Zagalna_teoriya_derzhavi_i_prava_pidruchnik_M

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

Ознаками кодифікації є такі:

–якіконсолідація, воназавждиєофіційноюсистематизацією, що здійснюється виключно в межах нормотворчої діяльності;

–результатом кодифікації (як і консолідації) є видання нового нормативно-правового акта;

–у процесі кодифікації з’являються нові елементи системи права— правовінормиінавітьінститути, щопринципововідрізняєкодифікацію від інших форм систематизації;

–з набрання чинності кодифікаційним актом попередні акти, що регулюють аналогічні суспільні відносини, втрачають чинність повністю або в частині, що суперечить цьому акту.

Кодифікаційні акти становлять тойфундамент, наякому будується новезаконодавство. Вонивпорядковуютьнормативно-правовиймасив, усувають наявні суперечності, уніфікують правовий категорійний апарат, забезпечують єдність термінологічно-мовного оформлення законодавчих актів.

Навідмінувідрезультатівіншихвидівсистематизаціїкодифікаційний акт не тільки впорядковує чинне законодавство, а й якісно його вдосконалює, методологічно «ушляхетнює». Досконалий кодекс сам по собі є свідченням високого рівня юридичної науки та нормотворчостівкраїнііводночаспотужнимпоштовхомдоподальшихнаукових досліджень відповідної галузі, розроблення та видання нових нормативно-правових актів на виконання його приписів. Підготовка дойоговиданнязазвичайведетьсярокамиінавітьдесятиріччями(так, нагромадження необхідного наукового потенціалу, підготовка та безпосереднє опрацювання Німецького цивільного уложення здійснювалися майже все ХІХ ст.).

За рівнем перероблення та оновлення правових норм історично склалися два основні методи кодифікації: кодифікація-компіляція та кодифікація-реформа.

Кодифікація-компіляціяпередбачаєзібраннячиннихправовихнорм та їх приведення в певну кодифіковану форму без істотних змін і доповнень. Цей метод використовується в разі, якщо метою кодифікації

євиключно спрощення та уніфікація законодавства. Багато відомих історіїкодифікаційздійсненосамезацимметодом. Середних— Руська правда, Соборне уложення 1649 р., Господарський кодекс України та ін.

Кодифікація-реформа передбачає зібрання правових норм та їх приведення в певну кодифіковану форму із більш-менш значними

321

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

змінами і доповненнями (у тому числі принципово новими нормами). Цей метод є, безумовно, складнішим, довшим, передбачає більш високий рівень юридичної науки та нормотворчої майстерності. Він зазвичай використовується на етапах реформування суспільства, що передбачаютьодночаснереформуваннянаціональноїправовоїсистеми

ідосягненнянетількисутоюридичних, айполітичнихцілей— утвердження та закріплення нових цивілізаційних стандартів, нового типу політичного режиму, принципово нових відносин власності тощо. Саме такими кодифікаціями є Французький цивільний кодекс 1804 р., Німецьке цивільнеуложення1896 р. Середнедавніхприкладіввітчиз- нянихкодифікацій-реформ— новийЦивільнийкодексУкраїни, Кодекс адміністративного судочинства України та ін.

Головними видами кодифікаційних актів є основи законодавства

ікодекси.

Основи законодавства — це кодифікаційний акт, що містить найбільш загальні норми і визначає цілі та принципи правового регулювання певної групи суспільних відносин.

Основи законодавства зазвичай видаються в країнах з федеративною формою державно-територіального устрою і мають на меті уніфікаціюмайбутніходнотипнихзаконодавчихактівсуб’єктівфедерації. Саме тому такі кодифікації поширені, наприклад, у законодавстві Російської Федерації. У національній правовій системі України специфічною метою основ законодавства є затвердження найбільш загальних, принципових положень, що в подальшому мають стати стрижневими для нових законів.

Так, в Україні діють Основи законодавства про культуру, про охорону здоров’я, про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Усі вони стали фундаментом для опрацювання і видання відповідних законів та підзаконних актів. Ці нормативно-правові акти затверджені законами України і містять норми прямої дії.

Кодекс — це єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт, що забезпечує на науковійосновіповне, узагальненетасистемнерегулюваннясуспільних відносин у відповідній галузі або підгалузі законодавства.

На цей час чинними є 20 кодексів України: Цивільний, Сімейний, Земельний, Житловий, законівпропрацю, Господарський, Кримінальний, про адміністративні правопорушення, Бюджетний, Митний, Цивільнийпроцесуальний, адміністративногосудочинства, Господарський процесуальний, Кримінально-процесуальний, Кримінально-виконав-

322

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

чий, Повітряний, Лісовий, про надра, Водний, торговельного мореплавства. Законодавча діяльність з кодифікації законодавства є безперервною. На стадії опрацювання перебувають проекти Трудового, Податкового, нового Кримінально-процесуального кодексів України, а також змін до чинних.

Кодексиєважливимчинникомстабільностісистемизаконодавства, національної правової системи взагалі. Діють вонизазвичай протягом багатьох років. Норми інших нормативно-правових актів, навіть законів, не мають суперечити відповідним кодексам. Пряму вказівку на цеможназнайтивтекстахдеякихкодексівУкраїни. Так, відповіднодо ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України якщо суб’єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Причому обидва проекти розглядаються Верховною Радою України одночасно. Зазначеними нормами законодавець визначає особливе місце кодексів у системі законодавства, забезпечує стабільність правового регулювання. Водночас більшість українських кодексів таких норм не містять.

Основними видами кодифікацій є галузева і спеціальна. Галузева кодифікація здійснюється на рівні певної галузі законо-

давства. Її результатами в Україні є видання, наприклад, Цивільного, Кримінального, Сімейного, Цивільного процесуального кодексів.

Спеціальна кодифікація здійснюється в межах певної підгалузі законодавства. Внаслідок проведення цього виду кодифікації в Україні видані, наприклад, Митний, Бюджетний, Повітряний кодекси.

Слідматинаувазі, щотермін«кодифікація» застосовуєтьсявюридичній практиці й в іншому значенні — як діяльність із актуалізації текстівнормативно-правовихактівшляхомвнесеннядонихприйнятих у процесі нормотворення змін і доповнень. Таку діяльність прийнято називати поточною кодифікацією, хоча до власне кодифікації як особливої змістовної форми систематизації нормативно-правових актів вона не має відношення.

Особливоюформоюсистематизаціїзаконодавстваєствореннязводу законів — зібрання в одному виданні всього чинного законодавства держави, об’єднаного за хронологічним або тематичним принципом. Цей систематизований акт відрізняється чотирма головними ознаками:

323

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

по-перше, вінзавждиєофіційноюпублікацієюактівзаконодавства, оскільки видається від імені та за дорученням органу законодавчої влади;

по-друге, звід законів має пріоритет перед усіма попередніми офіційними публікаціями законів, містить їх чинну редакцію;

по-третє, він є зібранням усіх чинних законів без винятку (а не кодифікацією за галузевим принципом);

по-четверте, цейвидсистематизації передбачає великупопередню законотворчу роботу з узгодження норм законодавства, заповнення прогалинуньому, скасуваннязастарілихнорм, об’єднаннязаконів, що регулюють однакові питання, в єдині законодавчі акти тощо.

Діяльність з опрацювання зводу законів має властивості інкорпорації, консолідаціїтакодифікації, посідаєокреме, особливемісцесеред інших результатів систематизації, може вважатися його ідеальним типом. Роботазпідготовкиівиданнязводузаконівєтривалою, важкою, передбачає надзвичайно високий рівень юридичної науки та законотворчої майстерності.

При цьому історії юриспруденції відомі й реальні приклади видання таких універсальних актів. Першим з них вважається давньоримський Звід законів Юстиніана (у XII ст. названий глосаторами Corpus juris civilis — Звід цивільних законів). У історії вітчизняного правапершимінайвідомішимповноціннимактомтакоготипубувЗвід законів Російської імперії 1833 р. Він складався з 16 томів, об’єднував затематичними принципамивсізакониРосійської імперії, починаючи з Соборного уложення 1649 р., і був визнаний єдиним чинним законодавствомкраїни. ВидатнийросійськийправознавецьМ. Сперанський, який фактично керував робочою групою з його створення, зазначав, що звід може бути тільки «загальним складом законів і обіймати всі частини законодавства в усій їх сукупності».

Слід зазначити, що кодифікації є важливим показником рівня прогресу людства, взірцем правової думки. Почесне місце в скарбниці світової культури посідають перший з видатних кодексів — вавілонськийКодексХаммурапі, оригіналякогозберігаєтьсяувиглядібазальтової стели в найвідомішому європейському музеї — Луврі, римські Закони XII таблиць та Corpus juris civilis, пам’ятник середньовічної вітчизняної правової думки Руська правда, славнозвісні кодифікації ХІХ ст. — Французький цивільний кодекс, відомий як Кодекс Наполеона, Німецьке цивільне уложення, Звід законів Російської імперії та ін. Цізразкисистематизації законодавства євидатними пам’ятками не тільки юридичної думки, а й світової цивілізації взагалі.

324

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

Контрольні запитання

1.За якими критеріями систематизація нормативно-правових актів поділяється на офіційну та неофіційну?

2.В які способи здійснюється систематизація законодавства?

3.Які види обліку нормативно-правового матеріалу використовуються в юридичній практиці?

4.Заякимиознакамиінкорпораціянормативно-правовихактів відрізняється від її консолідації?

5.У чому полягає особливість кодифікації як форми систематизації законодавства?

325

Розділ19

Юридичні колізії

§1. Поняття юридичних колізій та їх види

Управознавстві питання про юридичні колізії традиційно пов’язують з проблемою неузгодженостей правової системи. Вчені ведуть мову про існування у сфері правового регулювання двох видів неузгодженостей (суперечностей): матеріальних та формальних.

Матеріальнінеузгодженостівправовійсистемімаютьоб’єктивну природуіпов’язанінасампередізвпливомнаправозовнішніх(неюридичних) чинників. Прикладами таких суперечностей є неузгодженості між нормами права і суспільними відносинами, які вони покликані регулювати. Так, через природний дінамізм соціальних відносин право може відставати від суспільного життя, а може випереджати його. Досить поширеними є також суперечності між нормами права та іншимисоціальниминормами(моральними, релігійнимитазвичаєвими нормами). Наприклад, нормиправаможутьвимагатипевноїповедінки, яка єнеприйнятною для віруючих деяких конфесій (так, удеяких державах свідок перед його допитом у суді має присягнутися на Біблії). Усунути всі ці неузгодженості просто неможливо.

Формальнінеузгодженості — цесуперечності усередині правової системи, які мають суб’єктивну природу і зазвичай виникають унаслідок інтелектуальних помилок суб’єктів права, порушень правил юридичної техніки. Формальні суперечності призводять до порушень цілісності, внутрішньої узгодженості та єдності правової системи.

326

Розділ 19. Юридичні колізії

На нашу думку, терміном «юридична колізія» доцільно позначати лише формальні неузгодженості в правовій системі.

У правовій системі існують різні види юридичних колізій.

Залежно від правових форм діяльності, під час здійснення яких виникають юридичні колізії, можна говорити про:

–колізії в правотворчості (наприклад, колізії між різними нормативно-правовими актами);

–колізії в правозастосуванні (колізії між різними правозастосовними актами, колізії між нормативно-правовими актами і правозастосовними актами);

–колізії в тлумаченні права (колізії між різними актами тлумачення, колізії між нормативно-правовими актами і актами тлумачення, колізії між правозастосовними актами і актами тлумачення).

Залежно від характеру зв’язку з правом юридичні колізії поді-

ляють на:

–колізії в праві, тобто колізії між правовими нормами;

–колізії між правом та іншими елементами правової системи

(колізіїміжправоміправосвідомістю, колізіїміжправоміреалізацією права);

–колізії між іншими елементами правової системи (наприклад,

колізії між юридичною наукою і юридичною практикою).

Один з найпоширеніших видів юридичних колізій — це колізії

вправі. Вони часто-густо можуть бути охарактеризовані як дефекти

вправі, тобто як порушення, деформації логіко-структурної побудови і розвитку системи права та його елементів. До дефектів у праві, крім колізій, відносять також зайве дублювання норм права, прогалини

управі, нераціональне розташування правових норм, логічну недосконалістьправовихконструкційтощо. Зрозуміло, щоборотьбазцими недоліками є одним із важливих завдань, що стоїть перед суб’єктами правотворчості.

Колізії в праві у свою чергу можуть бути поділені на:

–колізії в законодавстві (тобто колізії між нормами права, закріпленими в законодавстві);

–колізіїміжнормами, закріпленимивзаконодавстві, танормами, закріпленими в інших джерелах права (суперечності між законодав-

ством та правовими звичаями, нормативно-правовими договорами, правовими прецедентами);

–колізії між нормами права, закріпленими не в законодавстві (су-

перечності між правовими прецедентами).

327

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

З огляду на те, що законодавство є основною формою вітчизняногоправа, самеколізіїузаконодавствівиступаютьнайбільшпоширеним різновидомколізійвправіУкраїни. Томусамевонизнаходятьсявцентрі уваги вчених і практиків.

§ 2. Колізії в законодавстві, їх види

Відомо, щозаконодавство євисокоорганізованою, цілісною системою, якаповиннаматитакіінтегруючіознаки, якгнучкість, гармонійність та несуперечність усіх її елементів. Водночас слід зазначити, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, притаманна певна неузгодженість. Одним з видів такої неузгодженості є колізії у законодавстві. Сформулюємо їх основні ознаки.

1.Колізії в законодавстві існують тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві. Вони не можуть виникати між нормами, вираженими в інших джерелах права, між нормою права і актом її тлумачення, а також між актами тлумачення.

2.Колізії в законодавстві виникають з приводу регулювання нормами одних фактичних обставин. Як би не відрізнялися між собою норми права, вони не можуть створювати колізію, якщо покликані регулювати різні суспільні відносини, присвячені різним питанням.

3.Колізії в законодавстві існують у разі, коли норми права пропонують різне регулювання одних фактичних обставин. Тому колізію часто-густо характеризують як розбіжність (невідповідність, суперечність) між нормами.

Отже, для виявлення колізії в законодавстві необхідно (а) установитирозбіжність (суперечність) принаймні між двома нормами права, закріпленими взаконодавстві, та(б) переконатися втому, щоцінорми регулюють ті самі питання.

Таким чином, колізії у законодавстві є різновидом юридичних колізій, щовиникаєзанаявностірозбіжності(зокрема, суперечності) між нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.

Для українського законодавства найбільш поширеними є темпоральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія — це колізія, що виникає внаслідок видання в різний час з того самого питання декількох норм права.

Для подолання такої колізії необхідно докладно проаналізувати чотирипоказники, щохарактеризуютьдіюнеузгодженихнормативних

328

Розділ 19. Юридичні колізії

актівучасі: моментнабуттяактамичинності; напрямтемпоральноїдії актів; момент, підстави та порядок призупинення дії нормативних актів; момент, підстави та порядок припинення (скасування) їх дії.

Загальним правилом, що використовується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того самого пи-

тання скасовує дію попередніх. Тому в разі неузгодженості застосуванню підлягає норма права, яка є більш пізньою. Наприклад, згідно

зч. 3 ст. 144 ЦК України до моменту державної реєстрації товариства

зобмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п’ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Проте ст. 52 Закону України«Прогосподарські товариства» встановлювала, щодомоменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внестидостатутного фондунеменше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу1. У такій ситуації застосуванню підлягає норма ЦК, оскільки вона була прийнята пізніше.

Ієрархічна (субординаційна) колізія — це колізія, що виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, що мають різну юридичну силу.

Різна юридична сила норм права зумовлюється тим, що вони міс- тятьсявнормативно-правовихактах, якізнаходятьсянарізнихщаблях

вієрархічній (вертикальній) структурізаконодавства. Томуподолання ієрархічних колізій неможливе без з’ясування ієрархічної (вертикальної) структури законодавства України. Ця структура залежить від місця, щопосідають органи, які видаютьціакти, вмеханізмі держави. Місце акта в ієрархічній структурі законодавства визначається також специфічним змістом самого джерела права, що відрізняє його від інших актів, прийнятих тим самим правотворчим органом.

Загальнеправило, якевикористовуєтьсядляподоланняієрархічних колізій, звучить так: у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу.

Законодавчо встановлено, наприклад, ієрархічний статус Конституції України (в її ст. 8 передбачено, що «Конституція України має найвищуюридичнусилу. Законитаіншінормативно-правовіактипри- ймаютьсянаосновіКонституціїУкраїниіповиннівідповідатиїй»). Це означає, що в разі суперечності між нормами Конституції та нормами

1Ця суперечність існувала в законодавстві протягом трьох з половиною років і була усунута лише після прийняття Закону України від 27 квітня 2007 р. № 997-V, який вніс зміни до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» і привів її у відповідність до норм ЦК.

329

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

будь-яких інших нормативно-правових актів мають застосовуватися саме норми Конституції.

Змістовна колізія — це колізія, що виникає внаслідок часткового збігу обсягів регулювання декількох норм права.

Специфіка подібних колізій пов’язана з поділом норм права на загальні і спеціальні. Загальні норми права, як відомо, поширюються на рід відносин у цілому; спеціальні діють тільки в межах певного виду відносин цього роду і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом. Змістовні колізії випливають з цілей законодавця врахувати особливості специфічних відносин шляхом створення для їх урегулювання спеціальних норм. Іншими словами, причиноюцієїколізіїє, якправило, специфіка правовогорегулювання окремих відносин.

При конкуренції загальних і спеціальних (виняткових) норм слід керуватисяправилом: спеціальнийзаконскасовуєдіюзагального. При-

кладомзагальноїіспеціальноїнормможутьбутист. 1166 іст. 1187 ЦК України, щовстановлюютьвідповідальність зазаподіяння шкодивзагальних випадках (ст. 1166) та відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187). У разі, коли шкода заподіюється автомобілем (джерелом підвищеної небезпеки), на регулюваннявідносинпретендуютьобидвістатті, яківстановлюютьрізніправила (головна відмінність тут полягає в тому, що ст. 1187 передбачає можливість відшкодування шкоди і за відсутності вини, тоді як ст. 1166 пов’язує відшкодування лише з наявністю вини). Згідно з наведеним колізійним правилом застосуванню в цій ситуації підлягає спеціальна норма — ст. 1187 ЦК.

Існуютьтакожітакзваніскладнівипадки, колинеузгодженістьміж нормами права зумовлена одночасним існуванням (збігом) декількох видів колізій.

Так, призбігутемпоральноїтаієрархічноїколізій, щовиникаєвна-

слідокбільшпізньоговведеннявдіюнорми, якамаєменшуюридичну силу, пріоритет віддається нормі, яка має вищу юридичну силу, хоча її прийнято раніше.

У разі збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає вна-

слідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спеціальній нормі, хоча її прийнято раніше.

При збігу ієрархічної та змістовної колізій, коли загальна і спеці-

альна норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевага повинна віддаватися спеціальній нормі, навіть якщо вона має

330