Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

Розділ 30. Правова, соціальна держава

існуючих проблем. Цю ситуацію можна подолати лише за умови, що ідеярозбудовиУкраїнияксоціальної, правовоїдержавистанецільовою настановою діяльності не тільки політиків і державних діячів, а й суспільства в цілому.

Контрольні запитання

1.Чим обумовлено виникнення правової держави?

2.Яка держава може бути охарактеризована як правова?

3.Як співвідносяться правова і соціальна держави?

4.Чи може бути соціальна держава неправовою? Обґрунтуйте свій висновок.

5.Що є запорукою успішної розбудови соціальної, правової держави в Україні?

531

Розділ31

Правова свідомість

§1. Поняття, структура та функції правосвідомості

Свідомість людини являє собою форму відображення (пізнання) навколишнього світу, яка виявляється в різних оцінках, критичних зауваженнях і пропозиціях щодо функціонування певних явищ і процесів. Однією знайважливіших складових свідомості єправова свідомість людини. Виникаючи до або після права чи разом з ним, правосвідомість супроводжує право протягом усієї правової історії, всього існування державно-організованого суспільства. Категорія «правосвідомість» слугує для відображення особливого виміру правової дійсності, ставлення людейісуспільства доправа, правовоїповедінки людей, правової діяльності держави, її інституцій. Вона визначає позитивнеабонегативне ставлення доправа, поглядинайогоформування, розвиток і реалізацію.

Правосвідомість відображає правову дійсність, що склалася за конкретно-історичнихумовутійчиіншійкраїні, алеводночасвпливає на функціонування і розвиток правової системи. Вона є активним елементом системи правового регулювання суспільних відносин — право не може справляти свій регулятивний вплив інакше як через людей, безпосередньо діючи на їх свідомість. За посередництвом правових ідей та теорій, почуттів та емоцій норми права, інші правові явища оцінюються з погляду життєвих потреб та інтересів людей і суспільства, справедливості, формуються настанови на правову по-

532

Розділ 31. Правова свідомість

ведінку, уявлення щодо критеріїв ефективності правового регулювання, шляхів реформування та вдосконалення законодавства, судовоправової системи, юридичної практики.

У демократичній державі стрижнем правосвідомості є визнання принципу верховенства права; життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності; беззастережна повага до прав людини і громадянина як невід’ємних від особи можливостей, що становлять юридичний фундамент життєдіяльності людини.

Правосвідомість — цесукупність суб’єктивнихелементів правового регулювання: ідей, теорій, емоцій, почуттів та правових настанов, за посередництвом яких відображається правова дійсність, формуються ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямків розвитку правової системи з погляду забезпечення гідного існування людини, справедливості у міжлюдських стосунках, ефективної організації життєдіяльності держави і суспільства.

Для правової свідомості характерні такі риси.

1. Правосвідомістьєоднимзрізновидівсуспільноїсвідомості. По-

ряд з іншими формами суспільної свідомості (філософською, релігійною, моральною, політичною, естетичною) їйвластивовідображувати навколишнійсвіт, однакнеувесь, алишепевниййогоаспект— правовудійсність. Разомзтимслідзазначити, щоправовасвідомістьнеіснує «в чистому» вигляді. Її неможливо механічно розділити з мораллю та політичною свідомістю під час аналізу правових явищ. Ці види свідомості взаємно проникають, доповнюють і підкріплюють одна одну. Водночасправовасвідомістьмаєіпевніспецифічніриси, щодозволяє розглядати її як відносно самостійне явище, яке виконує специфічні завдання і функції. В умовах формування правової, демократичної державності правова свідомість дістає додаткові стимули для свого розвитку, становлення як однієї з найважливіших її частин.

2. Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права: особистість, громадські об’єднання, політичні партії, державні органи та їх посадовіособи, юристи-науковці, юристи-практики, суспільствовціло-

му. В правовій свідомості відбиваються ставлення суб’єкта до права, юридичної практики, поведінки (діяльності) інших суб’єктів правовідносин, їх оцінка. Правосвідомість виявляється на всіх стадіях механізму правового регулювання, впливає на функціонування практично кожного елемента правової системи.

533

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

3. Об’єктомпізнанняправосвідомостізазвичайєчиннеправовусій багатоманітності його виявів (право, правові відносини, правова поведінка або діяльність, практика реалізації права тощо). Разом з тим вона може містити в собі оцінку права минулого (аналіз правових пам’яток, наприклад, римськогоправа, Руськоїправди) абоформувати уявлення про право бажане, майбутнє.

4. Правосвідомість є одним з найважливіших чинників розвитку праворозуміння. Право, яке складається об’єктивно, відповідно до існуючих, іноді досить суперечливих уявлень, підходів суспільства щодо регулювання тих чи інших суспільних відносин, не може бути досконалим. У ньому неминуче виникають певні прогалини, внутрішні суперечності. Аналіз, оцінкаправаіпрактикийогозастосуваннядають змогу виявити існуючі недоліки.

З урахуванням негативних оцінок формуються пропозиції щодо вдосконалення окремих правових норм або цілих сегментів права (інститутів і галузей). Іноді, передусім на етапах трансформаційних змін суспільства, переходу від однієї до іншої моделі державності (наприклад, від феодальної до буржуазної держави), чинне право вступає

всуперечність з об’єктивною необхідністю розроблення нових підходівдорегулюваннясуспільнихвідносин, упершучергуекономічних стосунків. Ця ситуація спонукає прогресивні суспільні сили до пошуку нового бачення змісту, соціального призначення права. Одержані напрацювання об’єднуються в різних правових теоріях, концепціях. Таким чином, в історії розвитку права складаються різні школи права — природно-правова, історична, позитивістська, класова, психологічна та ін., які застосовували різний методологічний інструментарій допізнанняправа, по-різномуйогорозглядалиіоцінювали. Напевних етапах розвитку суспільства правосвідомість може виступати як одна з форм права.

5.Правосвідомість можна розглядати як своєрідний механізм саморегуляціїповедінки(діяльності) людей. Цепояснюєтьсяїїздатніс-

тю орієнтувати суб’єктів права в різних правових ситуаціях, робити правомірний вибір, приймати юридично значущі рішення щодо додержання або порушення права.

Засвоїмзмістом правосвідомість єскладним системним правовим явищем. Компоненти, що утворюють її (ідеї, теорії, концепції, почуття, емоції, настрої, настанови тощо), структурно об’єднуються

вдві відносно автономні компоненти — правову психологію і правову ідеологію.

534

Розділ 31. Правова свідомість

Правова психологія — це сукупність настроїв, почуттів, емоцій, переживань з приводу права, окремих правових явищ. Так, проявами правової психології будуть відчуття справедливості, повага до прав

ісвобод людини, байдужість до беззаконня або страх перед відповідальністю, емоційна реакція (увигляді оплесків, викриків і т. ін.) присутніх у залі судових засідань на певне рішення судді, тобто емоційне ставленнядоправа. Вцілому— цестихійна, несистематизована інайпоширеніша форма усвідомлення права, яка тією чи іншою мірою притаманна усім суб’єктам і може виникнути з приводу будь-якого правового явища.

Помилково було б оцінювати цю складову правової свідомості як щось другорядне. Ігнорування правової психології як населення, так

іокремихосібупроцесіформуванняіпроведеннядержавної правової політики може призвести до суттєвої протидії (пасивної чи активної) здійсненню тієї чи іншої реформи (такою була, наприклад, протидія антиалкогольній кампанії під час так званої «перебудови» в СРСР, несприйняттячастиноюдержавнихслужбовцівадміністративної реформи в сучасній Україні тощо). Особливість правової психології визначаєтьсящейтим, щовонаміститьелементинесвідомого. Йдетьсяпро певніпсихічніявищаіпроцеси(інтуїція, психологічнийафект, звичка, збудження, соціальнезбудження— панікатаін.), щозумовленіпевними фактами навколишнього світу, вплив яких на свою поведінку людина зазвичай не усвідомлює. Однак ця сфера може активно впливати на формування як правомірної, так і протиправної поведінки (стереотипів, звичок тощо).

Уструктурі правової психології вирізняють такі елементи:

1)сталі ідинамічні. Досталих компонентів відносять: знання права, правовістереотипи, звичаї, традиції, самооцінку особи. За їхдопомогою особа здатна доволі критично оцінювати свої дії і вчинки з поглядуїхвідповідності праву. Динамічні компоненти(настрої, почуття, хвилювання) становлять найбільш нестабільну, рухливу складову правової психології. Разом з тим слід підкреслити, що навіть якщо настрої людини формуються стихійно, це не виключає можливості особи управляти ними і своїми діями;

2)пізнавальні(правовіемпіричнізнання, уявлення, погляди) іемоційні (правові емоції, почуття, настрої).

Правоваідеологія— цесукупністьідей, принципів, теорій, концепцій, яківсистематизованійформівідображаютьіоцінюютьправову дійсність. Для правової ідеології характерне цілеспрямоване наукове,

535

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

втому числі філософське, осмислення права не на рівні його окремих проявів, а як цілісного явища, що має власну цінність. Прикладом правової ідеології є вчення природно-правової, позитивістської, класової та інших теорій права. Частину цієї ідеології становлять сучасні наукові погляди на право.

Управовій ідеології можуть відбиватися інтереси великих соціальних груп (класів, професійних, релігійних, етнічних), хоча конкретна правоватеоріяабоконцепціязавждиформулюєтьсябезпосередньотим чи іншим науковцем. В основі діяльності будь-якої сталої політичної партії завжди лежить певна політико-правова ідеологія — ідеологія лібералізму, консерватизму, соціал-демократичного або іншого спрямування. Більше того, розвиток будь-якої держави і навіть регіонального об’єднання держав передбачає наявність такої ідеології (національної ідеї). Так, державнебудівництвовСРСРвідбувалосянаосновіідеології марксизму-ленінізму, авосновурозбудовиукраїнськоїдержавностіпокладено пануючу в Європейському Союзі концепцію демократичної, соціальної, правовоїдержави. Вціломуполітико-правоваідеологіяроз- винутих держав відображається передусім в конституції країни.

Відмінність правової ідеології від правової психології полягає

втому, що якщо остання має переважно емоційний характер, складається стихійно, переважно на основі повсякденного побутового досвідулюдей, топравоваідеологіявпроцесіпізнанняправапрагнедійти до виявлення його сутності, змісту, визначити існуючі закономірності ізв’язки, авідтак, подати цізнання увигляді певної догми. Вона складаєтьсянаосновінауковихдосліджень, вивченняюридичноїлітератури, в тому числі підручників.

Правовапсихологіяіправоваідеологіянеможутьіснуватиоднабез одної, оскільки вони тісно взаємодіють. Правові теорії, концепції, ідеї суттєвовпливаютьнаправовупсихологіюокремогоіндивіда, соціальних групіндивідівісуспільствавцілому. Відспіввідношенняпсихологічної таідеологічноїскладовихусвідомостіособизалежитьзрештоюїїздатність керувати своїми емоціями та настроями, діяти всупереч ним.

Усвою чергу від правової психології залежить сприйняття особою тієї чи іншої державно-правової теорії, концепції, доктрини.

До формування правової ідеології в демократичній, правовій державі висуваються такі вимоги. Вона повинна:

1) формуватисянаосновіпріоритетузагальнолюдськихстандартів і цінностей, зокрема верховенства права і закону, принципів демократії, прав і свобод людини і громадянина тощо;

536

Розділ 31. Правова свідомість

2)будуватисянакритичномусприйняттівітчизняногоізарубіжного історичного досвіду, вивченні нових поглядів та підходів до правових явищ;

3)орієнтуватися на раціональне поєднання інтересів особи, суспільства і держави, виходячи при цьому з тези, що саме людина та її прававизнанінайвищоюсоціальноюцінністю, надосягненнясоціального і політичного компромісу.

Упроцесіправовогорегулюванняправовасвідомість виконуєнизку основних функцій, до яких передусім належать гносеологічна, оцінна та регулятивна.

Гносеологічна(пізнавальна) функціяпередбачаєнакопиченнязнань про право і практику його реалізації, сприйняття права, подальше осмислення різних правових явищ, всієї правової дійсності. Без накопиченнятакихзнань, їхосмисленнянеможливовиробитиконкретне ставлення до права.

Оціннафункція передбачає оцінкуправовоїповедінки (діяльності) людей, юридичнозначущихфактівіподій, документів, прававцілому шляхом їх зіставлення із загальноприйнятими або індивідуальними цінностями. В повсякденному житті у людині формується певне, передусім емоційне, ставлення до різних явищ і процесів правового життя на основі власного досвіду та правової практики. Норми, які захищаютьіохороняютьінтересилюдини, сприяютьїхреалізації, дістають, як правило, схвалення, позитивну оцінку. Недосконалі норми

зістотними прогалинами, суперечностями, що здатні порушувати права і свободи людини, сприймаються негативно. Вони можуть піддаватися конструктивній (аж до внесення пропозицій щодо удосконалення змісту таких норм) або деструктивній критиці (заперечення права, його зневага, протидія ефективному функціонуванню механізму правового регулювання).

Узмісті правосвідомості виокремлюютьоціннісудженнящодо: права і законодавства (принципів, норм, інститутів, галузей); правової поведінкиособи, групосібтаоб’єктівдіяльності(злочинності, правопорушень, правопорушників); правоохороннихорганів(суду, юстиції, прокуратури, органів внутрішніх справ, адвокатури, нотаріату, їх діяльності); власної поведінки зпоглядувизначення їїякправомірної чипротиправної.

Практичнареалізаціяоцінноїфункціїсприяєформуваннюправової настанови особи (схильність до певного виду, моделі поведінки), що засвідчує важливість даної функції для правової орієнтації особи, її ставлення до права.

537

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

Регулятивна функція безпосередньо пов’язана з реалізацією двох попередніх функцій. Вона здійснюється через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових настанов, які виступають специфічним регуляторомповедінкилюдей. Поведінка людинивціломуєсвідомою івольовою, чимвонавідрізняється віддійінстинктивногоаборефлекторного характеру. Без активної творчої ролі правосвідомості дія права неможлива. Особливу роль у здійсненні цієї функції відіграють правові настанови, які свідчать про готовність, схильність особи до певної моделі поведінки — правомірної чи неправомірної, що формується під впливом низки економічних, соціальних або психофізіологічних чинників.

§ 2. Види правосвідомості

Усвідомленню сутності правосвідомості сприяють проведені за різними критеріями класифікації.

1. За суб’єктами (носіями) правосвідомість поділяється на індивідуальну, групову, масову та суспільну. Передусім зазначимо, що, поперше, суспільна, групова та масова правосвідомість не існує поза індивідуальною, апо-друге, правосвідомістьокремогоіндивідавсвою чергу зумовлюється груповою, суспільною та масовою свідомістю.

Індивідуальна правосвідомість — це система особистих поглядів,

уявлень, почуттів з приводу права. Вона формується під впливом індивідуальних обставин життя і психофізіологічних особливостей, освіти і соціального стану, оточуючого середовища і залежить від рівня правової освіти особи, знання або незнання закону, його схвалення або несприйняття.

Групова правосвідомість існує на рівні різних соціальних груп (політичнихпартій, громадськихоб’єднань, профспілковихорганізацій та ін.), верств населення, класів і відображає специфіку відповідної групи. Напроцесїїформуваннявпливаєспільністьінтересів, традицій, умов життя, схожість сприйняття державно-правового буття, а також авторитетлідерагрупи. Діапазонвідмінностейправосвідомостірізних груп може бути надзвичайно широким: від можливості створювати тимчасові союзи для досягнення спільної мети (наприклад, передвиборчі блоки або утворення парламентської більшості із представників різних фракцій) до прямого протистояння між ними.

538

Розділ 31. Правова свідомість

Відгруповоїслідвідрізнятимасовуправосвідомість, характернудля нестабільних, тимчасових громадських утворень, наприклад, натовпу, учасниківмітингів, демонстрацій. Масовійправосвідомостіневластиве досягнення згоди учасників таких утворень з широкого кола правових питань, ці об’єднання мають ситуативний, нестійкий характер.

Суспільна правосвідомість притаманна великим соціальним утворенням (населенню країни, окремого регіону, певному етносу). Вона зумовленаякіндивідуальною, такігруповоюправосвідомістю. Наприклад, низкою характерних особливостей відрізняється класична юридична правосвідомість, заснована на вірі в право і порядок, справедливістьсуду, тодіякдляпострадянськихкраїнвластивіознакипідміни правосвідомостіетичнимипоглядами, поширенняправовогонігілізму, зневажливого ставлення до права і закону. Слід підкреслити, що протягом десяти років в українському суспільстві зроблено важливі, але тільки перші реальні кроки для утвердження принципів верховенства права, непорушностіправісвободлюдини. Суспільнаправосвідомість як результат розумової діяльності відповідного суб’єкта позначається на індивідуальній і груповій свідомості лише частково.

2. З погляду глибини відображення правової дійсності вирізняють три рівні правосвідомості.

Побутова(емпірична) правосвідомість— найпоширенішийрівень правової свідомості, який формується на основі повсякденного досвідулюдейусферіправовогорегулюванняізначноюміроюзалежить відздобутоїправовоїосвіти. Якправило, вонамаєемоційний, поверховий характер, отже, в її структурі домінує правова психологія, а емоційне сприйняття дійсності превалює над раціональним. Для людей з таким рівнем правосвідомості можуть бути характерними знання взагальнихрисахокремихпринципівправа, атакожпоєднанняправових поглядів з моральними, етичними настановами. Оскільки побутоваправосвідомістьформуєтьсянаосновіповсякденногодосвідуособи, то вона передбачає встановлення лише зовнішніх зв’язків між правовими явищами, не зачіпаючи його сутності.

Професійна правосвідомість притаманна юристам-професіоналам. Вонаформуєтьсявнаслідокодержанняспеціальноїпрофесійної(юридичної) підготовки, атакожпідчасроботивюридичнійсфері(правоохоронних органах, суді, адвокатурі, нотаріаті тощо). Носії професійної правосвідомості, якправило, володіютьнетількиспеціалізованими, конкретизованимизнаннямичинногозаконодавства, айвмінням, навичкамийого застосування. Разомзтимпрофесійнійправосвідомостівнаслідокпевної

539

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

спеціалізаціїюристіввластивийдиференційованийхарактер. Так, найви- щийрівеньправосвідомостісередюристів-практиківпритаманнийсуддям, які в процесі відправлення правосуддя зустрічаються з найрізноманітнішимиправовимиіпов’язаними зправомявищами.

Для юристів рівень правової підготовки має вирішальне значення. Він є вищим за рівень знань пересічного законослухняного громадянина. Цейрівеньобумовленийякнеобхідністюзнатиірозумітиправо, так і вмінням його застосовувати. Так, у процесі правозастосування існуютьокреміетапи(юридичнакваліфікаціядіяння, тлумаченнянорм права тощо), кваліфіковано виконати які можуть тільки юристи.

Хоча професійній правосвідомості юристів властивий високий рівень розвитку, це не виключає можливості прояву деформації, наприклад, обвинувальнийуклінупозиціїпрокурорсько-слідчихкадрів, формалізм тощо.

Наукова, теоретична правосвідомість у цілому притаманна нау-

ковцям, викладачамвищихнавчальнихзакладівюридичногопрофілю, які займаються теоретичною розробкою загальних або галузевих правовихпроблем. Навідмінувідбуденноїнауковаправосвідомістьпередбачає не тільки наявність юридичної освіти, а й уміння оперувати правовимикатегоріями, принципами, теоріями, концепціями, здійснювати широкі і глибокі узагальнення правового матеріалу, тобто має систематизований, комплексний характер. Сутність та особливості наукової правосвідомості розкриваються також через співвідношення її структурних елементів — уній правова ідеологія превалює над правовою психологією.

§ 3. Правосвідомість і право

Правосвідомість і право — взаємозумовлені явища, яким притаманні окремі спільні риси: вони входять до єдиної правової системи; виконують нормативні функції; регулюють суспільні відносини; обумовлюються одними соціально-економічними, політичними, ідеологічними, культурнимитаіншими чинниками. Всецевизначає наперед їхєдність. Правосвідомість якважливийпроявправаможездійснюватисамостійне правове регулювання, щовідбувається вразівідсутності інших нормативних правових явищ, які є складовими частинами права. Наприклад, це може мати місце при додержанні права, застосуванні аналогії закону і аналогії права.

540