1. Громадянське суспільство як історичний етап у розвитку людської цивілізації

Становлення громадянського суспільства1 в державах Європи і Америки розпочинається із середини XVII ст., коли західна цивілізація вступає у нову епоху, яку прийнято називати Новим часом. її зміст характеризується якісно новим станом людського суспільства, яке за своїм соціально-правовим характером стає громадянським.

З історичної точки зору громадянське суспільство як певна форма життєдіяльності людини прийшло на зміну станово-кастовому суспільству, котре домінувало у рабовласницьку та феодальну епохи. На відміну від попереднього, громадянське суспільство засноване на визнанні правової рівності людей. Вперше у багатовіковій історії всі люди, незалежно від їхнього соціального походження і становища, професії чи роду занять, юридично були визнані рівними учасниками громадського життя. Соціальними суб'єктами цього суспільства стають громадяни (звідси і походить назва цього етапу в історії людства), які мають не тільки обов'язки, а й низку закріплених законом і визнаних державою прав і свобод.

Докорінні перетворення цього часу відбулися під впливом нерозривно пов'язаних між собою соціально-економічних, політичних та ідеологічних процесів, котрі здійснили переворот у свідомості людей, створили відповідну систему цінностей нового суспільства.

До них, у першу чергу, слід віднести урбанізацію - небувале зростання міст, які вперше за всю історію людства одержали економічну перевагу над селом, відсовуючи останнє на задній план як в економічній, так і в політичній сфері. Бурхливий розвиток міст, що розпочався ще за доби Середньовіччя, породив так званий "третій стан", соціальну основу якого складали буржуа - міська майнова верхівка. На відміну від середньовічного ремісника, цеховика, буржуазія втрачає тісний зв'язок зі своїм колишнім станом і відчуває себе часткою більшої спільноти - класу чи нації. Як головна зацікавлена верства у загальному русі за зрівняння свобод, особистої і майнової недоторканності, охорону приватної власності, буржуазія, по суті, очолила рух за встановлення безстанового (громадянського) суспільства.

Серед процесів економічного характеру, котрі вплинули на становлення сучасного суспільства, варто назвати індустріалізацію - постійно зростаюче використання у виробництві машин, початок якому поклав промисловий переворот в Англії у другій половині XVI-XVII ст. Перехід від мануфактурного до промислового виробництва з використанням машин і сучасних механізмів та технологій означав вирішальну зміну не лише у матеріальних умовах життя людини. Люди західної цивілізації стають першовідкривачами у різних галузях промислового прогресу, вони менш залежні від природи і, що особливо важливо, людина нової епохи вже інакше дивиться на суспільство і природу, по-іншому ставиться до держави і права, вважаючи, що їх можна, а іноді і вкрай необхідно, видозмінювати.

Появі нового мислення сприяло поширення нових суспільно-політичних ідей, які об'єктивно обґрунтовували неминучість становлення нового суспільства. На перших порах такі ідеї мали релігійне обрамлення (наприклад пуританізм в Англії). Але вже у XVIII ст. антифеодальна ідеологія набуває світського характеру. Французьким мислителям доби Просвітництва - Вольтеру, Монтеск'є, Руссо - вдалося у концентрованій формі викласти головні ідеї передової політичної думки того часу. Масова свідомість і культура зазнають неабиякого впливу знань про природу і суспільство, поширення грамотності і засобів комунікацій.

Не можна обійти увагою і такий чинник, як демократизація політичного життя. Ідеї мислителів-просвітителів "розкрили очі" на ставлення людей до державної влади. Вона надзвичайно швидко позбавляється в очах людей свого божественного ореолу. її сприймають раціонально, про неї судять за результатами її діяльності. Зник страх перед нездоланною силою державного монстра. Зовсім не випадково епоха Нового часу принесла у країни вітер революцій - свідомих спроб насильницьким шляхом перевлаштувати світ.

Всі ці передумови сприяли появі соціального ідеалу нового суспільства, де людина визнається вищою соціальною цінністю, де гарантується та забезпечується економічна, ідеологічна та політична свобода громадян. Цей ідеал, котрий сформувався на зорі Нового часу, став основним змістом нової епохи, яку цілком справедливо називають епохою громадянського суспільства.

Процес становлення громадянського суспільства відбувався нерівномірно. В авангарді руху за побудову безстанового суспільства йшли розвинуті країни західної цивілізації - Англія, Франція, США. Із запізненням більш як на 100 років до них приєдналися країни західної та східної цивілізацій - Німеччина, Австрія, Італія, Японія, Китай, Туреччина та ін. Після Другої світової війни цей рух охоплює інші країни світу, зокрема і колишні соціалістичні держави.

Досвід будівництва громадянського суспільства нараховує століття. Залежно від ступеня наближеності фактичного стану суспільства до його соціального ідеалу, епоху громадянського суспільства можна поділити на два етапи: а) формування основ громадянського суспільства (середина XVII- середина XX ст.); б) розвиток громадянського суспільства на масній основі (середина XX-початок XXI ст.).

Початок першому етапові будівництва громадянського суспільства поклала англійська революція середини XVII ст., французька та американська революції кінця XVIII ст. Основною зацікавленою силою руху до безстанового (громадянського) суспільства була буржуазія. Тому суспільство післяреволюційного періоду стали називати "буржуазним". З цього часу і до середини XIX ст. буржуазія як економічно найсильніший і політично організований клас виступила в боротьбі з феодалізмом виразником інтересів усього суспільства, виконавши тим самим свою революційну роль.

Але, ставши "на ноги", зміцнивши своє економічне і політичне становище, буржуазія відступає від розуміння соціально справедливого суспільства. Вона звужує його до формальної та юридичної рівності членів цього суспільства. Такий класовий егоїзм зазнав жорсткого протистояння з боку більшості - робітників, селянства, інших соціальних верств, які домагалися не тільки формально-юридичної, а й реальної економічної та соціальної рівності. Як наслідок - майже століття світ потрясали революції та війни.

На другому етапі розвитку громадянського суспільства (доба після Другої світової війни) заможні класи були змушені рахуватися із загальнонаціональними інтересами, йти на компроміс задля відвернення нових революцій і громадянських воєн. Післявоєнний час - це доба завершення процесу формування основ громадянського суспільства і максимального наближення його до свого соціального ідеалу.Найважчим у втіленні на практиці теоретичної моделі громадянського суспільства є задоволення різноманітних матеріальних і духовних інтересів громадян. У свій час Г. Гегель зазначав, що громадянське суспільство нагадує поле бою: там один інтерес постійно зіштовхується з іншим.

Громадянське суспільство не може самостійно перебороти соціальні конфлікти і тому потребує створення спеціального інституту, який був би спроможним примирити розрізнені інтереси. Таким інститутом виступає держава, яка покликана за допомогою права сприяти подоланню конфліктів і забезпечити оптимальні умови для нормальної життєдіяльності суспільства.