Об’єкт злочину

Двозначність використання терміну об’єкт злочину:

• об’єкт злочину – елемент складу злочину;

• об’єкт злочину – одна із об’єктивних ознак складу злочину;

Дискусійне питання:

Радянська правова доктрина: об’єкт злочину – суспільні відносини.

Таке розуміння об’єкту піддається гострій критиці: заідеологізоване, перебільшення значення категорії публічного; людина як самостійна сутність перетворюється на носія суспільних відносин.

Новосьолов: об’єкт – той, проти кого вчиняється злочин.

Наумов: об’єкт злочину – блага, інтереси, на які полягає злочинне діяння.

Фесенко: об’єкт – цінності (предмет, що має велике значення: 5 компонентів:

• потерпілий.

• його суспільні зв’язки.

• матеріальні блага.

• нематеріальні блага.

• інтереси потерпілого.

Єфремов: об’єкт – суспільні відносини.

Об’єкт злочину – відносини між окремими суб’єктами суспільного життя (суспільні відносини), що виникають з приводу цінностей, інтересів, благ і поставлені під охорону кримінальним правом.

• Частина законодавчого опису певного виду злочину.

• Це не ті відносини, яким реально заподіюється шкода.

Бажан: об’єкт – суспільні відносини, на які посягає злочинець, яким заподіюється шкода.

Об’єкт – суспільні відносини, поставлені під охорону кримінального права від злочинного посягання певного виду.

Порушення суспільних відносин не означає їх знищення.

Об’єкт злочину – найважливіші відносини у суспільстві.

Об’єкт кримінально-правової охорони:

• ширше поняття

• суспільні відносини, поставлені під охорону кримінального права від посягань (навіть тих, які не є злочинними).

Об’єкт злочинного посягання – конкретні суспільні відносини, яким заподіюється шкода.

Значення об’єкту злочину:

• Є сутнісною характеристикою діяння певного виду.

• Разом з іншими ознаками відображає специфіку злочину певного виду;

• Обов’язкова ознака злочину;

Структура суспільних відносин:

• суб’єкти (держава, юридичні та фізичні особи).

• предмет відносин (блага, цінності, інтереси).

• власне відносини (діяльність, якими вони реалізуються).

В більшості джерел наводяться 2 - класифікації:

Вертикальна (за ступенем узагальнення об’єктів):

• безпосередній (те, що відображається в конкретному складі злочину).

• родовий (відносини, що поставлені під охорону від певної групи злочинів).

• загальний (Фесенко заперечує виділення загального об’єкта) – вся сукупність суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального права.

ч.1 ст.1 – основні об’єкти.

Родовий об’єкт становить критерій розмежування злочинів. (Особлива частина Кримінального кодексу).

Об’єкт злочину – суспільні відносини, поставлені під охорону від певного виду злочину.

• характеризує конкретний вид злочину.

Об’єкт – суспільне відношення, на яке здійснюється посягання (Тацій) неприйнятне визначення.

Горизонтальна

- основний безпосередній об’єкт.

- додатковий безпосередній об’єкт.

Місце складу злочину у Кримінальному кодексі визначається основним безпосереднім об’єктом.

• факультативний безпосередній об’єкт: шкода йому може як заподіюватися, так і не заподіюватися (не згадується в законі).

• безпосередній основний об’єкт завжди визначається в законі.

Значення основного безпосереднього об’єкту: є засобом розмежування злочинів однієї родової групи.

- ним визначається суспільна небезпечність злочину, є орієнтиром для визначення покарання.

Предмет злочину – речі матеріального світу, на які безпосередньо здійснюється злочинне посягання і порушуються суспільні відносини. + не матеріалізовані об’єкти (інформація) .

Предмет злочину – те, з приводу чого речі матеріальні і нематеріальні, в зв’язку з якими, з приводу яких скоюється злочин.

ст. 245 – лісові масиви, зелені масиви.

• предмет може випливати з диспозиції (ст. 368-хабарництво).

• в банкетній диспозиції: предмет – в іншому нормативно-правовому акті (ст.305).

Значення предмету в кримінальному праві:

• Може бути ознакою певного складу злочину (факультативна ознака)

• Може виступати критерієм розмежування суміжних складів злочину, злочину і злочинних діянь.

• Може бути ознакою, що означає рівень суспільної небезпеки злочину.

Треба відрізняти предмет злочину від предмету суспільних відносин (те, з приводу чого виникають суспільні відносини), від знарядь злочину.

Потерпілий від злочину – фізична особа, якій заподіяно фізичну, матеріальну або моральну шкоду.

ст.116-124 – привілейовані склади злочинів.