- •Т. В. Кузнець
- •Гриф подано Міністерством освіти і науки України Лист № 14 / 18 – г – 954 від 18.06.07
- •Isbn 966-594-955-1
- •І. Структура програми навчальної дисципліни
- •До кінця хvііі ст.” опис предмета навчальної дисципліни
- •Іі. Програма навчальної дисципліни
- •Тема 11. Боротьба за „галицьку спадщину” Литви, Польщі та Угорщини (1325 – 1350-ті роки).
- •Змістовий модуль 3. Становище українських земель в другій половині хіv – хvі ст.
- •Тема 12. Визволення України з-під влади Золотої Орди та встановлення в ній удільного устрою династією Ольгердовичів (1362 – 1470 рр.).
- •Тема 13. Соціально-економічне становище українських земель у складі Польщі та Литви (хіv – хvі ст.).
- •Тема 14. Слобожанщина, Галичина, Північна Буковина, Закарпаття і Крим в хіv–хvі ст.
- •Змістовий модуль 4. Феномен козацтва в історії України в першій половині хvіі ст.
- •Тема 15. Козацтво України (середина хv – хvі ст.)
- •Тема 16. Конфесійна ситуація в хіv – хvі ст. Відродження та піднесення культури в хіv – хvі ст.
- •Змістовий модуль 5.
- •Змістовий модуль 6. Національно-визвольна революція та воєнні дії 1648-1676 рр.
- •Тема 20. Україна напередодні національно-визвольної революції хvіі ст.
- •Тема 21. Визвольний 1648 рік і створення нової Української держави.
- •Тема 22. Продовження війни за незалежність молодої республіки (1649 – 1654 рр.)
- •Тема 23. Війна за незалежність молодої республіки (1654-1660 рр.)
- •Тема 24. Геополітичні вектори діяльності козацької старшини. Руїна (1660-1676 рр.)
- •Змістовий модуль 7. Стабілізація внутрішнього становища України і спроби Гетьманщини добитися незалежності чи зберегти автономію в складі Російської імперії
- •Тема 25. Становище України наприкінці хvіі – на початку хvііі ст.
- •Тема 26. Державний устрій і соціально-економічний розвиток в другій половині хvіі ст.
- •Тема 27. Культура другої половини хvіі ст.
- •Тема 30. Діяльність уряду п.Орлика в екзилі (1710-1714 рр.)
- •Тема 31. Посилення наступу царизму на права Гетьманщини.
- •Тема 32. Останні успіхи старшини у збереженні автономії України (1727 – 1764 рр.)
- •Змістовий модуль 9. Остаточна інкорпорація окремих українських земель до складу Російської імперії
- •Тема 33. Зведення Гетьманщини і Слобожанщини до стану окраїн Російської держави (1764 – 1799 рр.)
- •Тема 34. Нова Запорозька Січ 1734-1775 рр. Нові козацькі військово-політичні утворення наприкінці хvііі ст.
- •Тема 35. Історична доля Криму, Північного Причорномор‘я, Приазов‘я, Правобережної України та Західної Волині.
- •Змістовий модуль 10. Соціально-економічне та національне становище українських земель у хvііі ст.
- •Тема 36. Соціально-економічний розвиток у хvііі ст.
- •Тема 37. Соціальні та національні рухи у хvііі ст.
- •Тема 38. Еволюція суспільно-політичної думки у хvііі ст.
- •Тема 39. Культура України.
- •Ііі. Структура залікового кредиту дисципліни (і і іі семестри)
- •Структура залікового кредиту дисципліни (ііі семестр)
- •IV. Теми семінарсьКих занять
- •До кінця хvііі ст.” (для заочного відділення)
- •Теми семінарсьКих занять
- •V. Завдання для самостійної роботи
- •Ііі. Структура залікового кредиту дисципліни (для заочного відділення) (і і іі семестри)
- •Структура залікового кредиту дисципліни (ііі семестр)
- •Розподіл балів оцінювання успішності студентів з навчальної дисципліни „Історія України з найдавніших часів до кінця хvііі ст.” (для студентів заочного відділення)
- •Vі. Навчальний проект (Індивідуальне навчально-дослідне завдання)
- •Форми контролю знань студентів і оцінювання
- •Vіі. Розподіл балів, що присвоюються студентам
- •Розподіл балів оцінювання успішності студентів з навчальної дисципліни „Історія України з найдавніших часів до кінця хvііі ст.”
- •Оцінювання студентів з навчальної дисципліни
- •І і іі семестри
- •Розподіл балів оцінювання успішності студентів з навчальної дисципліни „Історія України з найдавніших часів до кінця хvііі ст.”
- •Матеріали для семінарських занять
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 2
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 3
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 4-5
- •(80-І рр. Іх ст. – перша третина хіі ст.)
- •Реферати:
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни
- •Література:
- •Семінар № 6
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 7
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 8
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 9-10
- •Та встановлення в ній удільного устрою династією ольгердовичів”
- •Реферати:
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 11
- •Основна хронологія:
- •Література:
- •Семінар № 12
- •Основна хронологія:
- •Література:
- •Семінари № 13-14 "козацтво україни (середина хv-хvі ст.)"
- •Реферати:
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 15
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 16
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 17
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 18
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 19
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Література:
- •Семінари № 20-21
- •Основна хронологія:
- •Періодизація Української національної революції:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 22-23
- •Молодої республіки (1654-1660 рр.)”
- •Реферати:
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 24
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 25-26
- •Старшини (1660-1676)”
- •Реферати:
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 27-28
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 29
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 30
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Іі курс
- •Основна хронологія
- •Література:
- •Семінари № 2-3
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 4-5
- •Та поступова втрата її автономії”
- •Реферати:
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 6-7
- •Реферати:
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 8
- •Література:
- •Семінар № 9
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 10-11
- •Суспільно-політичної думки у хvііі ст.”
- •Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінари № 12-13
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Семінар № 14
- •Основна хронологія:
- •Опорні поняття та терміни:
- •Література:
- •Теми рефератів з історії україни і курс
- •Теми рефератів з історії україни
- •Питання для повторення курсу «історія україни з найдавніших часів до кінця хvііі ст.» іі курс
- •Хрестоматія1* розділ і. Найдавніші часи. Початок людської цивілізації на території україни
- •1./ Геродот2 про скіфію
- •2./ Життя і звичаї скіфів (V ст. Д. Н. Є.)
- •3./ Прокопій кесарійський10 про війну з готами
- •4./ Розселення слов'ян, їхні заняття та побут
- •Розділ II східнослов'янська держава київська русь (VI cт. – перша половина XIII cm.)
- •3./ «Повість временних літ» про заснування києва і княжіння кия
- •4./ Княжіння аскольда і діра в києві та рюрика в новгороді
- •5./ Похід олега на київ. Перенесення олегом столиці з новгорода до києва (882 р.)
- •6./ Княжіння олега в києві і приєднання древлян, сіверян, уличів, радимичів й тиверців до київської русі
- •7./ Договір київського князя олега з греками
- •8./ Історичний портрет князя олега
- •9./ Початок княжіння ігоря рюриковича в києві і похід його проти древлян
- •10./ Повстання древлян і вбивство князя ігоря
- •11./ Похід київського князя святослава на греків
- •12./ Початок князювання володимира у києві
- •13./ Походи київського князя володимира
- •14./ Вибір володимиром віри
- •15./ Похід володимира на корсунь. Охрещення володимира
- •16./ Хрещення русі (988 р.)
- •17./ Заходи князя володимира з розвитку освіти
- •18./ Будівнича діяльність володимира
- •19./ Перемога володимира над печенігами. Закладення переяслава
- •20./ Похід ярослава на святополка і початок його князювання в києві
- •21./ Діяльність київського князя ярослава мудрого щодо поширення освіти в київській русі
- •11./ Розгром ярославом мудрим печенігів під києвом (1036 р.)
- •23./ Смерть ярослава мудрого і його заповіт. Поділ київської русі
- •24./ Міжусобна війна князів ізяслава, святослава і всеволода ярославичів проти князя полоцького всеслава брячиславича
- •25./ Напад половців на руську землю. Перемога святослава над половцями
- •26./ Розбрат між ярославичами
- •27./ Напади половців на київ і переяславщину. Перемога половців князями – київськимсвятополком і переяславським володимиром мономахом (1096 р.)
- •28./ З'їзд князів у любечі щодо міжкнязівських відносин (1097 р.)
- •29./ Княжий з'їзд в долобську. Боротьба з половцями
- •30./ Спільний похід дружин руських князів на половців. Перша літописна згадка назви «україна»
- •31./ Навала татаро-монгольських завойовників на київську русь (1238 р.)
- •32./ Героїчна боротьба киян проти татаро-монгольських завойовників
- •33./ Поїздка князя данила романовича до хана батия
- •34./ Із «поучення дітям» володимира мономаха
- •35./ Із «слова о полку ігоревім»
- •36./ Костянтин багрянородний26 про печенігів і русів
- •37./ З «книги країн» (X ст.)
- •38./ З «книги дорогоцінних скарбів» абу-алі ахмеда ібн-омар ібн-даста (30-ті pp. X ст.)
- •Розділ III українські землі у складі литви та польщі. Формування козацтва
- •1./ З хроніки київського михайлівського монастиря про початок загарбання литовськими феодалами українських земель у 1362 р.
- •2./ Литовський літописець про похід литовських військ на київ у 1394 р.
- •3./ Кревська унія 1385 р. Та її мотиви
- •4./ З грамоти польського короля сигізмунда і м. Львову (1525 р.)
- •5./ З рішення люблінського сейму 1569 р. Про об'єднання польщі і литви в одну державу – річ посполиту
- •Обрання короля
- •7./ З постанови польського сейму 1590 р. Про роздавання земель в україні магнатам і шляхті
- •8./ Про захоплення польськими магнатами українських земель в другій половині XVI ст.
- •9./ З листа брацлавської шляхти королю стефану баторію (1576 р.)
- •10./ Про становище селян україни в першій половині XVII ст.
- •11./ Характеристика української шляхти першої половини XVII ст.
- •12./ Із записок іноземного дипломата с. Герберштайна про україну (початок XVI ст.)
- •13./ Відомості про україну дипломата литовського великокнязівського двору м. Литвина (середина XVI ст.)
- •14./ Про звичаї запорозького низового товариства
- •15./ Військові ради запорозьких козаків та поділ угідь
- •16./ Про закони запорозьких козаків у малоросії та злочини, які вони вважали за найгірші
- •17./ Легенда про походження запорожців
- •18./ Чумаки і запорозька сторожа у степу
- •19./ Про початок турецько-татарської агресії в українські землі
- •20./ Дмитро байда-вишневецький в боротьбі проти турок і татар
- •21./ Невільницький торг у кафі
- •22./ Про славетного гетьмана п. Конашевича-сагайдачного
- •23./ Із народної думи про марусю богуславку
- •24./ Про боротьбу повсталих селян і козаків на чолі з с. Наливайком проти польсько-шляхетських військ у 1596 р.
- •25./ Із промови волинського українського шляхтича л. Деревинського на варшавському сеймі про національний гніт в україні (1620 р.)
- •26./ Про хотинську битву (1621 р.)
- •27./ Із куруківської угоди між представниками польського уряду і запорозькими козаками (1625 р.)
- •28./ З ординації 1638 р.
- •29./ Про видання біблії князем костянтином острозьким
- •30./ Про київського митрополита п. Могилу
- •31./ Про шкільну освіту в козацькі часи
- •Розділ IV. Визвольна війна українського народу середини XVII ст. Руїна
- •3./ З універсалу б. Хмельницького із закликом до українського народу до повстання (1648 р.)
- •4./ З листа б. Хмельницького до коронного великого гетьмана м. Потоцького з викладом причин переходу на запорожжя
- •5./ З літопису гадяцького полковника г. Грабянки
- •6./ З листа богдана хмельницького до царя
- •Олексія михайловича з повідомленням
- •Про перемоги козаків
- •Над польсько-шляхетськими військами
- •7./ Про розгром польського війська під пилявцями (1648 р.)
- •8./ Б. Хмельницький у києві
- •9./ З вимог запорозького війська, переданих королю яну казиміру (1649 р.)
- •10./ Намір б. Хмельницького довести визвольну війну до переможного кінця (1649 р.)
- •11./ • Із зборівського договору (1649 p.).
- •12./ З білоцерківського трактату (1651 р.)
- •13./ Про розгром польського війська під батогом (1652 р.)
- •14./ Із статей б. Хмельницького (1654 р.)
- •15./ Із рішення земського собору 1 жовтня 1654 р.
- •16./ Павло алепський про освіту в україні в XVII ст. (1654 p.)
- •17./ З листа богдана хмельницького до князя трансільванії юрія ракоці про союз зі швецією (1657 р.)
- •18./ Універсал богдана хмельницького про висилку на допомогу юрію ракоці козацького війська (1656 р.)
- •19./ Лист богдана хмельницького до князя трансільванії юрія ракоці про дружбу (1656 р.)
- •20./ З листа богдана хмельницького до шведського короля карла густава про дружбу (1656 р.)
- •21./ Зі статті м. Грушевського «250 літ»
- •22./ Із гадяцького трактату (1658 р.)
- •23./ З андрусівського мирного договору (1667 р.)
- •24./ З «вічного миру» між росією і польщею
- •Розділ V. Соціально-економічний та політичний розвиток україни у XVIII ст.
- •1./ Із звернення і. Мазепи до війська і народу (1708 р.)
- •2./ З листа французького дипломата жана балюза (1704 р.)
- •3./ Із спогадів вейге67 (і пол. XVIII ст.)
- •4./ Указ петра і про утворення малоросійської колегії (1722 р.)
- •5./ З опису запорозької січі невідомим сучасником (1740 р.)
- •6./ З угоди та конституції п. Орлика (1712 р.)
- •7 З «виводу прав україни» п. Орлика (1712 р.)
- •8./ Із листа французького дипломата де монті (9 листопада 1729 р.)
- •9./ З універсалу гетьмана к. Розумовського про обмеження права переходу селян на лівобережній україні (1760 р.)
- •10./ З указу катерини II про остаточне закріпачення селян на лівобережній і слобідській україні (1783 р.)
- •11./ З постанови катерини II князю о. О. Вяземському при вступі його на посаду генерал-губернатора (1764 р.)
- •12./ З указу катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення малоросійської колегії (1764 р.)
- •13./ З таємної настанови катерини II п. О. Рум'янцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором (1764 р.)
- •14./ З маніфесту катерини II про ліквідацію запорозької січі (1775 р.)
- •Т. В. Кузнець історія уКраїни з найдавніших часів до кінця хvііі ст.
Семінар № 14
„КУЛЬТУРА УКРАЇНИ У ХVІІІ СТ.”
Мета: Ознайомитись з істотними змінами та зрушеннями у розвитку культури України ХVІІІ століття. З’ясувати характерні риси культурного процесу в українських землях цієї доби, визначити вплив європейських культурних процесів та тенденцій, переконатися в існуванні деформуючих та гальмуючих чинників культурного розвитку після втрати національної державності.
План
Умови і основні тенденції розвитку української культури ХVІІІ ст.
Освіта і наука.
Філософська та історична думка. Г.С. Сковорода.
Усна народна творчість. Література.
Зрушення в архітектурі й образотворчому мистецтві.
ІНДЗ
Скласти план усної розповіді про умови розвитку та стан культури в Україні XVIII ст.
Реферати:
Мислитель і письменник Г. Сковорода.
Києво-Могилянська Академія.
Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:
Готуючи відповідь на перше питання, варто мати на увазі, що характерними рисами культурного процесу на українських землях цієї доби були урізноманітнення форм культурного життя та методів і засобів художнього самовиразу, підвищення рівня освіти; поступове витіснення у сфері культури релігійних підвалин світськими, вплив європейських культурних процесів. Відхід від середньовічних канонів, поширення ідей Гуманізму й раннього Просвітництва не лише сприяли загальному суспільному прогресу, а й формували почуття національної гідності, духовності, людяності. У цей період, як і в попередні, український народ зробив свій неповторний внесок до світової культурної скарбниці, а імена найвидатніших діячів української науки, освіти, мистецтва того часу були знаними по всій Європі.
Гальмівними чинниками культурного процесу на українських землях було поступове, але досить потужне обмеження, а потім і втрата державності. В зазначений період освіта і культура розвивалася у тісному зв’язку з економічними та суспільно-політичними процесами, що проходили у різних землях України по-різному. На Правобережжі, Закарпатті та Буковині, що перебували під чужоземним гнітом, українська культура пригнічувалася зростаючим іноземним впливом.
На Лівобережній Україні, разом із обмеженням автономії Гетьманщини, втрачалися інтелектуальні сили, які чи під примусом, чи шукаючи сприятливих умов для праці, переходили до Росії. Трагізм цього переходу на службу «чужим вівтарям» полягав у тому, що українці втрачали своє національне ім’я й збільшували коло представників «російської культури», яка протягом двох століть в той або інший спосіб поглинала культури завойованих, асимільованих, підкорених народів. Серед цих асимільованих Росією культур перше місце належить українській, зазначала Н. Полонська-Василенко.
В умовах колонізації і русифікації, під окупаціями Росії та Польщі, залишилася сила, що рятувала український народ від денаціоналізації. Такою силою була національна свідомість. Осередком боротьби за національну самобутність було Запорожжя. У ХVІІІ столітті головним проводирем національної боротьби стала еліта України – козацька старшина.
У другому питанні необхідно охарактеризувати стан освіти і науки у ХVІІІ столітті. Саме стан освіти і науки в суспільстві є своєрідним критерієм рівня духовної культури.
Початкових шкіл в Українській козацькій державі було чимало. У 1740-1748 рр. у семи полках Гетьманщини було 866 (одна школа припадала на 1000 душ населення). У чотирьох полках Слобідської України було 124 школи (за даними Н. Полонської-Василенко). В містах діяли братські школи.
На українських землях під польською владою стан освіти був значно гіршим. Українська заможна верства дедалі більше спольщувалася, а разом з тим занепадали та зникали братські школи. Брак шкіл для народних мас і їх не освіченість гальмували створення української інтелігенції.
Осередком вищої освіти була Києво-Могилянська колегія, яка в 1701 році була перейменована на Академію, їй було дано право володіти маєтками та призначено щорічну субсидію в сумі 1000 злотих. Велику роль у зміцненні Академії відіграв гетьман Іван Мазепа. За зв’язки з Мазепою Академія заплатила важку ціну, так як впродовж 30 наступних років після антимосковського виступу Мазепи вона піддавалась утискам царським урядом. Петро І заборонив навчатися в Академії підданим Польщі. У лютому 1709 року замість 2000 учнів було тільки 161. Лише у 1744 році їх кількість збільшилась до 1000 (за Н. Полонською-Василенко). Києво-Могилянська Академія була національною, всестановою школою, в якій навчалися діти духовенства, старшини, козаків, міщан, селян. За 150 років свого існування в ній навчалося близько 25000 українців, з яких вийшли тисячі освіченого духовенства та більша частина тієї свідомої інтелігенції, що впродовж ХVІІІ століття займала урядові місця.
Києво-Могилянська академія було «кузнею кадрів» і для інших слов’янських земель, особливо для Московії-Росії. Випускники Академії були організаторами і професорами шкіл у Росії, займали місця архімандритів, єпископів, митрополитів Православної Церкви: Ст. Яворський, Т. Прокопович, А. Лопатинський. За даними Н. Полонської-Василенко, за час з 1721 до 1750 р. не менше як 200 вихованців Академії займали видатні місця в Росії. Саме в Академії здобули освіту 21 із 23 ректорів Московської академії та 95 із 125 її професорів (О. Бойко).
У ХVІІІ ст. сталися певні зрушення і в науковій сфері. Предметом наукових студій українських вчених стали астрономія, математика, медицина, географія. Так, І. Галятовський досліджував причинно-наслідкові зв’язки таких природних явищ, як сонячне і місячне затемнення, дощ, вітер, блискавка і т.д. Є. Славинський перекладав та популяризував книгу Везолія «Космографія», присвячену проблемам астрономії. Наукові студії українських вчених не рідко мали прикладний характер. Наприклад, Ф. Прокопович у 1707-1708 рр. підготував для слухачів Київської академії курс з арифметики та геометрії, а також підручник «Скорочення змішаної математики». Активно накопичувались і медичні знання. Про високий рівень медичної науки в українських землях свідчить той факт, що багато лікарів-українців (І. Полетика, М. Кружень, Н. Максимович, І. Руцький, М. Тереховський та ін.) одержали вчений ступінь доктора медицини.
Перша в Україні польова аптека з’явилася 1707 р. у м. Лубнах, а у 1787 р. в Єлисаветграді відкрилася перша медична школа. Українські вчені Є. Мухін та Д. Самойлович описали епідемії чуми і холери та запровадили віспощеплення та інші попереджувальні заходи для боротьби з цими хворобами. Багато випускників Академії заснували лікувальні заклади на Україні, в Білорусії, Росії, Грузії. Крім суто лікарської практики, вони перекладали зарубіжних авторів, укладали словники з анатомії й фізіології, писали наукові праці. Природні явища закликав вивчати Ф. Прокопович, який виголосив перед могилянцями спеціальну промову «Про заслуги і користь фізики». Природознавством цікавились і інші вчені Академії. Так, Ф. Яновський зібрав велику колекцію морських павуків, яку передав до Петербурзької Кунсткамери, а К. Кондратович уклав перший в Росії ботанічний словник.
Відповідь на третє питання – це розповідь про розвиток філософської думки та накопичення історичних знань. Філософська традиція даного періоду репрезентована цілою плеядою українських вчених-мислителів, серед яких – С. Яворський, Ф. Прокопович, І. Гізель, Г. Щербаківський та ін. Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722-1794 рр.). Народився він в с. Чорнухи на Полтавщині. Походив з козацького роду. В 1734-1753 рр. з перервами навчався в Києво-Могилянській академії. В 1741-1744 роках був співаком придворної капели в Петербурзі. Деякий час викладав поетику в Переяславській семінарії. У 1753 р. працював учителем сина багатого поміщика, а потім здійснив подорож до Москви. Майже рік він пробув в Троїце-Сергієвій лаврі. Після повернення в Україну знову працював домашнім вчителем, а потім викладав у Харківському колегіумі. Із творчої спадщини митця відомі «Сад божественных песней» (1756 р.), «Басни Харьковскія» (1774 р.) та ін. Останні 25 років свого життя Г. Сковорода мандрував Україною, проповідуючи свої ідеї. Тоді ж і написав свої основні твори – «Діалог, или Розглагол о древнем мире», «Наркісс. Розговор о том: узнай себя» та ін. Основою його філософської концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети – самопізнання. Його девіз був: «пізнай самого себе».
Наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. посилюється процес перетворення історичних знань в історичну науку. Визначними історичними творами, що з’явились у цей час були так звані козацькі літописи, авторами яких були вихованці Києво-Могилянської академії – Самовидець (Ракушка-Романовський), Григорій Граб’янка й Самійло Величко. Їх праці являють собою помітне зрушення в українській історіографії – перехід від літописання до власне історичної науки, від хронологічного переліку подій до їх осмислення й прагматичного трактування. Джерелами для авторів слугували господарські, військові, дипломатичні документи, тому їх праці можна назвати літописами лише умовно.
У ХVІІІ ст. з’явились історичні твори, у яких просліджувалась тяглість історії України і єдність українського народу від княжих часів до ХVІІІ ст., єдність його держави. У 1730-х роках складено «Краткое описание о козацком малоросійском народе». У 1770 р. Ст. Лукомський підготував «Собрание историческое». Історик Василь Рубан (1742-1795) видав «Краткую летопись Малой Росии» невідомого автора, а також «Записки» Василя Григоровича-Барського. Плідно працювали і інші історики: Микола Бантиш-Каменський (1737-1814) – вчений, історіограф; Максим Берлінський (1764-1848) – один із перших дослідників історії Києва. В історичних працях досліджуваного періоду відчутні пошуки причинно-наслідкових зв’язків історичних подій та явищ, присутнє критичне ставлення до джерел. Саме тоді історія як наука виділилась із значної енциклопедичної маси гуманітарних знань, а історичні знання викладалися на принципах системності та послідовності.
Історичні знання відкладалися у щоденниках, мемуарах, епістолярній спадщині. Цінним є «Дневник» Петра Апостола, сина гетьмана Данила Апостола. Величезний «Дневник» залишив генеральний підскарбій Яків Маркович, що був людиною широких наукових інтересів. Важливим джерелом історії України є «Дневник» генерального хорунжого Миколи Ханенка, який був серед найближчого оточення гетьманів І. Скоропадського, П. Полуботка та Д. Апостола і був одним з найбільш освічених людей свого часу, блискучим дипломатом і палким українським патріотом.
Отож упродовж ХVІІІ ст. поступальним був процес накопичення історичних знань, розширення джерельної бази історичних досліджень і перетворення історії в окрему галузь науки.
У четвертому питанні потрібно охарактеризувати усну народну творчість досліджуваного періоду, яка була джерелом піднесення української літератури та національно культури в цілому. У літературі здійснювався поступовий перехід від виключно ідеологічних засад до світських. У 1798 р. було видано поему І. Котляревського «Енеїда», що поклала початок новій добі в розвитку української літератури. Поема була написана народною мовою, а джерелами написання послужили народний фольклор, просвітницькі ідеї та традиції української літератури.
Найпоширенішим видом літератури першої половини ХVІІІ ст. була драма. Вона була пов’язана з Київською Колегією, так як в переважній більшості авторами були викладачі, а акторами – студенти цього навчального закладу. У др. половині ХVІІІ ст. найбільшого розцвіту досяг вертеп.
У другій половині ХVІІІ ст. з’явилися літературні твори, які чітко виокремлювались від попередніх своєю ідейною спрямованістю. Це, зокрема, «Розговор Великоросии з Малороссиею», написаний 1762 р. перекладачем Генеральної Військової Канцелярії Семеном Дівовичем. Цей твір являє собою віршовану форму діалогу між Україною і Росією, де Україна доводить права на свою історичну суверенність. О. Оглоблин назвав твір С. Дівовича великої сили українським літературним протестом проти московської централістської політики. Близькою до цього твору є «Ода на рабство» В. Капніста, яка являє собою протест російської централістської політики в Україні. Обидва названі твори є зразками нової літератури і відзначаються чітко вираженою ідейною спрямованістю і патріотизмом.
Не дивлячись на русифікаторську політику царизму, завдячуючи Києво-Могилянській академії, в той період відбувалося ставлення української поетичної школи. Викладачі академії написали низку посібників із поетики і риторики, в яких розроблялася теорія літератури, зокрема поезії.
Відповідь на п’яте питання – це розповідь про нові явища в архітектурі та образотворчому мистецтві. В архітектурі та мистецтві традиційно використовувався стиль бароко (від італійського barocco – вибагливий, примхливий) – це стиль у мистецтві наприкінці ХVІІ – в середині ХVІІІ ст., якому притаманні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції.
Архітектурне піднесення України пов’язане з діяльністю митрополита Рафаїла Заборовського і називають цю добу «добою бароко Заборовського». Тоді з’явились твори видатного архітектора Шеделя (двіниці – Києво-Печерської Лаври, Софіївського собору, Михайлівського монастиря). У середині ХVІІІ ст. в Україні шириться стиль пізнього бароко – рококо. У такому стилі побудована Андріївська церква в Києві – твір архітектора Растреллі, Покровська церква в Києві, церква – в Казельці (архітектор Квасов), собор Св. Юра у Львові (архітектор Б. Меретіні-Мердер).
Визначними українськими архітекторами були кияни С. Ковнір (1695-1786) та І. Григорович-Барський (1713-1785). Однією з найкращих споруд Ковніра був корпус на території Києво-Печерської лаври. Найвідоміші роботи Григоровича-Барського – надбрамна церква Кирилівського монастиря, Покровська та Набережно-Микільська церква, фонтан «Самсон» у Києві.
Становлення нового типу освіти, широке використання античної та європейської культурної спадщини справили вплив і на образотворче мистецтво України. У живопису, графіці, скульптурі спостерігався перехід від середньовічних канонів до національних форм з виразними демократичними елементами. До середини ХVІІІ ст. оформилися школи іконописців і граверів, найбільшою з яких була школа Києво-Печерської лаври. Діяли малярні при Софіївському соборі, при Межигірському монастирі, при Троїце-Іллінському монастирі в Чернігові та в інших містах України.
Характерною складовою храмового живопису був у цей час так званий ктиторський портрет. З’являються картини світської тематики.
Серед майстрів станкового іконописного живопису початку ХVІІІ ст. почесне місце займав Іван Руткович. Він був автором іконостасу П’ятницької церкви м. Жовкви, який вражає глибокою людяністю образів. Тоді ж працював Іов Кондзелевич, автор знаменитого Богородчанського іконостасу в скиті Манявському.
Популярним серед жанрів світського мистецтва був парсунний живопис, тобто портрет. Розвивався і такий вид мистецтва, як народна картина.
Розвивалось на українських землях і графічне мистецтво. Найвідоміші школи графіки були в Київській академії, Києво-Печерській лаврі, в Чернігові та Львові. На цій ниві творили такі відомі митці, як І. Щирський, Г. Левицький, Л. Тарасевич, І. Мигура, М. Карновський та ін.
Опрацювавши запропоновану літературу і розкриваючи тему семінару, необхідно акцентувати увагу на тому, що розвиток української культури ХVІІІ ст. відбувався в досить складних і суперечливих умовах. Українські землі входили до трьох держав: Росії, Австрії та Речі Посполитої. Їх уряди здійснювали колонізаторську політику щодо корінного населення, яка була спрямована на його денаціоналізацію, знищення української культури, віри. Традиційна українська культура поступово втрачала свою самобутність і все ж у ХVІІІ ст. спостерігалося її піднесення.