єктів правовідносин, можливістю користуватися і розпоряджатися будь-чим і дають змогу претендувати на певні за характером дії інших осіб. Залежно від характеру

івидів правовідносин їх об’єктами є:

1)предмети матеріального світу: частини матеріальної природи, природні ресурси, земля, надра, ліс тощо;

2)речі і цінності: засоби виробництва і споживання, будівлі, цінні папери, гроші та ін. Вони є об’єктами майнових правовідносин, таких яккупівля-продаж, дарування, застава, обмін, зберігання, спадкоємство тощо;

3)особистінемайновіблага: життя, безпека, честь, гідність, відпочинок, освіта, здоров’я, свобода, правонаім’я, недоторканність житла

343

Частина п’ята. Реалізація права

та ін. Вони є об’єктами правовідносин різних галузей права і врегульовані нормами кримінального, адміністративного, цивільного, конституційного, сімейного права тощо;

4)послугиякрезультатпевноїповедінки, внаслідокякоївиникають праваіобов’язкисуб’єктівправовідносин, маютьмісцеусферахуправління, побутовогообслуговування, господарській, культурній, освітянськійтаіншихсферахдіяльностілюдини(наприклад, правовідносини, які виникають з приводу перевезення вантажу). Уповноважену особу

вцих випадках цікавить не дія, як іноді тлумачиться в літературі, а результат дій зобов’язаної особи — доставлення перевізником вантажу

впункт призначення у визначений строк;

5)продукти духовної творчості — це результати інтелектуальної діяльності: творимистецтва, музики, літератури, «ноу-хау», комп’ютерні програми та ін. З приводу таких об’єктів виникають правовідносини духовного характеру (наприклад, відвідування картинної галереї, театральної вистави, опери, балету тощо).

§5. Суб’єктивні права, правомочність таюридичніобов’язкисуб’єктівправа

Виникаючи наосновісуб’єктивнихправ, правомочність іюридичні обов’язки становлять юридичний зміст правовідносин, аналіз яких формує уявлення про характер і мету правовідносин. Змістом правовідносин, щовиникаютьупроцесісуспільногорозвитку, єсуб’єктивні праватаюридичніобов’язкиїхучасників, щоохороняютьсядержавою. В правовідносинах суб’єкти права виступають контрагентами в процесі виконання ними вимог норми права і набуття певних прав і обов’язків (покупець — продавець, позивач — відповідач).

Суб’єктивне право завжди належить уповноваженій особі, яка має певнийматеріальний, духовний, політичний, сімейнийтаіншийінтерес. У можливості задоволення цього інтересу і полягає соціальна цінність суб’єктивного права. Самореалізація певного інтересу особи можлива лише за умов її бажання. Однак межі можливої поведінки чітко окреслені нормами позитивного права. Суб’єктивне право визначає міру можливої поведінки. Наприклад, особа може перебувати тільки в одномузареєстрованомушлюбі; робітникмаєчітковизначенузатривалістю відпусткутощо. Суб’єктивнеправобезпосередньопов’язанеізсвободою особистості, тому і виступає ще й мірою цієї свободи.

344

Розділ 20. Правові відносини

Суб’єктивне право — це гарантована правом міра можливої або дозволеної поведінки особи. Воно належить суб’єкту незалежно від того, перебуває він у правових відносинах з іншими суб’єктами чи ні.

До суб’єктивних прав належать фундаментальні демократичні права

ісвободи особи.

Звиникненням конкретних правовідносин суб’єктивні права реа-

лізуються через правомочність уповноважених осіб, яка складається з таких елементів:

а) можливості діяти особисто; б) можливості вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи;

в) можливості звертатися до компетентних державних органів зарадизастосування державногопримусувразіневиконанняконтрагентом своїх обов’язків;

г) можливості користуватися соціальними благами на основі певного суб’єктивного права.

Таким чином, правомочність може виступати як: право на поведінку, право на вимагання, право на домагання, право на корис-

тування соціальними благами. Наприклад, у разі відчуження майна виникають правовідносини між покупцем і продавцем. Покупець має право: оплатити і одержати товар (право на власні дії); вимагати від продавця прийняти оплату і передати товар (право на вимагання); звернутися до компетентних органів про відшкодування збитків або усунення недоліків продавцем у разі одержання неякісного товару (право на домагання); користуватися товаром на власний розсуд (право на користування соціальними благами). У такому разі реалізація суб’єктивного права покупця складається з чотирьох правомочностей.

Юридичний обов’язок — це вид і міра належної поведінки, яка встановлена законом. В основу суб’єктивного права покладено юридичне забезпечення можливості, а основу юридичного обов’язку становитьзакріпленнянеобхідності. Носіємможливоїповедінкивиступає уповноваженаособа, аносіємобов’язку— зобов’язанаособа. Уповноваженаособамаєправоздійснюватипевнідії, азобов’язана— повинна виконувати і забезпечувати їх.

Юридичний обов’язок складається з таких елементів:

а) необхідність здійснення певних дій або утримання від їх здійснення;

б) необхідність для зобов’язаної особи відреагувати на законні вимоги, звернені до неї уповноваженою особою;

345

Частина п’ята. Реалізація права

в) необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог;

г) необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право.

Юридичний обов’язок, як і суб’єктивне право, окреслений певними правовими нормами, тобто являє собою міру належної, необхідної поведінки. Вимагати виконання обов’язків поза встановленою мірою

єпорушеннямзакону. Наприклад, прикупівлітоварупродавецьнемає права вимагати в покупця сплатити більше встановленої суми; батьки зобов’язані утримувати своїх дітей і піклуватися про них; громадяни зобов’язані поважати і виконувати закони. За порушення юридичних обов’язків настає юридична відповідальність. Юридичний обов’язок

єгарантом виконання суб’єктивних прав, встановлюється в інтересах уповноваженої особи.

§ 6. Юридичні факти

Під юридичними фактами розуміють конкретні життєві обставини (дії та події), з якими норми права пов’язують настання певних правових наслідків — виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Юридичні факти — це життєві обставини, які:

1)полягають у наявності або відсутності певних явищ матеріального світу;

2)мають конкретний зміст, існують у певному місці і часі;

3)несуть інформацію про стан суспільних відносин, що входять до предмета правового регулювання;

4)мають зовнішній вираз: абстрактні поняття, думки, духовне життя людини не можуть бути юридичними фактами;

5)прямо або опосередковано передбачені нормами права;

6)зафіксовані увстановленій законодавством процесуальній формі;

7)викликають юридичні наслідки, передбачені нормами права. Привстановленніюридичногофактуважливовраховуватимеханізм

його встановлення, фіксації та посвідчення. Якщо такого механізму немає, то соціальна обставина ніким не фіксується і навряд чи може бутивикористанаякюридичнийфакт. Наприклад, відсутністьреєстраціїдисциплінарнихпроступківробитьнеможливимвикористанняцих фактичних обставин як юридичних фактів.

346

Розділ 20. Правові відносини

Юридичніфакти, щозакріплюютьсявнормахзаконодавства, повинні одержувати адекватний понятійний вираз і чітке термінологічне позначення. Невірне визначення кола юридично значущих обставин, їх неточне відображення засобами юридичної мови робить межі забороненого і дозволеного нечіткими, що зменшує цінність права, створює передумовидлярізнихзловживань. Отже, чіткевизначенняюридичних фактівпідвищуєефективністьправовогорегулювання, позитивновпливає на економічне, соціальне та культурне життя суспільства.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на дії та події. Юридичнідії— цевчинкилюдини, актидержавних органів, пов’язані з волевиявленням суб’єктів правовідносин. Юридичні події — це явища природи, виникнення і розвиток яких не залежать від волі і свідомості людини.

Юридичні дії за ставленням до права поділяються на правомірні та протиправні. Правомірні дії відповідають приписам юридичних норм, у них виражається правомірна (відповідно до законодавства) поведінка. Протиправні дії — суперечать правовим приписам, завдають шкоди інтересам суспільства і держави.

Усвоючергуправомірнідіївідповідноспрямованостіволісуб’єкта на правові наслідки поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти. Юридичні вчинки викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб’єкт їх правове значення, бажав чи не бажав їх настання. Значна частина правомірних вчинків породжується діяльністю людей (виробництвом і споживанням матеріальних благ, створенням творів літератури і мистецтва, винаходами тощо). Юридичні акти — це дії, спрямовані на досягнення правового результату. Громадяни, державніорганитаіншісуб’єкти, щовчиняють юридичніакти, цілеспрямованостворюють, змінюютьчиприпиняють правові відносини для себе або інших суб’єктів.

Упроцесі правового регулювання юридичні дії як основний вид юридичних фактів виступають у різних якостях. Дії є підставами виникнення, зміни, припиненняправовідносин, настаннярізнихправових наслідків. З іншого боку, дії відіграють роль матеріального об’єкта, на який впливають правові відносини і заради яких здійснюється правове регулювання.

Юридичніподії— цежиттєвіобставини, настанняякихнезалежить від волі і свідомості людини. В той же час, по-перше, багато подій лише на початку можуть залежати від волі людини (народження людини, її смерть, пожежа тощо). По-друге, розвиток науки і техніки

347

Частина п’ята. Реалізація права

збільшує можливості людини впливати на природні явища і процеси. Явища, що не залежать від волі і свідомості людини, не залишаються незмінними, відповідно скорочується або збільшується й галузь юридичних подій в класичному визначенні.

Діяльність людини і суспільства відбувається в просторі і часі. Часова тривалість — найважливіша характеристика соціальних явищ і процесів. З цієї причини строк — досить поширена категорія серед юридичних фактів. Функції строків у правовому регулюванні надзвичайно різноманітні. В юридичній літературі виділяється попереджувальна функція строків, крім цього, строки виконують стимулюючу функцію, виступають юридичноюгарантією захиступравівиконання обов’язків, стабілізують правове регулювання суспільних відносин. Універсальними масштабами часу є рік, квартал, місяць, декада, тиждень, день, година. Зокрема, у ст. 251 ЦК України визначено, що строкомєпевнийперіодучасі, зіспливомякогопов’язанадіячиподія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

В основі поділу на позитивні і негативні юридичні факти покла-

деноспосібзв’язкузявищемдійсності. Правовінаслідкиможутьбути пов’язані як з існуванням певного явища, так і з його відсутністю. Наприклад, наявністьгромадянствабудепозитивнимюридичнимфактом, авідсутністьзахворювання, щоперешкоджаєпроходженнюслужби, — негативним.

Факти і склади можуть встановлювати, змінювати чи припиняти правовідносинизалежновідправовихнаслідків, яківонипороджують як єдине ціле. За функціональним призначенням юридичні факти поділяються на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. Правовстановлюючіфакти— цеобставини, необхідні длянастання правових наслідків. Правоприпиняючі факти — це обставини, які стримуютьабоприпиняютьрозвитокфактичногоскладу, перешкоджають настанню правових наслідків. Правозмінюючі факти спрямовані на зміну правовідносин.

Розмежуванняюридичнихфактівнаосновніідодатковізумовлено практичним значенням. Основний юридичний факт найбільш повно відображає сутність життєвої ситуації, що потребує правового регулювання. Всі інші факти мають уточнююче значення, конкретизують та деталізують юридично значущі обставини. Наприклад, основними фактами для призначення пенсії за віком є вік і стаж роботи. Всі інші фактичні обставини мають додатковий характер. За наявністю осно-

348

Розділ 20. Правові відносини

вного факту законодавство допускає в окремих випадках дострокове настання правових наслідків.

З погляду на зв’язок з відповідними правовими відносинами юридичніфактиподіляютьсянаматеріальнііпроцесуальні. Доматеріальних фактів належать фактичні обставини, що є підставами настання матеріальнихправовідносин. Процесуальніфактипов’язанізпорядком їх реалізації, його розвитком і динамікою.

За ознакою їх документального закріплення юридичні факти можуть поділятися на оформлені і неоформлені. Більшість юридичних фактів існує в оформленому, зафіксованому вигляді, разом з тим деякі юридичні факти можуть існувати в неоформленому вигляді. Це, наприклад, усна угода між громадянами або відмова від реалізації суб’єктивного права. Подібні юридичні факти можна назвати латентними(прихованими). Улатентномувиглядііснуєпевначастинафактівправопорушень.

Конкретнажиттєваситуаціяєпереплетіннямелементівоб’єктивного і суб’єктивного, закономірного і випадкового характеру. Тому юридичнимифактамиєнетількиокреміфрагментисоціальноїдійсності, айїх сукупності. Томувправовомурегулюванніз’являютьсяскладніюридичні факти, що містять декілька юридично значущих ознак. Наприклад, фактдієздатностігромадянинаміститьусобіяксуб’єктивнийелемент— здатність своїми діями здобувати і реалізовувати права і виконувати обов’язки, такіоб’єктивнийелемент— вік. Типовимприкладомскладних юридичних фактів є правопорушення, що складається з декількох елементів суб’єктивного і об’єктивного характеру.

Складніюридичніфактинеслідототожнюватизфактичнимискладами.

Фактичний склад є сукупністю юридичних фактів, необхідних для виникнення, зміни або припинення правовідношення. Наприклад,

для призову громадянина на дійсну військову службу необхідні наявність українського громадянства, досягнення встановленого законом віку, необхідний стан здоров’я, відсутність установленого законом права на відстрочку. Сукупність зазначених фактичних обставин, на основі яких відбувається акт призову, породжує для громадянина комплекс прав і обов’язків, пов’язаних із проходженням строкової військової служби.

Фактичний склад відрізняється від складного юридичного факту тим, що він складається з різних за змістом юридичних фактів. Для юридичної повноцінності фактичного складу необхідні не тільки на-

349

Частина п’ята. Реалізація права

явність усіх елементів юридичного факту, а й додержання певного порядкуїхсистематизаціїуфактичномускладі. Наприклад, длявизнання підприємця банкрутом необхідно, аби нездатність задовольнити законні вимоги кредиторів настала до того, як ці вимоги будуть заявлені в суді. В противному разі визнання підприємця банкрутом неможливо.

Контрольні запитання

1.Дайте визначення правовідносин. Якими ознаками вони характеризуються?

2.Розкрийте юридичний та фактичний зміст правовідносин.

3.Що таке правосуб’єктність?

4.На які види поділяються об’єкти правовідносин?

5.Що таке юридичні факти, за якими критеріями вони класифікуються?

350

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]