3./ Кревська унія 1385 р. Та її мотиви

Не підлягає сумніву, що проект шлюбу Ягайла з Ядвігою, нареченою, потім і обвінчаною жінкою австрійського князя, вийшов від малопольських панів. Ягайло їм був дуже наручний, як сусідній сильний володар, ще найручнійший – як півцивілізований варвар (як собі його уявляли Поляки), що високо цінитиме зроблену йому честь і дасть себе повести куди хоч... Ягайлові знов польська корона була дуже привабна – для піднесення престижу його в Литві. Тісний союз з Польщею – державою розмірно старою і будь-що будь ліпше організованою – міг йому здаватися дуже цінним для скріплення такого ще нетвердого й молодого організму як в. кн. Литовське. Тож пропозиція польських панів знайшла у Ягайла дуже раду згоду.

...Він (Ягайло – авт.) потвердив грамотою ті зобов'язання, які дані були в його імени його посольством. Грамота ся таким чином служить першим актом унії й містить в собі такі точки:

Ягайло зобов'язується вихреститись на латинство сам (ще перед шлюбом, очевидно), і вихрестити по своїм шлюбі всіх своїх нехрещених братів, бояр і всіх людей в своїх землях.

Він зобов'язується звернути свої засоби на те, аби здобути утрачені землі Польщі й Литви.

Він зобов'язується заплатити суму 200 тис. фльоренів, умовлену в шлюбнім контракті Ядвіги з Вільгельмом. австрійським на випадок недодержання того контракту.

Обіцяє своїм заходом і накладом вернути Польщі всі землі, ким-небудь забрані.

Обіцяє вернути свободу всім християнам, взятим у неволю (очевидно – Литвою), особливо з Польщі.

Нарешті Ягайло обіцяє на вічні часи прилучити свої землі, литовські й руські, до корони Польської...

Грушевський М. Історія України-Руси.

– Т. IV. – К., 1993. – С. 127 – 129.

4./ З грамоти польського короля сигізмунда і м. Львову (1525 р.)

Під час нашого перебування в минулому році у місті Львові до нас звернулись з скаргою громадяни того ж нашого міста Львова руської віри, яких там живе чимало, що хоч вони користуються тим же самим правом, однаково з іншими громадянами, що населяють це місто, платячи податки, проте бурмистри зазначеного міста забороняють їм купувати будинки, які знаходяться поза межами їхньої вулиці, тримати шинки, продавати та пити вино, пиво та інші напої, торгувати сукном, а також займатися ремеслом, записуватися в цехи. Забороняється їм це не внаслідок шкоди, чи збитків, чи нехтування, що вони ніби роблять. Навпаки, самі бурмистри і громадяни католицької чи римської віри здійснюють вповні свої усталені законом права і свої законні справи.

...Ми разом зі своїми радниками, що зібрались на цей сейм, швидко і належним чином обміркували ці скарги і претензії згаданих сторін, і також те, що вони як у Львові, так і на самому сеймі нам заявили і подали. Ми вияснили, що довгий час наші попередники не змінювали і не встановлювали в своїх ухвалах нічого і ніколи з приводу справи згаданих громадян м. Львова грецької та руської віри, тому, порадившись з нашими радниками, ухвалили і цим нашим листом визначаємо: самі громадяни м. Львова грецької або руської віри задоволені своїм місцеперебуванням і вулицями, з давніх-давен визначеними для їх житла тут у Львові; інше ж житло, що знаходиться по інших місцях і вулицях, де раніш не жили вони самі або їх попередники, вони не можуть і не мають права купувати, будувати та мати у володінні.

Так само за давнім звичаєм та забороною, що збереглись до цього часу в названому нашому місті Львові, не можна приймати до цехів та допускати до ремесел, ми залишаємо назавжди в попередньому стані. Щодо попередніх своїх торгових справ, що дозволили їм раніш, то можна вільно здобувати собі харчування та прибуток для свого домашнього господарства...

Хрестоматія з історії Української

РСР. – Т. І. – С. 144.