Основна хронологія:

1458 р. – утворення Київської митрополії, незалежної від Московських митрополитів;

1589 р. – створення Московського патріархату;

1526-1608 р. – роки життя князя Костянтина Острозького;

1556-1561 рр. – переклад українською мовою Пересопницького Євангелія;

1596 р. – Берестейська церковна унія.

Опорні поняття та терміни:

БРАТСТВА – релігійні та культурно-просвітницькі організації українських міщан, які виникли при церковних парафіях в Україні в XV-XVII ст.

ЄЗУЇТИ – члени католицького чернечого ордену, створеного 1534 р. І. Лойолою і затвердженого Папою Римським Павлом ІІІ (1540 р.), головне знаряддя контрреформації. Для єзуїтів характерна сувора централізація, дисципліна, беззастережне підкорення Папі Римському.

ЄПАРХІЯ – адміністративно-територіальна одиниця в християнській церкві на чолі з єпархіальним архієреєм (митрополитом, архієпископом, єпископом), який відповідає за стан єпархії та свою діяльність у ній перед органами вищої церковної влади.

МИТРОПОЛИТ – у православ’ї сан та звання єпископа, який стоїть на чолі церковно-адміністративної одиниці – митрополії.

ПАТРІАРХ – у православ’ї найвищий духовний сан; глава автокефальної церкви.

ПАТРІАРХАТ – християнська церква, керована патріархом.

ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА – церковно-теологічна і публіцистична література, яка дістала розвиток у XVI-XVIII ст. в Україні та Білорусі. Спрямована проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на православне населення.

РЕФОРМАЦІЯ – суспільно-політичний та ідеологічний рух в Європі XVI-XVII ст., спрямований проти католицької церкви. Його ідеологи заперечували зверхність Папи Римського, чернецтво, культ святих, вимагали створення національних церков, проведення церковних відправ рідною мовою.

ЦЕРКВА – особливий тип релігійної організації, об’єднання послідовників тієї чи іншої релігії на основі спільності віровчення і культу.

ЧЕРНЕЧІ ОРДЕНИ – у католицтві та ісламі – централізовані чернечі об’єднання з особливим статутом.

Література:

1. Грушевський М. С. З історії релігійної думки на Україні. – К., 1992.

2. Грушевський М.С. Духовна Україна. Збірка творів. – К., 1994. – С. 136-255.

3. Грушевський М.С. Історія України-Русі. – К., 1995. – Т. УІ. – С. 412-538.

4. До 400-ліття Берестейської унії // Пам’ять століть. – 1996. - № 3. – С. 106-151.

5. Історія релігії в Україні. – К., 1997. – Т. 2: Українське православ’я. – С. 173-211.

6. Крип’якевич І. П. До питання про національну самосвідомість українського народу в кінці XVI – на початку XVIІ ст. // УІЖ. – 1966. – № 2.

7. Крип’якевич І.П. Історія України. – Л., 1990. – С. 143-155.

8. Плохій С. Причини і наслідки Берестейської унії // Пам’ятки України. – 1992. - № 2. – С. 7-13; № 3. – С. 110-112.

9. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1992. – Т. 1. – С. 373-394.

10. Русина О.В. Міжконфесійні взаємини й суспільно-політичні рухи ХV – початку ХVІ ст. на теренах України // УІЖ. – 2006. – № 3. – С. 4-16.

11. Тимошенко Л. Артикули Берестейської унії 1596 р. // УІЖ. – 1996. – № 2. – С. 15-34.

12. Тимошенко Л. Михайло Рогоза і Берестейська унія // КС. – 2000. – № 5. – С. 96-105.

13. Ульяновський В.І., Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні. У 3-х книгах. – К., 1994.

14. Харишин М. Українська церква між двома уніями (1569-1596) // УІЖ. – 1996. - № 4. – С. 24-34.

15. Яковенко Наталя. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К.. 1997. – С. 102-105; 127-136.

16. Яроцький П. Берестейська унія 1596 року // Історичний календар. – 1999. – Вип. 6. – С. 315-316.