31. Відокремлені узгоджені і неузгоджені означення.

Відокремлення узгоджених означень залежить від їхнього місця в реченні і від їхнього значення. Якщо узгоджене означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням іменника з прикметником) і не має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється: Налиті пурпуром плоди звисають тяжко з віт зелених (М.Рильський). Тепло дихнула в лице повна спокою й надії пухка чорна рілля (М.Коцюбинський). В інших випадках узгоджені означення звичайно відокремлюються, а саме: а) якщо вони стосуються особового займенника: Сповнений любові, я іду по вулиці вузькій (В.Сосюра). Означуваного особового займенника може й не бути: Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь (Є.Гуцало); б) Якщо вони поширені (дієприкметниковий або прикметниковий зворот) і стоять після означуваного слова: Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку,сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав’яних стебел (Григорій Тютюнник). Такі відокремлені означення треба відрізняти від складених іменних присудків, виражених дієприкметниками і прикметниками. Наприклад, у реченні Одно око в шуліки затягнене сірою плівкою… (О.Донченко) поєднання дієприкметника з додатком затягнене сірою плівкою — це група присудка, а не поширене означення (у минулому часі тут з’являється дієслово-зв’язка: було затягнене сірою плівкою); в) якщо вони мають обставинний відтінок (відтінок причини, умови, допустовості): (чому?) Сполоханий світлом, хижак звів голову й пильно дивився у віконце (М.Трублаїні). (незважаючи на що?) Завжди урівноважений і терплячий, капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (О.Гончар); г) якщо два і більше (навіть непоширених) означень стоять після означуваного слова, перед яким є вже узгоджене означення: Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка). Якщо перед означуваним словом нема узгодженого означення, то тоді непоширені означення можна відокремлювати і не відокремлювати. Наприклад, у реченні Темрява, глибока й студена, розлилася над світом... (О.Гончар) такі означення відокремлено, а в реченні Леліє даль волога і блакитна (М. Бажан) — не відокремлено; ґ) якщо вони від означуваного слова відділені іншими членами речення: Та правда устає над світом, висока й світла, мов зоря (Г.Гордасевич). Поле німує,знесилене літом, спить мертвим сном, руде, обдерте (М.Коцюбинський). У поетичній мові вони можуть і не відокремлюватися: Швидко грудень повієкрилатий, і простелиться сніг, наче дим (В.Сосюра). Такі відокремлені означення треба відрізняти від подвійних присудків: Черешні тут росли високі й розкішні (О.Гончар). Ми сиділи замріяні і суворі на зогрітій сонцем землі (І.Цюпа). У цих реченнях основна думка полягає не в тому, що черешні росли чи ми сиділи, а в тому, що черешні були високі й розкішні, ми були замріяні і суворі. Неузгоджені означення звичайно не відокремлюються: Настала осінь (яка?) з вітрами холодними, з дощами дрібними (Леся Українка). Проте неузгоджені означення відокремлюються, якщо автор хоче підкреслити їхню вагомість у реченні: Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (О.Гончар). Відокремлюються неузгоджені означення й тоді, коли вони виступають як однорідні з відокремленими узгодженими означеннями: Тепер перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і смаглявий, із затьмареними синіми очима, страшенно змучений (Ю.Яновський). Відокремлені означення виділяються з обох боків комами, як це видно з наведених вище прикладів, зрідка — тире: Доля — всепам’ятна, всечула, всевидюща— нічого не забуде, не простить (В.Стус). 

32. ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ.

Прикладка — різновид означення Вона називає озна­ку предмета і водночас, бувши виражена іменником дає йому нову назву.

Поширені й непоширені прикладки бувають відокремленими і виділяються комами, якщо:

1) стоять після пояснюваного іменника: Секвойя, найвище дерево у світі, росте в Північній Америці і сягає заввишки до 120 метрів (Журнал); Микола, Прокопів хлопчик, такий школярик гарненький був (А. Тесленко);

2) стоять перед пояснюваним іменником і мають обставинний відтінок: Природний співак, Петро любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом (Газета);

3) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні): Заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді (Газета);

4) приєднуються за допомоги сполучника як і мають обставинний відтінок причини: У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О. Гончар);

Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється комами, коли вона означає в ролі кого чи чого виступає предмет: Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).

5) приєдується за допомоги слів родом, на ім 'я, на ймення, так званий: Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шляху Черкасах, у Шевченковім краю (О. Гончар); Козак Бобренко, на ім'я Григорій, єдиний син достойної вдови (Л. Костенко);

6) приєднуються до пояснювальних членів речення словами або, тобто, особливо, як-от: Вікова психологія, тобто галузь психології, включає дитячу психологію, психологію розвитку дорослої людини і геронтопсихологію (3 підр.).

Примітка. Якщо прикладка має уточнювальне значення чи потрібно підкреслити самостійність або ж коли поширена прикладка має вже в своєму складі розділові знаки, вона відокремлюється за допомоги тире: За городом у нас стояв столітній кучерявий дуб - свідок мого захоплення Кобзарем (М. Познанська); Тільки стрічалися нам земляки наші - білі берези, явори й темні дуби... (Леся Українка).

33. ВІДОКРЕМЛЕНІ ОБСТАВИНИ. ВІДОКРЕМЛЕНІ ДОДАТКИ.

Відокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами. Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього. За будовою відокремлені обставини бувають поширеніта непоширені.

Відокремлюються: 1) поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій позиції по відношенню до означуваного дієслова-присудка (При в’їзді в село вершників уже чекали, юрмлячись край доріжки, босоногі діти); 2) обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає (Остап Вишня)); 3) непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками (Мружачись, Софія взяла зі стола маленький срібний дзвоник).

За бажанням автора можуть відокремлюватись обставини, що починаються словами всупереч, наперекір, на зло, попри, залежно від, відповідно до, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від, особливо (Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч (М. Упеник)).

Не відокремлюються інтонацією й на письмі одиничні дієприслівники, що виступають у ролі обставин способу дії, які позначають фізичний чи психічний стан або положення в просторі. Такі дієприслівники стоять після дієслова-присудка, до якого відносяться, і набувають значення прислівника (Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський)).

На відміну від означень і обставин, додатки відокремлюються досить рідко. Їхнє відокремлення залежить від смислового навантаження. Відокремлюються насамперед додатки, які вводяться до речення за допомогою слівкрім, окрім, опріч, зокрема, замість, за винятком, на відміну від, навіть. Вони виступають з іменником у родовому відмінку. Ці додатки виражають насамперед значення виключення, виділення або заміщення і перебувають у тісному зв’язку з невідокремленими додатками у реченні або з дієсловом-присудком (А я не знаю нічого ніжного,окрім берези (Леся Українка)).

Усередині речення відокремлені додатки з обох боків відокремлюються комами (Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М. Тараненко).

Деякі відокремлені додатки з прийменником замість не відокремлюються і на письмі комами не виділяються. Це буває у випадках, коли додаток з цим прийменником не означає предмет вибору серед інших, а вжитий у значенні заміщення чогось іншого (Замість відповіді мати голосно сміється). У таких випадках прийменник замість можна замінити прийменником за (Іду в подорож замість брата) або й весь додаток замінити конструкцією з часткою не (Замість квітів біля школи посадили декоративні кущі. — Не квіти посадили біля школи, а декоративні кущі).