Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник до практичних занять з оториноларингології для викладання за кредитно-модульною системою .doc
Скачиваний:
526
Добавлен:
09.09.2014
Размер:
1.07 Mб
Скачать

Задача 4

Хворий, 27 років, впродовж тижня лікувався з приводу ангіни. Стан покращився, болі в горлі зникли. Через три дні знову з'явився значний біль в горлі, причому тільки справа. Температура тіла 38,0 С. Орофарингоскопія утруднена через неповне відкривання рота, спостерігається випинання правої половини м'якого піднебіння та набряк правої передньої піднебінної дужки, яка прикриває мигдалик.

*A. Паратонзилярний абсцес.

B. Заглотковий абсцес.

C. Пухлина глотки.

D. Дифтерія глотки.

E. Стороннє тіло глотки.

Задача 5

Дитина, 5 місяців, при огляді неспокійна, плаче. Зі слів матері дихає при відкритому роті, відмовляється від грудей, постійно плаче. Температура тіла 39,9°С. Об'єктивно: на задній стінці глотки відзначається різка гіперемія та випинання слизової оболонки. Слизова оболонка порожнини носа не змінена, патологічних виділень в носових ходах немає. Носове дихання різко утруднене. Яка хвороба зумовлює таку клінічну картину?

A. Гострий аденоїдит.

B. Катаральна ангіна.

*C. Заглотковий абсцес.

D. Паратонзилярний абсцес.

E. Стороннє тіло носа.

Заняття 10 Хронічні захворювання глотки. Курація хворих.

I. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. У теперішній час хронічний тонзиліт серед дорослого населення трапляється у 4—10 %, а серед дитячого — у 12—15 %. Гіпертрофія глоткового мигдалика у дітей віком 3—9 років діагностується у 10— 30 % обстежених.

Хронічний тонзиліт може спричинити тяжкі ускладнення: ревматизм, інфекційний неспецифічний поліартрит, ендокардит, гострий та хронічний нефрит, холецистит, тиреотоксикоз та інші. Гіпертрофія глоткового мигдалика у дітей веде не тільки до порушення носового дихання та мовлення, але і до розвитку гострих та хронічних гнійних середніх отитів, порушення прикусу, формування лицевого скелета. Тому знання клініки, діагностики, диференціальної діагностики, методів лікування цих захворювань у дітей та дорослих необхідно не тільки оториноларингологам, але і педіатрам, терапевтам, інфекціоністам та лікарям інших спеціальностей.

II. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 академічні години.

  1. МЕТА ЗАНЯТТЯ: навчитися ставити діагноз хронічного тонзиліту, визначити його форму, метод лікування, виявляти

гіпертрофію піднебінних та глоткового мигдаликів, їх ступінь, визначити раціональну тактику лікування цих хворих.

IV. Студент повинен знати

  1. Етіологію, патогенез, клініку хронічного тонзиліту.

  2. Класифікацію хронічного тонзиліту за І.Б. Солдатовим.

  3. Консервативні методи лікування хронічного тонзиліту, показання до хірургічного втручання — тонзилектомії.

  4. Основні симптоми гіпертрофії піднебінних і глоткового мигдаликів, методи лікування цих хворих.

V. Студент повинен уміти

  1. Правильно зібрати анамнез у хворих і виділити основні скарги, характерні для хронічного тонзиліту, гіпертрофії піднебінних та глоткового мигдаликів.

  2. Провести обстеження глотки, піднебінних мигдаликів, виявити місцеві ознаки хронічного тонзиліту.

  3. Здійснити пальпацію регіонарних лімфатичних вузлів і оцінити їх стан у хворих на хронічний тонзиліт.

  1. Оцінити ступінь гіпертрофії піднебінних і глоткового мигдаликів.

  2. Мати уявлення про пальцевий метод дослідження носоглотки у дітей.

  3. Скласти схему лікування хворих на хронічний тонзиліт.

  4. Взяти мазок із зіва, провести змащування піднебінних мигдаликів, промивання лакун, дослідити носове дихання у дітей з гіпертрофією глоткового мигдалика.