Кримінальне право

Сергій Олександрович Єфремов.

Література:

1. _{Кримінальний кодекс України.}

2. _{Постанови пленуму Верховного суду України.}

3. _{Науково-практичні коментарі. 4-те видання. Яценко.}

4. _{Матишевський}. КПУ.

5. _{КПУ. Загальна частина. Мельник та Клименко.}

6. _КПУ. Пацій та Сташиц.

7. _{Практикум. Члени кафедри КНУ. Яценко.}

8. _{КПУ. Загальна частина. Підручник.} Бенінський, Гуславський.

Кримінальне право як галузь права

Кримінальне право як галузь права становить систему встановлених вищим представницьким органом державної влади юридичних норм, які визначають злочинність та караність суспільно небезпечних діянь, а також передбачають підстави та принципи кримінальної відповідальності, умови її застосування, умови звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Дана галузь відрізняється від інших галузей права тим, що:

1. Її основу становлять норми, що визначають злочинність та караність суспільно небезпечних діянь. Основа - норми-заборони, але також і норми, які визначають підстави,принципи відповідальності, умови застосування, звільнення від кримінальної відповідальності, умови, за яких діяння не є злочинами та ін.

1. Встановлює юридичну відповідальність за найнебезпечніші правопорушення - злочини. Ця відповідальність реалізується шляхом застосування до осіб, визнаних винними, специфічних і суворих заходів державного примусу - покарання.

1. Питання кримінальної відповідальності осіб регламентується вищими нормативно-правовими актами держави.

1. Наявний власний предмет правового регулювання.

Предмет кримінального права становлять суспільні відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням злочинів.

Суб'єктами є: злочинець та різні державні органи.

Ці відносини виникають з моменту вчинення злочину і припиняються у зв'язку з реалізацією заходів правового впливу.

У предмет входять і ті відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням діянь, котрі зовні мають ознаки злочину, проте такими не являються, за обставин, що виключають їх злочинність.

Відносини, що формуються внаслідок дії норм, які передбачають застосування певних кримінально-правових заходів до осіб, які через неосудність або у зв'язку з недосягненням віку кримінальної відповідальності не є суб'єктами злочину.

Метод правового регулювання у кримінальному праві (спосіб яким здійснюється регулювання суспільних відносин) - метод застосування примусу до осіб, котрі вчиняють злочин. Насамперед це імперативний метод. Метод заборони.

Водночас кримінальним правом застосовуються інші методи:

1. Диспозитивний - надання дозволю на певні дії, уповноваження осіб на здійснення захисту суспільних інтересів, здійснення певних заходів з необхідної оборони.

1. Припису - закон передбачає обов'язкове звільнення від кримінальної відповідальності, які передбачені в особливій частині КК.

Кримінальне право становить певну систему взаємопов'язаних правових норм та інститутів.

Об'єднані у 2 частини:

1. ^{Загальну}:

   • _{Формулюється завдання кримінального права.}

   • _Різні кримінально-правові поняття злочину, суб'єкта злочину, форми вини, покарання, підстав кримінальної відповідальності, звільнення від неї, межі в просторі та часі, стадії вчинення злочину, форми множинному злочинів, співучасть у злочині, регламентуються умови звільнення від покарання і кримінальної відповідальності загалом, примусові заходи медичного характеру, специфіку відповідальності неповнолітніх.

2. Особливу - конкретні види злочинів і відповідальність за кожен із них.

Законодавець, узагальнюючи ознаки, що характеризують певні види суспільнонебезпечних діянь, ті ознаки, що є специфічними, закладає їх у норми особливої частини.

У норми загальної частини виносяться ознаки, що є загальними для всіх злочинів або їх частини.

Норми про вину, суб'єкти, вік та ін. доповнюють норми особливої частини. Саме при такому доповненні утворюється так звана логічна норма.

Логічна норма – об’єднує положення загальної та особливої частини.

Норми загальної частини встановлюють умови застосування норм особливої частини, що передбачають злочинність та караність суспільних діянь.

Норми загальної частини об'єднуються в різні інститути:

1. _{Інститут злочину}.

_{В межах якого дається визначення злочину, злочину, який вчиняється у співучасті та ін.}

_{Субінститути}:

1. Множинності.

2. Співучасті.

3. Стадії вчинення.

4. Інше.

1. _{Інститут покарання}.

1. _{Інститут примусових заходів медичного характеру}.

2. _Інші.

Норми загальної частини - норми-поняття, декларативні норми.

Норми особливої частини - норми-заборони.

Під загальне визначення норми права підпадають лише норми особливої частини.

Структура кримінально-правової норми:

1. _{Диспозиція} - містить модель забороненої чи іншої поведінки.

1. _{Санкція} - передбачає покарання за недотримання правила, що передбачається диспозицією.

Інший підхід:

1. _Гіпотеза.

1. _{Диспозиція.}

2. _{Санкція}.