Основна хронологія:

1734 р. – перше велике гайдамацьке повстання;

1716 чи 1720-1809 рр. – життя та діяльність українського діяча Матвія Карповича Значко-Яворського (в чернецтві – Мельхиседек), який з 1753 р. був ігуменом Мотронинського монастиря – осередка православ’я на півдні Київщини;

1768-1769 рр. – народно-визвольне гайдамацьке повстання на Правобережній Україні – Коліївщина;

9-10 червня 1768 р. – взяття повстанцями міста Умані;

1740-? р. – ватажок Коліївщини Максим Залізняк;

?-1768 р. – ватажок Коліївщини Іван Гонта;

1700-1745 рр. – життя ватажка опришків Олекси Довбуша.

Опорні поняття та терміни:

БАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ – військово-політичний союз частини польських магнатів і шляхти для збереження своїх прав і привілеїв. Створена 29 лютого 1768 р. у м. Барі на Поділлі. Її учасники власними силами придушували гайдамацькі повстання, воювали проти короля та російських військ, які його підтримували.

ГАЙДАМАКИ – (з тюрк. «гайде» – гнати, переслідувати, турбувати) – українські повстанці проти панування Речі Посполитої у ХVІІІ ст. Вперше згадуються у 1717 р. З різною активністю гайдамацький рух тривав до кінця ХVІІІ ст. Найактивнішим він був у 1734-1738 рр., у 1749-1750 та 1768 роках.

КОЛІЇВЩИНА – народно-визвольне гайдамацьке повстання на Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої у 1768-1769 рр. Назва, за Г.Ю. Храбаном, походить від «колєя», «колєйно», в руслі попередніх антифеодальних рухів.

ОПРИШКІВСТВО – одна з найпоширеніших форм протесту в Галичині, на Закарпатті й Буковині проти соціального й національного гніту польських, молдавських, угорських та австрійських можновладців. Перша згадка про опришківство датується 1529 р., від латинського «opressor» – нападник, напасник. Спочатку цей рух розгорнувся на Прикарпатті, згодом поширився на Закарпаття та Буковину. Головні осередки опришків знаходились в Карпатських горах.

СЛОБОДИ – нові поселення, мешканці яких на певний час звільнялися від виконання феодальних повинностей, а за цей час вони мали обжити місцевість, налагодити виробництво, створити господарську інфраструктуру.

ХОЛОДНИЙ ЯР – історична місцевість біля с. Мельників Чигиринського району, система з десятків глибоких балок, ярів та їх численних звивистих відгалужень загальною довжиною близько 250 км. Територія Холодного Яру вкрита правічним, переважно дубовим лісом. На північному заході Холодноярський ліс переходить в інший – Черкаський реліктовий бір; на північному сході межує з Чорним лісом. Зберігся дуб «Максима Залізняка» віком понад 1000 років.

Література:

1. Аркас Микола. Історія України-Русі. – К., 1990. – С. 338-352.

2. Бойко О.Д. Історія України. К., 2004.- С. 193-196.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1996. – С. 327-353.

4. Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. Короткі біографічні нариси / В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин, Ю.О. Калінцев. – К., 2002. – С. 225-228.

5. Гайдамацький рух на Уманщині. Коліївщина 1768 року. Хрестоматія. – К., 2002. – 214 с.

6. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Донецьк, 2003. – С. 446-455.

7. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Л., 1991. – С. 476-496.

8. Зінчук С. Іван Гонта: кайдани стереотипів. – К., 1992. – 32 с.

9. Історія України. Курс лекцій / Кер. авт. кол. Л. Г. Мельник. – К., 1991. – С. 314-336.

10. Коліївщина: повертаючись до надрукованого (Матеріали історичних читань, присвячених 225-річчю Коліївщини). – Умань, 1993.

11. Крип’якевич І.П. Історія України. – Л., 1990. – С. 225-233.

12. Мицик Ю.А. Максим Кривоніс // УІЖ. – 1992. - № 12. – С. 69-80.

13. Мицик Ю.А. Умань козацька і гайдамацька. – К., 2002. – 187 с.

14. Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 2. – К., 1993. – С. 146-151.

15. Храбан Г.Ю. Спалах гніву народного. (Антифеодальне, народно-визвольне повстання на Правобережній Україні у 1768-1769 рр.). – К., 1989.