Задача 3

Хворий, 43 років, скаржиться на погіршення слуху на праве вухо, шум у цьому вусі. Відмічає зміни гостроти слуху та інтенсивності шуму під час чхання, сякання, відчуття заповнення та тиску у вусі, аутофонію. Хворіє протягом тижня. Перед цим переніс нежить, лікувався. Дані отоскопії праворуч: ін”єкція судин барабанної перетинки, барабанна перетинка не має блиску, втягнута. Шепітну мову правим вухом сприймає з 1,5м. У досліді Вебера визначається латералізація звуку в праве вухо, дослід Рінне негативний, дослід Швабаха подовжений. Інші ЛОР-органи без птології. Встановіть попередній діагноз

A. Гострий середній гнійний отит.

B. Хвороба Меньєра.

C. Кохлеарний неврит.

*D. Гострий катар середнього вуха.

E. Отосклероз.

Задача 4

Хвора, 36 років, скаржиться на зниження слуху праворуч, шум у вусі, які з”явилися після грипу. Під час отоскопії барабанна перетинка звичайного вигляду. Дослідження: шепітну мову чує правим вухом біля вушної раковини, дослід Рінне позитивний, кісткова провідність різко знижена, у досліді Вебера визначається латералізація звуку в ліве вухо, під час аудіометрії визначається низхідний характер кривих, підвищення порогів кісткової та повітряної провідності на 40-60дБ переважно на високих частотах, кістково-повітряний інтервал відсутній. Визначити лікувальну тактику.

A. Антибактеріальна, дезінтоксикаційна, дегідратаційна терапія.

B. Антикоагулянти, дезагреганти, холінолітики, ранній парацентез.

*C. Дезінтоксикаційна, дегідратаційна терапія, вазоактивні препарати, препарати, що покращують процеси регенерації.

D. Дезінтоксикаційна, дегідратаційна терапія, препарати фтору, відволікаючі засоби.

E. Кохлеарна імплантація, або слуховий апарат.

Задача 5

Хвора, 26 років, скаржиться на зниження гостроти слуху та шум у вухах. Відмічає покращення слуху в шумній обстановці. Хворіє протягом 2 років. Слух різко знизився у зв'язку з вагітністю й пологами. Дані отоскопії: зовнішні слухові ходи широкі, немає сірки, барабанні перетинки витончені, через них просвічуються рожеві плями. Чує шепітну мову з відстані 2м на кожне вухо. У досліді Вебера латералізації звуку немає. Досліди Рінне та Желлє негативні. Дослід Швабаха подовжений. З боку інших ЛОР-органів патології немає. Вкажіть вірогідний діагноз.

A. Хронічний катар середнього вуха.

*B. Отосклероз.

C. Сенсо-невральна приглуховатість.

D. Хвороба Меньера.

E. Секреторний отит.

Заняття 7 Гострі та хронічні захворювання носа.

I. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. В останні роки спостерігається значне зростання кількості хворих на гострі та хронічні захворювання носа, підвищується їх питома вага в структурі загальної ЛОР- патології. Викривлення носової перегородки виявляють майже у 30 % людей, воно спричинює не тільки постійне утруднення носового дихання, але й розвиток хронічних запальних процесів порожнини носа та приносових пазух, розлад функції багатьох органів і систем організму.

Фурункул носа є небезпечним захворюванням, оскільки може призводити до тяжких орбітальних та внутрішньо­черепних ускладнень, що загрожують життю людини. Тому знання клініки, діагностики та принципів лікування цих захворювань є необхідним у роботі лікарів різного профілю: оториноларингологів, педіатрів, терапевтів, нейрохірургів, невропатологів, окулістів тощо.

II. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 академічні години.

III. МЕТА ЗАНЯТТЯ: навчитися діагностувати викривлення носової перегородки, фурункул носа, гострий та хронічні

риніти, проводити диференціальну діагностику та визначати раціональну лікувальну тактику.

IV. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Етіологію та патогенез викривлення носової перегородки, фурункула носа, гострого й хронічних ринітів.

2. Клініку та методи діагностики цих захворювань.

3. Види викривлення носової перегородки, показання та принципи хірургічного втручання при цьому захворюванні.

4. Класифікацію хронічних ринітів.

5. Принципи лікування фурункула носа, гострих і хронічних ринітів.

6. Ускладнення фурункула носа та його профілактику.

7. Особливості використання відеоендосконічної техніки під час дослідження та хірургічних втручань у носовій порожнині.