Допомога хворим з ураженням лор-органів на етапах евакуації

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — З год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомити студентів з характером та об'ємом надання невідкладної медичної допомоги хворим з травматич­ними ушкодженнями ЛОР-органів на етапах евакуації.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. При масових ушкодженнях під час бойових дій, стихійного лиха або інших екстремальних ситуацій виникає необхідність планування невідкладної допомоги при травмах ЛОР-органів. Обсяг невідкладної ЛОР-допомоги залежить від кількості хворих, характеру уражень, місця та обставин роботи.

Перша долікарська допомога (на полі бою чи в зоні ураження) полягає в зупинці кровотечі, накладанні асептичної пов'язки, очищенні порожнини носа, рота, глотки від землі, піску, що потрапили туди.

Перша лікарська допомога пораненому хворому полягає, в проведенні передньої чи задньої тампонади носової порожнини, тампонади зовнішнього слухового ходу, необхідних пов'язок, зупинці кровотечі.

За наявності асфіксії проводять крікоконікотомію, трахео-стомію або інтубацію. Уводять антибіотики та знеболювальні препарати.

Кваліфіковану медичну допомогу надають в МСБ (ОМЗ). Вона полягає в повній зупинці кровотечі, перев'язці відповідних судин у рані, первинній хірургічній обробці ран, накладанні швів при пораненнях носа та вуха; за необхідності виконують трахеотомію.

Спеціалізовану медичну допомогу надають у госпітальних умовах. Вона включає повний об'єм допомоги при різних ураженнях ЛОР-органів. Виконують відповідні хірургічні втручання на приносових пазухах, порожнинах середнього вуха, глотки та гортані.

Проводять сануючі операції для запобігання виникненню внутрішньочерепних ускладнень, розвитку флегмони м'яких тканин шиї чи середостіння.

У ЛОР-відділеинях глибокого тилу проводять подальше лікування уражень ЛОР-органів та реабілітацію хворих.

Хворим із тяжкими ураженнями ЛОР-органів, що супроводжуються виникненням остеомієліту кісток вуха, носа, приносових пазух, тяжкими порушеннями вестибуляр­ної функції, грубими деформаціями носа, обличчя, розвитком хронічних стенозів глотки чи гортані, виконують різноманітні хірургічні втручання, пластичні операції в профільних клініках.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Організація невідкладної та спеціалізованої допомоги ЛОР-хворим на етапах евакуації.

2. Характер та обсяг невідкладної ЛОР-допомоги на етапах евакуації.

3. Характер та обсяг спеціалізованої ЛОР-допомоги на етапах евакуації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Тарасов Д.И., Миньковский А.Х., Назарова Г.Ф. Скорая и неотложная помощь в оториноларингологии. — М.: Медицина, 1977. — 41 с.

2. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — 367 с.

3. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — 283 с.

План обстеження оториноларингологічного хворого

1. Збирання скарг і анамнестичних даних.

2. Зовнішній огляд обличчя, шиї, вух (оцінка кольору шкіри, форми носа, вушних раковин, гортані).

3. Пальпація лицьових стінок приносових пазух, соскоподіб­них відростків, гортані, лімфатичних вузлів (защелепних, підщелепних, шийних і білявушних).

4. Ендоскопія ЛОР-органів:

а) передня риноскопія: колір, блиск слизової оболонки порожнини носа, об'єм носових раковин, форма перегородки носа, вміст носових ходів;

б) фарингоскопія: колір, блиск, вологість слизової оболонки порожнини рота, ротоглотки, стан ясен, зубів, язика, вивідних протоків слинних залоз, твердого піднебіння, стан піднебінних мигдаликів, вміст лакун, ступінь рухомості м'якого піднебіння;

в) задня риноскопія: порожнина носоглотки, хоани, задні кінці носових раковин, устя слухових труб;

г) непряма ларингоскопія: колір, блиск, вологість слизової оболонки гортані та гортаноглотки, стан валекул, грушоподібних закутків, язикового мигдалика, форма надгортанника, вестибулярних і голосових складок, форма голосової щілини, стан підскладкового простору, моторика гортані;

д) отоскопія: колір шкіри зовнішнього слухового ходу, його ширина, колір барабанної перетинки, її пізнавальні елементи (рукоятка, світловий рефлекс, передня і задня молоточкові складки, боковий відрос­ток молоточка);

є) під час огляду дітей враховувати особливості віку і, за можливості, не застосовувати інструментів, фіксувати дитину молодшого віку, використовувати для огляду сприятливі моменти, огляд глотки проводити в останню чергу.

СХЕМА ІСТОРІЇ