Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

.pdf
Скачиваний:
33
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
3.7 Mб
Скачать

Розділ 14. Норми права

норм супроводжуються застереженнями на кшталт «якщо інше не встановлено договором», «якщо інше не встановлено домовленістю між ними». Наприклад, згідно зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше невстановлено договором. Цеозначає, щосторонидоговору можуть домовитися про інший момент набуття права власності, наприклад, пронабуттяправавласностізмоментуукладаннядоговору або з моменту оплати товару. Проте у разі, коли сторони не досягли жодної домовленості щодо моменту набуття права власності, при регулюванні їх відносин застосовуватиметься правило, встановлене в ст. 334 ЦК України.

Найчастішедиспозитивнінормиможназустрітиусферіприватного права. Стаття 6 ЦК України значно збільшила кількість диспозитивних норм, дозволивши сторонам у договорі за загальним правилом відступативідположеньактівцивільногозаконодавстваіврегульовуватисвої відносини на власний розсуд. За цією статтею відступ не дозволяється, якщо в актах цивільного законодавства прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Абсолютно визначені та відносно визначені норми права. За сту-

пенем визначеності варіанта поведінки, який пропонує правило, класичні норми права поділяють на абсолютно визначені і відносно визначені.

Абсолютно визначені норми права — це норми, що з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови своєї дії, права іобов’язкиадресатівтанаслідкиїхпорушення. Такеврегулюванняне залишає особі, яка застосовує подібну норму, можливостей для розсуду. Наприклад, відповідно до ст. 145 ЦПК України суддя при здійсненні провадження у справі до судового розгляду зобов’язаний призначити експертизу в разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Отже, власні міркування судді в цьому разі не мають жодного значення для застосування цієї норми.

Відносновизначенінормиправа— ценорми, щонемістятьповних, вичерпних вказівок на умови їх дії, права і обов’язки адресатів або зміст санкцій. Застосування таких норм у конкретних ситуаціях залежить від розсуду (дискреції) особи. Тому ці норми іменують також дискреційними. Наприклад, суддя може призначити експертизу в разі заявленняклопотанняоднієюізсторін, однакподібнерішеннявцьому разі він прийматиме за власним розсудом.

231

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

Залежновідхарактерурозсудукомпетентногоорганувідносновизначені норми поділяють на три основні групи: ситуаційні, альтернативні, факультативні.

Загальнііспеціальнінормиправа. Нормиправазалежновідобсягу

(сфери) дії поділяють на загальні і спеціальні.

Загальні норми права — це норми, що поширюються на рід певних відносин у цілому. Наприклад, згідно зі ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Ця норма поширюється на всі відносини, пов’язані з відшкодуванням майнової шкоди.

Спеціальнінормиправа— ценорми, щовстановлюютьсязметою конкретизації та деталізації, врахування своєрідності та особливос- тейбудь-якоговидусуспільних відносин, рідякихрегулюється загаль-

ноюнормоюправа. Фактичноспеціальнінормиєвиняткоміззагальних норм. Наприклад, відповідно до ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завданушкоду, якщовонанедоведе, щошкодибулозавдановнаслідок непереборноїсилиабоумислупотерпілого. Отже, цянормавстановлює особливості відшкодування майнової шкоди, що завдана джерелом підвищеної небезпеки, інавідміну відзагального правила, встановленогост. 1166 ЦКУкраїни, передбачає можливість відшкодування шкоди і за відсутності вини.

Слід зазначити, що поділ норм на загальні і спеціальні є певною міроюумовним. Так, нормиЦКУкраїни, щорегламентуютьвідносини купівлі-продажу, є спеціальними щодо норм, що регулюють загальні умови зобов’язань. Проте вони є загальними щодо норм, які визначають, наприклад, особливості роздрібної купівлі-продажу.

Нормиматеріальноготапроцесуальногоправа. Заналежністюдо такихскладовихсистемиправа, якматеріальнетапроцесуальнеправо, класичні нормиподіляють нанормиматеріального тапроцесуального права.

Призначення норм матеріального права полягає в первинній регламентації поведінки (діяльності) суб’єктів суспільних відносин. Вони визначають зміст первинних прав і обов’язків суб’єктів права, їх правове становище і безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин. Так, норми матеріального права закріплюють форми власності, правове становище майна і осіб, визначають порядок утворення і структуру державних органів, підстави і межі відповідальності за правопорушення тощо. Об’єктом матеріального

232

Розділ 14. Норми права

права виступають господарські, майнові, трудові, сімейні та інші суспільні відносини.

Призначення норм процесуального права полягає в правовому регулюванні так званих організаційних суспільних відносин, забезпеченніпроцедур, формреалізаціїабозахистунормматеріальногоправа. Процесуальні норми завжди мають процедурний характер; вони адресовані насамперед суб’єктам, наділеним державно-владними повноваженнямищодоприйняттятазастосуваннянормматеріальногоправа. Ці норми містяться, зокрема, в ЦПК і КПК України.

Деякі інші класифікації норм права. За підсистемами права (підсис-

темапублічногоіприватногоправа), доякихналежатьправилаповедінки, норми можна поділити на норми публічного і приватного права.

За галузями права, до яких належать правила поведінки, норми можна поділити на норми конституційного, цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального права тощо.

За часом дії норми права поділяються на постійні та тимчасові.

Постійні норми права — це норми, встановлені з невизначеним стро-

ком дії. Вони діють до їх скасування або зміни. Переважна більшість норм є постійними (наприклад, такими є норми ЦК і КК України).

Тимчасові норми права — це норми, встановлені тільки на певний строк (прикладом таких норм є приписи бюджету, які діють з 1 січня до 31 грудня календарного року).

§ 3. Структура норми права

Структура норми права це внутрішня побудова норми, поділ

їїна складові (елементи).

Вюридичній літературі висловлені різні погляди з приводу структуринормиправа. Протенайбільшпоширеноюєдумкапротричленну побудову юридичної норми. Її прихильники пояснюють, що в нормі права насамперед перелічені умови, за яких вона підлягає застосуванню(гіпотеза); далійдевикладсамогоправилаповедінки(диспозиція); нарешті, в нормі міститься вказівка на наслідки невиконання цього правила (санкція). Іншими словами, будь-яка норма права може бути викладена у вигляді формули «якщо..., то..., інакше (а в іншому випадку...)». Завиразнимвисловом, бездиспозиціїнормаєнеймовірною, без гіпотези — безглуздою, без санкції — неспроможною.

233

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

Гіпотеза — елемент норми права, що вказує на життєві обставини, за наявності та/або відсутності яких реалізується правило поведінки (диспозиція).

Задопомогоюгіпотезипевнийваріантповедінки, сформульований в нормі права, прив’язується до конкретного життєвого випадку, конкретного суб’єкта, часу і місця. Гіпотеза нібито «вдихає життя» у правило поведінки і тому виступає необхідною умовою обов’язковості диспозиції.

Гіпотези можуть бути різних видів.

1.Залежновідтого, знаявністючивідсутністюжиттєвихобставин пов’язується дія норми права, виділяють позитивні, негативні та змішані гіпотези.

Позитивна гіпотеза це гіпотеза, що вказує на життєві обставини, за наявності яких реалізується правило поведінки. Наприклад, згідно зі ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Негативна гіпотеза це гіпотеза, що вказує на життєві обставини, за відсутності яких реалізується правило поведінки. Так, відповіднодост. 40 СКУкраїнишлюбєфіктивним, якщойогоукладеножінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

Змішана гіпотеза — це гіпотеза, що вказує на життєві обставини, коли за наявності одних і відсутності інших реалізується правило поведінки. Наприклад, за ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який маєвищуюридичнуосвітуістажроботивгалузіправанеменшяктри роки, проживаєвУкраїнінеменшякдесятьроківтаволодієдержавною мовою. Тут формулюються життєві обставини, що мають існувати. Водночас згідно з ч. 7 ст. 7 цього Закону не може бути суддею особа, яка має судимість. Іншими словами, для призначення суддею необхідна відсутність судимості.

2.Залежно від кількості життєвих обставин, з якими пов’язується дія норми права, виділяють прості, альтернативні та складні гіпотези.

Проста гіпотеза — це гіпотеза, що визначає одну життєву обставину, за наявності (відсутності) якої діє диспозиція норми. На-

234

Розділ 14. Норми права

приклад, згідно з ст. 42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку земельна ділянка може передаватись безкоштовно у власність або у користування об’єднанню власників.

Альтернативна гіпотеза — це гіпотеза, що визначає декілька життєвих обставин, за наявності (відсутності) хоча б однієї з них діє диспозиція. Так, відповідно до ст. 147 ЗК України у разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ділянки можуть бути вилучені з мотивів суспільної необхідності.

Складна гіпотеза — це гіпотеза, що визначає декілька життєвих обставин, за одночасної наявності (відсутності) яких діє диспозиція. Прикладом такої гіпотези є ст. 125 ЗК України: забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі(намісцевості), одержання документа, щопосвідчує правонанеї, та державної реєстрації.

3. Залежно від того, чи сформульовані життєві обставини у вигляді вичерпного переліку, виділяють абсолютно визначені та відносно визначені гіпотези.

Абсолютно визначена гіпотеза — це гіпотеза, в якій життєві об-

ставини, знаявністю (відсутністю) яких пов’язана дія норми, сформульовані у вигляді вичерпного переліку. Наприклад, згідно з ст. 108 Конституції України повноваження Президента України припиняються достроково у разі відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерті.

Відносно визначена гіпотеза — це гіпотеза, в якій життєві обставини, знаявністю(відсутністю) якихпов’язанадіянорми, сформульовані у вигляді невичерпного переліку. Так, відповідно до ст. 3 СК України сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Диспозиція це елемент норми права, що вказує на правило поведінки, якому повинні підкорятись учасники правовідносин.

Поза всяких сумнівів, диспозиція є серцевиною, стрижнем норми: самезаїїдопомогоювпорядковуютьсясуспільнівідносини, внійформулюються права і обов’язки, яких набувають суб’єкти суспільних відносин.

1. Залежно від кількості варіантів поведінки, які пропонує норма, виділяють безальтернативні та альтернативні диспозиції.

235

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

Безальтернативна диспозиція — це диспозиція, в якій суб’єкту пропонуєтьсялишеодинваріантповедінки. Наприклад, згіднозст. 707 ЦКУкраїнипокупецьмаєправопротягомчотирнадцятиднівобміняти непродовольчий товар неналежної якості у продавця на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо.

Альтернативна диспозиція це диспозиція, вякій суб’єктунаданодекілька можливихваріантів поведінки. Так, уч. 1 ст. 708 ЦКУкраїни встановлено, що покупець, якому продано річ неналежної якості, має право за своїм вибором вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення; 2) заміни товарунааналогічнийтоварналежноїякостіабонатакийсамийтовар; 3) відповідного зменшення ціни; 4) розірвання договору і повернення сплаченої за товар грошової суми.

2. Залежно від способу викладення правила поведінки виділяють прості, описові, відсильні, бланкетні та змішані диспозиції.

Проста диспозиція — це диспозиція, яка називає варіант поведінки, проте не розкриває його. Наприклад, у ч. 1 ст. 323 КК України встановлено відповідальність за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу.

Описовадиспозиція— цедиспозиція, якаописуєвсіістотніознаки поведінки. Так, у ст. 121 КК України передбачено відповідальність за умиснетяжкетілеснеушкодження, тобтоумиснетілеснеушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втратубудь-якогооргануабойогофункцій, психічнухворобуабоінший розладздоров’я, поєднанийзістійкоювтратоюпрацездатностінеменш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Відсильна диспозиція — це диспозиція, яка не викладає правило поведінки, а відсилає для його ознайомлення до іншої норми. Наприклад, згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються права, передбачені певними нормами цього Закону, а також деякими нормами Закону України «Про міліцію».

Бланкетна диспозиція — це різновид відсильної диспозиції, яка длярозкриттязмістувідсилаєдоінструкцій, правилтатехнічнихнорм. Наприклад, у ст. 287 КК України встановлено відповідальність за грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, тобто відсилає до правил експлуатації транспорту.

236

Розділ 14. Норми права

Змішана диспозиція — це диспозиція, яка поєднує в собі способи викладенняправилаповедінки, характернідляіншихвидівдиспозицій (наприклад, описової і відсильної).

3.Залежно від способу описання прав і обов’язків виділяють абстрактні та конкретні диспозиції.

Абстрактна диспозиція — це диспозиція, в якій правило поведінки викладено в загальному вигляді. Наприклад, згідно з ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Конкретна диспозиція — це диспозиція, в якій правило поведінки сформульоване за допомогою спеціальних, індивідуалізованих ознак. Так, за ст. 127 КПК України при провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред’явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки

іобставин події, опису майна обов’язкова присутність не менше двох понятих.

4.Залежно від ступеня визначеності виділяють абсолютно визначені та відносно визначені диспозиції.

Абсолютновизначенадиспозиція— цедиспозиція, яказвичерпною конкретністю і повнотою встановлює права і обов’язки адресатів. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 165 ЦПК України свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення.

Відносно визначена диспозиція — це диспозиція, яка не містить повних і точних вказівок на права і обов’язки адресатів. Наприклад, у ст. 159 ЦПК України передбачено, що в судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

Санкція — елемент норми права, що встановлює невигідні наслідки на випадок порушення правила, визначеного в диспозиції.

Санкція є складовою, яка логічно завершує норму права: вона міститьвказівкунанаслідкивідхиленнявіддиспозиціїієодниміззасобів спонукання особи до додержання норми права. У літературі слушно зазначається, що без санкції правило поведінки може залишитися «мертвою літерою».

1.Залежно від характеру негативних наслідків, що настають за порушення правила, визначеного в диспозиції, можна виділити такі санкції:

а) правовідновлюючі міри — санкції, спрямовані на відновлення порушених прав і законних інтересів, виконання невиконаних або неналежним чином виконаних обов’язків, повернення до попереднього

237

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

стану. Прикладами таких санкцій є відшкодування шкоди, примус до виконання зобов’язання в натурі, визнання нормативного чи ненормативного акта недійсним, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі тощо;

б) міри юридичної відповідальності — санкції, що означають до-

датковіпозбавленняособистого, організаційногоабомайновогохарактеру, які настають унаслідок правопорушення. До цього різновиду санкційвідносятьштраф, конфіскацію, позбавленняволі, позбавлення батьківських прав, оголошення догани, звільнення та ін.;

в) заходи попереджувального впливу (наприклад, арешт майна,

можливість перевести на попередню оплату покупця, який затримує оплату);

г) власні правові втрати, тобто несприятливі наслідки, що виникають через дії самого суб’єкта (наприклад, втрата права на судовий захист або права на спадщину).

2. За сферою використання санкції поділяються, зокрема, на: конституційно-правові (наприклад, визнання конституційним су-

дом закону таким, що не відповідає конституції); цивільно-правові (визнання правочину недійсним, примусове ви-

конання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, стягнення неустойки та ін.);

адміністративно-правові (наприклад, попередження, штраф, позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, адміністративний арешт);

дисциплінарні (винесення догани або звільнення з роботи); кримінальні (позбавлення волі, виправні роботи, штраф, конфіс-

кація).

3. За ступенем визначеності санкції можуть бути:

абсолютно визначеними, тобто такими, що чітко і вичерпно вказують на вид і міру державного примусу (наприклад, штраф у подвійному розмірі);

відносновизначеними, тобтотакими, щопередбачаютьможливість застосуваннярізнихвидівсанкцій(наприклад, штрафабопозбавлення волі) абоїхрізноїміри(наприклад, позбавлення волінастроквіддвох до п’яти років);

4. Залежно від кількості несприятливих наслідків, що загрожують порушнику, санкції поділяють на:

прості — передбачають один невигідний наслідок (наприклад, штраф);

238

Розділ 14. Норми права

складні — передбачають одночасне застосування декількох невигідних наслідків (наприклад, позбавлення волі з конфіскацією майна); альтернативні — передбачають декілька наслідків, один з яких може бути застосовано до правопорушника (наприклад, штраф або

обмеження волі).

Вивчаючи структуру норми, слід ураховувати, що в зовнішніх формахправанорма, якправило, будуєтьсязаформулою«якщо— то» і представлена у складі двох елементів: гіпотези і диспозиції (регулятивна норма) або диспозиції і санкції (охоронна норма). Іноді вона взагаліобмежуєтьсяоднієюдиспозицією(наприклад, якуразізнизкою норм Конституції України).

§4. Спеціалізовані норми права: природа, особливості та значення в правовому регулюванні

Усистемі права існує значна за обсягом група правових норм, що не містять правила (моделі) поведінки. В теорії права ці некласичні правила називають спеціалізованими нормами права. Їх існування зумовлено специфікою самого права. Вони мають певне самостійне значення в регулюванні суспільних відносин.

На відміну від класичного правила поведінки ці норми:

виконують субсидіарну (додаткову) функцію в правовому ре-

гулюванні. Вонизазвичайнеєсамостійноюнормативноюосновоюдля виникненняправовідносинібезпосередньовідносиниміжособамине регулюють. При регламентуванні суспільних відносин вони нібито приєднуються до регулятивних та охоронних норм права, утворюючи

всполученні з ними єдиний нормативний регулятор;

позбавлені традиційної триелементної логічної структури, ха-

рактерноїдлянормправаяккласичногоприпису, амаютьнетрадиційну, нетипову структуру (тому часто ці норми іменують нетиповими).

Спеціалізованінормиєдоситьнеодноріднимизасвоїмхарактером, змістом та цільовим призначенням. Вони можуть бути поділені на дві групи: відправні норми та інші спеціалізовані норми.

Особливе призначення відправних норм полягає у встановленні вихіднихзасад, основправовогорегулюваннясуспільнихвідносин. Завдяки цим приписам визначаються цілі, завдання, принципи, межі та методи правового регулювання. Вони є носіями духу права і мають велике зна-

239

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

ченняяквнормотворчомупроцесі, такіпритлумаченнікласичнихнорм права. Інодіїхіменуютьсистемоутворюючиминормами. Довідправних належать норми-засади, норми-завдання, норми-принципитощо.

Норми-засадице норми, що закріплюють загальні засади, на якихґрунтуютьсяполітичнаіправовасистеми. Наприклад, такінорми закріплюютьзасадиконституційноголадудержави, основисоціальноекономічного, політичного і державного життя, взаємовідносини держави і особистості. Норми-засади зосереджено насамперед у конституції. Наприклад, ст. 1 Конституції України проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою; ст. 2 визначаєУкраїнуякунітарнудержаву, аст. 5 — якреспубліку. Стаття 15 Конституції України закріплює політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність суспільного життя в Україні.

Норми-завданняце норми, які визначають завдання окремих інститутівабогалузейправа. Так, ст. 1 ККУкраїнивстановлюєзавданням цього кодексу правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Стаття 1 СК України вбачає завданням правового регулювання сімейних відносин, зокрема, зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб та утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї.

Норми-принципице найбільш загальні і стабільні імперативні вимоги, закріплені в праві, які є концентрованим виразом найважливіших сутнісних рис та цінностей, що притаманні цій системі права, і визначають її характер та напрямки подальшого розвитку. Так, ст. 8 КонституціїУкраїнизакріплюєпринципверховенстваправа, аст. 24 — принцип рівності; ст. 3 ЦК України проголошує принципи справедливості, добросовісності та розумності тощо. На відміну від інших спеціалізованих норм принципи в деяких випадках можуть виступати як безпосереднянормативно-правоваосновавирішенняюридичноїспра- ви, наприклад, при виявленні прогалин у праві.

Іншіспеціалізованінормиможнаумовноподілитинадвіпідгрупи: системозберігаючі норми (колізійні і оперативні норми) та системо- спрощуючінорми(норми-дефініції, норми-строки, норми-презумпції, норми-преюдиції, норми-фікції та ін.).

Колізійні норми — це норми, що встановлюють правила вибору норми права, яка підлягає застосуванню за наявності розбіжності (зо-

240

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]