38. Методи оцінки вартості капіталу підприємства.

Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі. Вар­тість капіталу— це відносна величина витрат на об­слуговування складових капіталу. Окремі складові капіталу мають різну вартість. Ця вартість відображається у відносних величинах як процентна ставка (річні проценти). Вартість капіталу використовується як: - вимірювач дохідності; - оточної діяльності підприємства; - базовий критерій ефективності фінансових інвестицій; - механізм управління структурою капіталу; - критерій ефективності лізингових; - вимірювання рівня ринкової ціни підприємства (ціна під­приємства — це величина власного капіталу). Зниження ціни ка­піталу супроводжується зростанням ринкової вартості підприємст­ва, і навпаки. Приймаючи фінансові рішення, менеджер мусить оцінити ва­ртість кожної складової капіталу і комбінації різних елементів у загальній вартості капіталу. Ця загальна вартість капіталу під­приємства, як ставка дисконтування під час приведення майбут­ніх грошових потоків до поточних умов (моменту), дасть змогу отримати поточну оцінку капіталу. Узагальнюючим показником, що відображає мінімальну нор­му прибутку, яку отримують інвестори від своїх вкладень, є се­редньозважена вартість капіталу (СЗВК).

Для визначення СЗВК застосовується формула:

де СЗВК — середньозважена вартість капіталу, %; В, — вартість і-го джерела коштів, %; Ч_; — частка і-го джерела в загальній сумі капіталу, %; п — кількість джерел (/= 1, 2, 3,... п).

Показник середньозваженої вартості капіталу підприємства використовується в аналізі під час вибору інвестиційних проек-

тів. Тобто якщо норма рентабельності інвестицій буде бі­льшою середньозваженої вартості капіталу, рішення що­до прийняття проекту має бути позитивним. Якщо показник норми рентабельності інвестицій буде меншим за СЗВК, проект приймати не доцільно, і якщо показник норми рентабельності інвестицій дорівнюватиме СЗВК, в цьому випадку проект не принесе під­приємству ні прибутку, ні збитків.

Важливим для підприємства є визначення взаємозв'язку оцін­ки поточної і майбутньої вартості СЗВК. Такий взаємозв'язок до­сягається за допомогою показника граничної вартості капіталу (ГВК). Цей показник відображає приріст СЗВК до суми кожної нової одиниці капіталу, який додатково залучається підприємством.

Гранична вартість капіталу відображає ті витрати, які під­приємство понесе для відтворення планової структури капіталу з урахуванням змін на фінансовому ринку.

Визначення граничної вартості капіталу (ГВК) здійснюється за такою формулою: ГВК= DСЗВК/DК, де ΔСЗВК — приріст середньозваженої вартості капіталу в про­гнозному (плановому) періоді, %; ΔК — приріст усього капіталу в прогнозному періоді, %. Обсяг власних і залучених коштів на кожному етапі розвитку підприємства має свою межу. Так, збільшення власного капіталу за рахунок прибутку має обмеження, яке обумовлено загальною сумою прибутку; збільшення випуску емісійних цінних паперів буде можливим тільки за високого рівня дивідендних і процентних виплат акціонерам і кредиторам. Граничну вартість капіталу доцільно порівнювати з очікува­ною нормою прибутку за окремими операціями, здійснення яких потребує додаткового капіталу. При цьому очікувана норма при­бутку має бути вищою за граничну вартість капіталу. Прийняття рішення про додаткове залучення капіталу об'єк­тивно передбачає визначення межі ефективного його викорис­тання. З цією метою розраховується показник «гранична ефекти­вність капіталу» (ГЕК): ГЕК =DРк/ ΔСЗВК, де DРк — приріст рівня рентабельності капіталу, %; ΔСЗВК — приріст середньозваженої вартості капіталу, %. Визначені показники у звітному періоді і на прогнозний (пла­новий) період дають змогу прийняти рішення щодо формування ефективної вартості капіталу підприємства.