Стадії вчинення злочину

1. Поняття стадії вчинення злочину

2. Види стадій (заг. Хар – кА)

3. Закінчений злочин

4. Готування до злочину

5. Замах на злочин, його види.

6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця, її кримінально – правові наслідки.

1. Стадія вчинення злочину – певний етап здійснення умисного злочину.

Питання про стадії можна поставити лише стосовно умисних злочинів.

Можливість виділення стадій залежить від конкретного злочину.

• Матеріальні (замах, готування, закінчений_

• Формальні (готування, замах – можливий у випадках, коли сусп. – небезп. діяння може розкладатись на декілька діянь)

Деякі автори вбачають залежність стадій від форми діяння: при бездіяльності не може бути стадій.(Бурчан)

Ст. 13-17 КК

Принципове значення для відмежування закінченого злочину від незакінченого має законодавчий опис об’єктивної сторони.

Закінчений злочин кваліфікується за ст. особливої частини.

Ч. 1 ст. 14

Підготування засобів – набуття їх будь – яким способом.

Пристосування – надання властивостей, за яких засіб може бути використаний при злочині.

Підшукування співучасників – втягнення у злочин інших осіб.

Змова – укладання угоди

Усунення перешкод

Готування треба відрізняти від вияву наміру вчинити злочин. Іноді законодавець фіксує вияв наміру у якості складу злочину (погроза вбивством)

Готування до ч.2 ст 14.

Андрушко: Якщо особа вчиняє постріл – закінчений злочин

Навроцький: В законодавчому визн. добровільної відмови йдеться про злочин загалом.

ч.1 ст.15 – замах на злочин

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Об’єкт кримінально-правової охорони ставиться під реальну загрозу спричинення йому шкоди. ч.2 ст.15 - замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. (Єфремов додає причин об’єктивного чи суб’єктивного характеру) Замах виключає можливість вчинення злочину із змішаною формою вини ст.17 – добровільна відмова Особа припиняє здійснення злочину за власним бажанням, усвідомлюючи при цьому можливість доведення злочину до кінця. Добровільна відмова є остаточною

Співучасть у злочині

Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами кримінальних справ» від 23.12.05 № 13.

Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про..» від 7.02.03 № 2.

Співучасть – це вчинення злочину кількома особами.

Ст. 26 КК: Співучасть – умисна спільна участь кількох суб’єктів злочину у вчинення умисного злочину.

Тобто, це форма колективного вчинення злочину.

Як правило, воно становить більшу небезпеку, воно більш реально готується. Інтенсивність злочинного посягання зростає.

У КК існують норми, що регламентують співучасть( розділ 6) – поняття, вказуються види співучасників, специфіка функцій, форми вчинення, аспекти відповідальності, кваліфікація.

В особливій частині є норми, що передбачають посилену відповідальність за вчинення злочину у співучасті.

Ст. 257 – злочинність і карність організованої співучасті.

Окремі статті "самостійний вид злочину" - діяльність банди і тд.

Ознаки:

1. _{Об'єктивні ознаки}:

   1. _{Множинність співучасників. Організована група – 3 і більше, не менше двох.}

   2. _{Спільність участі декількох осіб у вчиненні злочину - діяльність співучасників матеріалізується у єдиному для них всіх злочинному результаті. У злочинах з формальним складом - діяння виконавця, яке інкримінується всім учасникам. Діяльність всіх співучасників знаходиться у певному зв'язку з цим єдиним злочинним результатом. Мова іде переважно про причинний зв'язок (іноді зв'язок} зумовлення).

   3. _{Ті, хто вчиняє злочин мають бути суб'єктами злочину.}

Діяльність співучасників виражається у одному, спільному для них злочинному результаті – певні юридичні факти.

Наприклад, крадіжка – це заволодіння майном – єдиний результат. У злочинах з формальним складом єдиний злочинний результат – діяння виконавців.

Наміри співучасників реалізовуються через виконавців, тому у злочинах з формальним складом це є єдиним результатом, проте єдиний результат виглядає по-іншому.

Дії співучасників – наступний момент, що виражає спільність зусиль. Дії знаходяться у практичному зв’язку з результатом. Не завжди співучасники можуть погодити єдиний результат. Між його діянням є зв'язок зумовлення.

Зв’язки:

• Причинний

• Причинно-наслідковий

• Замовлення.

Співучасть може виникнути на стадії вчинення або готування.

Але до завершення (момент з матеріальним злочином – коли настає суспільно небезпечний наслідок, з форм злочинами до моменту завершення суспільно небезпечного діяння) Але треба брати до уваги саме фактичне завершення злочину.

1. _{Суб'єктивні ознаки:}

   1. _{Участь осіб у вчиненні умисного злочину. Умисна форма вини. Діяння кожного співучасника} коється умисно.

   2. _{Навмисність спільної участі у вчиненні злочину. Особи свідомо об'єднують свої зусилля. Між ними встановлюється певний суб'єктивний зв'язок. Наявна змова, як погодження волевиявлення. Односторонній чи двосторонній зв'язок.}

   3. _{Єдиний суб'єкт злочину.}

У визначенні співучасті двічі згадується умисел.

1 – особи свідомо об’єднують свої зусилля; має місце змова, має місце погодженість волевиявлення

2 – характер суб’єктивного зв’язку

В основному вчені вважають: між співучастю двосторонній суб’єктивний зв'язок, вони мають знати про співучасть іншого.

Бучак: Хтось схиляв Отелло до вбивства Дездемони – односторонній зв'язок.

Сусід знає, що інший хоче вчинити злочин і підкидає йому знаряддя – односторонній.

Єфремов – за двосторонній!

Буває, виконавець знає про підбурювання, але підбурювач не знає про пособника - зв’язку тоді між ним немає.

Змова є обов’язковим моментом співучасті. Зміст змови різний, але тут необхідна домовленість, який саме злочин має бути вчинений, яка роль у його вчиненні кожного співучасника. Здебільшого домовляються про місце, час.

Змова може бути на стадії готування.

Змова:

• Усна

• Письмова

• Конклюдентні дії (мовчазно). Змова: пособник мовчки дає ножа виконавцю.

Співучасть тільки умисна, отже участь кожного має умисний характер.

Зміст умислу співучасника значно ширший. Співучасник має усвідомлювати суспільно-небезпечні наслідки свого діяння, єдиний злочинний результат, що може настати.

По-різному тлумачиться вольовий елемент.

Обов’язкова умова: спрямованість на те, щоб об’єкт…… якщо двоє вчинили вбивство державного діяча.

Визначення співучасті виключає необережне співзаподіяння.

Співучасть відрізняється від вчинення.

Подібне на співучасть:

• свідоме поєднання зусиль кількох осіб при вчиненні необережного злочину – у вигляді злочинної недбалості чи самовпевненості – необережне спів заподіяння.

3 мисливці поверталися з невдалого полювання і посперечалися з того, хто кращий мисливець. Один хотів вибити трубку з рота мисливця і вбив його, а інший підставив того.

Заподіяння шкоди за відсутності свідомого поєднання зусиль – наприклад, хтось розбив пломбу на залізниці і вкрав, а інший йшов і теж собі поцупив - це не є співучастю. Або лікар виписав неправильний рецепт, провізор передозував і посилив дію і медсестра випадково дала 2 пігулки.

Це випадки, коли відсутнє свідоме об’єднання – опосередковане виконання

Це коли неосудна особа використовує як знаряддя. Коли інша особа невинувато допомагає.

• є випадки виникнення групи разом з особою, що не підлягає кримінальній відповідальності – груповий спосіб вчинення злочину, але співучасті немає. Хоча буває і свідоме поєднання зусиль.

• організована злочинна діяльність - це нове поняття, що важко приживається.

Не є співучастю:

1. Свідоме поєднання зусиль декількох осіб при вчиненні необережного злочину. При цьому необережність може бути як у вигляді злочинної недбалості, так і злочинної необережності.

1. Заподіяння шкоди за відсутності свідомого поєднання зусиль.

1. Випадки необережного заподіяння шкоди, але без поєднання зусиль.

1. Вчинення злочину групою разом з особою, що не підлягає кримінальній відповідальності.

1. Організована злочинна діяльність.

1. _{Суб'єктом є стійке об'єднання злочинців - організоване злочинне} угруповування, що створюється саме для вчинення злочину.

1. _{Не менше 3 осіб.}

1. _{Займається вчиненням злочинів на постійній основі.}

1. _{Між учасниками наявне таке функціональне розмежування, за якого окрім функцій, пов'язаних із вчиненням конкретних злочинів, виникають функції пов'язані із забезпеченням умов існування} угруповування та функції, спрямовані на забезпечення злочинної діяльності злочинного угруповування в цілому.

1. _{Обізнаність членів групи з планом злочинної діяльності.}

1. _{Навчання, підвищення кваліфікації.}

Ознаки, що відрізняють:

суб’єктом злочинів, що скоюється…організованою групою є стійке об’єднання злочинців, що створюються з метою вчинення злочину. Оскільки воно існує тривало, і займається вчиненням злочину на постійній основі між її учасниками, має місце таке функціональне розмежування, за яким окрім функцій, пов’язаних з вчиненням злочинів виникають функції, пов’язані з забезпеченням умов існування угрупування і функцій спрямованих на забезпечення злочинної діяльності усіх.

Співучасть слід відрізняти від участі у злочині кількох осіб.

Функції:

1. керівництво угрупуванням – керує, ділить прибутки – це особи, що забезпечують безпеку угрупуванню, а також особи, що виконують контрольно-розвідувальну функцію, особи, що утримують приміщення.

2. функції, що обумовлюють причини здійснення злочинної діяльності пов’язаної із забезпечення зв’язків із правоохоронними органами

• функція розвідки об’єктів, пристосування знарядь виконання злочину.

Тобто тут є ті функції, яких немає при співучасті.

Виділяють інші види учасників

Наприклад керівник йде в тінь, він дистанціюється від злочину.

Організована злочинна діяльність – самостійна форма.

У теорії кримінального права переважно у науковців не виділяється.

Є ще співучасть особливого роду.

Організована злочинна діяльність – не співучасть. Такі прояви розглядаються у контексті співучасті у злочині, але це не є співучастю.

Види співучасників( ч. 1 ст. 27 КК)

• Виконавець.

• Організатор.

• Підбурювач.

• Пособник ( у кодексі 60 року - підмовник).

Виконавець (співвиконавець) – особа, що у співучасті з іншими безпосередньо чи шляхом використання інших осіб вчинила злочин, передбачений цим кодексом.

• це особа, що безпосередньо виконує злочин (виконує об’єктивну сторону злочину).

• особа, що безпосередньо вчиняє злочин разом з іншими виконавцями – тоді це є співвиконавець.

• особа, що вчинила злочин шляхом використання інших осіб, що за законом не підлягають кримінальній відповідальності.

Виконання характеризується здійсненням об’єктивної сторони складу злочину. При співвиконавстві виконується повністю або частково (в юридичному сенсі).

Підбурювач – особа, що схиляє, чи у мовляє підкупом, чи ще якось до виконання злочину іншого співучасника.

Схилила – тобто у іншого співучасника виникла воля до вчинення злочину. Підбурювання не тільки до вчинення – це схиляння будь-якого співучасника.

Організатор – особа, що організувала вчинення злочину або керувала нею, або особа, що здійснює фінансування.

Поняття організатора розширене:

• це особи, що організовують вчинення злочину чи керують вчиненням злочину;

• особи, що утворили організовану групу чи керували нею;

• особи, що забезпечують фінансування злочинної діяльності вказаних об’єднань (з приводу цього Єфремов висловлював думку, що недоцільно піддавати відповідальності особу, яка лише давала гроші, але, можливо, навіть не була освідомлена про характер діяльності організації);

• особи, що організовують приховування зазначеної злочинної діяльності;

все це – в межах поняття організатора злочину!

У постанові ПВСУ описані види!

Все це можна розглядати як готування, але не до злочину – це особливий вид злочинного діяння .

Функції організатора у злочинному об’єднанні значно ширші.

Постанова ПВСУ описує види.

Пособник

• особа, що порадами, засобами, усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими особами.

• особа, що обіцяла заздалегідь сховати злочинця – створювала умови для інших осіб.

Різновидом пособництва є надання обіцянки приховати злочин заздалегідь. Особа своєю обіцянкою стверджує впевненість.

За характером дій є 2 види пособництва:

• матеріальне пособництво (фізичне);

• інтелектуальне пособництво (порада, вказівка, надання обіцянки)

Пособництво може виражатися в активних діях чи бездіяльності.

Ч. 6 ст. 27 КК: не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів.

Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній від повільності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.

Форми співучасті – дискусійне питання.

Спільна участь може виявляти себе по-різному – спосіб взаємодії співучасників.

У процесі виникнення злочину – є специфіка суб’єктивної і об’єктивної сторін співучасті.

Форма співучасті може бути різноманітною. У теорії кримінального права є багато форм.

Є різні критерії: характер суб’єктивного та об’єктивного зв’язку, спосіб взаємодії тощо.

Науковці не можуть знайти єдиного критерію. Має місце порушення правил (при класифікації лише за одним критерієм?)

Форми (за характером діяльності співучасників):

• проста співучасть (співвиконавство – всі беруть участь у вчиненні злочину)

• складна співучасть.

Проста – коли не було змови, має місце розподіл ролей (?)

• без попередньої змови.

• з попередньою змовою – суб’єкти до початку посягання на охоронюваний законом об’єкт домовляються про спільне вчинення злочину.

Необхідно звертати увагу на ті (форми), що закріплені в законі (ст. 28 КК).

Є вчинення злочину:

• групою осіб;

• за попередньою змовою групою осіб;

• організованою групою;

• злочинною організацією.

Вчинення злочину злочинною групою – якщо у ньому брали участь 2 або більше виконавців без попередньої змови між собою.

Ознаки:

1. у злочині беруть участь мінімум 2 особи;

2. вони безпосередньо вчиняють злочин, є його співвиконавцями;

3. злочин вчиняється без попередньої змови – це мінімалізує узгодженість учасників (може мати місце конклюдентна змова).

Кримінально-правове значення. Ст. 293 – 294: злочин є конститутивною ознакою конкретного складу злочину.

Але іноді може виступати як кваліфікуюча ознака.

Ч. 2 ст. 28 КК: злочин за попередньою змовою, якщо його вчинили 2 і більше осіб, якщо вони до початку злочину домовились про спільне його вчинення.

Роз’яснення від 01.04.1992 р. (постанова ПВСУ)

Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою – кваліфікуюча ознака в статтях Особливої частини КК.

Ч. 3 ст. 28 КК: злочин вважається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану , відомого всім учасникам групи.

Ознаки організованої групи:

• не менше 3 осіб;

• стійкість;

• створюється для вчинення цього та іншого (інших) злочинів;

• спланована діяльність;

• розподіл функцій;

• обізнаність членів групи з планом злочинної діяльності.

Стійкість – здатність вистояти проти зовнішніх впливів, проти внутрішніх відцентрових рухів.

Ознаки (які виділяє Єфремов):

• незмінність персонального складу;

• сталість структури;

• сталість злочинних намірів;

• спеціалізація на певному виді злочинної діяльності;

• постійність здійснення такої діяльності;

• об’єднаність всіх злочинів єдиним планом.

Групою треба вважати тих осіб, які безпосередньо причетні до готування, вчинення даного епізоду злочинної діяльності (ознака обізнаність…)

Менш суттєві ознаки (за Єфремовим):

• згуртованість (соціально-психологічний аспект стійкості);

• організованість (розподіл ролей, визначення субординації).

Злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК)

Ознаки:

• стійкість;

• ієрархічність;

• не менше 5 осіб;

• члени об’єднання (структурні частини) організовані для спільної злочинної діяльності (мета: вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів, координація діяльності інших осіб, забезпечення діяльності самої організації та інших злочинних груп);

• злочинне співтовариство (кілька організацій різного профілю).

До забезпечення діяльності самої організації: Єфремов висловлює сумнів – якщо організація (кожен структурний підрозділ) створено, то вони вже функціонують – не можна ще якось забезпечувати їх функціонування.

Співвідношення понять злочинна організація і організована група. У ст. 255 КК по-іншому визначена злочинна організація.

Природа співучасті акцесорна.

Соціологічна школа:

Вся відповідальність на виконавцеві.

Класична школа:

Принцип солідарної відповідальності: кожен співучасник відповідає за те діяння, яке безпосередньо він вчинив.

У наш час має місце поєднання двох теорій.

Керівник відповідає за всі злочини групи. А решта – самостійна відповідальність.

Підставою відповідальності будь-якого співучасника є суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину (згідно КК).

Незалежно від вкладу кожного у вчинення єдиного злочину, співучасникам інкримінується це діяння. Це фактична складова підстави відповідальності співучасників.

Юридична складова підстави: у діяннях всіх співучасників міститься склад злочину, вчиненого виконавцем.

Новелою КК є регламентування відповідальності співучасників. Кваліфікація відповідальності передбачає ряд різних моментів.

Ч. 1 ст. 29 КК: виконавець (співвиконавець) підлягає відповідальності за статтею особливої частини КК. Інші співучасники підлягають відповідальності за відповідною частиною ст. 27 КК та статтею Особливої частини КК.

Кваліфікація діянь всіх співучасників пов’язана із кваліфікацією злочину, вчиненого виконавцем.

Навроцький В. Я.: дії виконавця можна кваліфікувати і за ч. 2 ст. 27 КК – додатково, для того, щоб відобразити факт вчинення злочину у співучасті (інакше можна вважати, що злочин вчинено одноосібно).

Якщо особа одночасно виконує роль виконавця і організатора, то пріоритет надається ролі виконавця. В ЮФО зазначається тільки про виконавця..

Навроцький: в ЮФО треба зазначати всі ролі, які виконує особа.

В переважній більшості статей злочин описаний як такий, яки вчинено одноосібно. Але є злочини, вчинення яких передбачено групою осіб.

Група осіб за попередньою змовою: злочин інкримінується всім. Виконавець – частина статті Особливої частини КК. Решта – частина статті Особливої частини і ст. 27 КК.

Якщо вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою не передбачено (як кваліфікуюча ознака у статті), то так же само інкримінується.

Навроцький: треба ще посилатись на ч. 2 ст. 28 КК.

Єфремов підтримує думку Навроцького.

Група осіб (без попередньої змови): злочин інкримінується всім. (Виконавець – стаття Особливої частини КК, решта – частина ст. 27 КК і стаття Особливої частини)

Навроцький: +ч. 1 ст. 28 КК.

Організована група – специфіка оцінки ролей. В теорії це колективний суб’єкт вчинення злочину. Всі учасники групи є співвиконавцями (посилання на ст. 27 КК не потрібно).

Якщо не передбачено в КК як кваліфікуюча ознака складу злочину – потрібно посилання на ч. 3 ст. 28 КК.

Злочинна організація – не передбачено в КК як кваліфікуюча ознака складів злочинів (переважно).

Передбачена відповідальність в ст. 255, 257, 260.

Довгий час кваліфікувати злочини учасників злочинної організації за ч. 1 ст. 255 КК.

Якщо вчиняв інший злочин з більшим покаранням (наприклад вбивство) – сукупність злочинів.

Зараз: кваліфікують за сукупністю.

Проблема: межі відповідальності учасників організованої групи (злочинної організації)

Ст. 30 КК – організатор…

Чому організатор повинен нести відповідальність за злочини, до яких він не причетний?

• Закладаються основи об’єктивного інкримінування, що не відповідає засадам вітчизняного кримінального права (принцип винної відповідальності не застосовується).

Проблема: не передбачено вчинення злочину злочинною групою.

Постанова ПВСУ: застосовується частина, де зазначено про вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Єфремов: кваліфікація злочину, вчиненого групою осіб за попередньою змовою за частиною статті, де передбачено вчинення злочину групою осіб можлива через посилення відповідальності.

(насправді: не можна так кваліфікувати – треба за ч. 1 статті)

Спеціальні питання співучасті:

• Інкримінування обставин, які характеризують діяння одного співучасника решті співучасників;

• Інкримінування при злочині зі спеціальним суб’єктом;

• Відповідальність при ексцесі одного зі співучасників (виконавця);

• Відповідальність при незакінченому злочині;

• Відповідальність при добровільній відмові (одного зі співучасників);

• Відповідальність при невдалій співучасті;

• Відповідальність при провокації до злочину;

• Відповідальність при трансформації злочину (крадіжка – в грабіж).

Інкримінування обставин, які характеризують діяння одного співучасника решті.

Характеризується постійністю.

Злочин, скоєний кожним співучасником, характеризується різними суб’єктивними і об’єктивними ознаками.

Залежить від того, чи стосуються ці обставини особи співучасника, чи не залежать від її волі ( ч. 3 ст. 29 КК).

Обставини, які стосуються інших співучасників (не виконавця), враховуються тільки при визначення відповідальності цього співучасника.

Відповідальність при злочині зі спеціальним суб’єктом

Залежить від виконавця! Інші співучасники можуть бути не наділені ознаками спеціально суб’єкта.

Випадок: співвиконавцем є особа яка не має ознак спеціального суб’єкта – обидва несуть відповідальність!

Відповідальність за незакінчений злочин ч. 4 ст. 29 КК.

Навроцький «Основи кримінально-правової кваліфікації», К., 2009.: пропонує ФК: частина ст. 27 КК, частина ст. 15 КК, стаття Особливої частини КК.

Єфремов: заперечує Навроцькому – неможливо вчинити, наприклад, підбурювання до готування.

Відповідальність при ексцесові виконавця.

Ексцес – відхилення від змови. Ч. 5 ст. 29 КК.

Відповідальність при добровільній відмові співучасників: ст. 17, 31 КК.