Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

Розділ23

Юридична діяльність

§1. Поняття та ознаки юридичної діяльності

Юридична діяльність — це система юридично значущих, законодавчорегламентованихдійтаоперацій, спрямовананазадоволення публічнихіприватнихінтересів. Вонаявляєсобоюрізновидсоціальної діяльності. Їй притаманні основні риси, характерні для будь-якої соціальної діяльності: предметність, доцільність, упорядкованість, вибірковість, системність, планомірність, самоорганізованість тощо. Підпадаючи під сферу правового регулювання, соціальна діяльність одержує юридичні властивості, які дозволяють розглядати її як самостійний вид діяльності.

Юридичній діяльності притаманні певні ознаки.

1.Юридична діяльність виражається в діях та операціях, які набуваютьюридичноїзначущостізавдякиїхреалізаціїзапосередництвом правових засобів. Вони створюють саме систему, що зумовлюється цілеспрямованістю юридичної діяльності.

2.Юридична діяльність опосередкована правом. Правові приписи встановлюють компетенцію суб’єктів та правовий статус учасників діяльності, межіздійсненняїхповноважень, переліквикористовуваних засобів і прийомів, шляхи досягнення поставлених цілей, способи закріплення і оформлення одержаних результатів.

3.Юридичніпитаннявирішуютьсядлязадоволенняпублічнихіприватнихпотребтаінтересів, тобтонакористьзацікавленихсуб’єктів—

391

Частина п’ята. Реалізація права

учасниківправовідносин. Так, винесеннясудомрішеннямаєвідповідатиінтересампозивачачивідповідача, априйняттязакону— інтересам народу і держави.

4.Оскільки юридична діяльність спричиняє різноманітні матеріальні, політичні, духовні, моральні, соціальні, побутові зміни шляхом здійснення нормативного регулювання, організації та реальної зміни правового статусу учасників суспільних відносин, умовїхдії тощо, то вона є соціально перетворюючою діяльністю.

5.Юридична діяльність є найважливішим засобом здійснення контролю, охоронирізнихсоціальнихблаг, розв’язаннясуперечностей задлязадоволення публічнихтаприватнихінтересів іпотреб, щойзу-

мовлює її організуючу природу.

6.Інтелектуально-вольовийхарактерюридичноїдіяльностівиража-

ється в тому, що в процесі її здійснення відбуваються відображення, осмислення, пізнаннятаоцінкареальноїдійсності, волевиявленнясуб’єктів шляхомприйняттянайрізноманітніших раціональних рішень.

7.Юридична діяльність являє собою ціннісно-орієнтовну діяльність. Оцінказаконодавства, матеріалівюридичноїпрактики, суспільних відносин, поведінки громадян, дій посадових осіб та інших обставин дозволяє суб’єктам правильно орієнтуватися в реальній дійсності, приймати обґрунтовані рішення.

З огляду на соціальний контекст юридична діяльність характеризуєтьсясукупністюсуспільнихзв’язківівідносин, головнемісцесеред яких посідають правовідносини. Завдяки своїй нормативній заданості, гарантованості, персоніфікованості правовівідносини вкожномуконкретному випадку визначають спрямованість юридичних дій та операцій, склад їх учасників, їх права і обов’язки та інші змістовні аспекти. Співвідношенняюридичноїдіяльностііправовідносинєтаким, що останні виступають і як передумова, і як форма, і як засіб, і як мета,

іяк результат діяльності уповноважених суб’єктів.

Доситьчастоюридичнадіяльністьрозглядаєтьсяякрізновидправової поведінки посадових осіб. Обмеженість цього підходу полягає в тому, що увага акцентується лише на особистісному аспекті компетентногооргану. Протесистемнийпідхідвимагаєрозглядативідповідний орган як складне утворення, цілісну частину державного організму, що посідає певне місце в ієрархії органів, має підрозділи, окремі ланки тощо. Крім того, за такого розуміння юридичної діяльності звужується її суб’єктний склад, оскільки суб’єкти і учасники юридичної діяльності не завжди наділені державно-владними повноваженнями.

392

Розділ 23. Юридична діяльність

Якщо співвідносити юридичну діяльність із правовою поведінкою громадян, то тут розбіжності ще більш істотні. Правова поведінка громадян маєнезавждиусвідомлений іумиснийхарактер, протеюридичнадіяльністьзавждиєсвідомоспрямованою. Цяцілеспрямованість обумовлюється тим, що перед суб’єктом юридичної діяльності

внормативно-правовому порядку встановлюються конкретні цілі, компетенція, порядок здійснення юридичних дій. До того ж, юридичнадіяльністьмаєофіційнийхарактеріоформлюєтьсязазвичайвактахдокументах. Правова поведінка може виражатися як у діях, так і в бездіяльності, а юридична діяльність здійснюється тільки за допомогою певних дій та операцій.

Як синоніми нерідко вживаються поняття «активність» і «діяльність». Юристи започаткували таку позицію з філософської та соціологічної літератури, де активність вважається переважно проявом усякої діяльності соціального суб’єкта. Проте більш влучним є розуміння того, що активність характеризується як міра діяльності, тобто активноюєнебудь-якаюридичнадіяльність, алишетворча, ініціативна, посилена, щохарактеризуєступіньїїінтенсивності таефективності в суспільстві. Правова активність є виявом високого рівня професіоналізму, правосвідомості і правової культури суб’єктів. Такий підхід нетількидозволяєвідмежуватицідвасамостійніпоняття, айстворює певніпередумовидляподальшоговдосконаленняюридичноїдіяльності, націлюючи суб’єктів на досягнення найвищої ефективності праці.

Існують декілька позицій щодо співвідношення юридичної діяльностітаюридичноїпрактики. Однівченіототожнюютьцідвапоняття, тим самим виключаючи із юридичної практики такий важливий її елемент, якюридичнийдосвід. Інші, навпаки, зводятьюридичнупрактику до певних висновків, узагальнень, результатів юридичної діяльності, тобто до її об’єктивованого досвіду. При цьому не враховується те, що практичне перетворення суспільного життя відбувається не тількизадопомогоюрішеньіположень, яківиражаютьпідсумокюридичної діяльності, а й безпосередньо, при здійсненні дій та операцій. Домінуючимєпогляд, згіднозякимюридичнапрактикарозглядається

внерозривнійєдностідіяльностітасформованогонаїїосновісоціальноправового досвіду (соціально-правової пам’яті).

Важливим є питання щодо місця юридичної діяльності в правовій системі суспільства. Юридична діяльність є одним з головних систематизуючих чинників, які консолідують різні правові явища в єдине ціле, сприяє самоорганізації правової системи суспільства. В ній відбувається

393

Частина п’ята. Реалізація права

опосередкований обмін між видами юридичної діяльності, між юридичноюдіяльністюіправомірноюповедінкоюгромадян. Цейобмінстановить основнийзмістусіхдинамічнихпроцесів, джерелорозвитку, відновлення тафункціонування правовоїсистеми суспільства.

§ 2. Структура юридичної діяльності

Найбільш повно уявити природу, основні елементи, зв’язки та конструктивну роль у суспільстві юридичної діяльності дозволяє її структура. Структураюридичноїдіяльності — цетакаїїконструк-

ція, її основні елементи та їх зв’язки, що забезпечують її цілісність, збереження її властивостей при впливі на неї різноманітних чинників суспільного життя. Елементами юридичної діяльності є суб’єкти

іучасники, об’єкти, юридичні дії і операції, способи і засоби їх здійснення, мета і результати тощо.

Суб’єкт юридичної діяльності розглядається в двох аспектах: 1) в організаційно-структурному і 2) персонально-особистісному. В організаційно-структурному аспекті суб’єкт являє собою утворені та діючі у встановленому порядку компетентні органи, організації

іустанови зїхвнутрішніми підрозділами (відділами, управліннями та ін.) і зв’язками. Особистісний підхід дозволяє показати, що якість юридичноїдіяльностібудь-якогооргану, організації, установизалежить від здібностей їх працівників, дає змогу глибше осмислити професійні, соціально-психологічні, моральні якості їх працівників та інших суб’єктів юридичної діяльності.

Наступним елементом структури є об’єкт юридичної діяльності. Оскільки її головна мета полягає в перетворенні, регулюванні, забезпеченні, закріпленні, охороні, відновленні відносин між людьми, тоці відносини й є її первинним, безпосереднім об’єктом. Але оскільки люди вступають у відносини між собою з метою задоволення своїх потреб (а кожна потреба є предметною і конкретною), то виділяється вторинний об’єкт юридичної діяльності. Ним можуть бути предмети, процеси і стани природного та соціального середовища, об’єктивної

ісуб’єктивної реальності, матеріальні і нематеріальні блага.

Динамічну сторонуюридичноїдіяльності утворюютьюридичнідії таоперації. Юридичні дії являють собою виражені ззовні, соціальноперетворюючі, такі, що спричиняють певні юридичні наслідки, акти суб’єктів. Сукупність взаємозалежних дій, об’єднаних загальною ме-

394

Розділ 23. Юридична діяльність

тою і спрямованих на вирішення більш-менш відокремленого завдання, становить юридичну операцію.

Предмети (явища, процеси), за допомогою яких забезпечується досягнення мети, необхідного результату юридичної діяльності, становлять її засоби. Виділяються спеціально-юридичні і технічні, матеріальні і інтелектуальні, прості і складні, нормативні та інші засоби. Усвоїйсукупностівонистановлятьнайважливішийкомпонентправотворчої, правозастосовної, інтерпретаційної, контрольної та інших юридичнихтехнік. Засобивикористовуютьсядлядослідженнясуспільних відносин, конкретних соціальних ситуацій, прийняття та оформлення рішень, аналізу правових актів, вивчення матеріалів юридичної практики. Ті ж самі засоби можуть використовуватися в різні способи. Сукупністьоднотипнихспособівізасобівстановитьметодюридичної діяльності. Система відповідних способів, засобів і методів, спрямованих на досягнення найближчих цілей, являє собою юридичну тактику, а спрямованих на досягнення головних, фундаментальних цілей — юридичну стратегію.

Починаючи з ідеального (формального) передбачення результату, юридичнадіяльність закінчується одержанням фактичногорезультату. Залежно від ступеня їхзбігу вирішується питання проте, чи досяг суб’єктпоставленоїмети, наскількиефективнібулийогодії, використані способи та засоби. Результат юридичної діяльності виражається в прийнятому суб’єктом рішенні або здійсненій ним юридично значущійдії, щозакріплюютьсяувідповідномуправовомуакті-документі (правотворчому, правозастосовному, інтерпретаційномутощо), видання якого входить до компетенції відповідного суб’єкта.

Акти-документизнаходятьсвоєзовнішнєвтіленнявпевнійюридич- ній формі. Вона залежить від виду акта-документа (наприклад, закон, постанова, розпорядження, рішення, наказ, ухвала, протест, подання, декрет, указ та ін.) і виражається у вимогах щодо обов’язкових реквізитів, послідовності їх розміщення, часу складання документа, правових наслідківйогоприйняття, атакожумовюридичноїнедійсності, підстав щодо його скасування та зміни. Вид, зміст та юридична сила актівдокументів обумовлюються компетенцією суб’єкта їх видання.

Важливе значення для дослідження юридичної діяльності на теоретичномуіпрактичному рівняхмаютьпоняття, якіхарактеризують їїосновніпараметри: обсяг, інтенсивність, ефективність, економічність, законність, соціальну цінність юридичної діяльності. Так, за допомогою поняття «обсяг юридичної діяльності» визначається завантаже-

395

Частина п’ята. Реалізація права

ністьсуб’єктів(окремихпосадовихосіб, організацій, системиорганів) роботою, яка пов’язана з кількістю розглянутих справ, їх складністю таіншимиобставинами. Поняття«інтенсивність діяльності» дозволяє встановити виконання певним суб’єктом за допомогою певних способів і засобів за конкретні проміжки часу певного обсягу роботи. Поняття «ефективність юридичної діяльності» дає можливість з’ясувати співвідношенняміжфактичноодержанимрезультатомітимисоціальноправовими цілями, які ставилися в процесі її здійснення. Поняття «економічність» сприяєвиявленнюматеріальних, трудових, духовних та інших фактичних витрат, необхідних для одержання відповідних результатів діяльності. Поняття «рівень законності» відображає стан законності і правопорядку в конкретній сфері суспільного життя, характеризує питому вагу правомірних дій у всій масі юридично значущих дій. Поняття «цінність юридичної діяльності» розкриває її значущість, корисність як засобу задоволення суспільних і особистих інтересів та потреб.

§3. Правові форми діяльності органів держави

Одним із головних суб’єктів юридичної діяльності є державний орган. Черезте, щоюридичнадіяльність здійснюється уповноваженими суб’єктами державної влади, вона спрямована на виконання функцій держави. Отже, державно-владний характер становить сутнісну властивість юридичної діяльності щодо здійснення функцій держави і дозволяє їй слугувати потужним засобом перетворення суспільних відносин.

Оскількибудь-якасоціальнадіяльністьмаєзовнішнійвираз, тобто форму, то відповідно будь-якій юридично значущій діяльності притаманна правова форма. Вона виражає зміст юридичної діяльності та є правовою конструкцією нормативного впорядкування певного виду юридичної діяльності. Державні органи здійснюють свою діяльність також у певних формах, серед яких пріоритетне місце посідають правові форми — юридичні засоби здійснення державних функцій. Саме внихвідображаються зв’язокдержави іправа, обов’язокдержави при здійсненні своїх функцій діяти на основі права і в межах закону.

Правова форма діяльності органів держави — це визначений законодавством (юридично оформлений) порядок здійснення ними

396

Розділ 23. Юридична діяльність

юридичнозначущихдійтаоперацій, спрямованихназдійснення функцій держави.

На відміну від фактичної діяльності правові форми діяльності державних органів мають такі чітко виражені ознаки:

1.Система юридично значущих дій, спрямованих на реалізацію функцій держави, здійснюється органами держави, посадовими особами та іншими уповноваженими на те державою суб’єктами. Ви-

хідне і заключне призначення цих дій полягає в здійсненні впливу держави на суспільні відносини шляхом утворення або санкціонування нормативних приписів та забезпечення їх реалізації.

2.Здійснення юридично значущих дій відбувається за допомогою таких юридичних засобів, як розроблення і прийняття нормативноправовихактів, виданняактівтлумачення нормправа, прийняттявпорядку застосування норм права індивідуально-правових актів тощо. Правові форми здійснення функцій держави входять до механізму правового регулювання.

3.Результати застосування окремих правових форм закріплюються у визначених законом юридичних актах (закон, міжнародний договір, рішення суду тощо).

4.Порядок здійснення юридично значущих дій, як правило, регу-

люється процесуальними нормами. Він може бути регламентований детально (наприклад, регулювання процедури діяльності судових органівпроцесуальнимикодексами) абожфрагментарно(регламентація процедури діяльності окремих органів держави, посадових осіб при вирішенні ними юридичних питань).

Різноманіття правових форм діяльності органів держави можна класифікувати. Згіднозпершимпідходом традиційнокритеріємїхподілу є однорідна за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави щодо здійснення її функцій. Відповідно правові форми діяльності державних органів поділяються на установчу, правотворчу, правозастосовну, контрольно-наглядову та правосуддя.

Установча діяльність — це правова форма діяльності щодо створення і припинення функціонування шляхом реорганізації або ліквідації всіх органів і структур державної влади, об’єднань громадян, суб’єктів підприємницької діяльності, а також їх кадрового забезпечення, тобто організації проведення виборів або призначень і затвердженнявідповіднихустановчихрезультатів. Спонукальними обставинами установчої діяльності зазвичай є відповідні юридичні факти (наприклад, закінченнястрокуповноваженьорганівдержавиабостро-

397

Частина п’ята. Реалізація права

ку призначення посадової особи). Кінцевим юридичним результатом установчоїдіяльностієоргандержави, посадоваособа, іншийсуб’єкт, який виник. Наслідок може бути виражений також у факті реорганізації або ліквідації певного суб’єкта права. Установча діяльність надзвичайно різноманітна за своїм конкретним змістом, наприклад, діяльність по виборах президента, депутатів парламенту та органів місцевогосамоврядування, діяльністьпопризначеннюпосадовихосіб тощо.

Правотворча діяльність — це правова форма діяльності з розроблення, зміни та скасування правових норм, санкціонування інших соціальнихнормшляхомнаданняюридичноїсиливжеіснуючимусуспільстві правилам поведінки, звичаям; прийняття, офіційного оприлюднення та набрання чинності нормативно-правових актів. Спонукальними обставинами правотворчої діяльності безпосередньо виступаютьоб’єктивнапотребавправовійрегламентаціївідповіднихсуспільних відносин (юридичний мотив), а також вияв права правотворчої ініціативи. Кінцевимюридичним результатом правотворчої діяльності євідповіднийнормативно-правовийприпис, оформленийвнормативноправовому акті-документі. При цьому він може бути або новелою, або зміненим приписом.

Правозастосовнадіяльність— цеправоваформадіяльностізрозгляду та вирішення індивідуальних юридичних справ, яка полягає в наділенні одних суб’єктів правами, покладанні на інших суб’єктів юридичних обов’язків, офіційному визнанні юридичних фактів, укладенні угод, розгляді юридичних питань про наслідки правових спорів

іправопорушень та притягнення винних до юридичної відповідальності органами та посадовими особами позасудової юрисдикції. Спонукальними обставинами правозастосовної діяльності виступають юридичні факти, які пов’язані зреалізацією інтересів різних суб’єктів права і потребують свого офіційного визнання (наприклад, призначення пенсії, призов на військову службу, притягнення до дисциплінарноївідповідальності). Кінцевими юридичними результатами євідповідні правозастосовні акти різного призначення, що містять приписи індивідуального характеру.

Правосуддя — це правова форма діяльності державних органів

іпосадових осіб системи судової влади з розгляду і вирішення в судових засіданнях у встановленому законом порядку юридичних справ у формі конституційного, адміністративного, господарського, цивільноготакримінальногосудочинства. Залежновідрізновидусудочинства

398

Розділ 23. Юридична діяльність

індивідуалізуються спонукальні обставини і безпосередні юридичні результати цієї правової форми діяльності. Так, спонукальною обставиною конституційного судочинства є необхідність вирішення питання провідповідність (конституційність) законів таінших нормативноправових актів Конституції України, а також офіційне тлумачення КонституціїтазаконівУкраїни. Кінцевимиюридичнимирезультатами конституційного судочинства є інтерпретаційний акт та рішення про конституційністьабонеконституційністьзаконівтаіншихнормативних актів. В останньому разі нормативно-правовий акт втрачає чинність.

Контрольно-наглядовадіяльність— цеправоваформадіяльності,

яка виражається в здійсненні юридично значущих дій за наглядом іперевіркоювідповідностівиконаннятадодержанняпідконтрольними суб’єктами правових приписів і припиненні правопорушень відповідними організаційно-правовими засобами. Спонукальними обставинами контрольно-наглядової діяльності є: потреба у створенні найбільш сприятливих умов для реалізації правових приписів у поведінці, діяльностірізнихсуб’єктівсуспільнихвідносин; забезпечення ефективності правового регулювання; відновлення режиму законності, правопорядку та державної дисципліни у разі їх порушення. Своєрідність контрольно-наглядової діяльності полягає в тому, що вона пронизує установчу діяльність, правотворчість, правозастосування та правосуддя своїм організуючим впливом, сприяє здійсненню цих правових форм на належному організаційному рівні.

Юридичним результатом контрольно-наглядової діяльності виступає контрольно-правовий акт, специфічність якого визначається правовим статусом контролюючого і підконтрольного суб’єктів. Він може містити рішення констатуючого порядку, коли внаслідок перевірки встановлюються лише позитивні моменти реалізації правових приписів, або містить правоохоронні приписи з усунення виявлених правопорушень. З огляду на це контрольно-наглядова діяльність поєднує позитивний (регулятивний) і негативний (правоохоронний) контроль.

Крімтого, інодівиділяютьокремоправоохороннудіяльність, предметом якої є юридичні питання, пов’язані з можливим або наявним порушенням норм права. Вона спрямована на захист закріплених у нормах права суспільних відносин від будь-яких посягань, відновлення правового стану в разі спричинення шкоди суб’єктам права, інтересамсуспільства, правопорядку. Такожвиділяютьінтерпретаційноправову діяльність уповноважених на те державою суб’єктів права

399

Частина п’ята. Реалізація права

з офіційного тлумачення чинних норм права, результатом чого є видання спеціального інтерпретаційного акта.

Послідовність розташування окремих видів правових форм діяльності органів держави виправдана самою логікою правової системи. Суб’єкти, засновані в результаті установчої діяльності, виступають як безпосередні генератори юридичного впливу. Реальний юридичний вплив припускає налагоджене функціонування правозастосування

іправосуддя, які здійснюються на основі нормативно-правових приписів, встановлених у результаті правотворчості. Режим виконання

ідодержання правових приписів забезпечується контролем.

Вюридичній літературі немає єдності поглядів щодо виділення правовихформдіяльності органівдержави. Так, розуміючи підправовимиформамиздійсненняфункційдержависпецифічнівидидіяльностідержавнихорганів, виділяютьзаконодавчу(правотворчу), управлінську(виконавчу), судову (правоохоронну), контрольно-наглядову правовіформи. Іноді, наголошуючинаподілідержавноївлади, виділяють: правотворчість, виконавчо-розпорядчу і правоохоронну діяльність. Деякі дослідники серед правових форм здійснення функцій держави виділяють лише правотворчу і правозастосовчу та зазначають, що остання здійснюється воперативно-виконавчій іправоохоронній формах. Крімтого, відзначається, щозростаєрольдоговірноїформивздійсненні функцій держави через розвиток ринкової економіки та децентралізацію державного управління.

Від правових форм діяльності держави відрізняють організаційні (або фактичні) форми, оскільки вони являють собою фактичні дії, спрямовані на сприяння реалізації функцій держави. Якщо право як форма владного веління держави безпосередньо впливає наповедінку

ісвідомість індивіда, пропонуючийомусуспільнокориснумодельповедінки, то організаційні форми справляють вплив опосередковано − переважно шляхом створення сприятливих умов для такої поведінки. Правові форми пов’язані з виданням юридичних актів, а організаційні — реалізуються в межах уже виданих актів та становлять фактичні дії, що сприяють здійсненню прийнятих правових актів. Вони не пов’язанізвиданнямюридичнихактівітомунеспричиняютьюридичнінаслідки, хоча реалізуються вмежах певного правового регулювання, на основі виконання вимог законності.

При здійсненні юридичної діяльності державні органи використовують також різноманітні методи — прийоми, засоби і способи, за допомогою яких справляється вплив на суспільні відносини. Серед

400