kniga_2

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2010 зазначене судове рішення залишено в силі. Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 набрала законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином, договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений 30.12.2005 між ДКТП «Хрещатик» та ПП «Лард-Стайл-Житомир», не створив для його сторін юридичних наслідків, у тому числі щодо переходу права власності на майно від держави до ПП «Лард-Стайл-Житомир».

Частиною 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений між ДКТП «Хрещатик» та ПП «Лард-Стайл-Житомир», визнано судом недійсним, а отже, є недійсним з моменту укладення, у останнього не виникло на законних підставах права власності на цілісний майновий комплекс, розташований у м. Житомирі по вул. _____________, 56, а вказане майно на законних підставах з державної власності не вибувало.

Проте на теперішній час існують обставини, які перешкоджають державі здійснювати функції власника цього майна, оскільки ПП «Лард-Стайл- Житомир» продало цілісний майновий комплекс, розташований у м. Житомирі по вул. _____________, 56, приватному підприємству «Реалспецсервіс» за договором купівлі-продажу від 19.02.2008.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові, а згідно з ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як було зазначено вище, спірний об’єкт нерухомості залишився у державній власності, у зв’язку з чим ПП «Лард-Стайл-Житомир», не отримавши на законних підставах права власності на нього, не мало права відчужувати це майно.

Зважаючи на це, ПП «Реалспецсервіс» також не набуло на законних підставах права власності на спірне майно.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Стаття 321 ЦК України гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, лише Верховна Рада України, яка відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 244522, виданого виконкомом Житомирської міської ради 01.11.2005, здійснювала від імені держави повноваження власника цілісного майнового комплексу,

211

розташованого у м. Житомирі по вул. ________________, 56, мала право приймати рішення про відчуження цього майна.

Окрім того, після набуття чинності Законом України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» повноваження щодо управління державним майном відповідно до ст.ст. 4, 5 цього Закону здійснює Кабінет Міністрів України.

Разом з тим Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна не приймали.

Факт відсутності повноважень у ДКТП «Хрещатик» на продаж зазначеного майна підтверджений також вищезазначеною постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.03.2010.

Отже, внаслідок продажу ДКТП «Хрещатик» цілісного майнового комплексу, розташованого у м. Житомирі по вул._____________, 56, зазначене майно вибуло з володіння власника – держави – поза його волею, що відповідно до вимог ст. 388 ЦК України є підставою для витребування цього майна у ПП «Реалспецсервіс».

Крім того, здійснення ПП «Лард-Стайл-Житомир» та ПП «Реалспецсервіс» операцій купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого у м. Житомирі по вул._____________, 56, свідчить про невизнання ними права державної власності на вказане майно, що згідно з приписами ст. 392 ЦК України є підставою для пред’явлення позову про визнання права власності на це майно за державою.

Позивачами за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який згідно зі ст.ст. 4, 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» здійснює управління державним майном, та ДКТП «Хрещатик», яке спірним нерухомим майном на час його протиправного вибуття з державної власності володіло на праві господарського відання.

Протиправне, поза волею держави вибуття з її володіння спірного цілісного майнового комплексу, перебування цього майна у незаконному володінні ПП «Реалспецсервіс» позбавляє державу в особі Кабінету Міністрів України як законного власника можливості здійснювати повноваження щодо користування та розпорядження належним їй майном, тобто порушує економічні інтереси держави, що відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для їх захисту прокуратурою шляхом пред’явлення даного позову.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірного державного майна, укладений 30.12.2005 між ДКТП «Хрещатик» і ПП «Лард-Стайл-Житомир» визнаний недійсний у судовому порядку 02.03.2010, строк позовної давності для пред’явлення позову про визнання за державою права власності на цілісний майновий комплекс і про його витребування з чужого незаконного володіння пропущено з поважних причин та відповідно до ст. 267 ЦК України підлягає поновленню.

Незаконне вибуття з володіння держави вищезазначеного нерухомого майна та його продаж ПП «Реалспецсервіс» свідчить про можливість його

212

подальшого відчуження, що утруднить або зробить взагалі неможливим виконання рішення суду в разі задоволення даного позову.

Зважаючи на це, з метою запобігання відчуженню чи обтяженню зобов’язаннями спірного майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, необхідно відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арештуна цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Житомир, вул. ______________, 56, і заборони ПП «Реалспецсервіс» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з зазначеним майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно нього, до вирішення справи по суті.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 16, 256, 257, 267, 387, 388, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 16, 29, 35, 54–57, 66, 67 ГПК України, –

ПР О Ш У:

1.Прийняти позовну заяву до провадження.

2.Поновити строк позовної давності.

3.Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. ______________, 56, який

кв. м, прохідна літера «Г» площею 125,4 кв. м, котельня літера «Д» площею 376,8 кв. м, приміщення для охорони машин літера «З» площею 374,4 кв. м, склад літера «Л» площею 530,5 кв. м, будівля для зберігання води літера «Е» площею 86,7 кв. м, електроцех, акумуляторна літера «М» площею 65,6 кв. м, приміщення ПММ літера «С» площею 94,5 кв. м, кузня літера «О» площею 34,8 кв. м, будівля мийки літера «Р» площею 10,8 кв. м, склад ПММ літера «Т» площею 15,5 кв. м, уборна літера «У» площею 16,3 кв. м, гараж літера «X» площею 28,2 кв. м.

4. Витребувати у приватного підприємства «Реалспецсервіс» (код

який складається з будівель: адміністративна будівля літера «Б» площею 1774,6 кв. м, станція технічного обслуговування літера «В» площею 1894,3 кв. м, прохідна літера «Г» площею 125,4 кв. м, котельня літера «Д» площею 376,8 кв. м, приміщення для охорони машин літера «З» площею 374,4 кв. м, склад літера «Л» площею 530,5 кв. м, будівля для зберігання води літера «Е» площею 86,7 кв. м, електроцех, акумуляторна літера «М» площею 65,6 кв. м, приміщення ПММ літера «С» площею 94,5 кв. м, кузня літера «О» площею 34,8 кв. м, будівля мийки літера «Р» площею 10,8 кв. м, склад ПММ літера «Т» площею 15,5 кв. м, уборна літера «У» площею 16,3 кв. м, гараж літера «X» площею 28,2 кв. м, та повернути його державі в особі Кабінету Міністрів України, передавши у господарське відання державного підприємства

213

комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» (адреса; код ЄДРПОУ

21583968).

5. З метою забезпечення позову накласти арешт на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. ____________, 56, який складається з будівель: адміністративна будівля літера «Б» площею 1774,6 кв. м, станція технічного обслуговування літера «В» площею 1894,3 кв. м, прохідна літера «Г» площею 125,4 кв. м, котельня літера «Д» площею 376,8 кв. м, приміщення для охорони машин літера «З» площею 374,4 кв. м, склад літера «Л» площею 530,5 кв. м, будівля для зберігання води літера «Е» площею 86,7 кв. м, електроцех, акумуляторна літера «М» площею 65,6 кв. м, приміщення ПММ літера «С» площею 94,5 кв. м, кузня літера «О» площею 34,8 кв. м, будівля мийки літера «Р» площею 10,8 кв. м, склад ПММ літера «Т» площею 15,5 кв. м, уборна літера «У» площею 16,3 кв. м, гараж літера «X» площею 28,2 кв. м.

Заборонити приватному підприємству «Реалспецсервіс» (код ЄДРПОУ 35688928) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо цього майна, до вирішення справи по суті.

6.Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу покласти на відповідачів.

7.Про час розгляду позову повідомити Генеральну прокуратуру України, прокуратуру Житомирської області та сторони у справі.

Участь у розгляді справи буде забезпечуватись прокуратурою Житомирської області.

Додаток докази направлення копії позовної заяви з додатками сторонам у справі.

Усього на ____ арк.

Заступник Генерального прокурора України ___________________

(ініціал імені, прізвище)

214

БЛАНК ПРОКУРАТУРИ

______________ районний суд

(Адреса 1)

Прокурор ________________

в інтересах позивача:

__________________

__________ року народження

(Адреса 2)

До відповідача: Юридичної особи «Н»

(Адреса 3 код ЄДРПОУ)

Про відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення

Ціна позову: ______________ грн

ПОЗОВНА ЗАЯВА (в порядку ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України)

Вироком _______ районного суду П. визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Встановлено, що останній 13 жовтня 2011 року, будучи водієм юридичної особи «Н», керуючи автомобілем марки УАЗ-3909, державний номерний знак __________, який належить юридичній особі «Н», рухаючись по вул. Шевченка м. Ніжина Чернігівської області в напрямку центру міста, порушив Правила дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода І.

У результаті наїзду потерпілий І. отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий І. перебував на стаціонарному лікуванні, за час якого ним було витрачено _____________ грн, що підтверджується копіями чеків з медичних установ. Крім цього, для усунення шкідливих наслідків кримінального правопорушення та виконання рекомендацій лікарів щодо посиленого харчування та санаторно-курортного лікування потерпілим було ще додатково витрачено ____________ грн.

215

Під час скоєння злочину пошкоджено речі потерпілого: куртку чоловічу шкіряну коричневого кольору вартістю ________ грн та штани чоловічі шерстяні сірого кольору вартістю _______грн.

Через отримані тілесні ушкодження, порушення нормального ритму життя потерпілий зазнав також і моральних страждань. Розмір завданої моральної шкоди з урахуванням його немайнових втрат він оцінює в ____ грн.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Юридичні особи відповідно до ст. 1172 ЦК України відшкодовують шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Обов’язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, за правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК покладається на володільця джерела. Особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов’язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки, не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим.

Вину П. у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили розлад здоров’я, доведено зібраними під час досудового розслідування доказами.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

Потерпілий у справі є одинокою особою похилого віку, пенсіонером, не спроможний самостійно реалізувати процесуальні повноваження на судовий захист порушеного права, що є підставою для представництва прокурором його

216

інтересів у суді. Потерпілим цивільний позов у кримінальному провадженні не пред’являвся, а тому _____ року до прокуратури _____ надійшла його заява щодо представництва в суді та пред’явлення в його інтересах позову про відшкодування завданої злочином шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36-1

Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 15, 27, 31, 45, 46, 107, 109, 118, 122

Цивільноого процесуального кодексу України, –

П Р О Ш У:

Стягнути з юридичної особи «Н» на користь потерпілого І. ________ грн матеріальної шкоди, ___________ грн моральної шкоди, а всього

_____________ грн. шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Додатки

копія позовної заяви; копії квитанцій потерпілого про витрачені на лікування кошти;

довідки (висновки) про вартість пошкоджених речей; копія пенсійного посвідчення потерпілого І.; копія звернення потерпілого І.; копія вироку;

копія цивільного позову та додатки для сторін.

217

БЛАНК ПРОКУРАТУРИ

_________ окружний

адміністративний суд

(Адреса 1)

Заступник прокурора

_________________________

в інтересах держави в особі

__________територіального органу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

(Адреса 2)

Публічне акціонерне товариство

____________________

(Адреса 3 код ЄДРПОУ)

про стягнення штрафних санкцій у розмірі _______ грн

ПОЗОВНА ЗАЯВА (в порядку ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України)

Постановою _______ керівника територіального органу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від ________ року порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів стосовно ПАТ _______.

«___» ___________ 2012 року складено акт №___________ про правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якого ПАТ_____________________ всупереч п. 10 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» не виконало розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 19.10.2012 №______, термін виконання якого закінчився 20.12.2012.

Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від

__________ №________ виносилось у зв’язку з невідповідністю Статуту ПАТ

218

__________________ ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме: статут не містить інформації про розмір резервного капіталу, наслідки невиконання зобов’язань з викупу акцій, спосіб повідомлення акціонерів про зміни в порядку денному загальних зборів товариства. На виконання зазначеного розпорядження відповідач жодних пакетів документів не надавав, зміни до статуту не вніс, що свідчить про невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 19.01.12 №__________, за що ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена відповідальність юридичних осіб.

Постановою № ________ Уповноваженої особи Комісії з цінних паперів та фондового ринку від «__»_______2013 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до п. 10, 14 ст. 8, ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 № 1470 (далі – Правила), на ПАТ _______________ накладено штраф в розмірі _________грн.

Відповідно до розділів VII, XVIII Правил та ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» копія постанови вручається під розписку або протягом трьох робочих днів надсилається поштою особі, щодо якої її винесено; документ, який підтверджує сплату штрафу протягом п’яти робочих днів, надсилається до уповноваженого підрозділу Комісії; у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду. Контроль за виконанням рішення про накладення санкцій територіальним органом Комісії здійснює керівник територіального органу.

Постанова № ________ Уповноваженої особи Комісії з цінних паперів та фондового ринку від «__» ______ 2012 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів надіслана відповідачу «__» ______

2012 року, та могла бути отримана ним орієнтовно на третій день, відповідно до п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 1149 від 12.12.2007. Протягом 15 днів відповідач міг сплатити штрафні санкції в добровільному порядку.

У листі _______територіальний орган Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомив прокуратуру ______, що ПАТ ________в добровільному порядку штраф не сплачено, про що свідчить у тому числі лист відповідача.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2012 рік належать доходи державного бюджету, що визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України. Згідно із п. 22 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону.

219

Таким чином, несплата відповідачем застосованих відповідно до закону фінансових санкцій має наслідком ненадходження коштів до Державного бюджету України, чим порушуються економічні інтереси держави, що є підставою для звернення до суду з позовом про захист інтересів держави.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави у судах.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду із заявою про захист прав та законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 зазначеного Закону визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з підстав представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією із форм представництва є звернення до адміністративного суду з адміністративними позовами на захист інтересів держави, що передбачено ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Статтею 7 вказаного вище Закону передбачено, що до основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відноситься захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

На підставі вказаного вище, керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 60, 104–107 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8, 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», –

220