Примусові заходи медичного характеру та примусового лікування

1. Поняття і природа примусових заходів медичного характеру. Мета їх застосування

2. Підстави застосування примусових засобів медичного характеру

3. Види примусових заходів медичного характеру

4. Порядок призначення примусових заходів медичного характеру

5. Продовження, заміна, припинення застосування примусових засобів медичного характеру

6. Примусове лікування

Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.06.2005

Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Примусові заходи медичного характеру – надання амбулаторної медичної допомоги. Ст. 93 – суб’єкти, до яких застосовуються примусові засоби медичного характеру, ті, які вчинили у стані неосудності/обмеженої осудності злочин або захворіли після вчинення злочину, але до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Природа:

Назаренко: особливі заходи державного примусу

Форма примусової відповідальності (окрема).

Музика: надання на підставі закону за рішення м суду медичної допомоги примусового характеру.

Примусові заходи медичного характеру – це надання на підставі закону за рішенням суду у примусовому порядку психіатричної допомоги особі, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене особливою частиною КК у стані неосудності /обмеженої осудності, чи після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу (до постановлення вироку), під час відбування покарання, з метою поновлення її психічного здоров’я, захисту прав і свобод її самої, інших осіб та суспільства в цілому та запобігання вчиненого нею нових суспільно-небезпечних діянь.

Ознаки:

• Лікувально-реабілітаційний характер

• Засноване на використанні знань психіатричної науки

• Застосування до особи, яка вчинила злочин

• Застосування до визначених кримінальним законом категорій осіб

• Застосування за рішенням суду

• Мають на меті поновлення психічного здоров’я, захист інтересів, превенцію

• Нормативне закріплення примусових заходів медичного характеру

Примус, який застосовується до осіб є вимушеним .

Мета:

• Реабілітація особи (не виправлення)

• Захист інтересів самої особи, інших осіб, суспільства в цілому

• Попередження вчинення нових суспільно-небезпечних діянь

2. Підставою є поєднання декількох юридичних фактів:

• Вчинення особою суспільно-небезпечного діяння або злочину

• Наявність у особи психічного розладу

• Визнання особи такої, що становить небезпеку для себе і суспільства

3. Вичерпний перелік примусових заходів медичного характеру ст. 94

Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру

1. Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

2. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

3. Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

4. Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

5. Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

6. Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Вид заходу визначає суд. Орієнтація на тяжкість вчиненого діяння, а не на складність психічного розладу.

6. Ст. 95 - Може застосовуватись судом незалежно від призначення покарання.

Підстави застосування:

• Наявність у особи засудженої у вчиненні злочину, хвороби, що становить небезпеку для інших осіб (туберкульоз, СНІД, венеричні захворювання, чума, холера).

Умови застосування примусового лікування:

1. Вчинення особою злочину

2. Осудність особи

Примусове лікування не можна розглядати як додаткове покарання.

80