- •1. Предмет синатксису. Одиниці синтаксису.
- •2. Синтаксичні звязки і відношення. Засоби синтаксичного звязку і побудови синтаксичних одиниць.
- •Типи синтаксичних зв’язків:
- •4.Форми синтаксичних зв’язків.
- •5. Поняття про словосполучення. Основін ознаки словосполучення.
- •6. Узгодження, як тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •7. Керування, як тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •8. Прилягання, тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •9. Поняття про речення. Основні ознаки речення.
- •Атрибутивність.
- •10. Поняття про предикативність.
- •11. Поняття про модальність.
- •Основні категорії семантики схеми:
- •15. Двоскладні речення. Головні і другорядні члени речення.
- •Другорядні члени речення
- •За значенням обставини поділяються на такі групи:
- •16. Типи підмета. Типи присудка.
- •За будовою розрізняють підмети прості і складні.
- •Складені присудки поділяються на два види: іменний складений, та дієслівний складений
- •17. Складні випадки координаці підмета і присудка. Помилки при виборі форм роду та числа.
- •18. Означення, як другорядний член речення.
- •19. Прикладка як вид означення.
- •20. Додаток (прямий, непрямий, родовий партитивний).
- •Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована чи якого стосується дія, процес, ознака, стан.
- •21. Типи обставин. Способи вираження.
- •Відповідно до значення видокремлюють такі види обставин:
- •22. Односкладні речення. Типи односкладних речень. Особливості їх використання в змк.
- •23. Неповні речення та їх різновиди.
- •Означення також можуть бути однорідними й неоднорідними.
- •28. Однорідні й неоднорідні означення.
- •30. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення.
- •31. Відокремлені узгоджені і неузгоджені означення.
- •34. Звертання. Використання звертань у текстах змк.
- •37. Складносурядні речення. Семантичні відношення частин у складносурядному реченні.
- •38. Типи складносурядних речень. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •40. Типи складнопідрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
- •Складнопідрядне речення з кількома підрядними
- •41. Безсполучникові речення. Типи семантичних відношень у безсполучникових реченнях.
- •1) Речення з однотипними предикативними частинами; 2) речення з різнотипними предикативними частинами.
- •2) Речення, що виражають часову послідовність дій, явищ. (Дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок)
- •43. Поняття про складне синтаксичне ціле (ссц).
- •45. Історія пунктуації. Мода на знаки. Пунктуація у текстах сучасних змк.
1. Предмет синатксису. Одиниці синтаксису.
Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць. Синтаксис - грецьке слово, яке означає складання, впорядкування. Синтаксис вивчає функціонування слова і його форми у синтаксичній конструкції, у зв'язку з іншими словами й формами. Отже, в синтаксисі словоформи розглядаються як елементи побудови синтаксичних одиниць. Із словоформ будуються і словосполучення: яскраве сонце, писати листа, тихо розмовляти. Словоформи й словосполучення беруть участь у побудові простих речень: Найвищого рівня розвитку народна усна поезія досягає в історичній пісні (Г. Булашев). У складі речення словоформи виступають як його члени.
Прості речення є будівельним матеріалом для складних речень: Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить рідний народ (3 газ.). Із простих і складних речень утворюється складне синтаксичне ціле: До землі український народ, як народ передовсім землеробський, почуває глибоку повагу, яка подекуди межує з обожненням (Г. Булашев). Отже, основними одиницями вивчення синтаксису є словосполучення, речення (просте і складне), складне синтаксичне ціле. Це одиниці різного рівня. Словосполучення виконує номінативну функцію, воно є складним найменуванням явищ об'єктивної дійсності. Речення - найменша комунікативна одиниця, яка виражає думку, тобто якесь повідомлення, про предмет і явище дійсності. Оскільки синтаксис вивчає закони функціонування взаємозв'язаних і взаємозумовлених одиниць різних рівнів, його зміст як навчальної дисципліни включає такі розділи: 1. Синтаксис словосполучення. 2. Синтаксис речення (простого і складного). 3. Синтаксис складного синтаксичного цілого.
2. Синтаксичні звязки і відношення. Засоби синтаксичного звязку і побудови синтаксичних одиниць.
Синтаксичний зв’язок – формальний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами.
Типи синтаксичних зв’язків:
-
предикативний (у простому і частково в складному реченнях);
-
підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);
-
сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях).
Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Цей зв’язок у словосполученні реалізується формами слова. Узгодження, керуваня, прилягання – це типові форми підрядного зв’язку.
Специфічним синтаксичним зв’язком є сурядний, що реалізується в реченні та словосполученні. Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні Ознаки: рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку. Сурядний зв’язок передбачає такі смислові відношення між елементами словосполучень: єднально-приєднувальні (гроза і вітер, став і дивлюся); протиставні (сонячно, але морозно); розділові (то блискавка, то грім); градаційні (не лише сніг, а й мороз); пояснювальні (нейрони, тобто нервові клітини) . Отже, основними типами синтаксичних зв’язків у словосполученніє підрядний і сурядний.
Синтаксичними відношеннями називаються відношення між членами простого речення та між окремими складовими частинами складного речення. Синтаксичні відношення членів речення, поєднаних підрядним зв'язком, можуть бути різні. Основними з них є: предикативні, атрибутивні, об'єктні, обставинні. Предикативними називаються відношення, які виражають ствердження або заперечення якогось факту, явища реальної дійсності. Такі відношення встановлюються між присудком (виразником предиката вислову) і підметом (виразником суб'єкта вислову) і є типовими для речення, наприклад: учні читають; робота виконана; він веселий. Атрибутивними називаються відношення, що встановлюються між двома компонентами словосполучення, один з яких є означенням, а другий – означуваним, наприклад: зелена лука, ясний день. Об'єктними називаються відношення, що виражають: а) залежність предмета від дії, спрямованої на нього безпосередньо або непрямо, наприклад: готує уроки; підготовка уроків
б) залежність предмета від того чи іншого стану, з яким зв'язаний цей предмет, наприклад: змагається з бригадою, змагання з бригадою. Обставинні - вказують на залежність обставин часу, місця, причини тощо (упав униз, росте вгорі; добре вихований. Основні способи вираження синтаксичних відношень між членами речення такі: а) форми повнозначних слів у різних сполученнях; б) службові слова; в) порядок слів; г) інтонація.
3. ОСНОВНІ ТИПИ СИНТАКСИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ.
— предикативний (у простому і частково в складному реченнях);
— підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);
— сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях)
Диференційною ознакою розмежування є напрямок синтаксичної залежності: двобічний (взаємозв’язок) властивий предикативному зв’язку, однобічний — підрядному, відсутність залежності — сурядному.
Предикативний зв’язок — зв'язок між підметом і присудком, що формує структурну основу простого двоскладного речення.
1. Двобічність (взаємозалежність, взаємозв’язок підмета і присудка
2. Передбачуваність (зумовлена властивостями обох головних членів речення).
3. Обов’язковість (полягає в тому, що відповідні особові форми присудка вимагають підмета у формі називного відмінка).
4. Закритість (за одноразового застосування предикати шіого зв’язку).
5. Координація (форма, або спосіб, предикативного зв’язку, особливістю якого є взаємозалежність, взаємозв’язок головних членів речення — підмета і присудка. Предикативний зв’язок є реченнєвотвірним зв’язком, що формує структуру простого двоскладного речення.
Підрядний зв’язок — синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок.
Прислівний підрядний зв’язок. Він реалізується передусім у словосполученні і простому реченні як базових синтаксичних одиницях; у складному ж реченні — повторює схему прислівних поєднань, властивих простому реченню. Прислівний зв’язок є тісним, передбачуваним, а в окремих випадках — обов’язковим.
Детермінантний підрядний зв’язок. Виявляється у простому реченні, в якому детермінантні члени речення (детермінанти) пов’язані з предикативним ядром, і в складнопідрядному реченні, в якому підрядні детермінантні частини, переважно обставинні, поєднуються з головною частиною. (Пливли ми ввечері лиманом).
Опосередкований підрядний зв’язок. Суть його полягає в тому, як зазначає А. Загнітко, «що приєднаний за його формою член речення підибрядковується опорному слову і через його посередництво співвідноситься здебільшого з предикативним ядром (зрідка одним членом речення), щодо якого й координуються семантико-синтаксичні функції опорного і залежного компонентів». Цей зв’язок не бере участі у формуванні будови простого речення. Його синтаксичними засобами є сполучники або, тобто, а саме, зокрема, порядок компонентів (постпозиція), пор.; У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розпливалось у пітьмі.
Сурядний зв’язок — синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні Сурядний зв ’язок виражається за допомогою сурядних сполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю. Диференційними ознаками сурядного зв’язку в словосполученні і реченні є; рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку.