18. «Статті конфедерації і вічного союзу» та їх роль у розбудові державності сша.

Отже, в ході війни за незалежність були утворені і законодавчо оформлені незалежні американські держави-штати. Але було зрозуміло, що кожному штату окремо протистояти Англії було не під силу. Не були врегульовані питання взаємовідносин між ними. Для вирішення цих та інших питань у 1777 р. між штатами був укладений союзний договір, який після ратифікації всіма його суб'єктами 1 березня 1781 р. вступив у силу під назвою "Статті конфедерації і вічного союзу".

Цей документ являв собою договір про співробітництво між 13 незалежними американськими штатами. Основні його положення зводяться до наступного:

- Статті конфедерації (цей документ ще називають першою конституцією США) юридично оформили і закріпили створення конфедеративної держави - Сполучені Штати Америки;

- новоутворена конфедерація не була державою як такою. Вона являла собою не союзну державу, а союз самостійних держав. Тому цей документ більше схожий на міжнародний договір, ніж на основний закон єдиної держави;

- Статті не встановлювали єдиного громадянства. Більше того, всупереч Декларації незалежності з числа громадян були вилучені раби, корінне населення (індіанці) та бродяги;

- для управління справами конфедерації запроваджувався конгрес, котрий складався з делегатів (від двох до семи осіб) від кожного штату. Конгрес більше нагадував "збори дипломатів", а не парламент. Його виконавчим органом був Комітет штатів, який очолював Президент.

Значення Статей конфедерації полягає в тому, що цей правовий акт закріплював кінцеву мету війни за незалежність - домогтися суверенітету для американських колоній, спільними зусиллями добитися незалежності від Англії.

19. Підготовка, прийняття та загальна характеристика Конституції сша.

Конфедеративна держава була недостатньо централізована, з відсутньою вертикаллю виконавчої влади. Прерогативи конгресу практично не йшли далі консультативних функцій. За образним висловлюванням Дж. Вашингтона, Статті конфедерації були "мотузкою із піску". Він один із перших політиків того часу побачив небезпеку такого аморфного державного утворення. У спеціальній відозві до конгресу і країни він вимагав переглянути зміст документа, передбачаючи розгул анархії і розпад конфедерації.

Подальші події показали очевидну недостатність укладеного союзного договору. Приводом для перегляду Статей стали питання про торгівлю, митну та фінансову політику. Як вже зазначалося, головною метою конфедеративного союзу було вирішення зовнішньополітичних завдань. Коли ця мета була досягнута і 3 вересня 1783 р. Англія підписала Версальський трактат про надання колоніям незалежності, конфедеративний союз втратив силу. Загострилися суперечності між південними і північними штатами. Північні штати виступали за посилення центрального уряду, за встановлення єдиної грошової одиниці, створення спільного банку, за об'єднання державних боргів окремих штатів у спільний національний зовнішній борг. Південні штати прагнули зберегти незалежність від центрального уряду і виступали за широку автономію. їхні борги були меншими, а тому вони не хотіли загальнодержавного об'єднання боргів.

Криза влади об'єктивно підштовхнула керівників американської визвольної боротьби до утворення нового союзу на основі сильної виконавчої влади. 25 травня 1787 р. у Філадельфії зібрався конституційний конвент для розробки нової конституції молодих держав, на якому всі штати були представлені 55 делегатами, пізніше названими "батьками конституції". Засідання конвенту відбувалися таємно, заборонялося розголошувати зміст дебатів.

17 вересня 1787 р. конвент схвалив Конституцію США, яка після ратифікації штатами 4 березня 1789 р. вступила в законну силу. Розпочалося формування органів влади молодої держави, її першим президентом став Дж. Вашингтон.

Американська Конституція була першою у світовій історії писаною конституцією1, втіленою в практику державного життя, першою конституцією у формальному значенні цього слова. Вона являє собою унікальний документ у тому розумінні, що для зміни її тексту передбачалася спеціальна процедура, котра ускладнювала ЇЇ перегляд. Наприклад, при голосуванні проекту про зміну Конституції вимагалася кваліфікована більшість обох палат парламенту. При прийняті поправок - не менше двох третин обох палат конгресу, а при ратифікації - не менше трьох чвертей штатів.

Цікаво також і те, що в США перегляд Конституції не тягне за собою (подібно до інших країн) зміну її первісного вигляду. Поправки вносяться до неї у вигляді додаткових статей. Але для того, щоб будь-кому не закортіло робити це без кінця, автори Конституції передбачили складний механізм їх внесення: проект поправки повинна була схвалити кожна палата конгресу двома третинами голосів, а після цього поправки мають бути ратифіковані легіслатурами трьох чвертей штатів.

Конституція закріплювала республіканську форму правління як у межах усієї країни, так і в окремих штатах. На практиці це означало, що будь-які спроби змінити республіканський лад чи відокремити штати розцінювалися як державна зрада.

Після прийняття Конституції США за формою державного устрою стали федерацією з сильним центральним державним апаратом. Коло питань, що належали до компетенції федеральних органів, було не досить великим. Це - зовнішня політика, збройні сили і оборона країни, еміграція та імміграція, зовнішня торгівля і зв'язок між штатами, фінансові питання, пов'язані з федеральним бюджетом. Питання, що не зачіпали інтереси федерації, вирішувалися штатами самостійно. В них працював свій державний апарат і діяли свої конституції. Останні, на відміну від Конституції США, були більш гнучкими і систематично зазнавали численних змін.