2. Політична система суспільства

Сутнісний аналіз політики не може бути повним без вияв­лення її взаємодії з іншими явищами і процесами політичного простору суспільного життя. Політика - явище системне. Рані­ше наголошувалося, що система - це певна сукупність взаємо­пов'язаних елементів, що утворюють стійку цілісність і мають свої внутрішні закономірності.

Політична система - це сукупність політичних ін­ститутів та установ, що взаємодіють з метою реалізації певних політичних цінностей. За своєю суттю, це своєрід­ний механізм реалізації влади.

До складових елементів будь-якої політичної системи суспі­льства входять:

1) політичні відносини між суб'єктами (елементами) систе­ми. Це відносини між індивідами, соціальними групами, наці­ями, державами, тощо;

2) політична діяльність, яка виникає з появою того або ін­шого інтересу і завершується його реалізацією;

3) політичні ролі, тобто коло прав, обов'язків і відповідаль­ності суб'єктів політичної системи;

4) політична свідомість і політична культура. Політична свідомість — це сукупність політичних ідей, поглядів, тео­рій, що відображає політичні процеси в суспільстві. Полі­тична культура - це система знань і уявлень про владу, державу, політику; вільна орієнтація і активність у сфері політичних відносин. У політичній культурі політичні ціннос­ті з'єднуються зі свідомим виконанням законів і свідомими по­літичними діями;

5) політичні і правові норми. Політичні і правові норми є видами соціальних норм. Норма - сукупність зобов'язуючих принципів, правил, вимог, встановлених суспільством. Полі­тичні і правові норми виступають важливим регулятором суспі­льних відносин;

6) засоби масової інформації. Вони використовуються для політичного впливу на населення з метою легітимації влади або її захоплення конкуруючими політичними силами;

7) політична організація суспільства. Це останній за рахун­ком і перший за значенням елемент політичної системи. Полі­тична організація суспільства має складну і розгалужену струк­туру. Її можна трактувати як систему, що формується завдяки єдності таких елементів:

а) держава зі своїми законодавчими, виконавчими, судови­ми органами, різними відомствами: армією, органами держбез­пеки, підтримки громадського порядку тощо;

б) політичні партії як організовані групи однодумців, які мають за мету досягнення своїх інтересів шляхом завоювання державної влади або участі в й здійсненні.

Кожна політична партія намагається забезпечити обрання своїх представників у законодавчі та інші органи влади, спря­мувати дії своїх депутатів на виконання програмної мети;

в) громадські рухи і громадські організації. Громадські рухи - це добровільні формування людей, що виникають на основі їх свідомого волевиявлення відповідно до спільних ін­тересів, прав і свобод. Ці рухи діють, як правило, з орієнти­ром на найближчу перспективу.

Більш стійкими формами об'єднань є громадські організа­ції. Це добровільні об'єднання людей на основі певної про­грами дій. До них належать творчі спілки, спортивні товарист­ва, молодіжні організації, профспілки, товариства мисливців, рибалок, тощо. Їх члени здатні суттєво впливати на політичне життя, але вони не прагнуть політичної влади.

г) органи місцевого самоврядування;

д) трудові колективи зі своїми органами самоуправління.

Ланкою, яка з'єднує всю політичну систему, є політична влада. Сукупністю засобів, способів і методів здійснення полі­тичної влади є політичний режим. За політичним режимом всі політичні системи можна поділити на тоталітарні, авторитарні та демократичні (ліберальні).

Тоталітарний політичний режим - це прагнення влади контролювати усі сфери суспільного життя. Характерними рисами тоталітарного політичного режиму є заборона демокра­тичних організацій, відсутність конституційних прав і свобод громадян, масове порушення законів, репресії проти прогресив­них сил тощо.

Авторитарний політичний режим - це стиль громадсь­кого життя, який характеризується значним зосереджен­ням влади в руках однієї особи або окремої групи (клану). Авторитарний режим за своїм характером посідає проміжне становище між тоталітарним і демократичним режимами. У ньому повноваження і владні можливості виконавчої влади зна­чно переважають законодавчу владу. Повноваження представ­ницьких органів обмежені. Закони діють не в інтересах особи, а в інтересах держави, існує цензура засобів масової інформації. Поліція, армія, спецслужби стоять на сторожі правлячого ре­жиму, але масових репресій не проводять. Права національних меншин проголошені, але істотно обмежені.

Демократичний політичний режим. Протилежністю то­талітарному політичному режиму є демократія і демократичний політичний режим. Поняття "демократія" має декілька зна­чень. Найперше, основоположне його значення пов'язане з ети­мологією, походженням цього терміна. Демократія переклада­ється з давньогрецької як "народовладдя" (demos - народ, kratos - влада). Але є більш широке тлумачення демократії як форми устрою будь-якої організації, що ґрунтується на рівно­правній участі її членів в управлінні та прийнятті рішень за більшістю.

У цьому розумінні можна вести мову про партійну, проф­спілкову, виробничу і навіть студентську демократії.

В іншому трактуванні демократія - це форма державно­го правління, сукупність способів і методів здійснення по­літичної влади, тобто певний політичний режим. Які він має характерні риси?

1. Визнання народу як джерела влади. В демократичному суспільстві саме народу належить конституційна влада. Він обирає своїх представників в органи влади і може періодично змінювати їх. Верховний, представницький, законодавчий ор­ган - парламент.

2. Періодична виборність основних органів влади.

3. Влада розподілена на законодавчу, виконавчу і судову.

4. Рівність прав громадян щодо участі в управлінні держа­вою.

5. Права і свободи людини не тільки проголошуються, а й забезпечуються.

6. Засоби масової інформації незалежні в своїх висловлюваннях, можуть вільно критикувати будь-яку владу.

7. Поряд із державою існує громадянське суспільство як сукупність людських відносин, в яких суспільні сили ведуть свою діяльність незалежно від держави і водночас тісно спів­працюють з нею.

8. Права національних меншин забезпечуються юридичне і реалізуються фактично.

Таким чином, механізмом реалізації політичної влади є по­літична система суспільства як сукупність певних політичних інститутів та установ, що діють з метою реалізації конкретної ідеології.

Найважливішими передумовами і одночасно наслідком де­мократичного політичного режиму стає правова держава. Сут­ність держави взагалі і особливості правової держави ми роз­глянемо в наступному питанні.