3. Соціальне прогнозування

Людство завжди націлене в майбутнє і передбачення прийдешнього завжди було його віковічною мрією. Необхідність в цьому диктується не безпредметною зацікавленістю, а життє­вою необхідністю. Річ у тім, що людям притаманна доцільна діяльність і її мислене продовження (надія). Для досягнення певної мети необхідно узгодити цілі і засоби дії та передбачи­ти їх наслідки.

Передбачення - це знання про прийдешнє, про те , чого ще не має, але воно можливе. Ще в архаїчні часи люди придумали мантику (грецькою - "мистецтво віщування") як засіб визна­чення чогось наперед. Проте лише з розвитком наукових знань про світ і суспільство стало можливим прогнозування майбу­тнього - його передбачення на підставі досягнень наукової тео­рії і практики. Мова йде не про вгадування того, що може на­стати, а про використання сучасних знань, законів і закономірностей світу. На цій підставі прогнозуються зміни як оточуючо­го нас середовища, науки, техніки тощо, так і самого суспільст­ва.

Наприкінці ХХст. на Заході з'явилася футурологія (лати­ною - "вчення про майбутнє"). Нею займається багато дослідни­цьких організацій, наукових об'єднань та установ. Головна мета цього руху, як зазначив перший президент Римського клубу (найважливішої футурологічної організації) А.Печчеї, передба­чити й усвідомити труднощі людства.

В останній час оптимістичні надії футурології на досягнен­ня благополуччя завдяки прогресивним соціальним теоріям чи високим технологіям, робототехніці і кібернетиці і т.п. згаса­ють і з'являються похмурі пророцтва про загибель цивілізації внаслідок безконтрольного розвитку науки і техніки та занепа­ду релігії, моралі, культури взагалі.

У прогнозуванні панує закономірність: чим далі в часі здій­снюється передбачення, тим менш конкретним і точним воно стає. Щоб запобігти тому, майбутнє поділяють на:

- безпосереднє, з прогнозом на 20-30 років (воно най­більш точне);

- найближче, що сягає більшої частини століття і має не­високу вірогідність;

- віддалене, яке бачиться за межами століття і судження про нього є гіпотетичними.

Соціальне прогнозування є найскладнішою частиною науко­вого передбачення. Адже, коли відомий закон існування яко­гось явища природи, то не так важко визначити не лише його теперішній стан, а й майбутні зміни. У соціальному прогнозу­ванні це робити набагато складніше. Тут, в основному, прояв­ляються статистичні, вірогіднісні закони, оскільки прогнозу­ється майбутнє людського життя, в якому переплітається безліч інтересів, цілей, надій як окремих індивідів, так. і соціальних груп, народів.

Від соціального прогнозування чекають відповідей не лише на запитання "що станеться в майбутньому?" а й "коли цього чекати, в яких формах воно здійсниться і на скільки вірним е прогноз?" Це дуже складне завдання і тому напрацьована знач­на кількість різноманітних методів, спеціальних методик і під­ходів, які можна об'єднати в декілька груп.

1. Екстраполяція (латиною - "змінювати за межами"). Це, коли в майбутньому очікуються наявні в даний час стабільні характеристики і тенденції відповідного об'єкта. Наприклад, якщо в ньому спостерігається прискорення, то передбачається його продовження. Для екстраполяції необхідні глибокі і всебі­чні знання об'єкта.

2. Експертні оцінки. Їх проводять групи фахівців шляхом інтуїтивно-логічного вирішення проблеми. Узагальнена думка експертів вважається найбільш вірогідною. Необхідно, щоб со­ціальні об'єкти оцінювали різноманітні фахівці: економісти, політологи, соціологи, правознавці, психологи, історики, філо­софи та ін.

3. Моделювання. Тут досліджується не об'єкт, а його модель (латиною -"взірець"). Моделювання буває предметне, ма­тематичне, імітаційне, комп'ютерне та ін. Воно надає можли­вість проводити різноманітні експерименти, створювати екстре­мальні умови існування моделі, формувати різноманітні ситуа­ції для перевірки й життєздатності. Тоді, відповідно до резуль­татів, робляться висновки щодо майбутнього об'єкта, що моде­лювався.

4. Історична аналогія (грецькою - "подібність") е вияв­ленням закономірностей і тенденцій зміни системи і розрахун­ком таких умов її подальшого розгорнення, які відкидають ви­падковості.

5. Сценарії майбутнього. Це результат використання бага­тьох методів і технологій наукового передбачення. Він являє собою багатоваріантний прогноз з різноманітними, нерідко про­тилежними висновками і пропозиціями. Як правило, він носить описовий характер і розгортається у різних футуристичних тео­ріях та вченнях.

Таким чином, розгорнення культури, цивілізаційні процеси є способом і умовою існування людства. Вони досить суперечли­ві і бувають загрозливими для його існування. Використання наукових досягнень у передбаченні майбутнього - один із най­кращих шляхів соціального розвитку.

Контрольні запитання:

1. Що таке культура? Який її зміст?

2. Як культура реалізується в житті людей?

3. Розкрийте сутність цивілізаційного процесу.

4. Що таке монадологічний підхід до пояснення цивілізації?

5. Охарактеризуйте методи соціального прогнозування.

Навчальне видання

Качуровський Михайло Олександрович

Тарєлкін Юрій Павлович

Цикін Веніаміи Олександрович

Філософія

Навчальний посібник

для студентів заочної форми навчання

Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2001

Свідоцтво ДК №231 від 02.11.2000 р.

Відповідальний за випуск В.В.Бугаєнко

Комп'ютерна верстка О.П.Сидоренка

Здано в набір 10.05.01. Підписано до друку 5.07.01.

Формат 60х84/16. Гарнітура SchoolBook. Папір офсет.

Друк ризогр. Умовн. друк. арк. 12,3. Обл. вид. арк. 11,6.

Тираж 700. Вид № 26. Зам.90

СумДПУ ім. А.С.Макаренка