Деформація зовнішнього носа. Ринопластика

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ - З год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитись з варіантами деформації зовнішнього носа, типами, принципами та технікою косметичної ринопластики.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Причини деформації зовнішнього носа можуть бути природжені та набуті. Набуті деформації носа найчастіше травматичні. Косметична ринопластика включає широкий діапазон хірургічних втручань, спрямованих на відновлення природної форми зовнішнього носа. Ринопластику обов'язково слід поєднувати з операціями по відновленню дихальної функції. Тому косметичні операції в області зовнішнього носа повинні виконувати оториноларингологи, які, на відміну від пластичних хірургів, володіють також ендоназальними методами хірургічних втручань.

Ринопластику можна поділити на чотири основні тини: пластика перегородки носа, кінчика носа, спинки носа та остеотомія. Окремо виділяють реконструктивну хірургію шкіри носа, яку виконують у разі наявності великих дефектів шкіри носа внаслідок травми або після видалення пухлини. Наявний дефект закривають лоскутом, викроєним із шкіри лоба або щоки.

Перед ринопластикою роблять 6 стандартних фотографій обличчя хворих: фронтальну, праву і ліву латеральні, три чверті (косу), латеральну з посмішкою, із закинутою головою.

Найчастіше при пластиці перегородки носа викорис­товують фрагменти власного хряща перегородки носа. Може бути використаний також реберний аутохрящ і штучні пластичні матеріали.

Формування кінчика носа є найбільш складною і відповідальною частиною ринопластики. Кінчик носа може бути збільшений, поширений, подвоєний; піднятий або опущений. Його дольки можуть бути великими порівняно з довжиною колюмели. Назолабіальний кут може бути гострий або тупий. Техніка пластики кінчика носа може бути відкритою або закритою і мати три основні підходи: переміщення або розсічення хряща, видалення хряща та зовнішня ринопластика, які доповнюють за потреби пластикою крил носа та колюмели. Невелика деформація кінчика носа може бути усунена за допомогою техніки розсічення хряща.

Корекція деформації спинки носа може бути проведена за допомогою різних технік. Типовими деформаціями є вип'ячу-вання або горб, які часто спричинені надлишковим збільшенням кісток або хряща спинки і перегородки носа. Рідше трапляється увігнутість спинки носа, або сідловидиий ніс, який мас декілька ймовірних причин. Найчастіше сідловидна деформація с посттравматичною, а також виникає за рахунок втрати хряща перегородки носа внаслідок гематоми, перелому або абсцесу. Сідловидний ніс може бути спричинений ятрогенію, унаслідок надмірної резекції спинки носа під час ринопластики або септопластики. Причинами формування сідловидного носа можуть бути гранульоматозні захворювання перегородки носа: сифіліс, склерома, а також гранульоматоз Вегенера. Після видалення горба спинки носа ніс звичайно залишається з "відкритим дахом", який потім закривають за допомогою остеотомії, мобілізуючи кістки носа. Хірургічна корекція сідловидної деформації проводиться за допомогою алопластики, пластики з використанням аутохряща або аутокістки, пластики із застосуванням консервованого гомо -, ауто -, гетерохряща.

Післяопераційні фотографії звичайно роблять через 6— 12 міс.

Ускладнення після ринопластики бувають рідко. Це може бути інфікування, гематома (особливо перегородки носа), кровотеча і недостатній косметичний ефект.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Визначення поняття «деформація зовнішнього носа».

2. Види деформацій зовнішнього носа.

3. Клінічне значення поєднання косметичної ринопластики з ендоназальними операціями по відновленню дихальної функції.

4. Ринопластика: визначення, основні типи.

5. Ускладнення ринопластики.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Пискунов С.З., Пискунов Г.З. Косметическая ринопластика.

— Курск, 1996 — 47 с.

2. Гюсан А.О. Ринопластика. Хирургическое лечение седло-видной деформации носа. — СПб.: Специальная литера-тура, 1997. — 78 с.

3. Цепколенко В.А., Грубник В.В., Пшениснов К.П. Пласти-ческая эстетическая хирургня. Современные аспектны. — К.: Здоров'я, 2000. — с" 102—135.

4. Пересыгин Ф.С. Эстетическая ринопластика. Современньїс вопросы косметической и функциональной коррекции наружного носа // Вести, оториноларингологии. — 1999.

— № 6. — С. 50—56.

5. Кіцера О.О. Септопластика — методи і варіанти // Жури, вушних, носових і горлових хвороб. — 2000. — № 2. — С. 98—92.

6. Тимен Г.З. Ринопластика // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 2000. — № 2. — С. 90—92.

7. Тomas Romo IIІ, Кushnіск S.D. Соsmetіс deformities оf the Fасіаl Region // Еssential оf Otolaringology. — Еd. F.Е. Lusente, S.М. Sobol. — Рhiladelphia. — New York. — 1997. — Р. 432—444.

8. Lask G.Р., Моу R.L. Рrinciples and Technigues of cytaneous surdgery. — . New York. — 1996. — 637 р.

_______________________________________________________МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА 7