Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

Розділ 27. Громадянське суспільство і держава

засадахсамоврядуванняізапосередництвомякихіндивідиреалізують належні їм невід’ємні права і свободи.

Розглянемо ознаки громадянського суспільства.

1.Громадянськесуспільствоєоднієюзхарактеристиксуспільства та відображає певну стадію його розвитку. Не будь-яке суспільство можна охарактеризувати як громадянське, а тільки те, що має певні якісні риси, які відрізняють його від інших типів суспільств. Подібні риси почали формуватися у суспільств європейських країн під час буржуазних революцій ХVII–ХVIIІ ст. ст., а в ХХ ст. стають невід’ємними для багатьох суспільств світу (Західна Європа, США, Канада, Австралія та ін.). З цього підходу не можна охарактеризувати як громадянські суспільства, що існують, наприклад, у теократичних мусульманських або комуністичних країнах.

2.Громадянськимстаєлишесуспільство, вякомуособавизнається вищою соціальною цінністю, а її права і свободи — рівними та невід’ємними з позиції пріоритету громадянського суспільства. Ніякі інші цінності (політичні, релігійні, ідеологічні тощо) не можуть переважати над такими базовими загальнолюдськими цінностями, як життя, здоров’я, честь, гідність, свобода, права людини і громадянина.

3.Існуваннягромадянськогосуспільства, йогоінститутівобумовленібезпосереднімижиттєвимипотребамитаінтересамилюдей. Ці потреби можуть бути поділені на декілька груп:

– фізичні потреби, що забезпечують існування людини як біологічноїістоти. Донихналежатьпотребиособивчистомуповітрі, їжіта воді, житлі та одязі;

– економічні потреби, щозабезпечують одержання благ, якихособанемає. Донихвходятьпотребиупраці, власності, обміні економічними благами тощо;

– соціальні потреби, що забезпечують соціокультурний розвиток індивіда. До них належать потреби в інформації, спілкуванні, духовному та культурному розвитку тощо;

– політичні потреби, що забезпечують реалізацію політичних вглядів та ідей у загальносоціальну практику. До них входять потреби

упевних політичних змінах і реформах, захисті своїх прав і свобод, владі і управлінні суспільними процесами тощо.

4.Громадянськесуспільствоєсфероюреалізаціїпотребтаінтересів, утілених у правах і свободах людини, поза безпосереднього впли-

ву з боку держави. Громадянське суспільство в цьому аспекті протиставляється державі, проте таке протиставлення має сенс лише за

471

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

умови розгляду держави у вузькому значенні, як апарату влади, який є завжди відносно виокремленим від суспільства та виконує щодо нього зовнішні управлінські функції. Таким чином, йдеться про обмеження втручання державного апарату у відносини громадянського суспільства.

Державабереучастьувстановленнізагальнихправовихмежфункціонування громадянського суспільства, здійснює відносно нього функцію контролю за додержанням норм права і не може в іншій спосіб вмішуватися у діяльність інститутів громадянського суспільства.

Зворотний принцип — втручання держави в усі сфери життя суспільства — є невід’ємною рисою тоталітаризму.

5.Громадянське суспільство виступає соціальним підґрунтям формування правової держави. Саме його розвиток призвів до встановленняуХХст. убагатьохкраїнахновоготипудержави— правової держави. Таким чином, громадянське суспільство є чинником, а реформування держави та набуття нею ознак правової — наслідком певних соціальних змін.

6.Громадянськесуспільствотайогоінститутифункціонуютьна основі принципів самоорганізації і самоврядування. Це означає, що громадяни самостійно і добровільно, на основі власних потреб та інтересів визначають необхідність об’єднання в певну організацію, встановлюють мету, способи та напрямки її діяльності, керують її справами, приймають рішення про її розпуск.

7.Громадянське суспільство як соціальне явище складається із інститутів — громадських (недержавних) об’єднань. Чому саме об’єднань, анеокремихгромадян? Цепояснюєтьсяпершзавсеускладненнямсоціальноїструктурисучаснихкраїн. Потребиокремоїлюдини мають найбільше шансів бути реалізованими, коли вони збігаються

зпотребами та інтересами інших осіб, які організуються та ставлять собізаметускоординованопрагнутиїхреалізації. Зацієюрисоюможнаформальнооцінитиступіньрозвиткусуспільства: чимбільшарізноманітність недержавних організацій, тим більше власних проблем суспільство може самостійно розв’язувати. Всі інші організації, що створюються державою, входять до структури механізму держави.

8.Діяльність громадянського суспільства регулюється за допомогою різноманітних соціальних, передусім правових, норм. Залежно від специфіки суспільних відносин регулювання може здійснюватися за допомогою звичаїв, релігійних або моральних норм. На відміну від іншихсоціальнихнормправовизначаєзагальнімежісвободи, усереди-

472

Розділ 27. Громадянське суспільство і держава

ні яких вільно існують та розвиваються інститути громадянського суспільства.

Окремою групою норм, що регулюють функціонування громадянського суспільства, є корпоративні норми. Вони створюються самими організаціями для регулювання їх внутрішніх відносин. До них належать різноманітні статути, положення, правила, які приймаються інститутами громадянського суспільства (наприклад, статут політичної партії) для регулювання питань і процедур вступу до організації та виключення з неї, обрання її управлінських органів, визначення напрямківіспособівдіяльності, фінансуваннятаін. Законодавствоможе встановлюватипевнівимогидозмістутаформицихнорм(наприклад, ст. 8 Закону України «Про політичні партії в Україні»). Корпоративні норми не повинні суперечити чинним нормам права.

§3. Інститути громадянського суспільства

Як уже зазначалося, громадянське суспільство складається з найрізноманітних об’єднань громадян. До його інститутів належать тільки недержавні об’єднання, тобто ті, що утворені приватними особами або їх організаціями.

До структури громадянського суспільства належать: громадські організації (спортивні, культурні, національні та ін.), релігійні орга-

нізації, благодійні організації, професійні спілки, комерційні органі-

зації (підприємства, господарські товариства, банки та ін.), політич-

ні партії.

За метою створення всі об’єднання класифікуються на:

1)прибуткові, що ставлять за мету заробляння коштів (одержання прибутку від комерційної діяльності);

2)неприбуткові, що ставлять за мету досягнення інших суспільних цілей. До неприбуткових об’єднань належать громадські організації, профспілки, благодійні та релігійні організації, політичні партії тощо. Неприбуткові в свою чергу поділяються на політичні організації, що ставлять за мету участь у політичній діяльності, одержання та реалізацію державної влади, та неполітичні, які не мають такої політичної мети.

Враховуючи, що діяльність подібних об’єднань має значення не тільки для окремих, приватних осіб, а й для всього суспільства та дер-

473

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

жави, основи їх правового статусу закріплюються законодавством. Причому обсяг прав і обов’язків у різних об’єднань не збігається. Кожна організація створюється з особливим правовим статусом і має спеціальну правосуб’єктність. Відповідно до п. 11 ст. 92 Конституції України засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднаньгромадян, засобівмасовоїінформаціївизначаютьсявиключно законами України.

До прибуткових об’єднань належать підприємства, банки, страхові компанії, кооперативи та ін. Так, за Законом «Про господарські товариства» визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Закон України «Про об’єднання громадян» закріплює, що об’єднанням громадян єдобровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка та ін.) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Офіційневизнанняоб’єднаньгромадянзбокудержави(легалізація) є обов’язковим і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації об’єднання громадян набувають статусу юридичної особи та можуть вступати у цивільно-правові відносини. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад.

Закон встановлює певні обмеження щодо створення та діяльності об’єднань громадян. Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об’єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:

– зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;

474

Розділ 27. Громадянське суспільство і держава

–підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;

–пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;

–розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

–створення незаконних воєнізованих формувань;

–обмеження загальновизнаних прав людини.

Об’єднання громадян повинні створюватися і діяти на основі певних принципів: добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямків своєї діяльності. Всі основні питання діяльності об’єднань громадян мають вирішуватись на зборах усіх членів або представників членів об’єднання.

Окремимзакономрегулюєтьсядіяльністьпрофесійнихспілок. Відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гаран-

тії діяльності» професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Професійні спілки, їх об’єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з’їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об’єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об’єднань.

Правовий статус релігійних організацій визначається Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї

475

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Релігій-

ними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійнібратства, місіонерські товариства(місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються із зазначених релігійних організацій.

Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості і поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Релігійні організації не виконують державних функцій, не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають їм фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів.

До неприбуткових об’єднань громадян, що мають політичну мету, належать політичні партії та їх блоки. Особливості їх правового статусу є предметом розгляду в окремому підрозділі.

§4. Становлення громадянського суспільства в Україні

Процес становлення громадянського суспільства після здобуття незалежності України є складним та суперечливим. Сучасне українське суспільство можна охарактеризувати як перехідне до громадянського. Окремі його риси вже існують, а деякі лише перебувають у стадії формування.

Якщо оцінювати зовнішні прояви існування громадянського суспільства, то можна дійти висновку про його активне зростання та становлення. Назаконодавчому, зокремаконституційному, рівнізакрі-

476

Розділ 27. Громадянське суспільство і держава

плено принципи громадянського суспільства. Людину, її права і свободи визнано вищою соціальною цінністю. Конституція України відповідно до міжнародних стандартів закріпила широке коло прав і свобод людини і громадянина. Законодавство забезпечує можливість створення та діяльності різноманітних громадських об’єднань. Офіційнометоюрозвиткуукраїнськогосуспільствапроголошенорозбудову правової, демократичної держави.

За роки незалежності з’явилися численні комерційні організації — підприємств, банків, кооперативів та приватних підприємців, громадські організації, які мають культурну, національну, спортивну, екологічну або іншу спрямованість. Швидкими темпами розвивається багатопартійність. Міністерством юстиції України на 2007 р. зареєстровано більше 130 політичних партій. Активну соціальну позицію займає профспілковий рух. В Україні зареєстровано понад 100 професійних спілок і їх об’єднань з всеукраїнським статусом та тисячі з місцевим. Більше 30 тис. релігійних організацій об’єднують осіб, що сповідують різні напрямки віри.

Проте, якщо оцінювати змістовні риси формування громадянського суспільства в Україні, можна дійти висновку про наявність низки проблем.

По-перше, становлення суспільного життя відбувається тоді, коли проблематика громадянського суспільства не є актуальною для країн розвинутої демократії, новітній досвід яких свідчить про інше — необхідність виходу за межі громадянського суспільства в напрямку «соціальної державності», що передбачає необхідність пошуку складних критеріїв поєднання цих обох процесів, які певною мірою можуть бути суперечливими. Громадянське суспільство в економічно розвинутих країнах Європи та Північної Америки формувалося в ХVIII-ХІХ ст., тому ці країни нині виходять на інший етап трансформації суспільної системи, пов’язаної із формуванням соціальної держави, яка передбачає розширення прерогатив державності щодо втручання в суспільні відносини в напрямку проведення державою активної соціальної політики. Внаслідок таких змін формується якісно нова соціальна система, яку западні політологи називають «суспільством масового споживання», «суспільством масової культури».

По-друге, становлення громадянського суспільства в Україні відбувається за умов творення національної державності, форму-

477

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

вання власних державних інституцій, що так чи інакше передбачає зміцнення державницьких засад в організації суспільної життєдіяльності, утворення нових державних органів влади та управління, яких не могло бути під час перебування у складі колишнього СРСР.

По-третє, формаційнатрансформаціясоціальнихпріоритетівпередбачаєпевнийперехіднийперіодпротиборстварізновекторнихтенденцій суспільного розвитку, одна з яких спирається на вкорінені впродовж значного історичного періоду стереотипи соціально-політичного облаштування, а інша зорієнтована в напрямку визнання гуманітарних цінностей, наближення до загальновизнаних стандартів правової, демократичної державності, які, однак, практично мало адаптовані до українських реалій.

Крім того, слід урахувати наступні чинники. Насамперед, цеслабкий розвиток української економіки. Наслідком цього є величезний розрив у доходах населення. В значній частинісуспільства несформовано середній клас. У розвинутих країнах саме цей прошарок суспільства (який визначають як сукупність людей, що здатні своєю працею задовольнити всі власні потреби в існуванні та розвитку) становить до 90 % населення та є соціальною основою формування громадянського суспільства.

Інше питання — необхідність відходу від психологічного сприйняття стереотипів взаємовідносин особи і держави. Етатизм радянської держави відносно своїх громадян призвів до психологічної залежності особи від держави. Опинившись після розпаду Радянського Союзу без цього надмірного піклування, багато громадян не змогли знайти своє місце у новій соціальній системі, сприйняти себе індивідами, реалізація потреб та інтересів яких передусім залежить від них самих. Це зумовлює недостатній рівень політичної та правової активності значної частини населення, що сподівається на всебічну допомогу від держави.

Контрольні запитання

1.Як формувалася концепція громадянського суспільства?

2.Сформулюйте поняття і ознаки громадянського суспільства.

478

Розділ 27. Громадянське суспільство і держава

3.Які організації належать до структури громадянського суспільства?

4.Чиможутьдержавніорганивходитидоструктуригромадянського суспільства? Чому?

5.Які проблеми існують у становленні громадянського суспільства в сучасній Україні?

479

Розділ28

Політична система суспільства

§1. Поняття та структура політичної системи суспільства

Поняття«політичнасистемасуспільства» увійшловнауковийобіг порівняно недавно. Серед важливих причин, що спонукали його запровадження та широке використання, було прагнення дати цілісне уявлення про політику і політичне життя суспільства. Політика при цьому визначається як сфера діяльності, пов’язана з відносинами між класами, націями та соціальними групами, ядром якої є проблема завоювання, збереження та використання влади.

До70-хроківХХст. термін«політичнасистема» внауковихпрацях вітчизняних учених практично не використовувався. Натомість вживалося поняття «політична організація суспільства». Лишезсередини 70-хроків почалось активне наукове застосування терміна «політична система», що викликало необхідність встановлення його логічного обсягу, визначення співвідношення з іншими однопорядковими поняттями. Таким чином, склалися три основні підходи: а) політична організація є більш вузьким поняттям стосовно політичної системи; б) політичнасистемаєбільшвузькимпоняттям; в) ціпоняттяідентичні, рівнозначні.

Ототожнюючи політичну систему з політичною організацією суспільства, її визначають як сукупність державних, партійних і громадських органів та організацій, які беруть участь у політичному житті

480