- •Кримінальне право
- •Кримінальне право як галузь права
- •Джерела кримінального права
- •Завдання і функції кримінального права України
- •Принципи кримінального права
- •Кримінальне право як наука
- •Кримінальне право як навчальна дисципліна
- •Кримінальний закон
- •Поняття злочину
- •Склад злочину
- •Поняття складу злочину
- •2.Значення складу злочину
- •3.Поняття складу злочину і поняття злочину
- •4.Структура і зміст складу злочину. Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину. Спосіб фіксації ознак складу злочину у законі.
- •5.Види складу злочину
- •6.Склад злочину і кваліфікація злочину
- •Об’єкт злочину
- •Об’єктивна сторона складу злочину
- •Суб'єкт злочину
- •Суб’єктивна сторона складу злочину
- •Стадії вчинення злочину
- •Співучасть у злочині
- •Множинність злочинів
- •Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Кримінальна відповідальність
- •Звільнення від кримінальної відповідальності
- •Покарання
- •Призначення покарання
- •Звільнення від покарання чи його відбування
- •Примусові заходи медичного характеру та примусового лікування
Об’єктивна сторона складу злочину
Об’єктивна сторона складу злочину – сукупність передбачених законом ознак, що характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння та об’єктивні умови його здійснення.
характеристика зовнішнього вияву діяння.
Ознаки:
Діяння.
Суспільно небезпечний наслідок.
Причиновий зв'язок.
Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
Місце, час, обстановка вчинення злочину.
(Фесенко: - життєва ситуація вчинення злочину)
Злочин може здійснюватись у формі дії або бездіяльності.
Форми здійснення:
жести
міміка
пози
письмова.
Спірна думка щодо використання певних засобів для вчинення злочину.
Дурманов: дією вважається не тільки дія особи, але й механізму.
Кудрявцев: треба відокремлювати рухи особи від механізму.
Бездіяльність – невиконання особою певного обов’язку.
особа повинна і могла виконати певну дію, але не зробила цього.
Обов’язок дії може мати різні підстави:
припис закону.
службове положення особи.
характером виконуваної роботи.
специфікою професійної діяльності.
добровільно взяті на себе зобов’язання.
громадський обов’язок.
норми моралі.
В операційному плані діяння може бути простим (один акт поведінки) і складним.
Різновиди складного діяння:
поєднання різних за характером дій.
Якби не було ч. 4 ст. 187, то були б дві інші статті, але це часто повторюється, тому що це законодавчо врахована сукупність злочинів.
поєднання дії і бездіяльності.
продовжуваний злочин (ст.32) .
триваючий злочин (безперервне (тривале) виконання злочинних дій).
Іноді закон визначає, що злочин може здійснюватися у вигляді різних альтернативних дій. (але може бути й обов’язок поєднання кількох дій).
Суспільно-небезпечний наслідок – передбачена кримінальною нормою матеріальна чи нематеріальна шкода, що заподіюється (може бути заподіяна) суспільним відносинам, що охороняються кримінальним правом.
Безнаслідкових злочинів не існує.
Іноді своєрідним наслідком виступає загроза настання реального наслідку.
Наслідки за змістом:
→ матеріальні
→ нематеріальні
Деякі наслідки неможливо довести (глибина образи особи).
Різні способи фіксації: альтернативні, визначення виду наслідку, кількісні характеристики.
Вадою є надмірне вживання оціночних понять (істинна шкода).
У деяких випадках наслідок не описується взагалі.
Кримінально-правове значення наслідку:
обов’язкова ознака матеріального складу злочину.
Якщо наслідок не є ознакою, то він виступає обтяжуючою обставиною (ст.67).
Причиновий зв'язок:
Причина → наслідок
Необхідна умова → наслідок
вид об’єктивного зв’язку.
Один і той же наслідок може зумовлюватись різними чинниками (може не бути безпосереднього зв’язку між дією і наслідком.)
Перші спроби обґрунтування кримінальної відповідальності з допомогою причинного зв’язку відбулися у 19 ст.
Італійські юристи теорія виключної причинності:
результат має бути виключно із злочинних дій
особа має усвідомлювати можливість настання такого результату.
Причинний зв'язок тільки з безпосереднього діяння.
Теорія еквівалентності (- розширює межі відповідальності):
дії особи – обов’язкова умова настання наслідку.
Теорія адекватної причинності (- звужує межі відповідальності):
визнання причинним такого зв’язку, який є типовим (типовість визначається на основі досвіду)
суддя не може мати всезагальний досвід
Теорія необхідного спричинення
надає значення ознаки складу злочину необхідному причинному зв’язку, а не випадковому.
Фесенко:
→ діяння має передувати наслідку у часі.
→ діяння повинне містити в собі неминучість або реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків.
→ в конкретних умовах ця можливість породжує дійсність, яка породжує наслідок.
Діяння є причиною суспільно небезпечного наслідку.
→ теорія непридатна для випадків, коли наслідок зумовлюється певною кількістю факторів.
Випадковість – продовження (доповнення) необхідності.
Причинність: причина(головний фактор), умова, наслідок.
Причиновий зв'язок: зв'язок породження, генетичний.
Механізм породження наслідку може мати різні форми:
діяння породжує інше явище чи процес
діяння породжує наслідок
суспільно небезпечний наслідок породжується зусиллями декількох суб’єктів.
наслідок зумовлюється поєднанням сил природи і т.д.