4.Форми синтаксичних зв’язків.

Координація 2. Керування 3. Узгодження 4. Прилягання.

Координація — форма (спосіб) предикативного зв'язку, становить взаємозалежність, двобічна залежність, взаємозв'язок головних членів речення — підмета і присудка. Виявл. В поєднанні тільки певних морфологічних форм і стосується двоскладного простого речення, напр.: Дніпр дрімає. 2 два види залежностей: залежність підмета від присудка й залежність присудка від підмета. Перша - у способі керування, де модально-часова присудкова форма дієслова або його еквівалента вимагає підмета у формі називного відмінка, а друга залежність — у способі узгодження, за якого залежний компонент-присудок уподібнюється опорному компонентові-підметові у формах числа, роду та особи, напр.: Вгорі латкою палає жовтогаряче небо вечора.

Керування — форма підрядного зв'язку, за якого опорне (головне) слово із значенням дії, процесу, стану тощо вимагає залежного слова (переважно іменника) у певній відмінковій або прийменниково-відмінковій формі. керування ґрунтується на лексико-граматичному значенні керуючого слова, стосується семантично передбачуваної сполучуваності (валентності), а отже, вирізняється тіснішим об'єднанням слів.

Відповідно до морфологічного класу опорного слова розрізняють - керування дієслівне (посадив деревце), іменникове (написання повісті), прикметникове (притаманний людині)і керування слів категорії стану (сумно дівчині, видно, гори). \. За ступенем вияву необхідності керованого слова для розкриття змісту опорного розрізняють керування сильне і слабке. 

Узгодження — форма підрядного зв'язку, за якого вибір граматичної форми залежного слова зумовлюється граматичними формами опорного (головного). Спосіб узгодження найтиповіший для словосполучень, опорним словом яких є іменник, а залежним — прикметник, що має як частина мови несамостійні, зумовлені іменником, категорії відмінка, числа й роду, напр.: гарний хлопець.

Прилягання — форма підрядного зв'язку за якого головне слово (або граматична основа речення) не вимагає у залежного слова певних граматичних форм. Порівняно із залежними членами речення, поєднаними способом керування й узгодження, оформлене за допомогою прилягання залежне слово являє собою автономнішу (відносно самостійну) синтаксичну одиницю, що не зумовлюється лексико-граматичною природою або граматичною формою головного слова. Воно поєднується, з головним словом чи граматичною основою речення за змістом.

5. Поняття про словосполучення. Основін ознаки словосполучення.

Словосполучення — синтаксична конструкція, утворена з двох чи більше повнозначних слів, поєднаних підрядним або сурядним зв’язком. Словосполучення входить до речення як його складова частина, є будівельним матеріалом для речення і може вичленовуватися з реченняобставинне. Словосполучення виявляють різний ступінь семантичної єдності, тому розрізняють синтаксично вільні та синтаксично нечленовані словосполучення. Синтаксично вільні словосполучення - кожен їх компонент виступає як окремий член речення. Синтаксично нечленовані - граматична єдність, яка виконує роль одного члена речення: четверо дівчат, кілограм цукру. Словосполучення, утворене поєднанням двох повнозначних слів, називається простим: читати детектив, їсти смачно. Словосполучення, утворене поєднанням трьох і більше повнозначних слів, називається складним: пробігати дистанцію швидко. Для синтаксичного аналізу складні словосполучення потрібно розкласти на прості: пробігати дистанцію; пробігати швидко. У кожному словосполученні виділяють головне і залежне слово. Зробити це можна за допомогою питання, яке ставиться від головного до залежного. Головним є те слово, від якого можна поставити питання до іншого (чи до інших): Залежним є те слово, до кого ставиться питання від головного. За належністю головного слова до певної частини мови словосполучення поділяються на: а) іменникові: тиша (яка?) насторожена, мрія (яка? про що?) про успіх, бажання (яке?) вчитися; б) прикметникові: щасливий (як?) безмежно, червоний (чому? від чого?) від сорому; в) числівникові: восьмеро (кого?) дівчат, шість (чого?) олівців;г) займенникові: щось (яке?) веселе, хтось (з кого?) із них, кожен (з кого?) із вас;ґ) дієслівні: перекладати (що?) текст, виступити (як?) успішно, усвідомлюючи (що?) помилку;д) прислівникові: радісно (від чого?) від почутого, тяжко (як?) надміру. Розрізняють три види підрядного зв'язку у словосполученні: узгодження, керування і прилягання.