§3. Спеціальна методика формування способів

словотворення

Психологічні дослідження, присвячені процесу оволо­діння дітьми мовленням у нормі (Д.В.Ельконін, А.В.Заха­рова, А.К.Маркова) показали, що початок оволодіння лек­сико-граматичним рівнем у дітей пов'язаний із засвоєнням основ словотворення, а це, в свою чергу, обумовлено розши­ренням словника дитини. Оволодіння словотворенням -процес тривалий, він поширюється на всі роки подальшого навчання в школі, але в цьому процесі особливе місце зай­має початковий етап навчання.

Л.С.Виготський відзначав, що оволодіння словотворен­ням йде у дитини попереду оволодіння нею логічними струк­турами й операціями. Тому, на початковому етапі навчання дітей мови (процесам словотворення) повинно будуватися з розрахунком на практичне оволодіння цим матеріалом.

В основі засвоєння системи морфологічного словотво­рення лежить складний багаторівневий механізм, який включає такі операції (В.К.Орфінська, О.О.Леонтьев, М.І.Жинкін, Є.Ф.Соботович): порівняння слів та їх словоформ, виділен­ня звукокомплексів (морфем), які несуть це значення, їх узагальнення, утворення на цій основі за аналогією слів і словоформ, контроль за відповідністю нових слів і словоформ нормам мови.

Отже, на сучасному етапі розвитку науки словотворен­ня розглядають як особливий вид мовленнєво-мисленнєвої діяльності, що має низку базових операцій: операцію виділен­ня і розпізнавання морфеми на слух зі слова, що звучить, і операцію інтеграції (тобто включення) словотвірної частки у склад нового (похідного) слова. Засвоєння морфологічної системи словотворення припускає оволодіння дитиною цілою низкою дій та операцій з мовними знаками (у даному випадку з морфемами).

У сучасній українській мові словотвір визначається як розділ мовознавства, в якому вивчаються закономірності творення слів та засоби, що використовуються для цього; він є найголовнішим засобом збагачення лексики рідної мови, тобто творення нових слів. Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ, словотвірних моделей.

Словотвірний рівень є проміжним між основним морфо­логічним і лексико-семантичним. Суть міжрівневих зв'яз­ків полягає в тому, що основна одиниця морфологічного рівня — морфема - використовується для творення одиниць лексико-семантичного рівня - слів (лексем).

Морфема - мінімальна значуща неподільна частина слова, яка виділяється в його структурі в результаті зіставлення даного слова з іншими словами, які мають такі ж морфеми. Однією з ознак морфеми є її повторюваність (афіксальні морфеми); кореневі ж можуть бути і одиничними. Морфем в українській мові безліч, значно більше, ніж слів.

Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова, виступають як організуючий структурний і семантичний центр, навколо якого у суворому порядку розташовані афікси, які надають слову додаткових значень (префікс і суфікс ~ нових лексичних та емоційних відтінків, закінчення слугує для зв'язку слів у реченні і є носієм граматичного значення).

У процесі формування словотворення у дошкільників

із ПМР просте повторення і запам'ятовування слів є мало­продуктивним; дитина повинна знати його механізм і нав-

читися ним користуватися. Сутність моделі цього формуван­ня полягає у матеріалізованій демонстрації дітям слово­творчої системи мови як найбільш загальних правил конс­труювання і використання твірних одиниць. Увагу дітей звер­тають на спосіб утворення слів за допомогою суфіксів або префіксів, формують навички утворення слів за аналогією.

Р.Є.Левіною було висунуте положення про те, що тіль­ки дітям із III рівнем мовленнєвого недорозвинення доступ­ні словотворчі операції. Але в сучасній логопедії дослідники (Л.М.Єфімєнкова, Є.Ф.Соботович, Л.І.Трофименко) обґрун­товано пропонують розпочинати роботу над формуванням морфологічної системи словотворення з дітьми із II рівнем ЗНМ, тоді, коли у дітей в активному словнику вже є певна кількість іменників і дієслів.

Методикам навчання способам словотворення дошкіль­ників із ПМР приділяли увагу такі вчені-дослідники і прак­тики, як Л.М.Єфімєнкова, Л.В.Лопатіна, Н.В.Серебрякова, Т.В.Туманова, Є.Ф.Соботович, Л.І.Трофименко та інші.

Навчання словотворення передбачає виконання таких завдань:

• формування спрямованості уваги дітей на морфологічне оформлення мовлення, організація спостережень дітей за використанням однієї і тієї ж морфеми в різних словах для позначення схожих явищ;

• формування уміння визначити спільні словотворчі афік­си в словах із різним лексичним значенням;

• формування навичок практичного вживання слів із різним морфемним значенням.

Логопедична робота включає словотворення іменників, дієслів, прикметників суфіксально-префіксальним способом, складних слів та деяких дієприкметників.

Формування словотворення відбувається з урахуванням принципу онтогенетичного підходу послідовно-паралельно у декілька етапів.

Зміст формування словотворення у дітей із ПМР, / етап (словотворення найбільш продуктивних моделей)

Іменники

1. Утворення зменшено-пестливих іменників із суфіксами -ечок, -ечк,

-ичок, -ИЧК. -ИК, -НИК, -К (зірочка, віконечко, сонечко, ручка, носик, стільчик тощо); із суфіксами недорослості -ен(я), -єн, ат, -ят, -к (назви тварин, їх використання в однині та множині: гусеня, вовченя, лисенятко, каченята, зайченята тощо).

2. Утворення іменників із суфіксом збільшеності, згрубілості -ищ(е) (ручище, ножище, очища, морозище, голосище).

Дієслова

1. Утворення дієслів від звуконаслідувальних слів: туп-туп - тупаємо, плеск-плеск -плескаємо, ква-ква -квакає, гав-гав - гавкає тощо.

2. Диференціація префіксів доконаного та недоконаного виду на-, з-, по-, про- (малюю -намалював, граю— пограв, проірав, будую - збудував).

3. Утворення дієслів із префіксами зі значенням

протилежності дій за -ви, на - ви, при - від (наливає - виливає, заходить – виходить).

// етап (словотворення менш продуктивних моделей)

Іменники_

1. Утворення зменшено і іестливих іменників із суфіксами -оньк, -еньк (ішівонька, корівонька, зіронька, дитинонька).

2. Утворення назв посуду суфіксальним способом: -ниц(я) - цукерниця, хлібниця; -ник, -яр (-ар) -чайник, кав'ярник.

3. Утворення іменників із суфіксом зі значенням речовинності -ин, -инн(я) (городина, морквина, виноградина, гарбузиння).

4. Продовження співвіднесення назв тварин та їхніх дитинчат, використання цих назв у однині і множині, у родовому відмінку множини.

5. Утворення іменників за місцем дії із суфіксом -аль (вітальня, роздягальня)._

_Дієслова_

1. Продовження утворення дієслів від звуконаслідувальних слів: кар-кар -каркає, няв-няв -нявкає, кукуріку -кукурікає.

2. Утворення дієслів просторового значення з префіксом -при (приїхав, приніс, прийшов).

3. Навчання способам

від іменникового утворення: мило-милить, фарба -фарбує, вчитель -вчить.

__Прикметники_

1. Утворення відносних прикметників з суфіксами -н, -ян(ий), -ев(ий) (залізний, дерев'яний, металевий глиняний, овочевий).

2. Утворення якісних прикметників із суфіксами -ав-(-яв), аст-(-яст), -ист, -уват (жовтавий, дірчастий, глинястий, плечистий, гіркуватий, кістлявий, голуватий).

3. Утворення присвійних прикметників (від назв тварин) із суфіксами -ин(ий), -їн(ий) (бджолиний, голубиний, качиний, зміїний).