За значенням обставини поділяються на такі групи:

• обставини мети, які вказують на мету дії і відповідають на питання з якою метою? для кого? (Це тобі на щастя);

• обставини часу, які вказують на час дії, її тривалість і відповідають на питання коли? доки? з якого часу? як довго? (Колись я вже тут був);

• обставини способу дії, які означають якість дії або вказують на спосіб здійснення дії і відповідають на питання як? яким способом? (Вони сиділи поруч);

• обставини місця, які вказують на місце дії, напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? (Мало не впав у безодню);

• обставини причини, які вказують на причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (Від думки про це йому перехопило подих);

• обставини умови, що вказують на умову, за якою відбувається дія і відповідають на питання за якої умови? (При наявності запрошень займайте місця);

• обставини з допустовим значенням, що вказують на умову, всупереч якої відбувається дія і віддповідають на питання незважаючи на що? наперекір чому? (Він це зробив наперекір всьому).

16. Типи підмета. Типи присудка.

Підметом називається головний член речення, що означає предмет, явище, поняття, якому властива якась дія, стан, ознака: Любов до рідної мови не заперечує любові й пошани до інших мов (Д. Павличко);

Основні класифікаційні ознаки підмета такі: а) позначає носія предикативної ознаки; б) входить до структурної схеми речення як його головний член; в) виражається формою називного відмінка іменника або іншої частини мови в значенні іменника; г) займає типову позицію перед присудком; г) перебуває у двобічному (предикативному) зв'язку з присудком; д) поєднується з присудком способом предикативного зв'язку - координацією.

За будовою розрізняють підмети прості і складні.

Простий підмет виражається іменником, займенником або будь-якою іншою частиною мови, вжитою в значенні іменника, а також лексичним словосполученням, наприклад:

а) іменником: Відчиняє двері осені вересень . б) займенником: Я люблю задушевні перемови в) субстантивованим прикметником: (минуле не зникає безслідно)  г) числівником: Семеро одного не ждуть.

ґ) інфінітивом: Сказати слово про Юрія Збанацького - означає поділитися цілим світом, витвореним однією людиною впродовж десятиліть (3 журн.);

д) субстантивованим вигуком: Гучне "Ура!" пронеслося тоді над містом. е) службовими частинами мови: Тільки "так" чи "ні", "за" чи "проти" мало сьогодні сенс є) лексичними словосполученнями: Посеред неба гнеться на південь Чумацький шлях

ж) фразеологічним сполученням чи реченням:Битися як риба об лід - жити в тяжких матеріальних умовах, переборюючи нестатки, злидні 

Складений підмет виражається синтаксичним словосполученням, утвореним з двох повнозначних слів, яким властива семантична єдність. Компонентами складного підмета можуть бути:

Синтаксичні підмети

1) числівник + залежний ім.( три дубки)

2) ім., зі значенням сукупності (зграя, група, натовп, гурт, стадо) +ім. у Р.в. (зграя птахів )

3) ім. (займ.) у Н.в. + ім. в О.в. з прийм. зі значенням сумісності: (Дмитрик з Гаврилком; Ми з Катрусею);

4) ім. половина, більшість, меншість, частина+ ім у Р. в. (Більшість дітей,

5) ім. (займ.) у формі Н. в. + ім. (займ.) у Р. в. на познначення сукупності дії: Кожен з хлопців почував)

6) ім. зі значенням міри + ім. у Р в. (літр молока, метр шовку).

7) займ. І числ.+прийм. «із». або ім. у Р.в. (поток із студентів).

8) інфінітив (бути, стати,) + ім. в О. в. ( Бути прикладом у роботі).

Своєрідну форму підмета становлять поєднання означального займенника все та вказівного це.Сполучення все це утворює семантично нерозкладну групу підмета: Все це сприяє створенню типового образу (3 газ.).

Лексичні підмети

1. фразеологія, терміноголія, цитати. (волоський горіх, лусова пісня)

2. ПІБ

3. Назви установ, організацій (Кабмін).

Другим головним членом двоскладного речення є присудок.

Присудком називається головний, граматично підпорядкований підметові член речення, що означає дію, стан, якість, властивість предмета, означуваного підметом. Виділяючи присудок, враховують такі головні диференційні його ознаки: а) характеризує підмет; б) входить до структурної схеми речення як його головний член;

в) виражається дієслівними формами; г) займає типову позицію після підмета: г) перебуває у двобічному (предикативному) зв'язку з підметом; д) поєднується з підметом способом предикативного зв'язку - координацією.

За будовою присудки поділяються на прості і складені.

Прості дієслівні присудки виражаються формами дієслів теперішнього, минулого й майбутнього часів, дійсного, наказового та умовного способів. Прості присудки можуть ускладнюватися допоміжними дієсловами, частками. Так, форми наказового способу (хай прожива) й умовного способу (заснути б) мають у своєму складі частки, а форма майбутнього часу (будемо говорити) - допоміжне дієслово.

Інколи прості присудки ускладнюються дієвідмінюваними дієслівними формами: а) повторенням дієслова в одній і тій ж граматичній формі: Річечка, гублячись у зеленій низинній гущавині, біжить та йбіжить собі (В. Козаченко); б) повторе

нням однокореневих дієслів: плакати-оплакувати, мовити-промовляти; в) повторенням синонімічних дієслів: дзвенить-буя, йти-сновигати, дивитись-поглядати; г) поєднання дієслів із дієсловами знати, взяти у наказовому способі: А хтось ото візьми й пожартуй тоді... (А. Головко).

Прості присудки також виражаються: а) дієсловом бути в різних формах, яке в ролі присудка є повнозначним: За селом, у степу є солдатська могила, й повз неї на захід дорога лягла (М. Нагнибіда); б) вигуково-дієслівними формами типу хап, стук, скік, кидь: Зайчик бачить, що біда під - дубом сховався. А зима тут снігу - кидь! Там малий і зостався (О. Олесь); в) фразеологічним сполученням: Я печу раків і мовчки стою на одному місці, каючись, що прийшов сюди (М. Стельмах).

Складені присудки сучасної української літературної мови становлять поєднання двох чи кількох повнозначних слів (за винятком випадків, коли дієслівна зв'язка є нульовою), одне з яких семантично збіднене й виконує лише граматичну роль.