Опорний конспект філософія / Підручники / Філософія / Філософія

УДК 101 - 057.87

БЕК 87я73

Ф56

Авторський колектив:

кандидат філософських наук, доцент Качуровський М.0.

(вступ, теми II, III, IV, V, IX, X, XIX);

кандидат філософських наук, доцент Тарєлкін Ю.П.

(теми XII, XIII, XIV, XV, ХУГ, XVII);

доктор філософських наук, професор Цикін В.0.

(теми І, VI, VII, VIII, XI, XVIII)

Рецензенти:

Вандишев В.М. – доктор філософських наук, професор (Сумський державний аграрний університет);

Ведмедєв М.М. – кандидат філософських наук, доцент (Сумський державний педагогічний університет).

Качуровський М.0., Тарєлкін Ю.П., Цикін В.0.

Ф56 Філософія: Навчальний посібник для студентів заочної форми навчання. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2001. – 212 с.

І8ВМ 966-7413-65-9

Автори навчального посібника в стислому вигляді виклали курс філософії за програмою для вищих навчальних закладів. Він дає можливість читачеві активно осмислити сучасні проблеми буття, діалектичне пізнавати світ і творчо розуміти та оцінювати різноманітні соціальні процеси.

Посібник підготовлено для студентів заочної форми навчання. Він може бути корисним для всіх, кого цікавлять філософські знання.

2

ВСТУП

Серед безлічі проблем, що постійно бентежать суспільство, є багато таких, які не в змозі розкрити ні одна галузь наукових знань. Це так звані "вічні запитання". Як засвідчує історія, люди в усі часи думали не лише про те як вижити, але й замислювалися над тим, для чого вони живуть. "Звідки ми, хто ми, куди йдемо?" — і є ті вічні проблеми, над якими роздумує кожна людина. Над відповідями на них билося не одне покоління кращих мислителів усіх народів, проте до цих пір жодну з них ще однозначно і завершено не пояснено.

Життєвий досвід підказує, що на згадані та інші подібні запитання можна шукати відповіді лише за умови розуміння світу як цілісної системи в усій його багатомірності та різноманітності. Цього не може здійснити ні наукове пізнання, ні інші способи світорозуміння: міфологічний, художньо-образний, повсякденний тощо. Це здатна зробити лише філософія. Тільки вона може сформувати цілісну уяву про буття природного, соціального, духовного і індивідуального людського. Образно цей процес пояснив А. Азімов, американський вчений і популяризатор науки. Він в роботі "Вид з височіні" порівнює науку з великим садом, де багато

груп науковців у різних куточках ретельно досліджують щось своє. Але, занурившись у роботу, кожен працівник втрачає можливість побачити і зрозуміти все, що роблять сусіди, не кажучи про те, щоб оглянути весь сад.

Ось тут і приходить на допомогу філософія. Вона являє собою погляд на світ ніби зверху і де є можливість скласти цілісну уяву про нього, про його зв'язки та закономірності. При тому це робиться на підставі узагальнення всієї багатовікової діяльності людського пізнання. Відтак філософія є історією і підсумком діяльності людського мислення, націленого в майбутнє. Вона є своєрідним способом знання того, чого ще не осягла наукова думка і, можливо, не осягне. Той факт, наприклад, що розвиток світобудови, нескінченний у просторі і часі, не може бути доведений практично, проте його пояснено філософськи. Також філософськи пояснено і місце людини в світі та сенс її існування. Отже, філософія зв'язує пройдешнє з дійсним та майбутнім.

Ці та інші проблеми вивчаються в курсі "Філософія" в кожному вищому навчальному закладі. Для кращого його засвоєння студентами заочної форми навчання, група викладачів кафедри філософії та соціології СумДПУ підготовила цей навчальний посібник. Його написали завідувач кафедри філософії та соціології доктор філософських наук, професор Цикін В.О. (теми І, VI, VII, VIII, XI, XVIII), доценти кафедри, кандидати філософських наук Тарєлкін Ю.П. (XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII) і Качуровський М.0. (вступ, теми II, III, IV, V, IX, X, XIX).

У посібнику в стислому вигляді аналізується природа філософського знання, розкривається зміст і суть вітчизняного та світового історико-філософського процесу, акцентується увага на онтологічних проблемах, виникненні і природі свідомості та мислення, людському бутті і сенсі життя. В ньому з'ясовується зміст гносеологічних проблем, висвітлюються форми і методи пізнавальної діяльності, а також роль практики в ній. Значну увагу автори звертають на діалектику як загальний спосіб світосприйняття і світорозуміння.

Найширше в роботі висвітлено розділ соціальної філософії. В ньому розкриваються суспільно-історичні і природні причини творення соціуму, його структура, умови людської життєдіяльності та розвитку. Пояснено також

4

філософські аспекти політичного і духовного життя. Здійснено сучасний підхід до аналізу кризових соціальних ситуацій, культурно-цивілізаційного процесу, науково-технічного розвитку суспільства та прогнозування його майбутнього.

До всіх тем, для їх глибокого засвоєння, у посібнику подається перелік необхідної літератури. Крім того, в кожній темі окремо згруповані основні поняття, без засвоєння котрих неможливо зрозуміти викладені в ній філософські проблеми. Ці поняття в тексті виділено жирним шрифтом і розкрито їх сутність. В кінці теми сформульовані питання для самоконтролю щодо якості її засвоєння.

Слід зауважити, що для повного засвоєння програмного курсу філософії даного навчального посібника недостатньо. Для цього необхідно використати твори видатних філософів, різноманітні сучасні підручники, журнали філософського змісту, філософські словники та енциклопедію.

Автори посібника бажають всім, хто його засвоює, творчих успіхів на шляху філософського осмислення дійсності.

Тема І. Філософія, її проблематика та функції

1.Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання.

2.Світогляд, його суть і структура.

3.Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський.

4.Соціальні функції філософії.

Література:

1.Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. - М.: Проспект. -2000.-С.4-88.

2.Ахиезер А. С. Об особенностях современного философствования //Вопросы философии. - 1995. - № 12; 1998. - № 2;

1999. - № 8.

3.Библер В.С. Что есть философия? //Вопросы философии. -1995. - № 1.

4.Горбачев В.Г. Основы философии. - М.: Владос. - 1998. -

С.4-18.

5.Философия (Под редакцией Лавриненко В.Н.) -М: Юристь. -2001. - С. 9-29.

6.Філософія: Навчальний посібник / І.Ф.Надольний та ін. -К.:

Вікар, - 1999. - С.5-31.

7.Философия. Курс лекций (Под редакцией Калашникова В. Л.)-М.: Владос. - 1999. - С.6-42.

8.Философия, культура, образование (круглий стол) //Вопросы философии. - 1999. - № 3.

9.Шинкарук В. І. Філософія і нові історичні реалії //Філософська і соціологічна думка. - 1991.- №1.

Знати основні поняття:

Світогляд, філософія, функції філософії, онтологія, методологія, гносеологія, аксіологія, праксеологія, знання, цінності, почуття, переконання, оцінка, воля, міфологія, релігія.

5

1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання

Філософське знання має свою специфіку, яка докорінно відрізняє його від конкретно-наукового знання. Річ у тому, що коли наукове знання на певному етапі історичного розвитку є точним, однозначним і тому загальноприйнятим для всіх людей, то філософське знання є поліфонічним, плюралістичним. Це означає, що на одні і ті ж самі питання в різних філософських школах даються різні (неоднакові) відповіді, які, що суттєво важливо, мають рівноцінне значення. Інакше кажучи, в філософії не існує однозначних і загальноприйнятих положень. Саме тому філософія є особливим видом знання, це "софічне" знання, зрозуміле як мудрість. Про це свідчить і значення терміну філософія (грецькою "філео" - любов, "софія" - мудрість (любов до мудрості). Отже, в філософії науково-об'єктивний підхід поєднується з оцінюючим.

Специфіка філософського знання в значній мірі визначається тими проблемами, які досліджуються в філософії. До найважливіших проблем філософії відносяться такі:

-хто така людина, і яке місце займає вона в світі?

-яка природа світу? В чому полягає причина і основа його існування? Чи є взагалі якісь зовнішні підстави існування Всесвіту, чи він є самодостатнім і не потребує для свого буття ніяких зовнішніх сил? в чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? І чи існує цей сенс взагалі?

-в чому суть людського щастя? І як, якими шляхами і засобами людина може стати щасливою?

-як слід розуміти добро і зло? Яка їх роль в житті індивіда і людських спільнот?

-людина і доля. Чи вільна істота людина, чи над нею панує фатум, доля? Чи визначено її життєвий шлях заздалегідь, чи ні?

На ці та цілий ряд інших питань неможливо дати однозначні і вичерпні відповіді, і тому кожне нове покоління людей намагається відшукати своє власне тлумачення цих життєвос-мислових проблем людського існування.

Історично поняття предмета філософії змінювалось, що має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. До об'єктивних причин слід віднести стан, рівень накопичених конкретних і філософських знань про навколишній світ (природу, людину, суспільство), про духовні, в першу чергу пізнавальні можливості як окремої людини, так і суспільства в цілому. До суб'єктивних причин відносяться, насамперед, своєрідність форми осягнення предмета філософії тим чи іншим філософом, філософською школою або течією. Річ у тому, що зміст і форма тієї чи іншої концепції предмета філософії далеко не завжди збігаються. Вони залежать від історико-філософської рефлексії виявлення реального, об'єктивного змісту тієї чи іншої концепції предмета філософії, певної інтерпретації в нових історичних умовах.

Предмет філософії - найбільш загальні закони розвитку природи, людського суспільства, мислення, всієї духовної культури.

Отже, філософія вивчає такі питання, котрі включаються у світогляд людини. Саме тому філософія тісно і безпосередньо пов'язана зі світоглядом.

2.Світогляд, його суть і структура

Світогляд — це сукупність узагальнених уявлень про світ, переконань та

6

ідеалів, знань і почуттів, оцінок, через призму яких людина відноситься до дійсності, до інших людей і самої себе. Студентам важливо з'ясувати, що світогляд людини мас інтегративний, цілісний характер, а не є простою сумою його складових частин. Разом з тим світогляд не є чимось аморфним, безструктурним, в ньому виділяються відносно самостійні компоненти. До найважливіших з них відносяться: знання, цінності, почуття, переконання, оцінка минулого, віра в майбутнє, воля. Студенти повинні вміти розкрити зміст зазначених елементів світогляду і показати їх роль в функціонуванні світогляду.

Знання - це ідеальне відображення дійсності в свідомості людини. Слід зауважити, що у світогляд входять не всі і не будь-які знання, а лише ті, які є життєво важливими для людини.

Цінності - позитивне або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке ґрунтується на потребах та інтересах людей, культурі певного соціуму.

Почуття - емоційно-чуттєве переживання людиною явищ природи, дій і вчинків інших людей і своїх власних дій.

Переконання - інтелектуально-емоційна позитивна оцінка певних ідеалів, норм, дій і вчинків, на які людина орієнтується у своєму житті.

Оцінка минулого і віра в майбутнє теж входить у структуру світогляду. Людина живе не лише в "тепер", яке є миттєвістю, а й проектує своє майбутнє, а також оцінює минуле.

Воля - психологічна здатність людини підпорядковувати свою діяльність, вчинки свідомо поставленим цілям. Воля - це серцевина особистості, те, що робить людину особистістю.

В структуру світогляду варто включити і самосвідомість. Це один із найістотніших компонентів свідомості, який полягає в усвідомленні себе в якості суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, в оцінці своїх дій, потреб і інтересів, своїх почуттів, думок, мотивів поведінки та ідеалів, свого становища в природному і соціальному середовищі.

Ще раз слід наголосити на тому, що світогляд, як і свідомість загалом, має цілісний характер, і тому всі структурні елементи світогляду взаємопов'язані між собою і взаємовпливають один на одного.

3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський

Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється протягом життя окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з поступом людства.

Протягом історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологічний, релігійний і філософський.

Міфологія - (грецькою "міф" - переказ, оповідь, "логос" - вчення) - це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персонофікації цих явищ, наділенні їх людськими за характером, але фантастичними і спотвореними властивостями. Міфологія є джерелом універсального типу світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологічний. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.

7

Релігія (латиною "релігіо" - набожність, святиня) - є основою такої форми світогляду, в якій засвоєння людиною світу здійснюється через його поділ на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо зрозуміти, що найважливішою ознакою релігії є існування надприродної сили - бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в бога. При вивченні особливостей зазначеного типу світогляду варто мати на увазі, що сучасні світові релігії виникають внаслідок тривалого розвитку попередніх релігійних уявлень (тотемізму, фетишизму, анімізму тощо). Слід також уяснити, які регулятивні функції виконує релігія в житті соціуму, як вона сприяє консолідації суспільства.

Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання у більшості підходів раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т.п. феномени людини. Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом. Варто також зазначити, що світогляд у певній своїй формі притаманний будь-якій людині. Причому формування вищого типу світогляду не приводить до повного зникнення попередніх його форм: вони співіснують, хоча історично попередній тип світогляду й відсувається на задній план і виконує підпорядковуючу роль в порівнянні з домінуючою формою. Так, міфологія не зникає з утворенням релігії і філософії і почасти виконує в першій з них чи не найголовнішу роль. Відомо, наприклад, наскільки міфологічним був світогляд радянських людей стосовно проблем "світлого майбутнього", ролі вождів в його створенні і у відношенні до власного народу. Це ж стосується, хоча і в меншій мірі, й інших сучасних суспільств.

4. Соціальні функції філософії

Філософія, як сфера духовної культури, виконує певні соціальні функції.

Найважливішими з них є світоглядна, методологічна, гносеологічна, ціннісна та

праксиологічна. Світоглядна функція філософії виявляється в тому, що вона осмислює й обґрунтовує світоглядні ідеали, накреслює стратегію їх досягнення. У філософії відбувається рефлексія світоглядних проблем, виробляється понятійний інструментарій для аналізу і порівняння різних світоглядів, для обґрунтування переваг одного світогляду над іншими.

Прагнення обґрунтувати різні концепції, ідеали ставлення до світу потребує різних філософських підходів. Так, релігійне і матеріалістичне відношення до світу виходять з принципово протилежних засад. Проте порівняння і обґрунтування неоднакових підходів до світу здійснюється за допомогою загальних законів мислення, що й дає філософії можливість виконувати світоглядну функцію.

Методологічна функція виявляється передусім в тому, що філософ виробляє загальні принципи і норми пізнавальної діяльності. Однак методологічна функція не зводиться до методології пізнання: у ній йдеться про стратегічний рівень методології людської діяльності в цілому. Філософія повинна зіставити й оцінити різні засоби цієї діяльності, вказати найбільш оптимальні з них. Філософія, як методологія пізнання і соціальної дії, окреслює магістральні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції духовно-практичного осягнення світу, постійно актуалізує докорінні проблеми людини і буття на шляхах утвердження

8

високих загальнолюдських цінностей.

Суттєвою функцією філософії є пізнавальна. Теорія пізнання, гносеологія - розділ філософії, в якому досліджуються проблеми джерела, форм, можливостей, вірогідності та істинності пізнання і критерії форм останніх. Найважливішими критеріями теорії пізнання є категорії форм чуттєвого і раціонального, емпіричного і теоретичного пізнання в науці: істина, помилка, абстракція, узагальнення та ін. Хоча теоретико-пізнавальна проблематика почала розроблятись ще в античній філософії, чітко відокремлено вона була поставлена у філософії Нового часу.

Контрольні запитання:

1.Які джерела та особливості філософського знання?

2.У чому полягає сутність картини світу?

3.Яка структура та основні функції філософії?

4.Які основні історичні типи світогляду?

5.Які основні структурні елементи світогляду?

Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя

1.Філософія Стародавнього сходу.

2.Розвиток філософії у Стародавній Греції.

3.Середньовічна філософія.

Література:

1.Брайчевський М. Середньовіччя і сучасність / Наука і культура. Україна. - 1989.- №23.

2.Кессиди. Об одной особенности менталитета древних греков //Вопросы философии. - 1996.- №2.

3.Філософія: Навчальний посібник /І.Ф. Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1997. - С. 31-57.

4.Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. - М.:

Высш. школа. -1981.

5.Чанышев А.Н. Курс лекций по древней й средневековой философии. - М.: Высш. школа. - 1991.

6.Відповідні статті у філософських словниках та енциклопедії.

Знати основні поняття:

Веди, йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика, н'яя, чарвака-локаята, платонізм, неоплатонізм, арістотелізм, піфагорійство, кініки, стоїцизм, скептицизм, епікурійство, схоластика, реалізм, номіналізм, теологія, натуралізм.

1. Філософія Стародавнього сходу

Перші прояви філософського мислення відображені у ведичних літературних

9

джерелах Стародавньої Індії. Веди (знання) - це збірник релігійних гімнів, досвідних знань, моральних правил індійського народу, що творилися більше 4 тисяч років тому. В них закладено основи декількох своєрідних філософських систем: брахманізму, бхагаватизму, буддизму, джайнизму.

Якщо брахман є безликим абсолютним началом усього існуючого, тобто з нього виник Світ, то бхагава є саме буття, існування всього сущого. Буддизм же формувався як філософсько-етичне вчення, відповідно якому людина позбавляється страждань через самовідречення від зовнішнього світу. В основу джайнизму покладено принцип вдосконалення особи через відповідне виховання. На підставі цих світоглядних уявлень сформувалася значна кількість філософських шкіл. Вони поділилися на таких, які визнають авторитет Вед (називаються астіка) і тих, що їх не визнають (настіка). До перших відносяться йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика, н'яя. Не визнає величного вчення, перш за все, чарвакалокаята. Який їх зміст?

Так, йога розбудована на ідеї необхідності постійного вдосконалення душі і тіла, що досягається шляхом медитації, самозаглиблення у свій внутрішній світ. Філософські ідеї санкх’я, як і йоги, висвітлюють зв'язок вільної душі і фізичного (пасивного) тіла. Але у ній першопричина світу розтлумачується, як результат взаємодії вільних начал - духовного (пуруші) і тілесного (пракріті).

Міманса обґрунтовує вічність і незмінність світу, хоча окремі речі в ньому виникають, змінюються і гинуть. Суттєвим у мімансі є тлумачення про зв'язок мови і мислення, слова і його значення. Філософська школа веданта, навпаки, вважає основою буття - Брахмана, надприродну духовну силу. Брахман і є реальним світом, тому людська душа завжди має прагнути до злиття з цією вищою силою.

Вчення вайшешики пов'язане з науково-природничими уявами про світ. Він існує об'єктивно і поєднує у собі воду, землю, повітря тощо. Усі речі складаються з первинних часток (атомів). Завдяки відчуттю людиною речей, вона їх пізнає. Ще грунтовніше процес пізнання розглядала н'яя, називаючи витоками пізнання чуттєве сприйняття світу, порівняння, логічний висновок та судження авторитетів.

На підставі названих ведійських вчень в Індії розгорнулися релігійнофілософські напрями індуїзму, буддизму, джайнізму та ін. Провідною їх ідеєю є відречення від життєвих насолод, позбавлення страждань шляхом нірвани - кінцевої мети існування, що досягається згасанням, охолодженням людських пристрастей. Подібні думки були необхідні при існуванні тих індійських варн (суспільних каст), що жили в злиднях і були соціальне пригнобленими. Вихід вбачався у втечі від повсякденних реалій.

Протилежністю античних філософських шкіл виступала чвака-локаята. Відкидаючи ідеї Вед про наявність першотворця світу, її представники закликали до пошуків людського щастя у земному житті. Людина сама може його творити та досягати життєвої насолоди, активно пізнаючи світ і змінюючи його за власною вподобою.

Таким чином, у різноманітних філософських школах Стародавньої Індії сформувалися думки про цілісність світу, єдність тіла і душі людини, можливості пізнання світу та побудову людського щастя.

Якщо староіндійська філософія була спрямована на осмислення існування

10