3. Що чекає філософію

Коротка характеристика сучасної західної філософії зви­чайно не розкриває всю палітру її вчень, течій та шкіл. Проте вона дає можливість уявити їх розмаїття. При намаганні моде­рнізації філософії здійснюються і спроби повернення її класич­ного "обличчя". Одночасно вперто доводиться і неспроможність філософії до існування. Хто ж. має рацію? Де істина?

Мабуть, слід виходити з того, що філософія виникла як сутнісна потреба людей зрозуміти світ, осмислити своє місце в ньому і свій зв'язок з навколишнім середовищем та з іншими людьми. Відповіді на ці запитання у кожну епоху, навіть у той самий час, але у різних народів, різна. І скільки існуватиме людство, стільки й існуватимуть ці питання і виникатимуть різні відповіді на них. А це вже філософія - пошук відповідей на "вічні" запитання: "хто ти є, людино?", "для чого живеш?", "що тебе чекає у майбутньому?" тощо.

Є різні прогнози щодо предмета філософії (кола проблем, що вона вивчає), й структури, методики викладання і т.п. Але при всіх модернізаціях, найновітніших тлумаченнях суті та призначення філософії, на наді погляд, й" осередком залишиться дослідження системи "людина - світ". А цей процес, як і філо­софія, нескінченний.

Контрольні запитання:

1. Що таке постмодерн, до чого він прагне?

2. Яка сутність деконструктивізму?

3. Які проблеми розглядає філософія діалогу?

4. Розкрийте зміст екофілософії.

5. Що чекає філософію в майбутньому?

Тема VI. Філософське розуміння світу

1. Філософське розуміння буття.

2. Матерія.

3. Спосіб та форми існування матерії.

Література:

1. Алексеев П.В.,Панин А.В. Философия.-М.:Проспект,2000.-С.420-451.

2. Авдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. -М.: 1994. -Гл.2,5.

3. Жданов Г.Б. О физической реальности й зкспериментальной "невесомости" // Вопросы философии. - 1998. - №2.- С.101-107.

4. Моисеев Н.Н. Быть или не быть...человечеству //Вопросы философии.-2000.-,№.-С.З-28.

5. Філософія: Підручник (За редакцією Г.А.Заїченка та ін.) -К.:1995 С. 185 - 205.

6. Філософія: Навчальний посібник /І.Ф.Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1999.-С. 195-210.

7. Философия (Под ред. Лавриненко В.Н.) -М.: Юристь, 2001. -С.218-245.

8. Спиркин А.Г Философия.-М.:Гардарики,1999.-С.242-285.

Знати основні поняття:

Буття, форми буття, субстрат, субстанція, матерія, рух, простір, час, картина світу, об'єктивна реальність, абсолютне, конкретне, абстрактне.

1. Філософське розуміння буття

Проблема буття відноситься до так званих "вічних питань" філософії, оскільки вона стосується найістотніших параметрів людського життя і, відповідно, й світогляду людини. Питання про суть буття, спосіб і форми його існування вирішувалося ще філософами стародавнього світу. Так, Парменід вважав, що справжнє буття є незмінним і сталим, а зміни, що спостеріга­ються у ньому, є небуття і омана. Геракліт започаткував іншу, прямо протилежну традицію у тлумаченні буття: стабільного, стійкого буття нема і його сутність у вічному становленні, в єд­ності буття і небуття. Тому космічний вогонь Геракліта, як ос­нова світу в наочно-образній формі, і виражає буття як станов­лення. Ці два підходи до тлумачення буття проходять через всю історію розвитку філософської думки людства.

Сучасна філософія тлумачить буття як таку категорію, що охоплює все існуюче: як матеріальні, так і духовні та соці­альні феномени.. Буття не ототожнюється і не зводиться лише до матеріальних утворень, а включає у себе й світ людського духу всі духовні явища, котрі за своєю суттю є ідеальними. Свідомість е теж формою буття, але ідеальною формою. Разом з тим варто пам'ятати, що буття не є чимось аморфним, а завжди має певну структуру, воно структуроване. Внаслідок цього мо­жна виділити різні форми буття, які є відносно самостійними: буття природи, буття людини, буття суспільства, буття ідеального. Кожна із зазначених форм буття має свої специфіч­ні характеристики і закономірності. Однак в основі всіх форм буття лежить буття природи, без якого неможливе існування ні людини, ні суспільства.

Специфічна особливість буття природи полягає в тому, що воно існує до появи людини. Воно є первинним, базисним стосовно інших форм буття. На його основі виникає олюднена природа, формується суспільне і духовне буття. Буття олюдне­ної природи є єдністю природних закономірностей і суспільних процесів, це той штучний світ, в якому живе людина і який вона створила за допомогою своєї діяльності відповідно до своїх потреб та інтересів.

Серед форм буття людини виділяють предметно-практичну діяльність, практику соціальних перетворень і про­цес "самотворення" людини.

Суть предметно-практичної діяльності полягає в тому, що людина як фізичне тіло діє на інші фізичні об'єкти і змінює, перетворює їх з метою задоволення своїх потреб в їжі, житлі, одязі.

Людина є суспільною істотою, вона не може стати людиною поза соціальним оточенням, вижити в повній ізоляції від інших людей. Тому люди прикладають чимало зусиль, щоб створити оптимальний для їхнього життя соціальний устрій.

Людина формує свій духовний світ, по-перше, пошуками ідеалів, що приваблюють її, користуючись певною системою моральних та естетичних цінностей. По-друге, вона прагне отримати максимально адекватні уявлення про світ, в якому вона живе. Нарешті, людина постійно конструює проекти пере­творення світу (у тому числі і саму себе) до такого його стану, в якому б вона хотіла жити, стану, що гідний її. Буття людської свідомості є, таким чином, функціональним, воно формується аксіологічними, когнітивними, конструктивно-проектуючими чинниками.

Буття суспільства (соціального) ґрунтується на бутті олюдненої природи і власне природи, але закономірності соціа­льного буття безпосередньо не витікають із природних законо­мірностей, а лише детермінуються природними закономірнос­тями.

Формування людини, її перетворення в істоту соціальну є не що інше, як освоєння індивідом суспільних цінностей. Зро­зуміло, що індивід не в змозі освоїти всі здобутки суспільства, але його соціальне значення залежить від того, скільки він за­своїв і як він їх може відтворити.

Буття ідеального існує в двох формах: а) індивідуальне, ідеальне (духовний світ окремої людини, її почуття, пережи­вання, думки, ідеї, підсвідоме); б) суспільне (об'єктивоване іде­альне) - суспільна свідомість, духовна культура суспільства. В процесі спільного життя люди формують такі основи колектив­ної свідомості, як політика, мораль, релігія, право тощо. Ці фо­рми ідеального є продуктом діяльності груп людей і існують лише в колективі.