70.Кредиторська заборгованість, як джерело формув. Ок. Управління кредитор. Заборг

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залуче­них джерел формування оборотних коштів, її породжує брак влас­них оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості пос­тачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприєм­ства коштів інших суб'єктів господарювання. Кредиторська заборгованість вважається допустимою (нормаль­ною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена (ненормальна) кре­диторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-мате­ріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел для запобігання не­виконанню своїх зобов'язань.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення кош­тів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості за­лежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо — від розміру та тривалості простроченої дебітор­ської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є креди­торська заборгованість. Участь кредиторської і дебіторської заборгованості у формуванні та використанні оборотних коштів промислових підприємств свідчить про серйозні негаразди в господарській діяльності.

71. Характеристика розміщення і структури поточних активів п-в. Фактори які впливають на структуру розміщення о.К. Ліквідність поточних активів.

Функціонування О.К. розпочинаються з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління О.К. має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних п-вах. Визначальними є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва, рівень технології та організації виробництва, термін виробничого циклу, система постачання необхідних тов-мат цінностей і реалізації продукції.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва і реалізації продукції О.К. мають різний рівень ліквідності. Найбільш ліквідними і з найменшим ризиком вкладання є кошти в касі, кошти на розрахункових і валютних рахунках в установах банку та цінні папери.

Меньш ліквідною частиною з певним ризиком вкладання вважається відвантаження продукції і Д,З., яка в свою чергу може бути більш чи менш ліквідною, це стосується строковості і простроченості Д,З. щодо відвантаженої продукції. Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладання є матеріальні О.К. в незавершеному вир-ві, у витаратах майбутніх періодах, у виробничих запасах, у готовій продукції, що не відвантажена. Через те, що саме ця частина О.К. найбільш віддалена від моменту реалізації і на неї впливає зміна коньюктури ринку, інфляційні процеси.

Ступінь ліквідності в цілому об активи і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки об активів до короткострокових зобов’язань.

81. Показники оцінки майнового стану п-ва, методика розрахунків і хар-ка.

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпо­рядженні = Підсумок балансу. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів = вартість акт частини О.Ф. : загальна вартість О.Ф. Згідно з нор­мативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів = Сума зносу : Початкова вартість О.Ф. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Викорис­товується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Допо­вненням цього показника до 100% (або одиниці) є так званий коефі­цієнт придатності = залишкова вартість О.Ф. : Початкова вартість О.Ф.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. = Вартість О.Ф., що надійшли : початкова вартість О.Ф. на кінець року. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять но­ві основні засоби.

5.Коефіцієнт вибуття основних засобів. = початкова вартість

О.Ф., що вибули : початкова вартість на початок періоду. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звіт­ному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.