7. Передумови та особливості англійської буржуазної революції.

У своїй ідеологічній основі революційні рухи ніби поверталися до часів Середньовіччя, обстоюючи лозунги церковної реформи, очищення релігії та створення незалежної від королівської влади церкви, відновлення "старих і добрих звичаїв і вольностей". А з іншого боку, англійська революція стала прообразом Великої Французької буржуазної революції. Саме вона чітко окреслила закономірності буржуазних революцій, їх рушійні сили та особливості в окремих країнах.

Будь-яка революція визріває всередині суспільства у той час, коли соціально-економічний розвиток вступає у суперечність із відсталою політичною структурою, яка його стримує. Це однозначно призводить до виникнення загальнонаціональної кризи, наслідком якої є визрівання революційної ситуації. Це - перше правило революції.

Виникненню капіталізму в Англії передувало первинне нагромадження капіталу, суть якого полягає у створенні двох основних умов, без яких не може мати місця капіталістичний спосіб виробництва: наявність ринку дешевої робочої сили та нагромадження так званого "стартового капіталу", необхідного для організації виробництва. Первинне нагромадження капіталу в Англії було пов'язане з позбавленням селян землі, розоренням ремісників, секуляризацією церковного майна. Селянство як клас було практично ліквідоване в процесі так званого "огороджування земель". Ці землі скуповувала розбагатіла міська буржуазія. Поряд з процесом "огороджування" відбувалося "очищення" земельних ділянок від дрібних фермерів з метою збільшення розміру поміщицьких землеволодінь, які потім здавалися в оренду і перетворювалися на пасовиська для овець, оскільки овеча вовна ставала сировиною для мануфактурного виробництва.

Таким чином, капіталізація сільськогосподарського виробництва відбувалася, з одного боку, шляхом виникнення великих товарних господарств, а з іншого - шляхом штучного банкрутства дрібних землевласників та орендарів.

В Англії буржуазний розвиток охопив усі найважливіші сфери виробництва. На той час політична система держави була чисто феодальною. Буржуазія, "нове дворянство" були невдоволені тотальним контролем з боку держави за їхнім підприємництвом. Постійне роздратування викликало відверте вимагання грошей під виглядом нових податків, поборів, позик, мита та ін. Предметом гострої критики стала система управління державою, зокрема діяльність позасудової юстиції в особі Високої комісії та Зоряної палати, постійна зневага до судів з боку королівської адміністрації, зловживання і корупція чиновників, ігнорування парламенту тощо.

Друге правило революції говорить про наявність у суспільстві рівня свідомості людей, здатних до кардинальних змін. В Англії ідеологічною основою революції став пуританізм - рух, який спрямовувався проти англіканської церкви, а відтак - проти всього архаїчного, феодально-абсолютистського.

За третім правилом революції були необхідні соціальні сили - організатори, керівники і рушійна сила революції. В Англії, крім торговельно-промислової буржуазії, на капіталістичний шлях розвитку перевела свої господарства значна частина дворянства. Землеволодіння "нового дворянства" (джентрі) були вже не феодальною, а буржуазною власністю. Економічно сильний клас буржуазії в політичному плані був майже безправним, оскільки політична влада належала феодальному дворянству. Абсолютистсько-феодальний лад Англії уже не задовольняв ні буржуазію, ні нове дворянство. На цій основі виникає союз буржуазії із джентрі для спільної боротьби проти феодалізму.

З іншого боку, англійське селянство, яке складалося із вільних власників, орендарів, наймитів, досить гостро відчувало сваволю влади під час збирання податків, у судах. У їхніх садибах нерідко ставили на постій загони королівської армії. Через усю Англію прокотилася хвиля селянських повстань, заворушень, масових виступів. Злидні і безробіття охопили робітничі маси. Населення майже повністю припинило сплату податків.

Головні особливості англійської буржуазної революції обумовлювались своєрідністю економічного життя і соціально-політичної структури цієї острівної держави. По-перше, англійська буржуазія виступила проти феодальної монархії, панівної англіканської церкви і старого феодального дворянства в союзі з джентрі ("новим дворянством"), а не з широкими масами народу. По-друге, саме союз буржуазії з передовою частиною дворянства примножив її сили і забезпечив перемогу над абсолютистською владою. По-третє, англійська революція мала незавершений характер і характеризувалася значною обмеженістю соціально-економічних і політичних перетворень. Головним показником цього є збереження великого землеволодіння ленд-лордів, відсторонення селянства від вирішення аграрного питання. По-четверте, обмеженість і вузькість соціальної бази революції, її рушійних сил. Боячись власного народу, буржуазія пішла на поділ влади з новою земельною аристократією, вплив якої у деякі часи був вирішальним. Це обумовило утворення в Англії такого різновиду буржуазної, конституційної монархії, коли поряд з представницьким органом (парламентом) були збережені недоторканними феодальні установи (сильна королівська влада, палата лордів, таємна рада тощо). Перетворення напівфеодальної, аристократичної політичної системи Англії на буржуазно-демократичну відбувалося поступово і розтягнулося на XVIII-XIX століття.

Англійські правителі у такій "вибухонебезпечній" ситуації продовжували правити по-старому. Вони добивалися права збирати податки без санкції парламенту, прагнули мати сильну армію, за допомоги якої можна було тримати в покорі всіх невдоволених існуючим режимом. Представники нового дворянства і буржуазії в парламенті утворили парламентську опозицію.