Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ukr_mova_shpory.doc
Скачиваний:
65
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
379.39 Кб
Скачать

1. Предмет синатксису. Одиниці синтаксису.

Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць. Синтаксис - грецьке слово, яке означає складання, впорядкування. Синтаксис вивчає функціонування слова і його форми у синтаксичній конструкції, у зв'язку з іншими словами й формами. Отже, в синтаксисі словоформи розглядаються як елементи побудови синтаксичних одиниць. Із словоформ будуються і словосполучення: яскраве сонце, писати листа, тихо розмовляти. Словоформи й словосполучення беруть участь у побудові простих речень: Найвищого рівня розвитку народна усна поезія досягає в історичній пісні (Г. Булашев). У складі речення словоформи виступають як його члени.

Прості речення є будівельним матеріалом для складних речень: Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить рідний народ (3 газ.). Із простих і складних речень утворюється складне синтаксичне ціле: До землі український народ, як народ передовсім землеробський, почуває глибоку повагу, яка подекуди межує з обожненням (Г. Булашев). Отже, основними одиницями вивчення синтаксису є словосполучення, речення (просте і складне), складне синтаксичне ціле. Це одиниці різного рівня. Словосполучення виконує номінативну функцію, воно є складним найменуванням явищ об'єктивної дійсності. Речення - найменша комунікативна одиниця, яка виражає думку, тобто якесь повідомлення, про предмет і явище дійсності. Оскільки синтаксис вивчає закони функціонування взаємозв'язаних і взаємозумовлених одиниць різних рівнів, його зміст як навчальної дисципліни включає такі розділи: 1. Синтаксис словосполучення. 2. Синтаксис речення (простого і складного). 3. Синтаксис складного синтаксичного цілого.

2. Синтаксичні звязки і відношення. Засоби синтаксичного звязку і побудови синтаксичних одиниць.

Синтаксичний зв’язок – формальний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами.

Типи синтаксичних зв’язків:

  • предикативний (у простому і частково в складному реченнях);

  • підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);

  • сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях).

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Цей зв’язок у словосполученні реалізується формами слова. Узгодження, керуваня, прилягання – це типові форми підрядного зв’язку.

Специфічним синтаксичним зв’язком є сурядний, що реалізується в реченні та словосполученні. Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні Ознаки: рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку. Сурядний зв’язок передбачає такі смислові відношення між елементами словосполучень: єднально-приєднувальні (гроза і вітер, став і дивлюся); протиставні (сонячно, але морозно); розділові (то блискавка, то грім); градаційні (не лише сніг, а й мороз); пояснювальні (нейрони, тобто нервові клітини) . Отже, основними типами синтаксичних зв’язків у словосполученніє підрядний і сурядний.

Синтаксичними відношеннями називаються відношення між членами простого речення та між окремими складовими частинами складного речення. Синтаксичні відношення членів речення, поєднаних підрядним зв'язком, можуть бути різні. Основними з них є: предикативні, атрибутивні, об'єктні, обставинні. Предикативними називаються відношення, які виражають ствердження або заперечення якогось факту, явища реальної дійсності. Такі відношення встановлюються між присудком (виразником предиката вислову) і підметом (виразником суб'єкта вислову) і є типовими для речення, наприклад: учні читають; робота виконана; він веселий. Атрибутивними називаються відношення, що встановлюються між двома компонентами словосполучення, один з яких є означенням, а другий – означуваним, наприклад: зелена лука, ясний день. Об'єктними називаються відношення, що виражають: а) залежність предмета від дії, спрямованої на нього безпосередньо або непрямо, наприклад: готує уроки; підготовка уроків

б) залежність предмета від того чи іншого стану, з яким зв'язаний цей предмет, наприклад: змагається з бригадою, змагання з бригадою. Обставинні - вказують на залежність обставин часу, місця, причини тощо (упав униз, росте вгорі; добре вихований. Основні способи вираження синтаксичних відношень між членами речення такі: а) форми повнозначних слів у різних сполученнях; б) службові слова; в) порядок слів; г) інтонація.

3. ОСНОВНІ ТИПИ СИНТАКСИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ.

— предикативний (у простому і частково в складному реченнях);

— підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);

— сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях)

Диференційною ознакою розмежування є напрямок синтаксичної залежності: двобічний (взаємозв’язок) властивий предикативному зв’язку, однобічний — підрядному, відсутність залежності — сурядному.

Предикативний зв’язок — зв'язок між підметом і присудком, що формує структурну основу простого двоскладного речення.

1. Двобічність (взаємозалежність, взаємозв’язок підмета і присудка

2. Передбачуваність (зумовлена властивостями обох головних членів речення).

3. Обов’язковість (полягає в тому, що відповідні особові форми присудка вимагають підмета у формі називного відмінка).

4. Закритість (за одноразового застосування предикати шіого зв’язку).

5. Координація (форма, або спосіб, предикативного зв’язку, особливістю якого є взаємозалежність, взаємозв’язок головних членів речення — підмета і присудка. Предикативний зв’язок є реченнєвотвірним зв’язком, що формує структуру простого двоскладного речення.

Підрядний зв’язок — синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок.

Прислівний підрядний зв’язок. Він реалізується передусім у словосполученні і простому реченні як базових синтаксичних одиницях; у складному ж реченні — повторює схему прислівних поєднань, властивих простому реченню. Прислівний зв’язок є тісним, передбачуваним, а в окремих випадках — обов’язковим.

Детермінантний підрядний зв’язок. Виявляється у простому реченні, в якому детермінантні члени речення (детермінанти) пов’язані з предикативним ядром, і в складнопідрядному реченні, в якому підрядні детермінантні частини, переважно обставинні, поєднуються з головною частиною. (Пливли ми ввечері лиманом).

Опосередкований підрядний зв’язок. Суть його полягає в тому, як зазначає А. Загнітко, «що приєднаний за його формою член речення підибрядковується опорному слову і через його посередництво співвідноситься здебільшого з предикативним ядром (зрідка одним членом речення), щодо якого й координуються семантико-синтаксичні функції опорного і залежного компонентів». Цей зв’язок не бере участі у формуванні будови простого речення. Його синтаксичними засобами є сполучники або, тобто, а саме, зокрема, порядок компонентів (постпозиція), пор.; У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розпливалось у пітьмі.

Сурядний зв’язок — синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні Сурядний зв ’язок виражається за допомогою сурядних сполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю. Диференційними ознаками сурядного зв’язку в словосполученні і реченні є; рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]