- •Тема і. Філософія, її проблематика та функції
- •Література:
- •Знати основні поняття:
- •1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання
- •2. Світогляд, його суть і структура
- •3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський
- •4. Соціальні функції філософії
- •Контрольні запитання:
- •Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя
- •Література:
- •Знати основні поняття:
- •1. Філософія Стародавнього сходу
- •2. Розвиток філософії у Стародавній Греції
- •3. Середньовічна філософія
- •Контрольні запитання:
- •Тема III. Європейська філософія XV - XIX ст.
- •Література:
- •Знати основні поняття:
- •1. Філософія епохи Відродження та Нового часу
- •2. Німецька класична філософія
- •3. Філософія марксизму
- •4. Українська філософія
- •Контрольні запитання:
- •Тема IV. Західна філософія XX ст.
- •Література:
- •1. Криза класичної філософії
- •2. Сучасні філософські течії та школи
- •Контрольні запитання:
- •Тема V. Новітні сфери філософування
- •Література:
- •1. Філософія постмодерну та діалогу
- •2. Екофілософія
- •3. Що чекає філософію
- •Контрольні запитання:
- •Тема VI. Філософське розуміння світу
- •Література:
- •1. Філософське розуміння буття
- •2. Матерія
- •3. Спосіб та форми існування матерії
- •Контрольні запитання:
- •Тема VII. Свідомість
- •Література:
- •1. Виникнення і природа свідомості
- •2. Структура свідомості, її основні рівні
- •Контрольні запитання:
- •Тема VIII. Проблема людини в філософії
- •Література:
- •1. Людина як предмет філософії
- •2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині
- •3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •Контрольні запитання:
- •Тема iх. Діалектика: принципи і категорії
- •Література:
- •1. Сутність діалектики та її принципи
- •2. Категорії діалектики
- •Контрольні запитання:
- •Тема X. Діалектика: закони та альтернативи
- •1. Закони діалектики
- •2. Альтернативи діалектики
- •Контрольні запитання:
- •Тема XI. Гносеологія
- •Література:
- •1. Природа та структура пізнавальної діяльності
- •2. Поняття практики, її структура
- •3. Методи та форми наукового пізнання
- •Контрольні запитання:
- •Тема XII. Соціальна філософія як осмислення суспільного буття
- •Література:
- •1. Суспільство як самоорганізована система. Основні філософські концепції пояснення суспільного розвитку
- •2. Діяльність як спосіб існування соціального. Особливості прояву соціальних заковів
- •3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини
- •Тема XIII. Природні умови суспільного буття.
- •Література:
- •1. Поняття природи. Погляд на природу в історії філософської думки
- •2. Природа і суспільство
- •3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення
- •Контрольні запитання:
- •Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес
- •Література:
- •1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва
- •2. Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку
- •Контрольні запитання:
- •Тема XV. Філософський аналіз соціальної структури суспільства
- •Література:
- •1. Поняття соціальної структури суспільства та й основні елементи
- •2.Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин
- •3. Функція організації дозвілля і відпочинку. Вільний час
- •Контрольні запитання:
- •Тема XVI. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття
- •Література:
- •1. Політика як вид діяльності. Політика і влада
- •2. Політична система суспільства
- •3. Держава як соціальний університет політичної влади
- •Контрольні запитання:
- •Тема XVII. Духовне життя суспільства
- •Література :
- •1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"
- •2. Цінності як ядро духовного світу людини
- •3. Суспільна свідомість та й рівні
- •4. Форми та функції суспільної свідомості
- •Контрольні запитання:
- •Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини
- •Література:
- •1. Природа цінностей
- •2. Типологія ціннісних орієнтацій
- •Контрольні запитання:
- •Тема XIX. Культура і цивілізація
- •Література:
- •1. Сутність, зміст і функції культури
- •2. Співвідношення культури і цивілізації
- •3. Соціальне прогнозування
- •40002, М. Суми, вул. Роменська, 87
4. Форми та функції суспільної свідомості
Крім своїх рівнів суспільна свідомість містить у собі певні форми. Різноманітність форм суспільної свідомості обумовлюється багатьма чинниками.
По-перше, складністю суспільного буття. Основні сфери суспільного буття відбиваються відповідними формами суспільної свідомості.
По-друге, способом відображення суспільного буття. Один і той самий об'єкт людина намагається пізнати з різних сторін. Наприклад, відносини між людьми можна розглядати в моральному, правовому, політичному, естетичному і навіть у релігійному аспектах.
Кожна з форм суспільної свідомості виникає як наслідок суспільних потреб. Так, мораль і мистецтво виникли разом із появою суспільства. Політична та правова свідомість виникають тоді, коли з'являється держава. У наслідок певних потреб виникає наука як форма суспільної свідомості.
Яка ж специфіка основних форм суспільної свідомості ?
Політична свідомість — це відображення політичних відносин. Вона є сукупністю ідей, концепцій, поглядів, політичних установок, за допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси певних соціальних спільностей (класів, політичних партій, націй, держав).
Суттєву роль у .життєдіяльності суспільства відіграє правова свідомість. Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюються, гарантуються і зберігаються державою з метою регулювання суспільних відносин.
Правова свідомість - це сукупність ідей, теорій, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві.
Із правосвідомістю тісно пов'язана моральна свідомість. Мораль — сукупність історично обумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття і поведінки людей. Моральні норми - це вимоги і заборони, яких повинна дотримуватись людина.
На відміну від правових норм, корми моралі не закріплені в юридичних законах. Вони спираються на силу громадської думки, виховання, традиції тощо. Структурно мораль включає такі компоненти, як моральна свідомість, моральні відносини і моральна практика. Основним компонентом моралі є голос совісті. Не міркування щодо вигоди, не страх, а саме совість визначає моральність чи аморальність того чи іншого вчинку.
Загальнолюдська суть моралі була висловлена ще в "золотому правилі" давнього мудреця Конфуція : "Ніколи не роби іншому такого, чого ти не хотів би, щоб це зробили тобі". Основними загальнолюдськими нормами моралі вважаються шанування людського життя і гідності, шанування іншого способу життя, доброзичливе ставлення до людей, чесність, працелюбність, дбайливе ставлення до тварин, до природи тощо.
Моральна свідомість існує у вигляді духовних цінностей як уявлень про добро, честь, віру, надію, любов; норм, що виражені у кодексах, заповідях, прислів'ях, а також у вигляді знань, що розкривають та обґрунтовують ці норми та цінності.
Естетична свідомість - це відображення об'єктивної дійсності у художніх образах. На відміну від наукового пізнання, що відображає світ у формі образів, що викликають емоційну реакцію.
Естетичний образ будується за законами і виступає основною формою естетичної свідомості. Естетичний образ формує певний життєвий настрій.
Взірцем естетичної досконалості, що формується в процесі освоєння дійсності за законами краси, є естетичний ідеал. Як всеосяжне мірило естетичного відношення людини до дійсності, ідеал стає найвищим критерієм оцінки предметів і явищ чи прекрасних, чи потворних.
Прекрасним називають таке поєднання певних частин у ціле, яке дає людині естетичну насолоду і задоволення від взаємодії з ним. Воно характеризує явища, які воло діють-вищою духовною цінністю.
Протилежним поняттю "прекрасне" є поняття "потворне" як почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести відразу.
Ключовою цінністю естетичної свідомості визначають красу як символічне чуттєво-емоційне вираження відповідності реальності певному ідеалу.
Краса (гармонія) завжди визнавалася благом. Але різні епохи, різні цивілізації мають різні канони краси. Здатність виявляти красу виховувалась через формування почуття насолоди від споглядання та переживання прекрасного. Так, за допомогою сформованого почуття про гармонійне поєднання окремих звуків у мелодію, кольорів у картину тощо людина набуває здатності викликати у себе певні емоції (суму, веселого настрою, внутрішнього піднесення та ін.).
Історична відносність почуттів прекрасного і потворного наочно виявляється у примхах моди, взаємозаперечних ідеалах краси різних епох та цивілізацій. Наприклад, серед деяких африканських народів існують ідеали жіночої краси, згідно яких жінка стає красунею лише за умови, що вона має не менше 160 кілограмів ваги. А перша красуня племені сягає близько 240 кілограмів.
Отже, прекрасне для людини є джерелом естетичної насолоди, радості від створення гармонії, у який кожна складова частина перебуває на необхідному місці. Без цієї гармонії порушується цілісність предмета чи явища, виявляється його неповнота, незавершеність.
Важливе місце в духовному житті людини і суспільстві посідає релігія та релігійна свідомість.
Релігійна свідомість — це сукупність поглядів, уявлень, настроїв, почуттів, ідей, теорій пов'язаних з вірою в надприродне.
За різноманітними проявами буття релігія бачить їх творця — бога.
- У християн — Трійцю.
- В іудаїзмі — Ягве.
- В ісламі - Аллаха.
- В індуїзмі - Брахму, Вішну, Шиву. Як і наука, релігійна свідомість охоплює увесь світ. Як і мораль, вона оцінює людські стосунки. Як і мистецтво, релігія охоплює світ естетичного.
Суспільна свідомість виконує різноманітні функції, які не можна звести лише до відображення суспільного буття. Відомо, що свідомість не лише відображає світ, а й творить його. Тому суспільну свідомість ми можемо розглядати як поліфункціональний феномен.
Кожна з форм суспільної свідомості виконує пізнавальну функцію. Так, моральна свідомість пізнає світ через призму добра і зла, естетична - за допомогою художніх образів, релігійна - через одкровення Боже.
Прогностична функція формує уявлення про майбутнє. Так, економічна свідомість створює прогнози економічного буття тих чи інших держав, націй і суспільства в цілому. Релігійна свідомість сформувала уявлення про потойбічний світ, в який переселяються померлі, обґрунтовує ідею кінця світу тощо.
Основою формування суспільної свідомості є спілкування разом із людською діяльністю. Тому однією з найважливіших функцій суспільної свідомості є комунікативна функція. Засобами комунікації є усне і друковане слово, міміка, жести, символи тощо.
Пізнаючи і перетворюючи дійсність, люди об'єднуються навколо тих чи інших політичних, моральних, релігійних та інших ідей, поглядів, переконань, створюють відповідні соціальні спільності. У даному випадку суспільна свідомість виконує інтегративну функцію.
Суспільна свідомість виконує функцію ціннісної орієнтації поведінки людини в соціумі. Так, мораль орієнтує людину в межах цінностей, що характеризують добро і зло, справедливість і несправедливість. Естетична свідомість забезпечує ціннісну орієнтацію в межах суперечностей прекрасного і потворного. Наука як суспільна свідомість формує орієнтації, об'єднані прагненням до істини.
Регулятивна функція суспільної свідомості вибудовує правила поведінки людини в суспільстві. Правова свідомість ґрунтує свої регулятивні норми на розумі, мораль і мистецтво більше апелюють до почуття, найвищім виявом якого є совість, а релігія спирається переважно на віру.
Жодна з названих функцій не може бути здійснена без переведення ідей, теорій, норм, символів, знаків тощо у внутрішній світ особистості. Ідея має бути усвідомленою, сприйнятою людиною. Тому суспільна свідомість виконує функцію виховання особистості.
Таким чином, палітра людської свідомості надзвичайно різноманітна, як за своїм змістом, так і за своєю формою. Досвід людської дії і спілкування, взаємин з природою осідає у відповідних формах духовності: моралі, мистецтві, філософії, релігії тощо. Ці об'єктивовані форми, що є духовним досвідом багатьох поколінь людей, існують як відокремлене в суспільному житті надлюдське утворення, як дух.
Об'єктивовані в соціальних формах різні вияви духовності утворюють духовну сферу суспільного життя.
Людина співвідносить себе з космосом, соціумом, іншими людьми. Це породжує такі форми духовності як світогляд, переконання, вірування, сподівання, а також зразки пізнавального, морального та естетичного відношення до світу, найвищим вираженням якого є Істина, Добро, Краса .