2. Світогляд, його суть і структура

Світогляд — це сукупність узагальнених уявлень про світ, переконань та ідеалів, знань і почуттів, оцінок, через призму яких людина відноситься до дійсності, до інших людей і самої себе. Студентам важливо з'ясувати, що світогляд людини мас інтегративний, цілісний характер, а не є простою сумою його складових частин. Разом з тим світогляд не є чимось аморф­ним, безструктурним, в ньому виділяються відносно самостійні компоненти. До найважливіших з них відносяться: знання, цінності, почуття, переконання, оцінка минулого, віра в майбу­тнє, воля. Студенти повинні вміти розкрити зміст зазначених елементів світогляду і показати їх роль в функціонуванні світо­гляду.

Знання - це ідеальне відображення дійсності в свідомості людини. Слід зауважити, що у світогляд входять не всі і не будь-які знання, а лише ті, які є життєво важливими для людини.

Цінності - позитивне або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке ґрунтується на потребах та інтересах лю­дей, культурі певного соціуму.

Почуття - емоційно-чуттєве переживання людиною явищ природи, дій і вчинків інших людей і своїх власних дій.

Переконання - інтелектуально-емоційна позитивна оцінка певних ідеалів, норм, дій і вчинків, на які людина орієнтується у своєму житті.

Оцінка минулого і віра в майбутнє теж входить у струк­туру світогляду. Людина живе не лише в "тепер", яке є миттє­вістю, а й проектує своє майбутнє, а також оцінює минуле.

Воля - психологічна здатність людини підпорядковувати свою діяльність, вчинки свідомо поставленим цілям. Воля - це серцевина особистості, те, що робить людину особистістю.

В структуру світогляду варто включити і самосвідомість. Це один із найістотніших компонентів свідомості, який полягає в усвідомленні себе в якості суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, в оцінці своїх дій, потреб і інтересів, своїх почуттів, думок, мотивів поведінки та ідеалів, свого становища в природ­ному і соціальному середовищі.

Ще раз слід наголосити на тому, що світогляд, як і свідо­мість загалом, має цілісний характер, і тому всі структурні елементи світогляду взаємопов'язані між собою і взаємовпливають один на одного.

3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський

Світогляд має історичний характер. Це означає, що індиві­дуальний світогляд змінюється протягом життя окремої люди­ни, а суспільний світогляд еволюціонує з поступом людства.

Протягом історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологічний, релігійний і філософський.

Міфологія - (грецькою "міф" - переказ, оповідь, "логос" - вчення) - це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персонофікації цих явищ, наділенні їх людськими за характером, але фантастичними і спотвореними властивостями. Міфологія є джерелом універса­льного типу світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологічний. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.

Релігія (латиною "релігіо" - набожність, святиня) - є осно­вою такої форми світогляду, в якій засвоєння людиною світу здійснюється через його поділ на земний і небесний, потойбіч­ний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо зрозуміти, що найважливішою ознакою релігії є існування над­природної сили - бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в бога. При вивченні особливостей зазначеного типу світогляду варто мати на увазі, що сучасні світові релігії виникають вна­слідок тривалого розвитку попередніх релігійних уявлень (то­темізму, фетишизму, анімізму тощо). Слід також уяснити, які регулятивні функції виконує релігія в житті соціуму, як вона сприяє консолідації суспільства.

Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання у більшості підходів ра­ціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т.п. феномени людини. Основна відмінність філософського сві­тогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія по­вністю співпадають з відповідним світоглядом. Варто також за­значити, що світогляд у певній своїй формі притаманний будь-якій людині. Причому формування вищого типу світогляду не приводить до повного зникнення попередніх його форм: вони співіснують, хоча історично попередній тип світогляду й відсу­вається на задній план і виконує підпорядковуючу роль в порі­внянні з домінуючою формою. Так, міфологія не зникає з утво­ренням релігії і філософії і почасти виконує в першій з них чи не найголовнішу роль. Відомо, наприклад, наскільки міфологі­чним був світогляд радянських людей стосовно проблем "світ­лого майбутнього", ролі вождів в його створенні і у відношенні до власного народу. Це ж стосується, хоча і в меншій мірі, й інших сучасних суспільств.