Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори 3.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
767.49 Кб
Скачать

29.Управління грошовим потоком - отримання банківських кредитів.

Необхідність формування грош. потоку - отримання позикових засобів: 1_ із -за стану власн. оборотних засобів, тобто їх нестачі; 2) із -за затримки надходження виручки від реалізації; 3) із - за проведення передоплати ТМЦ; 4) із -за відкриття акредитиву і використання фактурингових послуг. Засоби залучення позичених засобів: 1) отримання банківських кредитів, тобто формується грош. поток на підприємстві; 2) отримання товарного кредиту 3) отримання податкового кредиту. Таким чином, із трьох способів, перший - дає реальне формування грошей на підприємстві. Задачі управління потоком - отримання банківських кредитів: 1) оптимізація розміру потоку; 2) оперативне формування потоку; 3) здешевлення потоку. Фактори, що впливають на першу задачу:1) наявність власних оборотних засобів; 2) сезонна компанія в заготівлі сировини, в виробництві і реалізації продукції; 3) платіжна здатність покупців; 4) надання тов. Кредиту покупцю; 50 непогашення деб. Заборгованості. Шляхи вирішення задачі: 1)збільшення власн. об. Засобів; 2) прискорення реалізації продукції; 3) підвищення гарантій реалізації. Фактори, що впливають на 2-гу задачу: 1)кредитоздатність підприємства; 2) наявність банку, що згідний кредитувати підприємство; 3) оперативне оформлення кредитного договора і отримання кредиту. Фактори. Що впливають на 3-тю задачу: 1) строк користування кредитом; 2) об’єм отриманих кредитів; 3) види кредитів (коротко -, середньо-, довготривалі). Шляхи вирішення: 1) зменьшення об’єму отриманих кредитів; 2) скорочення терміну користування кредитом.

30.Майбутня вартість грошей, їх визначення та застосування.

Одним із механізмів визначення часової вартості грошових по­токів є компаундування (нарощення) (англ). Ком­паундування є фінансово-математичною моделлю визначення май­бутньої вартості грошових коштів, які є у розпорядженні під­приємця на початок планового періоду (у поточний момент часу). Майбутня вартість таких грош. потоків визначається на­рощенням на величину процента, який може бути отриманий у разі, якщо наявні грошові кошти будуть використані для фінан­сування тієї чи іншої фінансової операції. Відповідно, майбутня вартість сучасного грошового потоку відповідає абсолютній ве­личині суми грошових коштів (включаючи основну суму та про­центи), яку отримає їх власник за умови їх інвестування через певний проміжок часу — плановий (аналізований) період. Такий підхід дає змогу фінансовому менеджеру отримати зіставні абсо­лютні величини вартості грошей для прийняття необхідних управлінських рішень щодо інвестування. При цьому отримання належного результату значною мірою залежить від вибору ставки нарощення та порядку її застосуван­ня. Для фінансових розрахунків під час оцінювання часової вар­тості грошей використовують складний або простий процент. Для аналізу грошових потоків, запланованих до надходження в результаті здійснення інвестиційного проекту (інших фінансових операцій), можуть використовуватися різні моделі, у тому числі: просте нарощення вартості грошових потоків; нарощення ануїтетів (відстроченої або авансової ренти). Під простим компаундуванням (нарощенням) розуміється фінансово-математична модель розра­хунку вартості наявних грошових ресурсів, або теперішніх гро­шових потоків, використання яких протягом чітко визначеного періоду, як очікується, дасть можливість отримати відповідний економічний ефект у майбутньому. Оцінка майбутньої вартості грошовій: потоків із викорис­танням простого процента відповідає формулі і має вигляд: FV= PV*(1 + n*i),де FV— майбутня вартість грошових коштів;PV— абсолютна величина наявних грошових коштів (тепері­шнього грошового потоку);п — кількість інтервалів у плановому періоді; і — процентна ставка (виражена десятковим дробом). Фактор майбутньої вартості процента для різних комбінацій і та n (FVIF), тобто визначена майбутня вартітсь однієї грош. одиниці, залишеної на рахунку n періодів під і-процентну ставку: FVIF = (1+i)^n, де FVIF — абсолютне значення ставки нарощення; i— процентна ставка (виражена десятковим дробом); п — кількість інтервалів у плановому періоді. Ануїтет (рента) — це серія рівновеликих платежів (внесків) протягом визначеної кількості періодів. Розрізняють звичайний та авансовий ануїтет. За звичайного ануїтету платежі здійснюються наприкінці кожного періоду (постнумерандо), за авансового — на початку кожного періоду {пренумерандо). Ануїтет може бути вихідним грошовим потоком підприємця (здійснення періодичних рівновеликих внесків на рахунок бан­ківської установи) або вхідним грошовим потоком. Фін. математичн. Модель оцінки майб. вартості ануїтету може бути відображ: Абсол. Величина періодичних рівновеликих виплат* (1+ процентн. Ставка) в степені кількості інтервалів у плановому періоді мінус 1)/процентна ставка Для звичайного ануїтету грошові потоки виникають по за­кінченні першого інтервалу періоду, який аналізується (саме то­му звичайний ануїтет часто називають відстроченим, постнуме-рандо). Для авансового ануїтету характерним є рух грошових коштів уже починаючи з першого інтервалу планового періоду. Згадані відмінності обумовлюють різницю між відстроченим та авансо­вим ануїтетом на один інтервал, що і закладено у фінансово-математичну модель оцінки майбутньої вартості авансового ануї­тету.

  1. Оптимізація фінансової структури капіталу підприємства.

Оптимальна структура кап-ла являє собою таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу і рівнем фін. стійкості, тобто максимізуєтсья ринкова вартість підприємства.Позитивні особливості власн.кап-лу: 1) простота залучення; 2) висока віддача по критерію норми прибутку на внесений капітал, тобто в такому випадку не потрібна виплата проценгту за кредит; 3) зниження ризику фін. стійкості і банкрутства підприємства. Недоліки власного капіталу: 1) обмежений об’єм залучення; 2)невикористана можливість приросту рентабельності власного капіталу за рахунок залучення власного капіталу. Тому, підприємство, яке використовує тільки власний капітал має найвищу фін. стійкість. Його коефіціхєнт автономії=1, але обмежує темпи свого розвитку і можливості приросту прибутку на вкладений власний капітал. Позитивні якості позиченого капіталу: 1) широкі можливості залучення; 2) збільшення фін. потенціалу підприємства при необхідності істотного збільшення темпів росту об’єму госп. ді-сті; 30 можливість збільшити приріст рентабельності власного кап-лу за рах. забезпеч. розширення рентабельності.Недоліки позиченого кап-лу: 1) складність залучення; 2) необхідність надання відповідних гараннтій або застави на платній основі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]