Основна хронологія:

1570 (1577 чи 1578) – 1622 рр. – життя та діяльність гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного;

? – 1621 р. – Нерода Яків – Яків Бородавка, котрий був гетьманом запорозького козацтва у 1620-1621 роках;

10 вересня 1620 р. – битва під Цецорою;

23 серпня – 23 вересня 1621 р. – бої під Хотином;

9 жовтня 1621 р. – Хотинський мирний договір.

Опорні поняття та терміни:

АККЕРМАН (тепер м. Білгород-Дністровський Одеської обл.) – у ХV-ХVІІ ст. турецька фортеця на правому березі Дністровського лиману. Стратегічно важливий пункт турецького панування в Північному Причорномор’ї. Із середини ХVІ ст. місто стало центром Буджацької орди.

КАФА – міське поселення на місці сучасної Феодосії. З 1475 р. – адміністративний центр турецьких володінь у Криму. Головний невільничий ринок Причорномор’я. Однаразово продавалося до 30 тис. людського товару, що приганявся кримськими татарами з українських земель.

КІЛІЯ – місто за 40 км. від Чорного моря. У 1484 р. місто захопили турки. Упродовж ХVІ- ХVІІ ст., як і Аккерман та Ізмаїл, місто було важливим турецьким стратегічним пунктом у Подунав’ї, що призводило до численних нападів козаків на нього.

ПРИКОРДОННА СЛУЖБА – система заходів щодо спостереження, оповіщення і охорони кордону.

ЧАЙКА – бойове вітрильно-гребне судно запорозьких козаків, пристосоване для морських походів. Чайку несли 12-15 пар весел, а на чотириметровій зйомній щоглі використовувалось прямокутне вітрило для попутного вітру. Козацькі чайки були міцними, маневровими і швидкісними суднами.

ЯСИР (з турецької – бранець) – невільники, яких захоплювали татари і турки під час розбійницьких набігів на українські землі з 1482 до 1760 р.

Література:

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

2. Боплан Г. Опис України. – К., 1990.

3. Борисенко В. Міждержавне зближення Запорозької Січі з Кримським ханством у 20-30-х роках XVIІ ст. // Історія України. – 1998. - № 1.

4. Борисенко В. Роль українських козаків у Хотинській війні 1620-1621 рр. // Історія України. – 1998. - № 9.

5. Брехуненко В. Московська держава і козацько-татарський військовий союз 1624-1629 рр. // Україна та Росія: проблеми політичних соціокультурних відносин. – К., 2003. – С. 66-84.

6. Величко С. Літопис. – К., 1991. – Т. 1.

7. Володарі гетьманської булави. – К., 1994.

8. Голобуцький В.О. Запорожская Сечь // Вопросы истории. – 1970. – № 12; 1971. - № 1.

9. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

10. Грушевський М. Історія України-Русі. – К., 1995. – Т. 7, 8.

11. Дашкевич Я. Козацтво на великому кордоні // УІЖ. – 1990. – № 12.

12. Історична дисертація про козаків. Автор Йоган Йоахім Мюллер // КС. – 1997. – № 4-5.

13. Комарницький С. Хотинська епопея: З історії Хотинської війни 1621 р. – Чернівці, 2000.

14. Панашенко В. Запорозька Січ і Кримське ханство у 20-х – 30-х рр. XVIІ ст. // Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку. – К., 1993.

15. Полководці Війська Запорозького. – К., 1998.

16. Станіславський В. Запорозька Січ у політичних відносинах з Кримським ханством // УІЖ. – 1995. - № 6.

17. Хотинська війна 1621. – К., 1991.

18. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. – К., 1993.