Суб'єкт злочину

«Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру» від 03.06.2005 №7.

«Про практику застосування судами законодавства у справах про злочини неповнолітніх»

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа (п. 1 ст. 18 КК).

Ознаки загального суб'єкта злочину:

1) Лише фізична особа.

2) Осудна особа.

3) Вік, з якого може наступати кримінальна відповідальність.

В КК передбачено поняття особи винного (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).

Поняття суб'єкта злочину з одного боку є 1-ю із обов'язкових складових складу злочину, а у цьому сенсі характеризує особу як таку, що може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

Поняття особи винного застосовується в процесі індивідуалізації особи

Враховується:

- Стан здоров'я.

- Сімейний стан.

- Матеріальний стан.

- Поведінка до і після вчиненого злочину.

Суб'єкт - фізична особа (людина).

В ст. особливої частини конкретизується спеціальний суб'єкт.

Не може бути суб'єктом: тварина, юридична особа, рослина, покійник.

Актуальним є питання про визнання суб'єктом злочину юридичну особу

Суб'єкт злочину - особа осудна (ч. 1 ст. 19 КК).

Осудність - здатність усвідомлювати свою поведінку та наслідки.

Осудність встановлюється на момент вчинення злочину.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким виповнилось 16 років (ст. 22 КК).

В деяких випадках з 14 років.

Інші вікові обмеження, пов'язані з особливостями професії, соціальним статусом (за військові злочини з 18 років).

Особа повинна досягти вказаного в законі віку до вчинення злочину.

Вік не може встановлюватися довільно, потрібне обґрунтування.

Іран - з 6 років.

Ірландія - з 7 років.

Франція - з 13 років.

Японія - з 14 років.

Законодавець має на увазі календарний облік часу.

Відлік ведеться від дня народження - з наступного дня.

Вік неповнолітнього встановлюється за документами, або шляхом судово-медичної експертизи, якщо не модна встановити, то днем народження вважається останній день року, визначеного експертом.

Розумова неповноцінність

Ст. 434 КПК судово-психіатрична.

Така особа діє невинувато.

ст. 19 КК

Неосудність - стан, за якого особа під час вчинення суспільно-безпечного діяння була неспроможна усвідомлювати свої дії, внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового порушення стану психіки, недоумства чи інших психічних відхилень.

Біологічний критерій неосудності - психічні відхилення.

Тимчасові психічні порушення:

- патологічне сп'яніння.

- патологічний афект.

- марення.

- гострі реактивні психози.

Недоумство характеризується як правило вродженою відсутністю розумової діяльності (олігофренія) або набутої (деменції).

Форми: ідіотія, дебільність.

- тяжкі форми психопатії.

Критерії:

• Інтелектуальний (нездатність усвідомлювати свої дії).

• Біологічний (нездатність керувати діями).

Неосудність встановлюється у зв'язку з вчиненням суспільно-небезпечного діяння.

• встановлюється на момент вчинення злочину.

Діяння, вчинене в стані неосудності не є злочином

Неосудність встановлюється судом.

Неосудна особа не підлягає кримінальній відповідальності.

- можуть буди застосовані примусові заходи медичного характеру (ст. 94 КК).

• надання амбулаторної допомоги.

• госпіталізація до спеціального закладу (з звичайним/посиленим/суворим наглядом).

Якщо особа вчинила злочин в стані осудності, а потім захворіла, то вона не підлягає покаранню (ч. 3 ст. 19 КК).

ст. 20 обмежена осудність.

Особи з психічними розладами лише піддаються впливу антигромадського елементу.

Критерії обмеженої осудності:

• біологічний (медичний).

• психологічний (юридичний).

Постанова ПВСУ «Про застосування судами примусових заходів …»

До осіб обмежено осудних може застосовуватись тільки надання амбулаторної психіатричної допомоги.

ЗУ (22.02.00) "Про психічну допомогу"

Психічний розлад - родове поняття.

За медичними критеріями неможливо розмежувати стани осудності і обмеженої осудності.

Юридичний критерій:

Неможливість особою усвідомлювати свої дії повною мірою.

Суд повинен враховувати стан обмеженої осудності.

- не у всіх випадках враховується для пом'якшення відповідальності.

Ознаки загального суб'єкта злочину:

- фізична особа.

- вік.

- осудність.

Спеціальний суб'єкт: + спеціальна ознака

Ознаки:

- громадянство.

- посада.

- характеристика виконуваної роботи (сфера діяльності).

- вік.

- тощо.

Спеціальні суб'єкти - виконавці злочину. Інші співучасники можуть бути не наділені ознаками спеціального суб'єкта.

6. ст. 21 КК.

Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння підлягає кримінальній відповідальності.

Стан сп'яніння пов'язується із вживанням алкогольних, наркотичних і токсичних речовин.

п. 13 ч. 1 ст. 67 КК - сп'яніння - обтяжуюча обставина.

Залежно від характеру вчиненого злочину суд може визнати сп’яніння обтяжуючою обставиною або ні.

Патологічне сп'яніння - стан, який виключає осудність.

В ст. 21 КК йдеться про фізіологічне сп'яніння