Призначення покарання

1) поняття та загальні засади призначення 

2) призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують

3) призначення більш м’якого покарання ніж передбачено законом

4) призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин вчинений у співучасті

5) призначення покарання за сукупністю злочинів 

6) призначення покарання за сукупністю вироків

Постанова ПВСУ від 24.10.2003 р+ЗУ

Призначення покарання полягає в обранні суддею при постановленні обвинувального вироку щодо особи, визнаної винною у вчиненні злочину конкретної міри покарання. 

- суд керується законом та власною правосвідомістю

Загальні засади призначення покарання (ст.. 65)

суд призначає покарання :

- у межах , встановлених у санкції статті (за винятком ст.. 53)

- відповідно до положень загальної частини КК 

- з урахуванням ступеня тяжкості, особи винного, обставин;

- покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення.

У КК в окремих статтях є додаткові правила:

- за незакінчені злочини (ст. 68)

- за злочини, вчинені неповнолітніми (ст. 103)

Засади втілення принципів кримінального права (законність, гуманізм, індивідуалізація)

Покарання має призначатись в межах санкцій - суд має призначати вид покарання передбачений статтею, в межах визначених санкцією. 

Ч. 3, 4 ст. 65 КК призначення більш мякого покарання; призначення більш суворого покарання.

Особливі випадки пов'язані з призначенням штрафу. 

Призначення покарання має відбуватися згідно положень КК. 

- суд повинен враховувати статтю 11, статті про звільнення від кримінальної відповідальності, статті про покарання.

При призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Суб'єкт злочину - фізична особа, осудна, яка досягла відповідного віку (для визнання діяння як злочину).

- враховується поведінка особи

Особа винного і суб'єкт не тотожні поняття. 

Обставини

П. 6-9 ст. 66- характеризують діяння

п. 1-5 ч. 1 ст. 66- характеризують особу

Якщо обставина передбачена у статті як ознака злочину, то вона не використовується у якості пом’якшуючої.

Перелік пом’якшуючих обставин не є вичерпним

- призначення покарання ближче до мінімальної межі

- декілька пом’якшуючих обставин - санкція нижче, ніж у статті (відхід від загальних засад)

2) ст.. 66 (п. 1 ч. 1)

- з’явлення із зізнаннями = явка з повинною - з’явлення особи до органів із заявою про те, що вона вчинила злочин (якщо їй відомо або вона добросовісно помиляється, що злочин ще не розкрито).

Треба розрізняти пом’якшуючу обставину і привід до порушення справи. 

Щире каяття - повне визнання своєї вини і готовність нести відповідальність. 

п. 6 ч 1 ст.66 КК: під впливом погрози, примусу або через матеріальну, іншу залежність. 

п. 9 ч 1 ст. 66: виконання спец завдання, пов'язане з викриттям – Ст. 43 КК 

Обставини, що обтяжують покарання - обставини, що дають підстави для призначення більш суворого покарання. 

• застосування додаткового покарання(декількох)

• Незастосування ст. 69;

• Незастосування ст. 75

• Обрання правила складання покарання (ст. 81)

• Основне покарання ближче до верхньої межі

Перелік ст. 67 вичерпний

Ч 2 ст. 67

Ст. 69 -1 з 2008 р введена

п.1, 2 ст. 66

Якщо злочином не заподіяно значної шкоди – неможливе відшкодування збитків або усунення шкоди. (Постанова Пленуму Верховного Суду України 6.2; 69-1 не застосовується, але Єфремов - можна застосувати).

Наслідки пом’якшення відповідальності :

• Розмір покарання не може перевищувати 2/3 максимального строку передбаченого санкцією.

• Обчислення (2/3) стосується лише випадків коли суд обирає найсуворіше покарання.

• 6.2 – правила статті не поширюються на злочини за які передбачено довічне позбавлення волі. Виняток: не поширюється на осіб до 18 р, старше 65 р, вагітних жінок.

3. Ст. 69

• Призначення покарання того ж виду, що й передбачалося санкцією, але нижче межі (суд не може призначити покарання нижче межі, передбаченої загальною частиною)

• Суд може обрати більш м’яке покарання, ніж передбачене санкцією (орієнтується на ст. 5)

• Суд може не призначати додаткове покарання, яке у санкції передбачене як обов’язкове.

Застосування ст. 69 може поєднуватися з іншими видами звільнення: дострокове звільнення з виправними роботами.

4. Ст. 68

• Суд враховує ступінь тяжкості, ступінь здійснення наслідків, причини, з яких не було доведено до кінця. + ст. 65-67

Шапченко : ступінь тяжкості – характер заподіяної шкоди ,стадія вчинення діяння (+ Єфремов)

• Ступінь здійснення злочинного наміру – обсяг виконаних дій при готуванні/замаху

• Підлягає оцінці сам намір особи

• Причини з яких злочин не було доведено до кінця.

Ч. 2 ст 68: строк покарання не може перевищувати ½ максимального розміру покарання – готування.

Ч. 3 ст. 68 не більше 2/3 максимального розміру – замах.

П 6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України: правила ч 2,3 ст. 68 не застосовуються до особи, яка у віці 18 і більше вчинила злочин, за який передбачається довічне ув’язнення.

Виняток: застосовується до осіб до 18 р, старше 65 р, вагітних жінок.

Ч. 4 – співучасть

• Характер співучасті – вид діяльності , роль

• Загальні засади призначення покарання (ст. 65-67)

• Ступінь участі у злочині – відношення співучасника до виконання, ефективність виконання, на скільки суттєвою є роль того чи іншого співучасника.

5. Ст. 70

Ч 1 – суд визначає покарання шляхом поглинання більш суворим менш суворого.

Спочатку визначається покарання за кожний злочин окремо, а потім – остаточне покарання.

+ принцип складання (повного або часткового)

Постанова: суд, обираючи принцип, враховує кількість злочинів, форму вини, мотив, тяжкість наслідків та інші обставини.

Позбавлення волі може поглинути штраф, якщо призначаються різновидні покарання, то може бути.

Заміна покарання менш суворого виду на покарання більш суворого виду (ч 1 ст. 72).

Покарання можуть виконуватися самостійно (штраф, позбавлення права обіймати певні посади, додаткові покарання).

Остаточне додаткове покарання:

• Призначається за сукупністю лише тоді, коли воно призначається хоча б за один з злочинів, що складають сукупність.

• При призначенні різнорідних покарань (додаткових), остаточно призначаються всі, виконуються самостійно

• Якщо додаткові покарання одного виду, суд може застосувати принцип поглинання/складання (межа – по межі санкції).

Максимальні строки – ч 2 ст. 70

Ч 4 ст 70: у випадку, коли після засудження встановлено, що особа до засудження вчинила ще один злочин, строк покарання, статочний, враховує строк вже призначеного покарання.

6. Якщо до повного відбуття покарання вчинив злочин, суд повністю або частково приєднує до вироку строк не відбутої частини покарання. Початковий момент проголошення вироку за 1 ст злочин, кінцевий момент (під час яких можна застосувати норми ст. 71 КК) – повне відбуття покарання, або якщо особа була звільнена від відбування покарання з випробуванням – закінчення іспитового строку.

Алгоритм:

1. Суд встановлює невідбуту частину покарання за попереднім вироком

2. Призначення покарання за новий злочин

3. Обирання принципу, за яким визначається остаточне покарання (як правило, приєднується). Принцип поглинання, якщо за 1 злочин призначене довічне позбавлення волі.

4. Обрання конкретного виду покарання, визначення строку мінімальна межа – більша від не відбутої частини покарання згідно нового вироку; максимальна межа – не може перевищувати строк, встановлений для даного покарання статтею загальної частини (позбавлення я волі 15 р). Якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким – від 15 до 25 р.

Додаткове покарання у випадку, якщо воно призначається за 1 із злочинів. Різнорідні виконуються окремо. Однорідні поєднується за принципом (в межах встановлених загальною частиною).

Ст. 75:

якщо особа до закінчення строку відбування покарання вчинила декілька злочинів ( за які не була засуджена), то суд призначає покарання за кожен злочин окремо , застосовує ст. 70.

До покарання за сукупністю злочинів приєднується невідбута частина покарання за 1 злочин.

Після постановлення вироку встановлено, що особа вчинила ще один злочин: частину до постановлення вироку, а частину після --- суд встановлює покарання за сукупністю злочинів, ч 4 ст. 70 (суд встановлює покарання для другої частини за сукупністю).