Сторонні тіла бронхів

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — З год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитись з етіологією сторонніх тіл бронхів, клінічними проявами, діагностикою, диференціальною діагностикою, ускладненнями, які можуть виникнути в разі несвоєчасного видалення сторонніх тіл бронхів та сучасними методами лікування.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Сторонні тіла бронхів частіше спосте­рігаються в дитячому віці. Вони можуть бути різноманітними, їх характер зумовлений віком хворих, шкідливими побутовими звичками або видом професійної діяльності.

Причиною аспірації стороннього тіла бронхів здебільшого є несподіваний глибокий вдих, під час якого потік повітря заносить у дихальні шляхи сторонні предмети, що перебували в порожнині рота: голки, насіння, цвяхи та ін.

Частіше сторонні тіла визначають з правого боку, що пояснюється анатомічними особливостями бронхіального дерева: правий бронх ширший, ніж лівий, відходить під меншим кутом, є немов продовженням трахеї.

Сторонні тіла можуть бути рентгенконтрастними та нерентгенконтрастними, серед останніх переважають тіла рослинного походження.

Клінічні прояви залежать від виду стенозу бронха: частковий, вентильний або повний бронхостеноз.

Клінічний перебіг сторонніх тіл бронхів можна поділити на три періоди:

1. період гострих респіраторних зрушень — це момент аспірації та проходження стороннього тіла через гортань і трахею;

2. прихований період — настає після переміщення сторон­нього тіла в бронх;

3) період ускладнень — розвиток нагнійного процесу, ателектатичного пневмосклерозу.

Діагностика базується на основі скарг хворого, старанно зібраного анамнезу захворювання, даних рентгенологічного обстеження. Рентгенологічно в таких хворих виявляється позитивний симптом Гольцкнехта—Якобсона: зміщення середостіння на вдиху в бік бронхостенозу за рахунок того, що екскурсія здорової легені завжди більша, ніж у легені з патологічним процесом. У сумнівних випадках хворим показана діагностична бронхоскопія.

Лікування полягає у верхній бронхоскопії за допомогою дихального бронхоскопа. Маніпуляцію проводять під загальним знеболенням.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Етіологія сторонніх тіл бронхів.

2. Характер сторонніх тіл бронхів.

3. Клініка сторонніх тіл бронхів, види бронхостенозу.

1. Діагностика сторонніх тіл бронхів залежно від періодів перебігу.

2. Визначення та інтерпретація рентгенологічного симптому Гольцкнехта—Якобсона.

4. Лікування сторонніх тіл бронхів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К., 1999. — С. 357—359.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 280—283.

3. Лайко А.А. Невідкладна допомога в дитячій оторино-ларингології. — К., 1998. — С. 57—59.

___________________________________________________МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА 11

Функціональні захворювання голосового апарату

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ —3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитись з основними видами функціо­нальних порушень голосоутворення, причинами, які приводять

до їх виникнення, основними проявами дисфоній та фонастеній, методами діагностики та основними принципами лікування.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. До функціональних розладів голосоутворення відносять: дисфонію (афонію), фонастенію, мутизм.

Дисфонія (афонія) — це нездатність розмовляти гучним голосом, але шепітна мова при цьому збережена. Причини виникнення дисфоній різноманітні, але в усіх випадках їх розвиток пов'язаний із наявністю в руховій зоні кори півкуль мозку домінантного осередку застійного гальмування, що виникає в період гострого запалення верхніх дихальних шляхів, а у пацієнтів зі слабким типом нервової діяльності може залишитися і після стихання запального процесу.

Виділяють дві форми дисфоній — паретичну і спастичну.

Ларингоскопія при паретичній формі характеризується наявністю незначної гіперемії голосових складок, голосова щілина має трикутну або овальну форму, під час фонації виявляється знижений тонус голосових складок.

Ларингоскопія при спастичній формі утруднена. Огляд гортані при спокійному диханні виявляє сильне напруження (гіперкінез) дещо гіперемованих голосових складок при фонації.

При ларингостробоскопії у хворих на паретичну форму виявляють в'ялі нерівномірні коливання голосових складок, при спастичній формі — напружені судомні м'язові коливання.

Метою лікування є вплив на центральну нервову систему. Показана психотерапія, гіпноз, фізичні методи лікування — гальванізація, фарадизація, вібраційний масаж гортані, язикова і вокальна фонопедія.

Фонастенія — розлад мови функціонального характеру, який проявляється в хриплуватості голосу або його відсутності. Виникнення фонастенії пояснюють утворенням домінантного вогнища в руховій зоні півкуль мозку або порушенням рухової іннервації гортані, спричиненим функціональними захворю­ваннями нервової системи, нервовими потрясіннями, перенап­ругою голосу. Розрізняють гостру і хронічну фонастенію.

Ларингоскопічно особливих змін не виявляють. Може бути гіпотонія м'язів, що призводить до недостатнього звучання голосу із швидкою його втомлюваністю.

Лікування повинно в першу чергу зводитись до повноцінного відпочинку, психотерапевтичних і загальнозміцнювальних заходів. Використовують місцеві фізичні методи лікування — електрофорез, фарадизацію, вібраційний масаж гортані.

Мутизм — це затримка мови, німота за відсутності органічного ураження головного мозку, зокрема, центрів мови, та голосового апарату. Цей вид функціонального порушення мови характерний для хворих на шизофренію, також буває при істерії та психічних травмах. Лікування полягає в лікуванні основного захворювання.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Класифікація функціональних захворювань гортані.

2. Причини, клініка та лікування дисфонії та афонії.

3. Етіологія, клініка та принципи терапії фонастеній.

4. Мутизм: причини виникнення та лікування.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Зарицький Л.А., Тринос В.А., Тринос Л.А. Практическая фониатрия. — К.: Высш. шк., 1984. — С. 72—87.

2. Василенко Ю.С. Функциональные афонии и их лечение // Вести, оториноларингологии. — 1978. — № 3. — С. 83—87.

3. Ермолаев В.Г., Лебедева 11.Ф., Морозов В.П. Руководство по фониатрии. — Л.: Медицина, 1970. — С. 271.

____________________________________________________МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА 12