2. Артрологія

11. Загальна артросиндесмологія. З'єднання хребців, ребер, груднини, ключиці, лопатки.

12. З'єднання кісток таза, верхньої і нижньої кінцівок.

13. Скронево-нижньощелепний суглоб, атланто-потриличний, атланто-аксиальний суглоби. Шви черепа.

14. Підсумкове заняття з остеології та артросиндесмології (прийом препаратів, тестовий контроль).

3. Міологія

15. М'язи і фасції грудної клітки і спини. Діафрагма.

16. М'язи голови: мімічні і жувальні. Фасції, топографічні утворення. Функціональна анатомія м'язів голови.

17. М'язи і фасції шиї. Топографічні утворення шиї.

18. М'язи живота, фасції Слабкі місця: піхва прямого м'яза живота, пахвинний канал, біла лінія живота, пупкове кільце.

19. М'язи і фасції плечового пояса і верхньої кінцівки. Пахвова ямка.

20. М'язи і фасції таза і нижньої кінцівки. Стегновий канал.

21. Контроль практичних навичок з засвоєння модуля 1 «Анатомія опорно-рухового апарату».

22. Підсумковий модульний контроль з засвоєння модуля 1 «Анатомія опорно-рухового апарату».

Змістовний модуль 1. Остеологія. Цілі.

1. Аналізувати інформацію про будову кісток тулуба, черепа, кінцівок.

2. Трактувати закономірності пренатального і раннього постнатального розвитку опорно-рухового апарату, варіанти мінливості, пороки розвитку.

3. Інтерпретувати статеві, вікові і індивідуальні особливості будови опорно-рухового апарату.

ТЕМА №1

Організація навчального процесу на кафедрі . Осі та площини тіла людини. Латинська термінологія. Будова типового хребця. Відділи хребта, особливості будови хребців. Крижова кістка, куприк. Хребтовий стовп у цілому.

Актуальність теми. Знайомство студентів-стоматологів з організацією учбового процесу на кафедрі анатомії людини, роботою анатомічного музею, видачею препаратів для самопідготовки має велике значення в прискоренні адаптації студентів і успішного засвоєння предмету, як фундаментальної дисципліни в медичній освіті. При вивченні кісткових препаратів необхідно користуватися російськими і латинськими термінами, що позначають органи, їх частини, анатомічні деталі. Найголовніші терміни слід вивчати на першому занятті (вимова, наголос), а на подальших заняттях розширювати їх запас.

Для правильної орієнтації препаратів і визначення їх частин і анатомічних деталей необхідно засвоїти напрям трьох осей і площин в тілі людини. Осі: фронтальна, сагиттальная (стрілоподібна) і вертикальна. Площини: фронтальна, сагітальна і горизонтальна. По відношенню до фронтальної площини визначають передні і задні поверхні, по відношенню до горизонтальної площини визначають верхні і нижні структури кісток, по відношенню до сагiттальной площини визначають медіальні і латеральні поверхні.

У тілі людини 206 кісток, частина з них парні. У скелеті розрізняють кістки тулуба, голови (череп), плечового і тазового поясів, вільних верхньої і нижньої кінцівок. Значення кісткової тканини разноманiтне: захисне, опорне і локомоторне, участь в обміні речовин, кровотворне і імунологічне. Різна форма і внутрішня структура кісток, розвиток і зростання визначається як біологічними, так і соціальними чинниками (живлення, спосіб життя, професія, спорт і ін.). В процесі життя структура кісток постійно змінюється (губчаста і компактна речовина).

Кістки скелета проходять три стадії розвитку: сполучнотканинну, хрящову і кісткову. Зростання кісток в довжину відбувається за рахунок цiльноепiфiзарних хрящів (зони зростання в довжину), завширшки за рахунок окістя. У кістках дітей більше органічних речовин, у дорослих більше неорганічних солей, - це визначає часті переломи у літніх людей і викривлення кісток у дітей.

Хребетний стовп має 32 хребці з них 24 рухомих. В процесі антропогенезу у зв’язку з прямоходінням він придбав ряд змін. У зв’язку з навантаженням і з’єднаннями з іншими кістками і м’язами хребці набувають особливі відмінності. Проте загальна структура (тіло, дуги, відростки, отвори) характерні для всіх хребців, окрім першого шийного.

Хребетний стовп як головна опорна конструкція в тілі людини в процесі еволюції і антропогенезу у зв’язку з вертикальним положенням тіла придбав ряд змін (редукція хребців, утворення крижів і куприка, зміни в атланті, утворення мису, вигинів – лордозів і кіфозів).

Різне функціональне навантаження на відділи хребта і взаємозв’язок з іншими кістками і органами позначилися на анатомічних особливостях хребців різних відділів.

Знання форми, будови, розвитку хребців, їх вікових особливостей, аномалій розвитку, будови окремих видів хребців, хребетного стовпа в цілому необхідні при вивченні: гістології, патанатомії, фізіології, патофiзiології, травматології, рентгенанатомії, хірургії, а також для визначення відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів, їх лікування.

Ціль навчання (загальна). Вміти оцінювати інформацію про розвиток і зростання скелета, форму і внутрішню структуру кісток, функцію скелета і будову типового хребця, відмітні особливості хребців різних відділів хребта, та хребтового стовпа в цілому,

для визначення на подальших кафедрах відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів.

Конкретні цілі.

1. Визначати осі, площини в тілі людини і правильно орієнтувати по відношенню до них типовий хребець і його частини.

2. Визначити і показати частини скелета.

3. Визначити і показати форму кісток: трубчасту, плоску і змішану.

4. Визначити і показати частини і анатомічні деталі типового хребця.

5. Визначити і показати хребці різних відділів хребетного стовпа

6. Визначити і показати частини і анатомічні деталі крижової кістки та куприка.