Контрольні запитання:

1. У чому полягає сутність і призначення людини?

2. Вкажіть на співвідношення понять людини, індивіда, особи­стості та індивідуальності.

3. Як ви розумієте смисл людського життя?

4. Як співвідносяться в людині природне, суспільне і духовне начало?

5. Що таке життєва позиція особистості?

6. Назвіть основні фактори виховання особистості.

Тема iх. Діалектика: принципи і категорії

1. Сутність діалектики і її принципи.

2. Категорії діалектики.

Література:

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. - М. Проспект. - 1997. - с. 374 - 446.

2. Проблеми діалектики в сучасній філософії: Збірник науко­вих праць. - Суми, СДПУ. - 1995

3. Рузавин Г. Диалектика й современное научное мышление //Философские науки. - 1991. - № 6.

4. Стешенко Н. Диалектика й идеология //Философские нау­ки. - 1991. - № 1

5. Філософія : Навчальний посібник /І. Ф. Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1997. - С. 214-249.

Знати основні поняття:

Діалектика, метод, проблема, універсальність, зв'язок, вза­ємодія, закон, зміна, розвиток, протилежність, одиничне, зага­льне, особливе, суб'єктивізм, явище, сутність, позірність, стру­ктура, система, елемент, синергетика, форма, зміст, детерміна­ція, причина, наслідок, привід, необхідність, випадковість, ві­рогідність, можливість, дійсність, релятивізм, фаталізм.

1. Сутність діалектики та її принципи

Діалектику (грецькою - "вести бесіду", "суперечку"), як узагальнений метод (грецькою - "шлях", "спосіб") пізнання світу і, відповідно, діяльності в ньому, започаткував ще в IV ст. до н.е. Сократ. З тієї пори склалося декілька форм діалектики :

- антична, яка спиралася на життєвий досвід. Найяскра­віше вона відображена у вченні Геракліта, який ствер­джував, що "все тече, все змінюється", а також в тлу­маченні діалектики як мистецтва діалогу Платоном, в пошуках Зеноном суперечностей в логіці понять тощо.

- німецька ідеалістична діалектика започаткована І.Кантом, Й.Фіхте, Л.Шелінгом. Особливо глибоке і все­бічне вчення про діалектику розробив Гегель, визначи­вши її предмет, принципи, категорії та закони з позиції об'єктивного ідеалізму;

- матеріалістична діалектика сформульована К. Марк­сом і розвивається багатьма філософами й сьогодні. В ній гегелівська діалектика позбавлена "абсолютного іде­алізму".

Відповідно тому, в наш час діалектику тлумачать у бага­тьох визначеннях : і як гнучкий стиль мислення, і як теорію розвитку, і як теорію пізнання. Проте, діалектика, перш за все, формувалася як загальний метод і методологія науко­вого пізнання, а також творчої діяльності людей. Таким чином, предметом діалектики є всеохоплююче сприйняття світу в усій його різноманітності, всебічних зв'язках та взаємодіях, у постійних змінах і розвитку. Для того, щоб здійснювати такий складний процес пізнання необхідно керува­тися певними положеннями і правилами, тобто принципами діалектики.

По-перше, оскільки діалектика насамперед є найширшим методом пізнання, то, користуючись ним, слід дотримуватись таких головних гносеологічних основоположень, як об'єктивність, пізнаванність і активність творчого відо­браження.

Тому, діалектичне пізнаючи процеси та явища світу, необ­хідно:

- знання і висновки щодо пізнаного творити незалежними від волі та бажань суб'єкта пізнання;

- пам'ятати, що немає нічого в світі такого, чого людина не могла б пізнати, розкрити його сутність, структуру, зв'язки;

- визнавати, що при прагненні адекватного сприйняття дійсності, ідеальної копії пізнавального в свідомості лю­дини створити неможливо. В образах і поняттях завжди наявні елементи творчості, своєрідних уявлень та оці­нок.

По-друге, пізнаючи той чи інший об'єкт, слід уявляти його, і як ціле, і як частину ще більшого цілого, тобто як відповідну частку буття. Світ цілісний, єдиний. І незалежно від того, яким є те, що пізнається : матеріальне, духовне чи соціальне, воно лише крупинка безмежного Космосу і пов'язане своїм існуван­ням з безліччю інших явищ і процесів. Це принцип цілісності буття.

По-третє, суттєвим є принцип розвитку та універсаль­ності змін, тобто зрозуміння світу таким, що постійно усклад­нюється і наповнюється новими структурами та більш розгорненими станами своїх утворень. Сучасні наукові дослідження вказують на безперервні зміни в літо-, гідро-, атмо- і біосферах. Постійно ускладнюється і соціальне життя людей.

Тому, діалектичне розглядаючи кожен об'єкт, необхідно пам'ятати, що він постійно змінюється і в ньому з'являються нові властивості, характеристики, сторони і т.п. Відповідно і наші знання не є сталими та нерухомими, і тому вимагають по­стійного вдосконалення. Ті образи і поняття реального світу, що закріплені нашою свідомістю, безперервно потребують уточнен­ня та узгодження з новими знаннями про світ.

По-четверте, дуже важливим є принцип універсальності зв'язку . Він витікає з цілісності буття і взаємодії всіх явищ природи і людського життя, його індивідуальної, соціальної та духовної сфер. Зв'язок е взаємодією, взаємозалежністю, вза­ємовпливом усіх без виключення явищ, предметів та процесів. Це означає, що ні один об'єкт в мікро-, макро-, мега- чи мета-світах не існує сам по собі, без зв'язку з іншими об'єктами. Зв'язок, взаємодія, взаємовплив всього сущого є умовою і способом його існування. Завдяки тому і відбуваються зміни, рух і розвиток як людей, так і оточуючого їх Всесвіту. Завдяки тому механічна, фізична, хімічна і біологічна форми руху здатні переходити одна в одну, відбуваються космологічні, тектонічні і кліматичні зміни, частки речовини перетворюються в частки поля і навпаки. Так само і люди в своєму житті зале­жать як від інших людей, так і від соціуму взагалі. Вони суттє­во залежать і від природних умов на землі, і від космічних про­цесів в цілому. Таким чином, залежності-зв'язки, як і рух, зміни сущого є універсальним і необхідним явищем світу.

Але залежності, відношення, взаємодії не завжди однакові за силою, глибиною проникнення в сутність об'єкта, тривалістю тощо. Вони є глибокі і поверхневі, стійкі і тимчасові, одноразо­ві і такі, що повторюються, широкомасштабні і вузькі, сильні і слабкі. Так от, сутнісні, глибокі, стійкі, загальні, внутрішні, повторювальні зв'язки всього існуючого відображені в мис­ленні людини мають назву закону. Закони є: 1) окремі, (на­явні в різних сферах знань: у хімії, фізиці, біології і т.п.);

2) особливі, що охоплюють декілька сфер знань як кібернетика, математика тощо; 3) загальні або універсальні закони діалекти­ки. Вони знаходять прояв в усіх сферах буття.

Закони діалектики розкривають сутності, стійкі, необхідні, повторювані зв'язки предметів, процесів, явищ і тим самим по­яснюють їх будову, рух і функціювання. Сприяє тому знання категорій діалектики.