§4. Спеціальна методика формування інтонаційної

сторони мовлення

Тренування інтонації дає фізичні і мускульні навички, допомагає навчитися сприймати просодеми як знаки, що мають смисл - логічний і граматичний. Звуки, склади, сло­ва можуть вимовлятися з особливою мускульною напругою органів артикуляції, при цьому посилюється інтенсивність звучання. Здібність володіти своїм голосом відпрацьовуєть­ся в процесі виконання вправ наслідувального характеру.

Питання розвитку інтонаційної виразності мовлення дітей, що нормально розвиваються, розглядали такі дослід­ники, як О.М.Вінарська, О.М.Гвоздєв, В.А.Ковшиков, Р.В.Тон-кова-Ямпольська та інші. Категорією дітей, що мають мов­леннєві вади, у інтонаційному аспекті розвитку вивчали Л.М.Єфімєнкова (ЗНМ), А.І.Белякова (заїкання), Л.З.Анд-ронова (заїкання), Є.А.Дьякова (заїкання), С.Ф.Іваненко (ри-нолалія), СЮ.Конопляста (ринолалія), Л.В.Лопатіна, Н.В.Сє-рєбрякова (дизартрія), І.С.Марченко (ЗНМ), Н.Василевська (ЗНМ) та інші.

Процес корекційного навчання передбачає вирішення таких завдань:

• надання уявлень про інтонаційну виразність мовлення та її значення для спілкування;

• формування умінь свідомо та правильно користуватися усіма компонентами інтонації;

• формування умінь свідомо і правильно користуватися різними видами інтонації;

• розрізнення і формування інтонації завершеного та неза­вершеного речення.

У процесі корекції ритмо-інтонаційної виразності мов­лення працюють за двома напрямками:

- над слуховою диференціацією компонентів інтонації;

- над їх вимовною організацією.

Логопедична робота здійснюється над усіма компонен­тами інтонації у такій послідовності:

1) від узагальненого уявлення про інтонацію до диферен­ціального засвоєння різних інтонаційних структур;

2) від розрізнення видів інтонації до оволодіння інтона­ційною виразністю в експресивному мовленні;

3) від засвоєння засобів інтонаційного оформлення на матеріалі голосних до їх засвоєння на більш складному мов­леннєвому матеріалі;

4) від розрізнення і засвоєння розповідальної до питаль­ної і окличної інтонації.

На першому етапі роботи дітям дають уявлення про інтонаційно-виразне мовлення. Дітям дають прослухати один і той самий текст двічі: без інтонаційно-виразного оформ­лення і виразно. З'ясовують, яке читання є більш привабли­вим. Логопед пояснює, що голосом можна передавати різні емоції, почуття, запитання, прохання, озвучувати героїв тощо.

На другому етапі послідовно-паралельно відбувається формування важливих для усного мовлення компонентів інтонації: ритму, темпу, мелодики, наголосу, паузування, тембру, інтенсивності вимови.

Робота з формування ритмо-інтонаційної виразності мовлення (з урахуванням принципу поступового формуван­ня розумової дії за П.Я.Гальперіним, 1959) починається із залучення виразних рухів і допоміжних засобів (відплеску-вання, відстукування ритму), потім проводиться в плані голосного мовлення і, нарешті, у внутрішньому плані на ос­нові слухомовних уявлень.

І. Вправи на відтворення темпо-ритмічної організації

РУХУ-

Робота над ритмом проводиться в двох напрямках:

1) сприймання різних ритмічних структур;

2) відтворення різних ритмічних структур. Сприймання ритмічних структур передбачає такі види

роботи:

1. прослухати ізольовані удари (II, III, ПП). Визначити кількість ударів шляхом показу картки із записаними на

ній відповідними ритмічними структурами (Гра «Теремок», впізнати кожну тваринку за кількістю ударів «Хто прий­шов?»);

2) прослухати серії простих ударів (11,11; 111,111; 111 1,1111), визначити кількість ударів шляхом показу картки із записаними на ній відповідними серіями ритмічних структур;

3) прослухати серії акцентованими ударів (1111; 111, II І). Визначити скільки і яких ударів було продемонстровано, шляхом показу картки із записаними на ній відповідними серіями ритмічних структур.

Відтворення ритмічних структур передбачає такі види роботи:

1) відстукати за наслідуванням (без опори або з опорою на зорове сприймання) запропоновані ізольовані удари;

2) відстукати за наслідуванням (без опори на зорове сприй­мання) запропоновані серії простих ударів;

3) відстукати за наслідуванням (без опори або з опорою на зорове сприймання) серії акцентованих ударів;

4) запис умовними знаками запропонованих для сприй­мання ударів і їх серії (прості та акцентовані);

5) самостійно відтворити за поданою карткою удари і їх серії.

II. Відтворення ритму слова і фрази за допомогою ударів: 1) а. Відтворення складових комбінацій: та - та; та - та; та - та - та; та - та - та; ту - та; ту - та; ту - та - то; ту - та

- то; ка - па - та; ка - па - та;

б. Відтворення ритму слова: рівного та акцентованого (з наголошеним складом): ма - ма; ма - ма; ма - ли - на, ма

- ли - на;

2). Відтворення ритмічної організації фрази у поєднанні з рухами (відстукування, відплескування): Іди, іди, дощику, 19 91 3 910 9 31

Зварю тобі борщику 19 9 | 9 910 9 9 |

Ритмізація мовлення і регуляція його часових характе­ристик досягається під час ритмізації загальних рухів. Ро бота у цьому напрямку полягає у поетапному формуванні навички саморегуляції темпоритму загальних і артикуля­ційних рухів, а також лінгвістичної «продукції». Темп і ритм рухів і мовлення виховуються засобами логопедичної ритміки.

Робота над наголосом передбачає:

- розуміння та визначення місця виділеного звука у серії звуків;

- розуміння та визначення місця виділеного складу у слові;

- проговорювання слів із виділенням наголошеного складу;

- робота над логічним наголосом.

Дітям пропонують такі вправи: визначення місця виді­леного звука у серії звуків, що вимовляються на твердій атаці; повторення за логопедом ряду голосних звуків на твердій атаці з виділенням одного з них; плавна вимова го­лосних звуків за наслідуванням і самостійно з виділенням одного з них; аналогічна робота на матеріалі складів, слів; проговорювання складів, слів, далі словосполучень, вірши­ків з їх відстукування; логічне виділення слів у реченнях за наслідуванням і самостійно, спираючись на навідні запитання.

Робота над мелодикою передбачає розвиток сили голосу та розвиток висоти голосу. Використовують такі вправи: виз­начення відстані звучання звукосполучень, слів, речень за силою голосу: близько (голосно) - далеко (тихо); відтво­рення звукокомплексів за наслідуванням та самостійно з різною силою голосу; для диференціації голосу за висотою пропонується розрізнення звуконаслідування дорослих тва­рин та їх дитинчат; самостійне відтворювання звукокомплек­сів, слів, речень з різною висотою і силою голосу; розігру­вання за ролями віршиків, казок (наприклад, «Сорока і ведмідь» М.Сладкова, «Козенята і вовк» К.Д.Ушинського, казка «Три» ведмеді»).

Робота над темпом передбачає:

- надати дітям уявлення про темп мовлення;

- вправляти дітей у розрізненні швидкого, помірного та повільного темпу;

2. - вчити промовляти звукокомплекси, склади, слова, фрази у різному темпі за наслідуванням мовлення логопеда;

- вправляти дітей у вільній зміні темпу мовлення в за­лежності від ситуації та змісту висловлювання. Робота над паузу ванн ям передбачає:

- розвиток мовленнєвого дихання;

- формування у дітей уявлення про паузу;

- формування у дітей уміння використовувати паузи у відображеному мовленні;

- формування у дітей уміння самостійно використовувати паузи у мовленні.

Роботу над процесом паузування найпростіше починати на матеріалі віршів, оскільки кінець рядка співпадає із за­кінченням мовленнєвого видиху і оформленням паузи. Далі у якості мовленнєвого матеріалу використовують невеличкі діалоги, тексти для переказу. Діти повинні навчитися оформ­лювати паузу в кінці кожного речення.

Робота над тембром передбачає:

- розвиток розуміння дітьми емоційних станів;

- формування уміння передавати у відображеному мов­ленні різні експресивно-емоційні відтінки;

- формування уміння самостійно передавати мовленням різні емоційні стани.

На третьому етапі відбувається формування основних видів інтонації, оскільки важливою ознакою речення як комунікативної одиниці є інтонаційна оформленість, яка залежить від метрі висловлювання. Цей етап передбачає вирішення таких завдань:

- формування розповідної інтонації;

- формування питальної інтонації;

- формування окличної інформації;

- проведення роботи з диференціації різних видів інтонації. Спочатку у дітей формують уявлення про інтонаційну

виразність у імпресивному мовленні. Основною метою цього виду роботи є знайомство дітей із різними видами інтонації і засобами їх позначення, а також навчання їх розрізненню різноманітних інтонаційних структур у імпре­сивному мовленні.

Напрямками роботи є:

• знайомство з розповідною інтонацією, засобами її ви-раження і способами позначення (звукові засоби - говоримо спокійно, не змінюючи голосу, його висоти, супроводжуємо рухом руки у горизонтальному напрямку і графічно позна­чаємо рівною стрілочкою >);

• знайомство з питальною інтонацією, засобами її вира-/КЄННЯ і способами позначення (змінюючи голос можна про щось запитати, в кінці питального речення голос підвищу­ється. Це підвищення супроводжується відповідним рухом руки і позначається графічно стрілочкою під кутом ЗО у напрямку до гори. Знайомство із знаком?);

• знайомство з окличною інтонацією, засобами її вира-лсення і способами позначення (при вимові такого речення голос або різко підвищується, або спочатку підвищується, а потім дещо понижується. Зміна голосу супроводжується відповідним рухом руки і позначається графічно спочатку стрілочкою підвищення під кутом і продовжується рівною горизонтальною стрілкою. Знайомство із знаком !);

• диференціація інтонаційної структури речень у імпре-сивному мовленні. Відбувається уточнення, які види інтона­цій є і якими граматичними знаками позначається спокійне проговорювання, питання, оклик; даються завдання на роз­різнення інтонацій речень у тексті.

Формування інтонаційної виразності в експресивному мовленні передбачає формування різних інтонаційних струк­тур з їх наступною диференціацією в експресивному мовленні.

Ця робота проводиться за чотирма напрямками:

• формування інтонаційної виразності розповідної інто­нації, за допомогою якої передається повідомлення і оформ­лення якої обумовлено зміною висоти наголошеного складу. Велика увага приділяється виділенню наголошеного складу і роботі над ритмікою слова. Дітям пропонується промов­ляти разом з логопедом, повторювати за ним, вимовляти самостійно різний мовленнєвий матеріал. На початковому етапі діти супроводжують вимову відповідним рухом руки;

• формування інтонаційної виразності питальної інто­нації, за допомогою якої, змінюючи голос, можна про щось

запитувати. Дітям пояснюють, що під час відтворення пи­тальної інтонації голос різко підвищується на слові, яке має фразовий чи логічний наголос. При повторенні питання голос ще більш підвищується і діапазон його збільшується. Діти вимовляють разом з логопедом, за ним, самостійно запропонований мовленнєвий матеріал, на початку супро­воджуючи відповідним рухом руки;

• формування інтонаційної виразності окличної інтонації, за допомогою якої передають почуття (радість, невдоволе­ність тощо). Під час окличної інтонації голос значно підви­щується на логічно головному слові речення, а потім дещо знижується. Починається робота з розгляду сюжетних кар­тинок, які можна співвіднести з вигуками: Ой! Ах! Ура! Оз­вучується кожна картинка і проводиться бесіда за змістом кожної картинки. Далі картинки озвучуються разом з лого­педом, за ним і самостійно. Робота над реченням з окличною інтонацією також спочатку проводиться у відображеному, а потім у самостійному мовленні, супроводжуючи зміну голосу відповідним рухом руки і позначаючи графічно;

• диференціація інтонаційних структур речень у експре­сивному мовленні проводиться на матеріалі окремих речень (відтворити запропоновану на схемі інтонацію речення до

картинки: Ь|___?), діалогів, рахівничок, ігор-інсценівок,

казок, які розігруються за ролями (наприклад, «Рукавич­ка», «Три ведмеді»). Дітей навчають наслідувати голоси, ін­тонації героїв.

На четвертому етапі відбувається формування інто­нації завершеного і незавершеного речення, оскільки завер­шеність чи незавершеність висловлювання є однією з голов­них формальних ознак речення.

Напрямками роботи на даному етапі є:

• формування у дітей уявлення про інтонації заверше­ності та незавершеності речення. Дітям пояснюють, що ін­тонація завершеного речення тотожна розповідній інтонації, тобто голос спокійно понижується до кінця речення (супро­воджується відповідним рухом руки). Логопед нагадує, що така інтонація позначається крапкою, наприклад, речення: Я малюю.

Інтонація незавершеності застосовується тоді, коли ще не все сказано, вона характеризується підвищенням голосу на останньому слові. Логопед промовляє фразу з інтонацією незавершеності і під час вимови демонструє відповідний рух рукою вгору на останньому слові. Дітям зазначають, що цей вид інтонації позначається графічно трьома крапками (наприклад, речення: Я малюю ... (дім); |___...);

• диференціація інтонацій завершеності та незавершеності речення. Логопед промовляє одні й ті самі речення з інто­націями завершеності або незавершеності, спочатку робля­чи акцент на висоті голосу під час їх вимови відповідним рухом руки. Діти піднімають необхідну картку з графічним зображенням речення завершеного чи незавершеного;

• формування у дітей уміння користуватися інтонацією завершеності та незавершеності у відображеному та самостій­ному мовленні. У реченнях із завершеною інтонацією від­працьовуються спочатку конструкції з інтонаційним цент­ром у кінці речення: Це моя лялька. Я іду додому. Далі працюють над розповідними конструкціями з перенесенням інтонаційного центру у некінцеву позицію: У мене є іграш­кова машина. І у мого товариша також є іграшкова маши­на. Мама миє посуд. І дочка теж миє посуд.

Дітей також навчають відображено та самостійно пере­творювати інтонації незавершеного речення у завершене аналогічне із додаванням слів: Я читаю... Я читаю. Я чи­таю книгу.

Усвідомлення дітьми можливостей користування інто­нацією позитивним чином впливає і на засвоєння ними інших сторін мовлення.

Контрольні питання та завдання:

1. Що входить у поняття «звукова культура» мовлення?

2. Які напрямки роботи з виховання звукової культури мовлення?

3. Як відбувається становлення звуко-складової сторони мовлення в нормальному онтогенезі?

4. Що означає інтонаційна виразність мовлення?

5. На які принципи спирається процес формування та розвитку звуковимови у дітей із ПМР?

6. Що складає фонетико-фонематичну систему рідної мови?

7. Які етапи формування фонематичного сприймання?

8. Розкрийте напрямки формування інтонаційної сто­рони мовлення у дітей із ПМР.

9. Доберіть мовленнєвий матеріал для формування пра­вильної вимови артикуляційно складних звуків.

Розділ VI

Спеціальна методика розвитку зв'язного мовлення