Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

.pdf
Скачиваний:
33
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
3.7 Mб
Скачать

Розділ 17. Нормотворча техніка

Терміни — один з найважливіших засобів законодавчої техніки. Термінологія, якавикористовуєтьсявзаконодавстві, поділяєтьсянатри основні види:

а) загальновживані терміни — слова та словосполучення літературної мови, які мають загальнопоширене вживання (сім’я, територія, ділянка, документ тощо);

б) спеціально-технічні терміни — слова та словосполучення неюридичного вживання, які належать іншим (неюридичним) наукам і певним сферам людської діяльності та використовуються в законі (рентген, провізор, радіоактивні відходи, аудіовізуальний твір, провайдер та ін.);

в) спеціально-юридичні терміни — слова та словосполучення, що належатьюридичнійнауцііпрактиці, відбиваютьспецифікудержавноправовихявищ(шлюб, позов, дієздатність, правоздатність, законність, юридична відповідальність, нормативно-правовий акт, державний орган, повноваження тощо).

До використання термінів ставляться такі вимоги.

1.Терміни повинні мати чітке значення. Прикладом термінів з нечітким значенням є «робоче місце» і «місце роботи» в трудовому праві, «працівникправоохоронногооргану» вкримінальномуіадміністративному праві тощо.

2.Терміни мають бути простими і зрозумілими, слід уникати надмірного вживання спеціальної технічної термінології; не треба використовувати застарілі та маловживані терміни, професіоналізми, неологізми, перевантажуватитекстіноземнимитермінами. Слідвіддавати перевагу тим термінам, які вже визнані і апробовані на практиці, є загальноприйнятими.

3.Стабільність правової термінології. За умови нестабільності чинного законодавства ця вимога має велике значення на стадії реалізації нормативно-правових актів. Терміни мають бути усталеними, їх сенс не повинен змінюватися з прийняттям кожного нового закону. Вимогастабільностінеозначаєвідсутностізмінутерміносистемі. Але такі зміни мусять обумовлюватися розвитком суспільних відносин,

ане бути наслідком безсистемної, халатної нормотворчої діяльності.

4.Єдність, однаковістьзастосуванняправовоїтермінології. Вюри-

дичній літературі підкреслюється, що один термін має послідовно застосовуватисявусьомутекстінормативногоактанапозначенняодного й того самого поняття. Цієї вимоги треба додержуватися і при внесенні до нормативних актів змін і доповнень. Ідеальним був би такий стан,

311

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

колибоднепоняттяпозначалосьоднимйтимсамимтерміномувсьому законодавстві. Використаннявактітермінологіїіншоїгалузізаконодавства повинно відбуватися в значенні, прийнятому в іншій галузі. Якщо в нормативно-правовому акті застосовується термін у значенні, відмінному від прийнятого в іншому нормативно-правовому акті, про це слід обов’язковосповіщати. Так, відзначаєтьсянепослідовністьвикористанняоціннихтермінівуККУкраїни. Наприклад, термін«тяжкінаслідки» у більшості статей не визначається взагалі, в окремих статтях визначаєтьсячерезвідкритийперелік, аврізнихстаттяходнійтісамінаслідки то визнаються тяжкими, то не визнаються.

Законодавча техніка містить низку вимог і правил щодо структурування закону. До найбільш важливих з них належать такі.

1.Логічна послідовність викладу змісту закону. Необхідно йти від загального до окремого, від матеріального права до процедури, від постійногодотимчасового, відабстрактногодоконкретного, віднормальногодовиняткового. Спочаткувикладаютьсязагальніположення: правові декларації, принципи, дефініції ключових понять, що використовуються в законі; потім йде основна, так би мовити, регулятивна частина закону; наприкінцірозміщуютьсянорми, щовстановлюютьвідповідальність, визначають долюактів, їхприписів, якідіяли доприйняття даного нового акта, передбачають порядок набуття чинності законом тощо.

2.Приписи, що включаються в закон, мають бути тісно пов’язані за предметом свого регулювання. Однорідні, близькі за змістом нормативно-правові приписи повинні викладатися компактно, об’єднуватисяувідповідніструктурніелементизакону(статті, розділи, глави, частини). Поділ закону на статті, розділи, глави, частини має спиратися на матеріальні підстави — предмет регулювання, систему права, на різні сторони, елементи правовідносин (суб’єкти, їх права

іобов’язки, об’єкти та ін.).

Контрольні запитання

1.Розкрийте поняття юридичної техніки, та назвіть її види.

2.Назвіть ознаки нормотворчої техніки.

3.Охарактеризуйте правила і засоби нормотворчої техніки.

4.Назвіть особливості законодавчої техніки як різновиду нормотворчої техніки.

5.Охарактеризуйте найбільш важливі правила і засоби законодавчої техніки.

312

Розділ18

Систематизація нормативноправових актів

§1. Поняття систематизації нормативноправових актів

Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність зі зведення нормативно-правових актів у впорядковану систему.

Першимзавданнямсистематизаціїнормативно-правовихактівєза- безпечення уніфікації національного законодавства — йогоприведення до єдиної системи шляхом усунення розбіжностей і надання одноманітності правовому регулюванню подібних або близьких видів суспільних відносин.

Друге — не менш важливе — завдання систематизації випливає з того, що сучасна цивілізована держава гарантує кожній людині право знатисвоїправаіобов’язки. ВУкраїніцюнормузакріпленовч. 1 ст. 57 КонституціїУкраїни. Вумоваходночасноїдіїдесятківтисячнормативноправовихактів, засміченостісистемизаконодавстванечинними, неузгодженими, колізійними нормативними приписами громадянинові важко відшукати необхідні норми, аби реалізувати це конституційне право самостійно без організаційної і технічної фахової підтримки з боку суспільства. Систематизаціяєнасампередефективнимзасобомреалізації цього права шляхом забезпечення вільного і оперативного доступу громадян до всього масиву національного законодавства.

Об’єктамисистематизаціївиступаютьяксистемазаконодавствавцілому, такіїїокремі частини(нормативно-правовіакти, їхстаттітощо).

313

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

Суб’єкти систематизації поділяються на дві групи.

До першої групи входять спеціально вповноважені компетентні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Систематизаціяздійснюєтьсяниминапідставіповноважень, наданихправовими актами.

Така систематизація називається офіційною. Її результатами є при- йняттякодифікаційнихнормативно-правовихактів(насампередкодексів, Основ законодавства), оприлюднення офіційних друкованих видань збірниківзаконодавства(зазвичайпідгрифомуповноваженогоміністерства або відомства), методичних посібників для органів влади та ін.

До другої групи належать приватні особи — громадяни та організації. Систематизація здійснюється ними за власною ініціативою, зазвичайзметоюметодологічногозабезпеченняїхгосподарської, наукової, освітньоїабоіншоїдіяльності. Доцієїгрупивходятьтакожсуб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють систематизацію нормативно-правовихактів зметоюодержання прибутку відплатного розповсюдження її результату.

Така систематизація називається неофіційною. Її результатами єоприлюдненнядрукованихзбірників, електроннихкомп’ютернихбаз даних та ін.

Розвитоккомп’ютеризаціїсуспільногожиття, приватноївидавничої справи призводить до постійного збільшення частки неофіційної систематизації. Слід зазначити, що в Західній Європі, зокрема у Франції, набула поширення практика створення провідними правознавцями — переважно в наукових цілях — навіть неофіційних кодифікацій законодавства (в Україні на цей час створення кодексів є виключною прерогативою законодавчої влади).

Систематизація нормативно-правових актів здійснюється на підставі певної системи принципів — обов’язкових вимог до цього виду юридичноїдіяльності. Доголовнихпринципівсистематизаціївідносять їїповноту, доцільність, оперативність, безперервність, професіоналізм здійснення та ін. Їх реалізація дозволяє суб’єктам систематизації досягти її мети — приведення нормативно-правових актів у впорядковану систему.

Всучасній юридичнійпрактицівикористовуються чотириспособи досягнення цієї мети:

першимспособомсистематизаціїєзбирання, фіксуваннявлогічній послідовності, зберігання та підтримання нормативно-правових актів в актуальному стані;

314

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

другим — об’єднання нормативно-правових актів у збірники і зібрання за спільними ознаками;

третім — об’єднання декількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид однакових суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт без перероблення їх змісту;

четвертим — створення нового кодифікованого нормативноправового акта внаслідок суттєвого перероблення змісту чинних нормативно-правовихактіводнієїгалузі(підгалузі, інституту) законодавства.

Відповідно до зазначених способів в юридичній науці виділяють чотири види (або форми) систематизації нормативно-правових актів: 1) облік; 2) інкорпорація; 3) консолідація; 4) кодифікація. Перші два види завжди здійснюються поза процесом нормотворення, два останні — зазвичай у його межах.

Від систематизації слід відрізняти видання науково-практичних коментарів — доКонституції, кодексів, іншихактів законодавства. Ці джерела мають велике значення для правильного вивчення і застосування норм чинного законодавства фахівцями в галузі права, студентамиюридичних вищихнавчальних закладів таіншимигромадянами, оскількизазвичайвониопрацьовуютьсяпровіднимиправознавцями— науковцями, викладачамивідповіднихюридичнихдисциплін, суддями вищих інстанцій. Вони не мають офіційного характеру, є джерелами наукового тлумачення, у практичній юридичній діяльності можуть використовуватися тільки разом з першоджерелами — текстами нормативно-правових актів.

§2. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нормативно-правових актів

Облік нормативно-правових актів це діяльність зі збирання,

фіксування в логічній послідовності та зберігання нормативноправових актів, підтримання їх у контрольному (актуальному) стані зурахуванням усіх змінтадоповнень, атакожзістворення спеціальних систем їх нагромадження і пошуку.

Головним завданням обліку є підтримання нормативно-правових актів у стані, що дозволяє оперативно одержувати необхідну правову інформацію. Ретельний облік законодавства є необхідним для забез-

315

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

печення готовності до застосування правових норм органами державної влади та органами місцевого самоврядування, приватними юридичними та фізичними особами. Основною вимогою до організації обліку законодавства виступає забезпечення повноти та безпрогальностіінформаційногомасиву, достовірностіправовоїінформації, зручності користування нею.

Засобами нагромадження та оброблення нормативної інформації можуть бути:

спеціальні журнали, в яких реєструються нормативно-правові акти та усі зміни до них;

картотеки, в яких кожному нормативно-правовому акту відповідає його картка, що містить повну інформацію про його видавця, галузь та підгалузь законодавства, внесені зміни тощо;

електронні носії інформації (дискети, компакт-диски різних форматів, жорсткідискикомп’ютерів, електроннісервери), якізавдяки своїм можливостям уміщують великий обсяг правової інформації аж до повних універсальних баз національного законодавства.

Цим засобам відповідають такі види обліку нормативно-правових актів, як журнальний, картковий та електронний.

Журнальний облік нормативно-правових актів, ураховуючи його обмеженітехнічніможливості, доцільновикористовуватилишезаумов невеликого інформаційного масиву.

Картковий облік зазвичай використовується в органах державної влади та великих організаціях.

Нові можливості електронного обліку нормативно-правових актів пов’язані з розширенням мережі Інтернет і спрощенням доступу до неї. Перевагами електронних баз правових даних є простота та швидкість пошуку і одержання необхідної правової інформації, оперативність її оновлення та актуалізації нормативно-правових актів у разі внесення до них змін.

ВУкраїнізабезпечуєтьсябезкоштовнийдоступкористувачівдобаз національного законодавства на офіційних порталах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади,

атакож платний доступ до низки комерційних правових баз даних. Практикуючим юристам, іншим фахівцям у галузі права слід мати на увазі, що тексти нормативно-правових актів, розміщені в зазначених базахумережі Інтернетабонакомпактнихелектроннихносіяхінформації, не є офіційними, а відтак, можуть використовуватися виключно для довідкових цілей. Водночас у судів немає підстав для відмови

316

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

вприйнятті та оцінюванні таких текстів як письмових доказів. Так, ст. 79 КАС України відносить до письмових доказів також електронні документи (в інших процесуальних кодексах України такої конкретизації немає). Але за наявності в паперовому або електронному вигляді офіційноготекстунормативно-правовогоактасліддодаватидосправи саме цей текст.

Спеціальним офіційним видом обліку, що здійснюється уповноваженимиорганамидержавноївлади, єствореннядержавнихреєстрів нормативно-правових актів.

Так, в Україні згідно з Указом Президента України від 27 червня 1996 р. №468/96 запровадженоЄдинийдержавнийреєстрнормативноправових актів — автоматизовану систему збирання, нагромадження та опрацювання актів законодавства. Цей реєстр створено з метою забезпечення додержання єдиних принципів ідентифікації нормативноправових актів та ведення їх державного обліку в межах інформаційного простору України, утворення фонду нормативно-правових актів і підтримання їх у контрольному стані, надання інформації щодо них, забезпечення доступності, гласності та відкритості правової інформації для користувачів.

До реєстру включаються чинні закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, зареєстровані в Міністерстві юстиції України нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органівгосподарськогоуправліннятаконтролю, Національногобанку України, міжнародні договори України, рішення та висновки Конституційного Суду України, а також нормативно-правові акти, видані до прийняття Акта проголошення незалежності України, що не втратили чинності та не суперечать законодавству України.

ВеденняреєструпокладенонаМіністерствоюстиціїУкраїни. Будьякаюридичначифізичнаособаможеодержатикопіїеталоннихтекстів нормативно-правових актів з інформаційного фонду реєстру на електронних чи паперових носіях. Нормативно-правові акти, включені до реєстру, постійно підтримуються Міністерством юстиції України

вконтрольному стані з урахуванням усіх змін та доповнень. Державні реєстри нормативно-правових актів з окремих питань

господарськоїтауправлінськоїдіяльностіможутьутворюватисятакож відповідними органами виконавчої влади. Так, наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 8 червня 2004 р. за-

317

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

тверджено Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці.

Інкорпорація являє собою впорядкування нормативно-правових актів без зміни їхнього змісту шляхом їх зведення в єдині друковані видання (збірники, зібрання, довідники, періодичні видання та ін.) за хронологією та/або предметом регулювання.

Нові нормативно-правові акти або норми права в результаті інкорпорації не з’являються; втручання в тексти актів можливе лише на рівні редакційної правки.

Оскількиінкорпораціяздійснюєтьсяпозапроцесомнормотворчості, товиконуватися вонаможеякорганамидержавної владитаорганами місцевого самоврядування (офіційна інкорпорація), так і юридичними особами в межах їх підприємницької діяльності, в наукових або навчальних цілях (неофіційна інкорпорація).

Офіційна інкорпорація являє собою підготовку та оприлюднення збірниківізібраньнормативно-правовихактіворганами, щоїхвидали, абоспеціальноуповноважениминацюдіяльністьорганами. ВУкраїні уповноваженимвидавцемзбірниківзаконодавстватакодексівУкраїни єМіністерство юстиції України. Такі видання обов’язково мають примітки «Офіційне видання» або «Офіційний текст», гриф відповідного органу державної влади і можуть використовуватися як офіційні джерела правової інформації. Юристам у практичній діяльності, викладачам, студентам у навчальних цілях бажано надавати перевагу саме таким друкованим виданням (звичайно, за умови їх перевірки на чинність та актуальність).

Неофіційна інкорпорація зазвичай здійснюється в межах підприємницькоїдіяльностіупорядниківтавидавців, щодіютьвідповіднодо Закону України «Про видавничу справу».

ВУкраїнінайпоширенішимирезультатамиінкорпораціїєзбірники та зібрання законодавства.

Збірники законодавства — це збірники нормативно-правових актів, об’єднаних за тематичною ознакою. Тексти актів у них наводяться в актуалізованому вигляді — із змінами та доповненнями на момент закінчення підготовки до друку (на першій сторінці або у вихідних даних має міститися інформація про те, станом на яку дату наводяться тексти документів). Допускається включення в такі збірники не повних текстів актів, а лише витягів з них, а також офіційних роз’яснень органів державної влади з питань застосування цих актів, рішень Конституційного Суду України, рекомендацій вищих спеціа-

318

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

лізованих судів, постанов та узагальнених правових позицій Верховного Суду України.

ЗбірникизаконодавствавУкраїнізазвичайвидаютьсянакомерційних засадах. До офіційних джерел вони належать у разі їх видання під грифом Міністерства юстиції України або органів державної влади, з актів та роз’яснень яких складається збірник.

Зібрання законодавства — це систематизовані за хронологічною ознакою збірники нормативно-правих актів вищих (центральних) органівдержавноївлади. Такізібраннязазвичаймаютьофіційнийхарактер. Водночас тексти законодавчих актів не є об’єктами авторського права, отже, можливе видання й неофіційних зібрань за власною ініціативою видавництва або іншого суб’єкта видавничої справи.

Так, у Німеччині поширеною є практика видання друкованих зібрань законів із роз’ємними частинами, що надає можливість актуалізуватитекстизаконівшляхомзаміничастин, яківтратиличинність, на нові. Причому видавці таких зібрань беруть на себе зобов’язання своєчасно постачати нові випуски передплатникам для самостійного оновлення(актуалізації) текстів. Такимчином, видавецьіпередплатник фактичностаютьпартнерамивдіяльностізінкорпораціїзаконодавства. В Україні усталеної практики таких комерційних видань немає.

Щодо офіційних зібрань українського законодавства, то згідно з указами Президента України від 22 січня 1996 р. № 73/96 «Про видання збірників актів законодавства України» та від 27 червня 1996 р. №472/96 «ПитанняоновленнязбірниківактівзаконодавстваУкраїни» визнано за необхідне, починаючи з 1996 р., видавати та оновлювати у зв’язку з розвитком законодавства збірники актів законодавства України, доякихмаютьвміщуватисязакониУкраїни, постановиВерховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, що мають нормативний характер, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які підлягають державній реєстрації. Офіційним видавцем цих збірників є Міністерство юстиції України. Видання матеріалів зоновлення збірників актів законодавства, як ісамих збірників, здійснюється на роз’ємних аркушах. До зазначеного переліку актів також додаються рішення Конституційного Суду України і міжнародні договори, що набули чинності для України.

Однимізпершихкроківдоофіційної інкорпорації законівУкраїни є розпочате в 1996 р. видання багатотомного зібрання «Закони України», щоміститьзакони, прийнятізлипня1990 р. Текстизаконівуцьо-

319

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

му зібранні знаходяться в актуалізованому стані — із змінами та доповненнями на дату видання відповідного тому. Планується також видання офіційного Зібрання законів України в десяти томах під грифом Міністерства юстиції України.

Консолідація є зведенням у єдиний нормативно-правовий акт декількох актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин без зміни їх змісту.

З наведеного визначення випливають такі ознаки консолідації: по-перше, воназавждиєофіційною систематизацією, щоздійсню-

ється виключно в межах нормотворчої діяльності; по-друге, новінормиправавнаслідокїїздійсненнянез’являються,

втручаннявтекстинормативно-правовихактівможливелишенарівні редакційної правки;

по-третє, результатом консолідації є видання нового нормативноправового акта;

по-четверте, з моменту набуття чинності консолідованим нормативно-правовим актом втрачають чинність попередні акти, що входять до його складу.

Практика систематизації законодавства шляхом консолідації нормативно-правових актів є поширеною в багатьох країнах. Саме консолідованими, а не кодифікованими актами є, наприклад, СоціальнийкодексНімеччини, французькіКодекспропрацю, Кодексощадних кас, Дорожній, Сільськогосподарський, Податковий кодекси, Звід законів США, англійські консолідовані статути. В Україні консолідація нормативно-правових актів не практикується, наслідком чого є громіздкість вітчизняного законодавчого масиву, повторюваністьуньому низки положень у різних актах.

§3. Кодифікація та створення зводу законів як особливі змістовні форми систематизації нормативно-правових актів

Кодифікація являє собою особливу змістовну форму системати-

зації законодавства. Вона здійснюється шляхом перероблення та зведення правоих норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений нормативно-правовий акт, котрий системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні.

320

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]