- •1. Предмет синатксису. Одиниці синтаксису.
- •2. Синтаксичні звязки і відношення. Засоби синтаксичного звязку і побудови синтаксичних одиниць.
- •Типи синтаксичних зв’язків:
- •4.Форми синтаксичних зв’язків.
- •5. Поняття про словосполучення. Основін ознаки словосполучення.
- •6. Узгодження, як тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •7. Керування, як тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •8. Прилягання, тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •9. Поняття про речення. Основні ознаки речення.
- •Атрибутивність.
- •10. Поняття про предикативність.
- •11. Поняття про модальність.
- •Основні категорії семантики схеми:
- •15. Двоскладні речення. Головні і другорядні члени речення.
- •Другорядні члени речення
- •За значенням обставини поділяються на такі групи:
- •16. Типи підмета. Типи присудка.
- •За будовою розрізняють підмети прості і складні.
- •Складені присудки поділяються на два види: іменний складений, та дієслівний складений
- •17. Складні випадки координаці підмета і присудка. Помилки при виборі форм роду та числа.
- •18. Означення, як другорядний член речення.
- •19. Прикладка як вид означення.
- •20. Додаток (прямий, непрямий, родовий партитивний).
- •Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована чи якого стосується дія, процес, ознака, стан.
- •21. Типи обставин. Способи вираження.
- •Відповідно до значення видокремлюють такі види обставин:
- •22. Односкладні речення. Типи односкладних речень. Особливості їх використання в змк.
- •23. Неповні речення та їх різновиди.
- •Означення також можуть бути однорідними й неоднорідними.
- •28. Однорідні й неоднорідні означення.
- •30. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення.
- •31. Відокремлені узгоджені і неузгоджені означення.
- •34. Звертання. Використання звертань у текстах змк.
- •37. Складносурядні речення. Семантичні відношення частин у складносурядному реченні.
- •38. Типи складносурядних речень. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •40. Типи складнопідрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
- •Складнопідрядне речення з кількома підрядними
- •41. Безсполучникові речення. Типи семантичних відношень у безсполучникових реченнях.
- •1) Речення з однотипними предикативними частинами; 2) речення з різнотипними предикативними частинами.
- •2) Речення, що виражають часову послідовність дій, явищ. (Дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок)
- •43. Поняття про складне синтаксичне ціле (ссц).
- •45. Історія пунктуації. Мода на знаки. Пунктуація у текстах сучасних змк.
18. Означення, як другорядний член речення.
Означення – це другорядний член речення, що вказує на різні статичні ознаки предмета, явища, стану, процесу тощо. Означення підпорядковане іменнику й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скільком? скількома? на скількох? Означення може бути виразником якісної чи відносної ознаки предмета, його належності або кількісної характеристики. Означення тісно пов'язане з означуваним словом. За способом (формою) вираження означення бувають узгоджені й неузгоджені. Окремо вирізняють прикладку як особливий вид означення. Означення, що вживається в такій граматичній формі роду, числа та відмінка, у якій стоїть означуване слово, називається узгодженим і виражається: 1. Прикметником будь-якого семантичного розряду, наприклад: До чаю подали густий золотавий мед; У вибалках подекуди лежав торішній сніг. 2. Дієприкметником, наприклад: Щойно прочитаний учителем вірш справив на мене неабияке враження; За містом кучерявилися квітучі сади. 3. Займенником прикметникової форми (присвійним – мій, їхній, твій; вказівним – той, такий, цей; означальним – кожний, всякий; заперечним – ніякий, нічий та ін.), наприклад: Учора тут була якась жінка; На свою адресу я не бажав чути сьогодні ніяких слів; Міст оцей не раз згадувався мені в чужих краях. 4. Порядковим числівником, наприклад: Сьогодні мав з явитися тисячний відвідувач; І досі я згадую свій перший Іспит в університеті. 5. Кількісним числівником у непрямих відмінках, крім З., наприклад: Із чотирьох років Олег уже знав абетку; У перегонах лише сорока автомобілям пощастило дійти до фінішу. Неузгоджені означення виражаються: 1. Іменником у Р. відмінку без прийменника, наприклад: Очі хлопця зупинилися на іграшці. 2. Іменником в Ор. відмінку із прийменником, що характеризує ознаку предмета зовнішньою рисою, наприклад: Збоку сиділа дівчина з червоною сумочкою. 3. Присвійними займенниками його, їхній, наприклад: Мене все життя ваблять і хвилюють зорі – їхня довершена і завжди нова краса (М. Стельмах). 4. Неозначеною формою дієслова, наприклад: Мистецтво слухати дано не кожному. 5. Прислівником, наприклад: Скеля праворуч була величезною.
19. Прикладка як вид означення.
Специфічний різновид означення, вираженого іменником (або субстантивованим словом), що дає другу назву предмету чи явищу, називається прикладкою. Прикладка відповідає на питання який? яка? яке? які? й уточнює чи пояснює його. Прикладка може означати: 1. Характеристику особи за: • родом занять, фахом, наприклад: Олекса-механік швидко полагодив верстат; • національною належністю, наприклад: Біля дерева стояла чорнява дівчина-грекиня; • соціальним статусом, наприклад: Першим приїхав селянин-незаможник; • місцем проживання, походження, наприклад: Поздоровлення надіслав і дідусь-одесит; • родинними стосунками, наприклад: Маленькі хлопці-небожі нарешті заспокоїлися; • віком, статтю, наприклад: До кімнати зазирнула дівчинка-підліток; 2. Родову назву при видовій, наприклад: Для випускного вечора ми обрали мотель «Зустріч». 3. Якісну характеристику особи, предмета, наприклад: Підйомник-навантажувач відігнали на запасний майданчик. Прикладка буває непоширена й поширена, наприклад: До тест-програми доклали інструкцію; Євген Анатолійович, учитель молодших класів, повіз дітей на екскурсію.