Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

.pdf
Скачиваний:
29
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
3.7 Mб
Скачать

Розділ 25. Тлумачення норм права

уяснення, наприклад, якщо йдеться про урозуміння суб’єктом дійсного змісту правових норм при їх додержанні чи використанні.

Проте повною мірою правотлумачна діяльність проявляє себе у роз’ясненні норм права, що є наступною частиною процесу інтерпретації права. Роз’яснення здійснюється вже не «для себе», а для інших учасників суспільних відносин, коли суб’єкт інтерпретації в усній або письмовійформівиражаєсвоєрозуміннядійсногозначеннявідповідних правовихнорм. Результатироз’ясненняпереважнооб’єктивуютьсяззовні у відповідних юридичних актах, науково-практичних коментарях, рекомендаціяхтощо(наприклад, постановахПленумуВерховногоСуду України, рекомендаціях Вищогогосподарського судуУкраїни, науковопрактичних коментарях до кодексів чи інших законодавчих актів).

Правотлумачнадіяльністьуформіроз’ясненнянормправа, результатомякоїєокремийрізновидюридичнихактів(інтерпретаційніакти), здійснюєтьсяуповноваженимиорганамидержавичипосадовимиособами та нерідко становить один з основних напрямків їх діяльності. Так, надання офіційного тлумачення Конституції та законів України виступає одним з вихідних повноважень Конституційного Суду Українитавизначаєйогоправовийстатус. Правоінтерпретаційнадіяльність уповноважених суб’єктів є самостійною правовою формою діяльності держави разом із правотворчістю, правозастосуванням, правоохоронною діяльністю тощо.

Cлід розмежовувати об’єкт тлумачення та безпосередній предмет тлумачення права. Об’єктом правотлумачної діяльності є норма пра-

ва. У розкритті дійсного значення правових норм, з’ясуванні змісту правилповедінки, щоїхстановить, полягаєкінцеваметаінтерпретації права. Оскільки правові норми закріплюються та виражаються ззовні внормативно-правовихактахтаіншихджерелахправа, безпосереднім

предметом інтерпретації права виступає юридичний текст, який міститьсяувідповіднихджерелахправа(нормативно-правовихактах,

нормативно-правовихдоговорах, правовихпрецедентахтощо). Безпосереднім предметом тлумачення можуть бути як нормативно-правові акти або інші форми права в цілому, так і окремі правові приписи (статті, пункти, абзаци нормативно-правового акта тощо). В деяких випадках предметом правотлумачної діяльності виступають й відповідніматеріали, пов’язанізвиданнямтафункціонуваннямтихчиінших форм права (тексти законопроектів, програми політичних партій, стенограми засідань, на яких було ухвалено відповідні юридичні акти, матеріали практики тощо). Вони дозволяють дійти обґрунтованого

421

Частина п’ята. Реалізація права

висновку щодо дійсного змісту норм права, втілених у відповідному юридичномутексті, визначитинетільки«букву», ай«дух» законуабо іншого акта, що підлягає тлумаченню.

Під «буквою» закону розуміють буквальне значення юридичного тексту, щоміститьнормиправа(положеньнормативно-правовогоакта, міжнародно-правового договору тощо). «Дух» закону передає дійсний зміст норм права, що містяться у відповідному акті, з урахуванням правових принципів, на яких він ґрунтується, в їх субординації між собою. Врахування «духу» законудозволяєбільшточнорозкритизначення його «букви», її зміст, який може бути більш широким чи більш вузьким, ніж буквальне текстуальне вираження норми. Наприклад, розкриваючи дійсне значення норми права, яка сформульована як «судді незалежні та підкоряються тільки закону», слід розуміти, що термін «закон» вживається тут у широкому значенні як синонім законодавства, всієї сукупності законодавчих актів України.

Протягомстрокучинностіправовихнормїх«буква» можезалишатися незмінною, але «дух» може зазнавати істотних перетворень. Визначаючи втакому разі дійсне значення нормиправа, необхідно враховувати наявність двох тенденцій в правотлумачній діяльності — статичної і динамічної. У межах статичного підходу (школа намірів, школа текстуалістів тощо) дійсне значення норми права з моменту її ухваленняіпротягомвсьогоперіодуїїчинностівизнаєтьсянезмінним у часі. За такого підходу в процесі тлумачення підлягає з’ясуванню

«воля історичного законодавця» або «воля закону», тобто те значення норми права, що було вкладено в неї органом, який її ухвалив, на момент прийняття ним відповідного юридичного акта.

За динамічного підходу в теорії тлумачення права (телеологічна школа, еволюційне тлумачення) дійсне значення норм права може еволюціонувати з перебігом часу. Правотлумачна діяльність спрямована на з’ясування «волі актуального законодавця», тобто значення, що надається правовій нормі суспільством на відповідному етапі розвитку з урахуванням потреб соціуму та мінливих умов суспільного життя. При розкритті дійсного значення норм права слід ураховувати соціально-політичні зміни, що сталися з моменту ухвалення юридичного акта, та розкривати їх зміст відповідно до вимог сьогодення.

Характерним прикладом такого підходу є тлумачення Європейським судом з прав людини положень Європейської конвенції про захистправлюдинитаосновоположнихсвобод, зокрема, ст. 2 Конвенції «Право на життя». Згідно з абз. 1 ст. 2 Європейської конвенції «право

422

Розділ 25. Тлумачення норм права

кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання вироку суду, винесеного післявизнанняйоговиннимувчиненнізлочину, заякийзакономпередбачене таке покарання».

Протягом багатьох років це положення тлумачилось як обов’язок держави не посягати на життя людини та заборона нелегітимного позбавлення життя, тобтообов’язок«невбивати». Впродовжостаннього десятиліття новітнє прецедентне право Європейського суду дало поштовх для розвитку ідеї щодо обов’язку держави захищати право людини на життя, у тому числі від посягань з боку третіх осіб. Суд ухвалив, що від держави може вимагатися вживання певних заходів для забезпечення ефективного здійснення права на життя, зокрема проведенняефективногоофіційногорозслідуванняусіхвипадків, коли особу було вбито внаслідок застосування сили, незалежно від того, чи представники державних органів несуть за це відповідальність.

Як статичний, так і динамічний підходи мають свою теоретикоприкладнуцінність: першийспрямованийназабезпеченнямаксимальної правової стабільності, визначеності та передбачуваності рішень правозастосовних органів; другий має на меті досягнення максимальної відповідності між чинними нормами права та суспільним життям, яке під впливом політичних, економічних, культурних та інших чинників змінюється швидше, ніж позитивне право.

При цьому слід мати на увазі, що первинний зміст норми права, якавиступаєоб’єктомтлумачення, визначаєтьсяправотворчиморганом підчасухваленнявідповідного юридичногоактатавиражається вйого «букві». Тому дійсне значення норми права, що інтерпретується, має виходити з тексту юридичного акта як форми її існування та не може повністювідриватисявідсвоготекстуальноговиразу. Розкриття«духу» закону можливе лише у межах його «букви». Інакше правотлумачна діяльність може перетворитися на пряму правотворчість та призвести достираннямежміжрізнимиправовимиформамидіяльностідержави

ікомпетенцією відповідних державних органів та установ.

Утой же час «дух» закону не може залишатися незмінним за умов істотних перетворень у суспільно-політичному житті країни, тому тлумачення правових норм може розрізнятися на різних етапах. Урахування динаміки суспільного життя при з’ясуванні тлумачення норм прававиступаєнеобхідноюпередумовоюздійсненняосновноїфункції права — забезпечення оптимальної врегульованості суспільних відносин на відповідному етапі їх розвитку.

423

Частина п’ята. Реалізація права

§ 2. Способи тлумачення норм права

Уяснення — головний зміст тлумачення — це процес одержання «для себе» вичерпного уявлення про дійсний зміст, сутність та сенс норми, тобто про сформульовану в нормативному приписі державну волю. Уяснення здійснюється за допомогою певних способів.

Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правовихактів. Уюридичнійнауцііпрактицівикористовуються різні способи тлумачення норм права.

Граматичний(мовний, текстовий) спосібтлумаченнянормправа

цеуясненняїхзмісту, щобазуєтьсянаданихграматики, лексики, філологічних наук. Зміст норм досліджується з погляду їх текстової форми. Граматичне тлумачення є початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки юридичні норми існують тільки в мовній формі. Прийоми дослідження спрямовані на з’ясування значення окремих слів, термінів, змістунормизалежновідрозміщенняутекстісполучників, розділовихзнаків, прийменників. Причому, притлумаченніжоднесловоабо граматичний знак, що міститься в тексті закону, не можуть залишатися поза тлумаченням. Наприклад, актуальним є виявлення значень сполучників. Залежно від їх значення при формулюванні окремих складових частин норми її гіпотеза, диспозиція чи санкція можуть бути простими, складнимиіальтернативними. Дляостанньоїхарактернимєвикористаннясамерозділовихсоюзів. Особливоактуальнимєрозмежуванняєднальних і розділових сполучників за своїм призначенням. Так, згідно з ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Логічним є правило ч. 2 цієї статті, відповідно до якого не підлягає кримінальній відповідальностіособа, якаперебувалавстанінеосудності, тобтонемогла усвідомлювати своїдії(бездіяльність) абокеруватиними.

Граматичне тлумачення є первинним, воно розпочинається з аналізу мовної форми виразу норми права, яку відображено в тексті нормативно-правового акта. Граматичний спосіб ураховує розбіжності між буквальним текстом і справжнім змістом юридичних норм.

Завданнятлумаченняійогоуспішнерозв’язаннязалежатьвідзнання суб’єкта пізнання (законодавця), який формулює норму у вигляді приписів статті, прагнучи до техніко-юридичної досконалості тексту. Правозастосовувач аналізує текст нормативно-правового акта, керуючись вимогами граматики, синтаксису, морфології, етимології. Такий підхід потребує:

424

Розділ 25. Тлумачення норм права

1)розмежуваннявидівєднальнихірозділовихсполучників, якими користувався законодавець у текстах статей із простими, складними

іальтернативнимигіпотезами, диспозиціямитасанкціями. Наприклад, якщо санкція будь-якої статті Особливої частини КК України передбачає можливість обрати за вчинення злочину один з декількох видів покарань до винної особи (наприклад, штрафу або обмеження волі на певний строк), то, відповідно до правил граматики, використаний тут сполучник «або» є розділовим, а зазначена санкція говорить про альтернативний характер покарання за вчинення одного злочину;

2)урахування доконаних і недоконаних форм дієслів і дієприкметників. Наприклад, текст«виконавцем(співвиконавцем) єособа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо... вчинила злочин...» (п. 1 ст. 27 КК України) тлумач розуміє так: суб’єкт злочину не може відповідати за дії, вчинені іншими учасниками злочину. Використовуються також спеціалізовані терміни як певний засіб законодавчої техніки.

Отже, тлумачення норм передбачає урахування особливостей мови праватавідповідних правилмовноготлумачення. Сутність їхутакому:

а) термінам, що використовуються в тексті, надається значення, тотожне тому, яке вони мають у літературній мові, тобто вони використовуються як загальновживані. Винятком є використання термінів, яки законодавчовизначенівнормах— дефініціях(церізніпоняття, щомістятьсявстаттях закону, наприклад, «злочин», «сім’я», «громадянин» та ін.). Відтак, якщо у тексті закону зафіксовано певне значення слова або виразу(словосполучення), тотлумачитивюридичнозначущійдіяльностіїхнеобхідновиключновтакомусамезначенні. Сліддодати, щоякщо в законі однакові терміни використовуються неодноразово (наприклад, «юридичнаособа», «заповіт», «угода» таін. — вЦКУкраїни; «батьки», «діти» — в СК України; «громадянин» — в конституційних законах та ін.), тоїхнеможнатлумачитиврізномузначенні, завиняткомвипадків, коли це визначено в самому законі. З іншого боку, різним термінам безпідставнонеможнанадаватиодногойтогосамогозначення(наприклад, поняттям «громадянин» та «фізична особа»);

б) значення терміна, виразу, що встановлені законом у будь-якій галузіправа, неможевільнопоширюватисянаіншігалузі(наприклад, поняття «член сім’ї» в житловому і сімейному законодавстві мають різнийзміст, юридичнийстатусісферувикористання). Неприпустимо тлумачитинорми, ігноруючиокреміслова, оскількицеможевикривитисенснорми. Наприклад, якщозпоняття«крадіжка» вилучитислово

425

Частина п’ята. Реалізація права

«таємна», то воно розчиниться в інших поняттях, що їх застосовує законодавець: «пограбування» або «розбій».

Особливого значення у вітчизняній законотворчій практиці остан- німирокаминабуваєспеціально-юридичнетлумачення, якезастосовується для уяснення змісту нормативно-правових приписів, в яких використовуються спеціальні терміни та словосполучення юридичних понять. Наприклад, ст. 32 КПК України спеціально містить приписи, що роз’ясняють значення таких термінів, як «суд», «слідчій», «протокол», «учасники процесу», «обвинувач» та ін.

Логічне тлумачення норм права є таким способом уяснення, яке базується на використанні законів і правил формальної логіки. При цьомуінтерпретатор, зодногобоку, невиходитьзамежітекстузакону, а з другого — аналізує логічну структуру та внутрішні зв’язки між частинами нормативно-правового припису та нормативного акта в цілому. Зміст логічного способу тлумачення розкривають і конкретизують певні прийоми, а саме:

а) логічне перетворення, або перебудова тексту з відновленням членів речення, що їх бракує, для того щоб уникнути двозначності чи невизначеності тексту. Наприклад, текст «напад з метою заволодіння майном громадян... карається позбавленням волі...» слід уточнити і розуміти: «особа, що вчинила напад з метою заволодіння майном громадян... карається...» Завдяки застосованому логічному прийому перетворення йдеться вже не тільки про об’єктивну сторону, а й про суб’єкта злочину;

б) виведення норм з норм (їх логічний розвиток). Для виведення окремихположень(висновків) іззагальнихнормзастосовуєтьсяіндукція. Наприклад, з тексту юридична чи фізична особа «відшкодовує шкоду, завдану їх робітником під час виконання ним трудових (службових) обов’язків» (ст. 1172 ЦК України) випливає, що будь-яка установа, підприємствочиорганізація(ательє, фабрика, малепідприємство, підприємець та ін.) зобов’язані відшкодувати шкоду;

в) аналогія. Цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти «та інші», «в аналогічних випадках». Наприклад, у ст. 66 КК України зазначається, щопри призначенні покарання суд має право враховувати й інші обставини, визначаючи їх такими, що пом’якшують вину;

г) висновкизпонять, зокремазобсяговоїінтерпретації(тлумачення у висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставізастосуванняпоняттядопевногокласуправовихявищ). Наприклад,

426

Розділ 25. Тлумачення норм права

ознаки, що відбиті в понятті «юридична особа» (ст. 80 ЦК України),

усукупності вказують на певний клас правових явищ, який охоплює зміст цьогопоняття, щоусвоючергу дозволяє відносити невизначену безлічдержавнихтанедержавнихорганізаційдоданогокласусуб’єктів права, тобтодокласуюридичнихосіб, івідповідно враховувати вправотворчій та правозастосовній практиці особливості юридичного режиму таких суб’єктів.

Використовуються й інші прийоми логічного способу тлумачення норм.

Систематичнийспосібтлумаченнянормправаполягаєувикорис-

танні системного підходу під час аналізу норм права, окремих статей та в цілому законів. Увага дослідника зосереджується на пошуку головного змісту норми права, що тлумачиться, шляхом визначення міста цієї норми серед норм даного нормативного акта та її порівняння з чинними нормами інших інститутів і галузей права. При цьому враховується і визначається тип зв’язків між нормами.

Систематичне тлумачення застосовується для того, аби краще зрозуміти зміст і призначення норм, розташованих у різних частинах і підрозділах системи права, і враховує: а) місце нормативно-правових приписівунормативно-правовомуакті, інституті, галузізаконодавства; б) логічнізв’язкиміжнормами. Прицьомуаналізуютьсязв’язкинорми, що тлумачиться, з нормами інших статей того самого акта, інших нормативно-правовихактіврізнихінститутівігалузейправа. Наприклад,

утекстіприпису«судоцінюєдоказизасвоїмвнутрішнімпереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності» (ст. 323 КПК України) уяснення такої норми пов’язано із змістом інших норм про принципи судочинства, порядокдослідженнядоказів, допитпідсудного, свідків, потерпілоготаін., закріпленихуККтаКПКУкраїни. Утакийспосібураховуютьсялогічні зв’язки між нормами (зв’язки залежності, доповнення, конкретизації, уточнення, обмеження тощо). Цими зв’язками є:

а) зв’язки між нормою, що тлумачиться, та нормами, що розкриваютьзмісттерміна, якийунійвживається. Цеаболегальневизначення (дефініція), або приписи, які перелічують коло суб’єктів, предметів, явищ, щоскладаютьцепоняття. Наприклад, колотаознакиосіб, що займаються підприємницькою діяльністю, їх права і обов’язки визначаються поняттям «суб’єкт підприємницької діяльності» (ст. 2 Закону України «Про підприємництво»). Аналіз статей інших актів про підприємництво(закониУкраїни«Прогосподарськітовариства», «Про

427

Частина п’ята. Реалізація права

підприємства» та ін.) переконує, щопід «суб’єктами підприємницької діяльності» розуміються як громадяни України, так і особи без громадянства;

б) зв’язок норми, що тлумачиться, з оперативними нормами, які можуть припиняти дію норм, чи остаточно скасовувати чинні нормативні приписи, чи поширювати їх дію на нове коло відносин, суб’єктів, територій, чи пролонговувати їх дію на новий строк;

в) зв’язки відсильної та інших статей. Застосування законодавцем відсилочного способу викладення норми створює такий нормативноправовий припис, який не повністю перелічує всі ознаки правила, а відсилає до інших статей того самого нормативно-правового акта. Норма, щотлумачиться, можебутиповністюзрозумілаінтерпретатору тільки за умови «поєднання» змісту відсильної статті із змістом таких приписівнормативногоакта, доякихвонапрямовідсилає. Тобто, текст відсильної статті вказує, що її норма не викладена в цьому тексті повністю і для розуміння її змісту в логічно завершеному вигляді необхідно враховувати статтю, до якої відсильна норма відсилає;

г) зв’язок між загальними і спеціальними нормами. Сутність такогозв’язкуполягаєвтому, щоправилаповедінки, визначеніузагальних нормах, часто потребують врахування особливих ситуацій в спеціальних нормах, і, як правило, ці особливості закріплюються у вигляді винятків з загальних норм.

Ефект від використання систематичного способу тлумачення в тому, що він допомагає законодавцю і правозастосовувачу виявляти та заповнюватипрогалиниіколізії(суперечності) взаконодавстві, визначити формально існуючі застарілі норми права для їх подальшого скасуваннязаконодавцем. Інодісистематичнетлумаченнярозглядається як прояв (форма) логічного тлумачення.

Історичний спосіб тлумачення норм права (ретроспектива) допо-

магає встановити їх зміст норми права, враховуючи умови їх виникнення, факти, пов’язанізісторієювиникненнянорми, щотлумачиться. Особливість даного способу полягає в тому, що інтерпретатор використовуєджерела, якіперебуваютьзамежамисистемиправа(конкретноісторичні умови, соціально-економічна і політична атмосфера, обставини, причини, чинники, що викликали прийняття відповідних норм права, встановлюються за документами з архівів, стенограм обговорення проектів відповідних нормативно-правових актів органів, що займалися підготовкою законопроектів, матеріалів, що надруковані впресітаіншихзасобахінформаціїтоді, колипроектиобговорювалися,

428

Розділ 25. Тлумачення норм права

до них робилися зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися).

При цьому слід мати на увазі те, що сьогодні умови та атмосфера, які існували на момент прийняття закону, можуть оцінюватися представниками політичних сил з урахуванням їх нових інтересів, а також різними верствами населення, інакше, ніж вони оцінювались законодавцем. Наприклад, по-різномутлумачилися нимизмінидоКонституції України 2004 р.

Своєріднимпроявомвикористанняісторичногоспособутлумачен-

ня можна вважати й конкретно-соціологічне тлумачення, яке полягає

вустановленні змісту нормативно-правових приписів з урахуванням нетількиісторичнихобставинприйняттязакону, айтихреальнихумов життя суспільства, в яких норма права функціонує. Таке тлумачення може позитивно вплинути на оцінку відповідності старого припису новимумовамжиттясуспільстваістимулюватинеобхіднийсвоєчасний рух законодавця до оновлення законодавства.

Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права полягає

ваналізізміступравовогоприписушляхомвиявленняірозкриттяцілей прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.

Не тільки встановлюється мета окремої норми в приписі, що підлягає тлумаченню, а й враховуються цілі всього нормативного акта. Такі цілі містяться в текстах преамбул конституцій та законів (їх програмні положення), визначальних початкових статтях кодексів — нормативнихприписах, щомістятьзаконодавчовизначеніцілівідповідних інститутів та галузей законодавства.

Як найбільш раціональний спосіб регулювання суспільних відносин норма права завжди потребує осмислення її змісту з боку різних осіб, змістже, усвоючергу, — ценетількивнутрішнійлогічнийзміст (поняття, явища, що осягаються розумом), а й розумна підстава регулюваннясуспільнихвідносин, тобтовпроцесітлумаченнямаютьодночасно розкриватися обидва аспекти змісту. Отже, призначення інтерпретаціїполягаєтакожуз’ясуванніцільовоїспрямованостінормативноправових приписів, міжнародно-правових документів тощо. Відомо, що ступінь зрозумілості закону не може бути однаковим для різних суб’єктів права: для осіб, що мають багаторічний професійний досвід тлумаченняізастосуваннянорм, ідляусіхінших. Так, змістнормативноправового акта, що містить важливі загальносоціальні, політичні,

429

Частина п’ята. Реалізація права

соціально-культурнітаіншізавдання(наприклад, конституційніакти), звернутого до багатьох суб’єктів, з преамбулою, що роз’яснює цілі регулювання, його необхідність, є більш доступним для розуміння громадян, ніж прикладні мета та зміст акта, призначеного для вузького кола суб’єктів (наприклад, інструкції та інші нормативні акти для службового користування).

§3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права

Тлумачення здійснюється будь-яким суб’єктом на науковому, професійному чи побутовому рівні і відбиває результати його мислення. Залежновідсуб’єктівтлумачення-роз’ясненнянормправаівираження наззовні висновків, яких дійшов інтерпретатор у результаті усвідомленнясенсунорми, тлумаченняможебутиофіційнимабонеофіційним, їхвисновкиможутьзобов’язуватичинезобов’язуватиіншихсуб’єктів права до певної поведінки.

Тлумачення вважається офіційним, якщовоноздійснюєтьсяспеціально уповноваженим компетентним в цій галузі органом, державним службовцем чи посадовою особою на підставі службового обов’язку, арезультатироз’ясненнянабуваютьспеціальноїюридичноїформи(постанови, інструкції) та офіційного значення (мають обов’язковий ха-

рактер своєрідної директиви). При офіційному тлумаченні суб’єкти правозастосовноїдіяльностітаіншісуб’єктиправаповиннівикористовуватизмістнормиправавйоготочномурозумінні, так, якйоговикладено в офіційному інтерпретаційному акті. Для виконавців норми, що офіційно тлумачиться, таке тлумачення завжди є обов’язковим, незалежновідтого, погоджуютьсявонизтакимроз’ясненнямчині. Основна мета офіційного тлумачення-роз’яснення полягає в забезпеченні єдиного розуміння норм всіма суб’єктами права та їх однакового застосування на всій території держави. Від останнього також залежить рівень законності та правопорядку в суспільстві.

Залежно від того, на яке коло осіб розраховане офіційне тлумачення, воно може бути двох видів: нормативне і казуальне.

Нормативне тлумачення — це роз’яснення сенсу та змісту норми права, призначене для його поширення на невизначене коло осіб і випадків при вирішенні будь-яких юридичних справ, що регулюються нормами, що були предметом інтерпретації. Таке роз’яснення має аб-

430

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]