Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

Розділ 19. Юридичні колізії

меншу юридичну силу. Проте якщо нижчий орган вийшов за межі своєїкомпетенції(тобтонеуповноваженийвидаватиспеціальнінорми, а відтак, вирішувати питання по-іншому), повинна діяти загальна норма вищої юридичної сили.

Найскладнішийвипадок— збігтемпоральної, змістовноїтаієрар-

хічної колізій. З огляду на те, що час прийняття норми «програє» як юридичній силі, так і статусу норми як спеціальної, то подолання колізії в цій ситуації відбувається за правилом, що діє у разі збігу ієрархічної і змістовної колізій.

§3. Способи зменшення колізійності законодавства

Завдання зменшення колізійності законодавства зазвичай вирішується трьома способами: шляхом попередження (запобігання), подолання та усунення колізій.

Способи зменшення колізійності законодавства — це конкретні прийоми, засоби і процедури їх попередження, подолання та усунення.

Попередження колізій у законодавстві — заходи, що дозволяють запобігатиїхпоявіщенастадіїпідготовки, прийняттяівведеннявдію нормативних актів до набуття ними чинності. Таке розуміння цілком вписується в традиційне визначення терміна «попередити», тобто заздалегідь вжитими заходами перешкодити чому-небудь здійснитися, настати, запобігти.

Для попередження всіх видів колізій — необхідне, зокрема, формуванняєдиногоконцептуальногоправорозумінняназасадахвизнання принципу верховенства права, подолання правового нігілізму, додержання принципу плановості законотворчої і нормотворчої діяльності. Важливе значення для попередження колізій має суворе додержання правил законодавчої техніки, наприклад, послідовне узгодження проектованих норм із системою чинних норм права. Для цього необхідно приділяти першочергову увагу конструюванню ієрархічних і горизонтальних зв’язків нормативних приписів на стадії їх проектування, не допускати включення в акт взаємовиключних приписів, розміщувати загальні і спеціальні норми в одному нормативному акті, законодавчо фіксувати зв’язки між загальними і спеціальними нормами.

Подолання колізій у законодавстві — заходи, що дозволяють пере-

бороти колізію в конкретному випадку в процесі правозастосування.

331

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

Основними способами подолання є видання колізійних норм, тлумачення законуізастосування правоположень. Вониутворюютьколізійний механізм, що повинен включати всі перелічені вище способи і давати можливість у конкретному випадку зменшити шкідливий вплив прорахунків і недбалості законодавця.

Колізійні норми є різновидом спеціалізованих правових норм, що встановлюють правила вибору правової норми, яка підлягає застосуванню принаявності розбіжності міжнормамиправа, якізакріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні обставини. Прикладом колізійних норм є п. 19. 6 ст. 19 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який встановлює, що «закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону».

Багатозколізійнихправилнасьогоднієправоположеннями, тобто стійкими типовими рішеннями щодо застосування юридичних норм, які реально набувають рис загальних правил (ними є всі загальні правила подолання колізій, які ми наводили в § 2). Колізійні правила проіснували як правоположення протягом багатьох століть та за своєю чіткістю не поступаються правовим нормам.

Тлумачення може бути засобом подолання колізії в тому разі, якщо вибір між конфліктуючими нормами неможливо зробити на підставі колізійних норм і правоположень або їх недостатньо (наприклад, при колізії спеціальних норм). Запропоновані варіанти тлумачення надалі (після їх визнання на практиці і кількаразового одноманітного застосування) можуть набувати характеру правоположень.

Усунення колізій у законодавстві — заходи, що дозволяють зняти колізії взагалі. Основним способом їх усунення є нормотворчість. Завдяки нормотворчості може бути змінена одна або всі з конфліктуючих норм. Крім того, нормотворчість може передбачати скасування однієїзнорм, щознаходятьсяусуперечності, абоскасуваннявсіхнорм, що знаходяться у суперечності, і прийняття нової норми. Слід наголосити, що для усунення колізій важливе значення має кодифікація, результатом якої повинне бути створення єдиного, логічно цілісного, внутрішньо узгодженого нормативного акта.

Крім нормотворчості, усунення колізій може відбуватися також завдяки визнанню судами нормативних актів неконституційними,

незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої

332

Розділ 19. Юридичні колізії

юридичної сили (наприклад, такі рішення можуть приймати Конституційний Суд України і адміністративні суди).

Контрольні запитання

1.Назвіть види юридичних колізій, що існують у правовій системі.

2.Сформулюйте загальне правило подолання темпоральних колізій.

3.Сформулюйте загальне правило подолання ієрархічних колізій.

4.Сформулюйтезагальнеправилоподоланнязмістовнихколізій.

5.Назвіть основні засоби усунення колізій в законодавстві.

333

Частина п’ята

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА

Розділ20

Правові відносини

§ 1. Поняття та риси правових відносин

Відносини, в яких учасники суспільних відносин виступають носіями прав і обов’язків відповідно до норм права, становлять одну знайважливішихсферсуспільногожиття. Правовідносинивиникають, змінюютьсяабоприпиняютьсяскрізь, дедієправо. Вонисупроводжують людину протягом усього її життя. Правовідносини є юридичним виразомрізноманітнихсуспільнихвідносин, вонивиникаютьнаосновіекономічних, політичних, моральних, духовних, майнових, культурних та інших відносин за допомогою врегульовання їх правом. Так, фактичні сімейні відносини в результаті їх правового урегулювання набуливиразушлюбно-сімейних правовідносин, економічні — господарських, політичні — відносин з управління державними справами.

Правоварегламентація відбувається щодонайбільшважливихвідносин, які мають істотне значення для суспільства і держави (це відносини з реалізації владних повноважень органами держави, з приводу реалізації та захисту прав і свобод громадян, трудові, майнові, шлюбно-сімейні відносини тощо). Проте воля держави не може принципово змінювати основоположний характер суспільних відносин за допомогою правових засобів, а тим більше утворювати нові суспільні відносини. Коли б це було можливим, суспільство без зайвих зусиль задопомогоюпроцесунормотворчостіпозбулосяббагатьохсвоїхпроблем і вирішило всі свої невідкладні питання.

Роль права обмежується регулюванням та стабілізацією суспільних відносин. Держава за допомогою законів може або прискорювати динаміку окремих суспільних відносин, розкриваючи простір для розвитку прогресивних суспільних тенденцій, або, навпаки, стримувати, обмежувати негативні зв’язки і процеси. Наприклад, джерелом

334

Розділ 20. Правові відносини

ринкових відносин в Україні є не закони, які сприяють підприємницькій діяльності, а реальні життєві процеси, що визрівають в суспільному житті.

Правовідносини — це суспільні відносини, які є юридичним виразом фактичних суспільних відносин, де одна сторона на основі правових норм вимагає від іншої сторони виконання певних дій або утримання від них, а інша сторона повинна виконати ці вимоги, що охороняються державою.

Найхарактернішими ознаками правовідносин як особливого виду суспільних відносин є те, що:

1)це суспільні відносини, які виникають тільки між людьми та їх об’єднаннямиібезпосередньопов’язанізїхдіяльністютаповедінкою. Власник майна може реалізувати свою правомочність тільки у відносинахзіншимилюдьми. Вінможепродати, подарувати, віддатимайно

уволодіння іншої особи, а також вимагати додержання свого права власності від людей і організацій;

2)це ідеологічні відносини, оскільки до свого виникнення вони проходятькрізьсвідомістьлюдей, вякійскладаєтьсямодельмайбутніх стосунків з огляду на існуючі загальнолюдські цінності і суспільні пріоритети. Сучасне українське правовиражаєзагальнолюдські принципи, захист яких є ідеологією нашої держави і суспільства. Перехід доринковихвідносин та вільної підприємницької діяльності, соціальнаспрямованістьдержавноїполітикищодонайуразливішихпрошарків суспільства, відродженнядуховностіінаціональноїкультури— всеце ідеологія українського суспільства і держави, яка втілена в правових нормах і правовідносинах;

3)вони виступають юридичним виразом економічних, політичних,

сімейнихтаіншихвідносин, впливаютьнасуспільнівідносини, щосклалисянаїхґрунті. Так, існуютьекономічнівідносиниіправовідносини, що склалися у зв’язку з правовим регулюванням господарської діяльності суб’єктівправа, якінеминуче впливаютьнаекономічні відносини;

4)вони виникають, припиняються або змінюються на основі пра-

вових норм, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються. Наявність правовідносин демонструє реальну силу права і його життєву спроможність та ефективність. В той же час дія принципу «дозволено все, що не заборонено законом» зменшує жорстку залежністьправовідносинвідправовихприписів. Угосподарськихвідносинах нерідко виникають ситуації, що прямо не врегульовані нормативними актами, коли діють інститути аналогії права і аналогії закону.

335

Частина п’ята. Реалізація права

Азаумовнеможливостізастосуванняаналогіїправатазаконусуб’єкти правовідносинкеруютьсязагальноправовимипринципамисправедливості, доброчесності, розумності тощо;

5)суб’єкти правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юридичними обов’язками. Сторони в правовідносинах ви-

ступають як уповноважені і зобов’язані особи, де права та інтереси одних осіб можуть бути реалізовані через виконання обов’язків іншими. Носій суб’єктивного права — особа уповноважена, а носій юридичного обов’язку — зобов’язана. Наприклад, кредитор є уповноваженою особою, а боржник — зобов’язаною;

6)взаємна поведінка учасників правовідносин індивідуалізована

ічітко визначена. Суб’єкти правовідносин (державні органи, фізичні або юридичні особи), як правило, відомі заздалегідь, їх дії скоординовані ще до початку цих відносин, чого немає в інших суспільних відносинах. Індивідуалізаціяприцьомувідбуваєтьсяподвійно: а) поіменно, коли суб’єкти права названі своїм повним ім’ям (для фізичних осіб)

іповними реквізитами (для юридичних осіб). Наприклад, в шлюбносімейних відносинах особи, які беруть шлюб, попередньо визначені у заяві про реєстрацію шлюбу; в правовідносинах з перевезення вантажів попередньо визначені замовник і транспортна організація — перевізник; б) за визначенням ролей — у даному разі поіменне (реквізитне) визначення суб’єктів не має значення, вказуються тільки їхні ролі: продавець — покупець, пасажир — перевізник, замовник — виконавець;

7)вольовий характер правовідносин обумовлений тим, що вони виникають і реалізуються на основі волевиявлення хоча б одного з їх учасників, обов’язково проходячи крізь їх свідомість і виражаючи їх волю. Для виникнення окремих правовідносин необхідне волевиявлення всіх учасників (наприклад, укладання шлюбу, оренда майна, субпідрядні роботи), існують також правовідносини, для виникнення яких достатньо волевиявлення однієї особи (наприклад, порушення кримінальної справи уповноваженою особою). Вольовий характер правовідносин проявляється і в тому, що вони відображають зміст правового припису, реалізацію якого вони забезпечують;

8)охороняються державою, як і право в цілому, інші суспільні відносини такого забезпечення не мають. Гарантування умов законності і правопорядку означає, що держава охороняє усі правовідносини, які є в суспільстві.

До складу правовідносин включають суб’єктів і об’єкти правовідносин та їх юридичний зміст (сукупність прав і обов’язків сторін)

336

Розділ 20. Правові відносини

§ 2. Види правових відносин

Правовідносини єдоситьбагатоманітними іможутьбутикласифіковані за різними критеріями на окремі види.

Правовідносини, вяких реалізація суб’єктивнихправоднієї особи можливалишечерезвиконанняобов’язківіншоюособою, вюридичній літературіназиваютьсявідносними. Втакихправовідносинахповедінка суб’єктів права залежить від волі обох сторін і впорядковується відповідно до вимог правової норми, наприклад, поведінка покупця

іпродавця при купівлі-продажі товарів. Відносини, засновані на можливості безпосереднього використання суб’єктом своїх суб’єктивних прав без втручання інших суб’єктів у сферу його діяльності, називаютьсяабсолютними. Наприклад, відносини, побудовані наможливості власника розпоряджатися своїм майном, або загальна вимога додержуватися заборон (не вбивати, не грабувати та ін.) повністю залежать від самої особи.

Правові відносини можна класифікувати за предметом правового регулювання на конституційні, цивільні, адміністративні, трудові,

фінансові та ін. Наприклад, відносини, пов’язані з прийомом на роботу, звільненням з роботи працівника власником або уповноваженим ним органом, — це трудові правовідносини; відносини, пов’язані зукладеннямугодипронаданнябанкомкредитуфермеру— цецивільніправовідносини; відносини звиконання Державного бюджетуорганізаціями та установами — це фінансові правовідносини тощо.

Зафункціональнимпризначенням виокремлюютьдвівеликігрупи правовідносин: регулятивні та охоронні.

Регулятивні правовідносини виникають на основі юридичних дозволівівтілюютьсявправомірнихдіяхсуб’єктів, регулюючивідповідні суспільні відносини (наприклад, на основі відносин, пов’язаних з користуванням комунальними послугами, виникають правовідносини з своєчасної сплати за них).

Охоронніправовідносинивиникаютьнаосновіюридичнихзаборон

іє результатом вчинення суб’єктами правопорушень (наприклад, накладання штрафу у зв’язку з перевищення водієм автотранспорту встановленої швидкості).

Слідтакожрозрізнятиматеріально-правовітапроцесуально-правові правовідносини. Матеріально-правові правовідносини виникають на основінормматеріальногоправа, їхзмістомєправаіобов’язкисторін. Наприклад, матеріальні правовідносини виникають з приводу права

337

Частина п’ята. Реалізація права

на освіту, на охорону здоров’я, на особисту безпеку. Процесуальноправові правовідносини реалізують норми процесуального права івиникають на основі організаційних відносин. Вони є похідними, вторинними від норм матеріального права і встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів права, порядок вирішення юридичних справ. До них належать цивільно-процесуальні, кримінальнопроцесуальні, адміністративно-процесуальні, господарсько-проце- суальні та інші процесуальні відносини, наприклад, процедура проходження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

За часом дії розрізняють довгострокові та короткострокові право-

відносини. Довгострокові правовідносини тривають певний час (визначенийабоневизначений), наприклад, відносини, щовиниклиздоговору про виконання підрядних робіт капітального будівництва або договору про перевезення вантажу на значну відстань. Короткострокові правовідносини тривають протягом незначного часового відрізка і припиняються одразу після виконання учасниками своїх прав і обов’язків (наприклад, при укладенні договору залізничного перевезення).

§3. Суб’єкти правових відносин, їх види. Правосуб’єктність

Суб’єкт правовідносин — це такий учасник суспільних відносин, який виступає як носій юридичних прав і обов’язків.

Поняття суб’єктів правовідносин і суб’єктів права не завжди збігаються. Правовідносини — не єдина форма реалізації норм права. Малолітнідіти, душевнохворілюди, якієсуб’єктамиправа, неможуть бути суб’єктами правовідносин. Конкретний громадянин завжди

єсуб’єктом права, але не завжди є учасником правовідносин.

Управовідносинахберутьучастьнеменшедвохсторін, хочаучасниками правовідносин може бути необмежене коло осіб. Слід зазначити, що суб’єктами правовідносин можуть бути тільки люди або об’єднання людей.

Суб’єкти правовідносин поділяються на індивідуальні (фізичні особи) і колективні (об’єднання осіб).

Індивідуальнимисуб’єктамиправовідносинє: громадяни, іноземні громадяни; особи без громадянства (апатриди); особи з подвійним громадянством (біпатриди). Індивідуальні суб’єкти правовідносин діють в усіх сферах суспільного життя: політичній, економічній, соці-

338

Розділ 20. Правові відносини

альній, ідеологічній та ін. На території України найбільше коло прав і обов’язків належить її громадянам, права інших осіб обмежені встановленими для них законами, зокрема, вони не можуть проходити службу в лавах Збройних Сил України, обіймати окремі посади в органах державної влади тощо.

Фізична особа набуває прав і обов’язків та здійснює їх під своїм ім’ям, якескладається ізпрізвища, власногоіменітапобатькові, якщо іншеневизначенезакономабозвичаємнаціональноїменшини, доякої вонаналежить. Удеякихвипадкахфізичнаособавідповіднодозакону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені.

Спеціальним індивідуальним суб’єктом є посадова особа (Президент, суддя, інспектор ДАІ та ін.). Певні особливості правового статусу притаманні також особам з подвійним громадянством, які є одночасно і громадянами, і іноземцями.

Об’єднуючись, індивідуальні суб’єкти створюють колективних суб’єктів правовідносин, до яких можна віднести державні органи, партії, спортивніорганізації, колективипідприємств, організації, котрі можуть бути як недержавними, так і державними.

Спектрнедержавнихорганізаційдоситьзначнийірізноманітний. Це приватніпідприємстваігосподарськітовариства, національнітаіноземні фірми і компанії, комерційні банки і підприємницькі асоціації, приватні культурні, освітянськітамедичніустанови, громадськіоб’єднаннятощо. Діяльність державних органів пов’язана з реалізацією завдань і функцій держави. До них належать державні органи, посадові особи, державні організації, державні установи, державні підприємства.

Державні і недержавні організації реалізують свої повноваження шляхом видання нормативних та індивідуальних актів, а також через їх виконання і додержання завдяки матеріальним, організаційним та примусовимзаходам. Наприклад, місцевіорганивладитаорганисамо- врядуванняорганізуютьізабезпечуютьроботужитлово-комунальних, транспортних, лікувальних структур; органи внутрішніх справ забезпечують охорону правопорядку; суд постановляє вироки і рішення; ректорвищогонавчальногозакладувідраховуєстудентазаакадемічну заборгованість. Саме таким чином суб’єкти правовідносин беруть участь у соціально-політичному житті суспільства та держави.

Деякі з перелічених колективних суб’єктів правовідносин, діяльність яких так чи інакше пов’язана з необхідністю брати участь у господарській діяльності, здатні набувати статусу юридичної особи.

339

Частина п’ята. Реалізація права

Юридичною особою визнається організація, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку і характеризується такими ознаками, як організаційна єдність, відокремлене майно, можливість від свого імені набувати права та виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у загальному чи господарському суді.

Суб’єктом правовідносин є також держава, яка може вступати

в різні правовідносини, зокрема: а) міжнародно-правові — відносини

зіноземнимидержавами; б) державно-правові— відносинищодоприйомувгромадянство, нагородженнядержавнимивідзнакамитанагородами тощо; в) цивільно-правові — відносини з приводу державної власності з іншими суб’єктами права; г) процесуально-правові — відносини при постановленні судових рішень і вироків від імені України тощо. Держава може виступати позивачем або відповідачем у суді, хоча і не є юридичною особою.

Суб’єктиправареалізуютьсвоїправаіобов’язкизавдяки наявнос-

ті у них правосуб’єктності, яка є можливістю і здатністю особи бути суб’єктом правовідносин з усіма правовими наслідками. Право-

суб’єктність разом із нормою права та юридичним фактом є передумовою виникнення правовідносин.

Правосуб’єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатностіразомузятих. Цякатегоріямаєоб’єднуючийхарактер івідображаєситуації, колиправоздатністьідієздатністьєневід’ємними одна від одної зачасом. Уколективних суб’єктів права правоздатність і дієздатність збігаються за часом виникнення і дії.

Правосуб’єктністьвизначаєстановищелюдинивсуспільстві, єумовою і гарантією стабільності її правового статуту. Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуютьсяінеможутьбутискасовані. Приприйняттіновихзаконів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту таобсягуіснуючихправісвобод. Правосуб’єктністьфізичнихтаюри-

дичних осіб визначається в їх правовому статусі, а правовий статус державних органів і організацій − в їх компетенції.

Правоздатність— цеабстрактназдатністьсуб’єктаправамати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Кожна фізична особа є право-

здатною від народження і до смерті. Правоздатність притаманна усім учасникамправовідносин, хочавонинеповинніобов’язковореалізовуватиусінаданіїмправа. Правоздатність— ценепростосумабудь-яких

340